Рішення

від 06.08.2013 по справі 925/1027/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 925/1027/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акведук"

до приватного підприємства "Енеком"

про стягнення 594059 грн. 97 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: Суденко С.Є. за довіреністю від 05.08.2013р.;

від відповідача: не з'явилися.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 593733 грн. 97 коп., у тому числі: 420000 грн. попередньої оплати за непоставлене обладнання, 744 грн. 25 коп. три проценти річних, 170000 грн. безпідставно одержаних коштів і 2989 грн. 72 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки від 14.02.2013р. №01/02/13 щодо поставки позивачу попередньо оплаченого ним технологічного обладнання для виробництва аміачної води і щодо повернення позивачу на його вимогу суми попередньої оплати у розмірі 42000 грн., а також зобов'язання з повернення позивачу безпідставно одержаних відповідачем коштів у сумі 170000 грн.

16 липня 2013р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог до 607175 грн. 79 коп. за рахунок збільшення стягуваної суми трьох процентів річних з 744 грн. 25 коп. до 1070 грн. 14 коп. і пред'явлення нової вимоги про стягнення 13115 грн. 93 коп. пені за прострочення поставки товару.

Право позивача на збільшення розміру позовних вимог до прийняття господарським судом рішення по справі передбачене ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.10 своєї постанови від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Отже, збільшення позивачем стягуваної суми трьох процентів річних з 744 грн. 25 коп. до 1070 грн. 14 коп. є збільшенням розміру позовних вимог в розумінні ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому господарський суд прийняв його.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару у позові не заявлялась, тому пред'явлена позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимога про стягнення з відповідача 13115 грн. 93 коп. такої пені є новою вимогою, а не збільшенням розміру позовних вимог. З огляду на це господарський суд не прийняв збільшення розміру позовних вимог на 13115 грн. 93 коп. пені за прострочення поставки товару.

У засіданні суду представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, позивач звертався до господарського суду із заявою від 01.08.2013р. №61/01-08 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне приватному підприємству "Енеком" у межах суми 607175 грн. 79 коп. Господарський суд залишив це клопотання позивача без задоволення як недостатньо обґрунтоване.

Відзив на позов до господарського суду не надійшов.

Відповідачу за вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою його місцезнаходження господарським судом надсилалися рекомендованими листами з повідомленням про вручення ухвали від 02.07.2013р. про порушення провадження у справі і призначення судового засідання на 9 годину 18.07.2013р. і від 18.07.2013р. про відкладення розгляду справи на 10 годину 15 хвилин 06.08.2013р. Проте ці рекомендовані листи не були отримані відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності сторони за адресою його місцезнаходження, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що відповідна ухвала вручена такій стороні належним чином.

Отже, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України вважається, що згадувані вище ухвали господарського суду від 02.07.2013р. і від 18.07.2013р. вручені відповідачу належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився і про причини нез'явлення господарський суд не повідомив.

Нез'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2013р. приватне підприємство "Енеком ", як постачальник, і товариство з обмеженою відповідальністю "Акведук", як покупець, уклали договір поставки №01/02/13 (далі - договір №01/02/13), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а останній - прийняти та оплатити технологічне обладнання для виробництва аміачної води, марка, асортимент, одиниця виміру, комплектність, технічні характеристики, вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у специфікації, яка є додатком до цього договору і становить його невід'ємну частину.

У п. 3.1 договору №01/02/13 його сторони передбачили, що розрахунок за поставлений товар, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат, здійснюється передплатою в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку - фактури покупцем, або в іншому погодженому сторонами варіанті.

Відповідно до 4.5 договору №01/02/13 поставка товару здійснюється постачальником по реквізитам покупця не пізніше п'ятнадцяти днів з моменту здійснення останньої оплати товару, визначеного специфікацією. За домовленістю сторін, поставка товару може здійснюватись транспортом покупця (конкретизується в специфікаціях до договору).

Того ж дня - 14.02.2013р. сторони підписали специфікацію №1 до договору №01/02/13, якою передбачили назву обладнання, що підлягає поставці - барбатер V =30 куб., його ціну 420000 грн. кількість 1 штука і кількість партій товару - 1 та термін поставки - 30 календарних днів з дня отримання попередньої оплати партії товару.

За платіжними дорученнями від 15.02.2013р. №410 на суму 50000 грн., 26.02.2013р. №421 на суму 50000грн. від 28.02.2013р. №424 на суму 50000 грн. від 01.03.2013р. №425 на суму 400000, від 19.03.2013р. №439 на суму 20000 грн., від 29.03.2013р. №449 на суму 20000 грн. товариство з обмеженою відповідальністю "Акведук" перерахувало приватному підприємству "Енеком " 590000 грн. як попередню оплату за барбатер V =30 куб.

Приватне підприємство "Енеком " попередньо оплачене товариством з обмеженою відповідальністю "Акведук" за вище вказаними платіжними дорученнями технологічне обладнання для виробництва аміачної води не поставило.

23 квітня 2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Акведук" надіслало приватному підприємству "Енеком " рекомендованим листом вимогу від 23.04.2013р. №49/23-04 про повернення йому в семиденний термін 420000 грн. попередньої оплати за обладнання і 170000 грн. помилково сплаченої суми коштів.

7 травня 2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Акведук" надіслало приватному підприємству "Енеком " рекомендованим листом вимогу від 30.04.2013р. №53/30-04, у які повідомило про свою відмову від договору №01/02/13 та просило повернути йому в семиденний термін 420000 грн. попередньої оплати за обладнання та 170000 грн. помилково сплаченої суми коштів.

Приватне підприємство "Енеком " суму попередньої оплати за обладнання в розмірі 420000 грн. та помилково сплачену суму коштів у розмірі 170000 грн. приватному підприємству "Енеком " не повернуло.

За 31 день прострочення повернення суми попередньої оплати за обладнання з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Акведук" нарахувало приватному підприємству "Енеком " до сплати передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних у сумі 1070 грн. 14 коп.;

За період з 02.03.20013р. по 31.05.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Акведук", посилаючись на ст. 536, ст. 1048, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, нарахувало приватному підприємству "Енеком " до сплати - 2989 грн. 72 коп. процентів користування чужими грошовими коштами у сумі 170000 грн., виходячи з однієї облікової ставки Національного банку України, яка діяла у вказаний період.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частина 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Із перерахованої позивачем відповідачу на його рахунок в установі банку за вказаними вище платіжними дорученнями суми 590000 грн. - 420000 грн. для відповідача є сумою попередньої оплати за обладнання, яке він зобов'язаний був поставити позивачу за договором №01/02/13 та специфікацією №1 до нього, а 170000 грн. - безпідставно одержаними коштами позивача.

У зв'язку з тим, що відповідач не передав позивачу обладнання в установлений договором №01/02/13 та специфікацією №1 до нього строк, позивач на підставі ч. 3 ст. 612, ч. 1 ст. 665, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України правомірно відмовився від договору і пред'явив відповідачу вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 420000 грн.

Передбачене ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати повернення від продавця попередньої плати за товар виникає як наслідок невиконання продавцем зобов'язання з передачі покупцю у встановлений строк оплаченого ним товару.

Після відмови позивача від договору №01/02/13 і пред'явлення відповідачу вимоги про повернення суми попередньої оплати за обладнання в розмірі 420000 грн. відповідач безпідставно зберігав цю суму коштів і відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний був повернути її позивачу.

На суму попередньої оплати і на суму безпідставно одержаних грошей відповідно до ч. 3 ст. 693 та ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України нараховуються проценти за користування чужими коштами, передбачені ст. 536 цього ж Кодексу у розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Для даного випадку розмір процентів за користування чужими коштами ні договором, ні законом, ні іншим актом цивільного законодавства не встановлений.

Застосування позивачем у спірних правовідносинах ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України для нарахування трьох процентів річних на суму попередньої оплати є безпідставним, оскільки положення цієї норми, як випливає із її змісту, застосовуються у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, а не у разі повернення орендної плати чи одержання та зберігання коштів без достатньої правової підстави. Передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, а не платою у вигляді передбачених ст. 536 цього Кодексу процентів за користування чужими коштами.

Отже, позивач не має права на стягнення з відповідача заявленої у позові суми трьох процентів річних.

Позивач на підставі ст. 1212 і ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України вправі вимагати від відповідача повернення безпідставно одержаної ним суми коштів у розмірі 170000 грн. та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 2989 грн. 72 коп., нарахованих за правилом ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України (аналогія закону) у розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу, як нормою, яка регулює подібні за змістом цивільні відносини.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 420000 грн. попередньої оплати за непоставлене обладнання, 170000 грн. безпідставно одержаних коштів та 2989 грн. 72 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають відшкодуванню витрати на сплату судового збору в сумі 11859 грн. 79 коп.

У зв'язку з неприйняттям господарським судом збільшення позивачем розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення 13115 грн. 93 коп. пені за прострочення поставки товару, судовий збір у сумі 263грн. 32 коп., сплачений позивачем за платіжним дорученням від 10.07.2013р. №516 за заявою про збільшення розміру позовних, є зайво сплаченим і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Енеком" (вул. Гоголя, буд. 206, оф. 71, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 31333471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акведук" (вул. Першотравнева, 71, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 19604, ідентифікаційний код 319118941) - 420000 грн. попередньої оплати за непоставлене обладнання, 170000 грн. безпідставно одержаних коштів, 2989 грн. 72 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 11859 грн. 79 коп. витрати на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Акведук" (вул. Першотравнева, 71, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 19604, ідентифікаційний код 319118941) 263грн. 32 коп. судового збору, сплаченого ним за платіжним дорученням від 10.07.2013р. №516.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 12.08.2013р.

СУДДЯ М.В. Дорошенко