Рішення

від 29.07.2013 по справі 264/244/13- ц

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/244/13- ц

2/264/273/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Хараджа О. О., при секретарі Человань К.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Дистриб'юторська компанія» про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія» про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 вересня по 12 жовтня 2012 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія» на посаді комірника. Працевлаштований був за направленням міського центру зайнятості. 12.10.2012 року заступник директора відсторонила його від виконання трудових обов'язків через недостачу тари, виниклу за попередні три дні роботи. Без проведення інвентаризації від нього вимагали визнати цю недостачу. У зв'язку із цим 19.10.2012 року він надав до бухгалтерії заяву про звільнення за власним бажанням. Прийшовши на підприємство 22.10.2012 року за розрахунком, йому запропонували підписати акт недостачі, а інакше не видали б трудову книжку та розрахунок при звільненні. Через два тижні він знову звернувся за отриманням трудової книжки та розрахунку, проте заступник директора відмовила йому, зазначивши, що віддасть це після визнання ним суми недостачі. 08.11.2012 року він направив заяву про звільнення на адресу підприємства рекомендованим листом, яке було отримане 12.11.2012 року. Після цього він неодноразово дзвонив з приводу трудової книжки та розрахунку, проте відповіді не отримав. 14.12.2012 року він направив відповідачу заяву, в якій просив видати його трудову книжку та провести розрахунок, проте відповіді також не отримав. Без трудової книжки він не має змоги працевлаштуватись, при тому, що має на утриманні дитину. Просив зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку, сплатити належні до виплати суми на день звільнення, а також стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні по день фактичного розрахунку та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позові. Крім того пояснив, що з 05 вересня по 12 жовтня 2012 року працював комірником у ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія». Його було працевлаштовано Маріупольським міським центром зайнятості. 12 жовтня 2012 року його було усунено від роботи заступником директора Глебовою Я.О. на підставі того, що він має недостачу у розмірі 4500 грн. Вважає, що недостача виникла не з його вини, а з вини нового комірника, який проходив стажеровку, а його зробили відповідальним за недостачу, оскільки він працевлаштований офіційно. У зв'язку з незгодою та усуненням від роботи, він звернувся 19 жовтня 2012 року до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням. 22 жовтня 2012 року він прийшов до головного бухгалтера Кирюхіної за розрахунком, яка запропонувала йому за вказівкою заступника директора Глебової Я.О. підписати акт про визнання суми недостачі у розмірі 20000 грн., інакше трудову книжку та розрахунок йому не буде видано. По закінченню 14 днів після подачі заяви, він звернувся за наданням розрахунку та трудової книжки, проте йому було відмовлено у зв'язку з невизнанням суми недостачі у розмірі 20000 грн. Аналогічна ситуація трапилася з його напарницею ОСОБА_3 Він самостійно з'ясував, що його вини у виникненні недостачі немає, оскільки у документах підприємства є багато накладних про повернення товару, проте слухати його ніхто не бажав. Щоб вирішити дане питання він запропонував Глебовій Я.О. забрати його заробіток за час роботи у рахунок погашення виниклої недостачі, на що та відмовилася. 08 листопада 2012 року він направив рекомендованою поштою повторну заяву про звільнення на ім'я директора, яке було отримано 12 листопада 2012 року. 28 листопада 2012 року у ході телефонної бесіди заступник директора повідомила, що його заву вона не отримувала. Він звернувся до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області, де йому було рекомендовано звернутися до суду. Крім того, він звертався до прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя з заявою про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія». 14 грудня 2012 року він направив вимогу директору, заступнику директора та головному бухгалтеру ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія» про видачу трудової книжки та проведення розрахунку. До теперішнього часу свою трудову книжку він не отримав. Без трудової книжки він не може працевлаштуватися чи стати на облік до Маріупольського міського центру зайнятості з приводу працевлаштування. Його сім'я знаходиться на утриманні дружини, місячний заробіток якої становить 2000 грн. Вважає, що незаконними діями ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія» йому заподіяно моральну шкоду, що виразилося у стражданні, постійних сварках з дружиною з цього приводу, переживаннях. На підставі викладеного, просив зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку, стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі на день звільнення в сумі 416,40 грн. (згідно наданої відповідачем довідки), а також стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні по день фактичного розрахунку та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні також підтримав з підстав, викладених в позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Глебова Я.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та пояснила, що з 05 вересня по 12 жовтня 2012 року позивач працював комірником у ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія». 12 жовтня 2012 року позивача було усунено від роботи через велику суму недостачі. Вони провели службове розслідування, про що маються відповідні документи, в ході якого було встановлено вину ОСОБА_1. Проте він не приходив на роботу кожного дня, як пояснює, а тільки два рази за період з часу відсторонення його від роботи до звільнення і то за попереднім їх дзвінком. Вони запропонували йому розібратися у виниклій недостачі, проте дивлячись, що дійсно недостача виникла з його вини, він відмовився приїхати на підприємство і більше не приїжджав. 19 листопада 2012 року його було звільнено. Йому надсилалися листи, щоб він з'явився за розрахунком та трудовою книжкою, проте трудову книжку він так і не отримав.

Суд, вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що з червня 2012 року почала стажуватися у ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія», а з вересня 2012 року була працевлаштована на посаду комірника офіційно. У жовтні 2012 року при підрахунку в них з позивачем виникла велика недостача, їх було усунуто від роботи. Їй стало відомо, що в них з'явився новий комірник. Вони з ОСОБА_1 вирішили, що їх бажають зробити винними, щоб стягнути виниклу недостачу, у зв'язку із чим вирішили написати заяви про звільнення за власним бажанням, які віддали головному бухгалтеру Кірюхіній. Та прийняла заяви та сказала, щоб вони прийшли до Глебової наступного дня за розрахунком та трудовими книжками. Коли вони прийшли, їм надали акти підрахунку недостачі, згідно яких сума недостачі становила 20000 грн. Їм було запропоновано підписати акти недостачі, в іншому випадку їм не повернуть трудові книжки та не видадуть розрахунок заробітної плати. Потім, коли вони перерахували суму недостачі, вона стала набагато меншою. Вона приходила з позивачем протягом двох - трьох тижнів майже кожного дня за трудовою книжкою та розрахунком, проте їм постійно відмовляли.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу №25-к від 05.09.2012 року був прийнятий з 05.09.2012 року до ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія» на посаду комірника на неповний робочий день з окладом 0,5 ставки від встановленого посадового окладу (а.с. 62), що підтверджується також і корінцем направлення ОСОБА_1 на працевлаштування Іллічівським відділом зайнятості (м. Маріуполь) від 04.09.2012 року. (а.с. 6). Наказом №29-к від 19.11.2012 року позивача було звільнено з 19.11.2012 року у зв'язку із втратою довіри згідно п.2 ст. 41 КЗпП України. (а.с. 76). При звільненні у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 416,40 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю та довідкою, виданою ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія» (а.с. 60, 61).

У день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено заборгованість із заробітної плати. Також йому не була видана трудова книжка.

Під час розгляду справи, а саме 02.04.2013 року на адресу ОСОБА_1 відповідачем був відправлений рекомендований лист з повідомленням, в якому згідно опису знаходилась трудова книжка позивача. Між тим, зазначений лист не був отриманий позивачем, оскільки 04.04.2013 року у відділенні поштового зв'язку №13 м. Маріуполя лист було видано неналежній особі, що підтверджується листом начальника центру поштового зв'язку №5. (а.с. 65). За даним фактом 16.04.2013 року слідчим відділом Іллічівського РВ Маріупольського МУ розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12013050800001134, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ст. 357 ч.3 КК України (незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом). (а.с. 107).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача видати позивачу трудову книжку, оскільки на теперішній час трудова книжка не знаходиться у відповідача, до того ж документально підтверджено, що вона була відправлена ОСОБА_1 поштою.

Згідно п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно з якими не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату, виданої ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія», заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2012 року складає 540 грн., за жовтень 2012 року - 600 грн., за листопад 2012 року - 431,95 грн. (а.с. 63).

Наказ про звільнення ОСОБА_1 було видано 19.11.2012 року, отже днем звільнення позивача вважається дата 19.11.2012 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.10.2012 року по день звільнення - 19.11.2012 року, фактично не працював, оскільки був відсторонений від роботи представником відповідача через виявлену недостачу матеріальних цінностей. Таким чином, 19.11.2012 року він не був на роботі, що не оспорюється ані позивачем, ані представником відповідача.

Як дата видання наказу про звільнення ОСОБА_1, так і сам наказ також не оспорюються позивачем.

Таким чином, при розрахунках з працівником ОСОБА_1 ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія» повинно було керуватись нормами ст. 116 КЗпП України в частині, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

14.12.2012 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія» були направлені заяви на ім'я директора, заступника директора та головного бухгалтера з вимогою видати трудову книжку та провести розрахунок. (а.с. 15, 17, 19). Зазначені заяви були отримані адресатами 24.12.2012 року, що підтверджується копіями поштових повідомлень. (а.с. 16, 18, 20). При цьому позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою про розрахунок раніше.

Отже, вимога про розрахунок надійшла до підприємства 24.12.2012 року і відповідач мав не пізніше 25.12.2012 року виплатити звільненому працівнику ОСОБА_1 належні йому при звільненні суми.

З довідки про середню заробітну плату, наданої ТОВ «Східна Дистриб'юторська компанія», вбачається, що середньоденна ставка позивача складає 27,80 грн. При цьому кількість робочих днів за період з 25 грудня 2012 року по 29 липня 2013 року дорівнює 146 днів. Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні складає 4058,80 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 416,40 грн., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 25 грудня 2012 року по 29 липня 2013 року в розмірі 4058,80 грн. підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача в письмових запереченнях на те, що позивач навмисно ухилявся від отримання належних йому до виплати грошових коштів, суд вважає неспроможними. Так, представник відповідача зазначає, що ТОВ «СДК» на адресу позивача за місцем його проживання направлявся рекомендований лист із повідомленням з проханням з'явитись за отриманням трудової книжки та розрахунку. Між тим, доказів того, що зазначений лист був отриманий позивачем, суду не надано.

Крім того, в письмових запереченнях зазначено, що в день звільнення 19.11.2012 року ОСОБА_1 відмовився від отримання трудової книжки, розрахунку та ознайомлення з наказом про звільнення, на підтвердження чого наданий акт відмови, підписаний трьома особами. Проте зазначений документ не може бути прийнятий судом в якості належного доказу, оскільки в ньому зазначено, що він складений в присутності позивача ОСОБА_1. Між тим, як вбачається з пояснень позивача, представника відповідача Глебової Я.О., свідка ОСОБА_3, ОСОБА_1 з 12.10.2012 року по день звільнення не був присутній на робочому місці.

Згідно вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребували від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав моральних страждань через невиплату йому заробітної плати при звільненні, а також через невидачу йому трудової книжки, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, він не міг влаштуватись на роботу, вимушений був приймати додаткові зусилля для налагоджування свого життя та життя своєї сім'ї, та оцінив моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди у визначеному ним розмірі 3000 грн.

Разом з тим, з урахуванням того, що відповідачем не прийнято заходів для повного розрахунку при звільненні позивача, суд вважає, що йому завдано моральну шкоду. З урахуванням обставин справи, характеру та глибини душевних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди, але в меншій сумі, вважаючи достатнім розмір відшкодування моральної шкоди - 500 грн.

У зв'язку з тим, що позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору та його вимоги задоволенні, то з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 344,10 грн. (229,40 грн. за позовні вимоги майнового характеру і 114,70 грн. - немайнового характеру).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Дистриб'юторська компанія» про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Дистриб'юторська компанія» (87512, м. Маріуполь, Володарське шосе, 3, ЄДРПОУ 37885168) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 416,40 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 25 грудня 2012 року по 29 липня 2013 року в розмірі 4058,80 грн., та моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Дистриб'юторська компанія» (87512, м. Маріуполь, Володарське шосе, 3, ЄДРПОУ 37885168) на користь держави судовий збір в розмірі 344,10 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений 02.08.2013 року.

Суддя: О. О. Хараджа