Ухвала

від 09.08.2013 по справі 5008/397/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

09.08.2013 Справа № 5008/397/2012

Розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Цеоліт Україна", м. Мукачево

про заміну відповідача (боржника) правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю „Цеоліт Україна", м. Мукачево

та про відстрочку виконання рішення суду від 10.07.2012

У справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Тара", м.Хуст

До відповідача Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод", с.Бороняво Хустського району

Про стягнення 52880грн. заборгованості за оренду транспортного засобу, а також 4103,68 грн. 3% річних, 8442,12 грн. інфляційних та 4802,92 грн. пені

Суддя Л.М. Якимчук

За участю представників сторін:

Від стягувача - не з'явився;

Від боржника (заявника) - Герей І.В, представник по дов. від 01.08.2013;

Феделеш М.М., представник по дов. від 01.08.2013 №1;

Представник заявника підтримав заяву повністю з підстав, викладених у ній.

Зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю „Цеоліт Україна" є правонаступником відповідача (боржника) - державного підприємства „Сокирницький цеолітовий завод" на підставі договору купівлі-продажу № 404 від 03.04.2013.

Вказує на те, що є ряд обставин, які ускладнюють виконання рішення у даній справі: державне підприємство, яке заявник отримав у власність, перебуває у занедбаному стані; основні засоби вийшли з ладу, обігові кошти відсутні.

Підприємство зацікавлене у найкоротші строки сплатити заборгованість та запустити підприємство в режим роботи.

Відстрочка виконання рішення суду - це єдиний можливий варіант розрахунку з метою уникнення процедури банкрутства.

Враховуючи наведені обставини, представник заявника просить суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на 6 місяців.

Представник стягувача заперечив проти задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення по справі № 5008/397/2012, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною.

Зазначає, що невиконання рішення у даній справі призвело до значних суттєвих труднощів позивача, тому надання судом відстрочки на 6 місяців може призвести до зупинення всієї господарської діяльності підприємства.

У судовому засіданні оголошувалася перерва за згодою сторін з 31.07.2013 до 11 год. 00 хв. 09.08.2013 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.07.2012 у справі №5008/397/2012, частково задоволено позов приватного акціонерного товариства "Тара" та стягнуто з Державного підприємства „Сокирницький цеолітовий завод" на користь позивача суму 65425,80грн., з яких 52880 грн. основний борг, 8442, 12 грн. втрати від інфляції, 4103,68 грн. річних, а також 1499,71 грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

На виконання вказаного судового акту господарським судом видано наказ №5008/397/2012 від 03.08.2012.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4603563 від 08.06.2013 підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю „Цеоліт Україна" є власником єдиного майнового комплексу - Державного підприємства „Сокирницький цеолітовий завод" - на підставі договору купівлі-продажу №1234 від 03.04.2013.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи те, що всі права та обов'язки Державного підприємства „Сокирницький цеолітовий завод" перейшли до товариства з обмеженою відповідальністю „Цеоліт Україна" на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2013, а також Додаткового договору про внесення змін до Договору №404 від 07.06.2013, відповідно до пункту 5.3.6 якого обов'язком товариства є погашення заборгованості державного підприємства, суд вважає належним замінити ДП „Сокирницький цеолітовий завод" на його правонаступника - ТОВ „Цеоліт Україна" на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Цеоліт Україна" (правонаступником відповідача у даній справі) подано заяву про відстрочку виконання вказаного рішення на 6 місяців.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим , за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках , залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору , наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства , відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглядаючи дану заяву по суті, суд враховує рішення Конституційного Суду України. Зокрема, в рішенні КСУ від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії „Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження" де передбачено, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Окрім того, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У даному випадку, керуючись правовою позицією, викладеною Вищим господарським судом України у Постанові №9 від 17 жовтня 2012 року, для забезпечення реального виконання рішення суду, з метою захисту юридичної особи від наявної загрози банкрутства, що підтверджено копією Довідки банку від 31.07.2013 про стан рахунку відповідача, копією його Фінансового звіту станом на 30.06.2013, суд констатує винятковість даного випадку та з урахуванням матеріальних інтересів сторін, відстрочує виконання рішення на 6 місяців.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України , п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", суд

УХВАЛИВ:

1. Замінити боржника у справі №5008/397/2012 - Державне підприємство „Сокирницький цеолітовий завод" (90432, Хустський район, с. Бороняво, вул. Гагаріна,45, код: 20432977) на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю „Цеоліт Україна" (м. Мукачево, вул. Мічуріна, 1/15, код: 38265010).

2. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Цеоліт Україна" про відстрочку виконання рішення суду від 10.07.2013 по справі №5008/397/2012 задоволити .

3. Відстрочити виконання рішення від 10.07.2012 по справі №5008/397/2012 на 6 місяців, тобто до 09 лютого 2014 року.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя Л. М. Якимчук