Постанова

від 07.08.2013 по справі 904/3010/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2013 року Справа № 904/3010/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Широбокової Л.П., Дарміна М.О,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

представники сторін:

від позивача: Сімон Р.П. представник, довіреність № 18/12 від 18.12.2012 року;

від відповідача: Ординський К.А. представник, довіреність № 70 від 13.05.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Україна» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013 року у справі №904/3010/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Україна», м.Дніпропетровськ

про стягнення 9 009 грн. 01 коп.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (далі по тексту - ТОВ "ДА МАЗ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Україна" (далі по тексту - ТОВ "Курсор-Україна") на свою користь 9 009 грн.01 коп. та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013 року у справі №904/3010/13 (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено частково; з ТОВ "Курсор-Україна" на користь ТОВ "ДА МАЗ" стягнуто 80 грн. 97 коп. пені, 141 грн. 48 коп. 24% річних, 4 391 грн. 18 коп. штрафу та 1 718 грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, якою, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням судом норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в частині стягнення з ТОВ «Курсор-Україна» на користь ТОВ "ДА МАЗ" 4 391 грн. 97 коп. штрафу його скасувати, в іншій частині - залишити без змін, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає їх необгрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства та на предмет відповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Між позивачем - ТОВ «ДА МАЗ» та відповідачем - ТОВ «Курсор-Україна» укладений договір ВП7 №1156 від 29.10.2012 року (далі по тексту - договір), за умовами якого продавець (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця (відповідача у справі) товари (запасні частини до транспортних засобів), а покупець, в свою чергу, зобов'язання прийняти цей товар та його сплатити.

Датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що поставляється (п.2.4 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлений відповідачу товар (автозапчастини) на загальну суму 4 391 грн. 18 коп., що підтверджується видатковою накладною № КШ-0000248 від 15.02.2013 року (а.с. 15).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом переказу безготівкових грошових коштів на поточних рахунок продавця або шляхом внесення наявних грошових коштів в касу продавця протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.3 договору).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

З порушенням умов договору, в процесі розгляду місцевим господарським судом справи відповідачем оплачений отриманий товар, що підтверджується платіжним дорученням № 168 від 17.05.2013 року (а.с. 43), з огляду на що позивачем зменшений розмір позовних вимог на суму 4 391 грн. 18 коп.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець в першу чергу зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 24 % річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу понад 15 календарних днів з дня отримання товару, покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити штраф у розмірі 100 % від простроченої суми.

Позивачем пред'явлено до стягнення пеню за період з 23.02.2013 року по 11.04.2013 року у сумі 80 грн. 97 коп., 24 % річних за період з 23.02.2013 року по 11.04.2013 року у сумі 145 грн. 68 коп., штраф у сумі 4 391 грн. 18 коп.

Вищезазначені вимоги позивача колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення апелянта відносно того, що місцевий господарський суд в порушення закону одночасно стягнув з відповідача як пеню, так і штраф, тобто двічі притягнув до відповідності одного виду за одне й те саме правопорушення, колегія суддів прийняти до уваги не може з огляду на наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відпові дальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосову ються в передбаченому договором розмірі.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено ч.З ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоє часне виконання грошових зобов'язань» та ч.6ст.232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначен ні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зо бов'язання за договором, штрафу та пені (зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного суду України від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу позивачу помилково відмовив, не звернувши уваги на те, що ТОВ «ДА МАЗ» в процесі розгляду справи шляхом подання заяви №23/05 від 23.05.2013 року про уточнення позовних вимог розмір пред'явленої до стягнення суми зменшений. Однак, зазначені обставини не вплинули на суть прийнятого рішення, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Україна» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013 року у справі №904/3010/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя М.О. Дармін

(Повний текст постанови складено 09.08.2013 року)