Постанова

від 12.07.2013 по справі 826/2212/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2013 року 10 год. 05 хв. № 826/2212/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Мегалідер» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року № 0000982220, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Мегалідер» (далі - ПП «Мегалідер», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року № 0000982220.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність підстав у відповідача для призначення та проведення позапланової документальної перевірки ПП «Мегалідер» по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493). Також позивач наголошує на тому, що висновки Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.01.2013р № 32/1-22-20-37249349 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Мегалідер» і ТОВ «Дормашавто» (договір про надання послуг з перевезення вантажів від 28.08.2011р. № 13-2011) є нікчемними правочинами, що вчинені без наміру настання правових наслідків, і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до завищення ним сум податкового кредиту по податку на додану вартість за вересень-листопад 2011 року, є протиправними і ґрунтуються лише на бездоказових припущеннях (а саме - висновках Актів ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 13.03.2012р. № 30/3-22-80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» код ЄДРПОУ 36791493 щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків, покупцями, постачальниками за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, 01.05.2011 по 31.07.2011, 01.09.2011 по 30.09.2011, 01.11.2011 по 31.01.2012 року» та від 25.01.2011р. № 54/3-23-20 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» код ЄДРПОУ 36791493 щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків, покупцями, постачальниками за квітень, серпень, жовтень 2011 року».

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення б/н і б/д, додаткові документи (т. 3 а.с. 230 - 258). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Мегалідер» були встановлені порушення ним вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено податок на додану вартість за періоди вересень-листопад 2011 року на загальну суму 148 359, 50 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту аналогічної суму цього податку по податковим накладним, виписаним ТОВ «Дормашавто», які не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що належними доказами (Акти ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012р. № 30/3-22-80 та від 25.01.2011р. № 54/3-23-20) засвідчується факти фіктивності створення ТОВ «Дормашавто» та відсутність в нього реальної можливості здійснювати господарську діяльність, виконувати свої договірні зобов'язання за угодами (в т.ч. укладеними з ПП «Мегалідер»).

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

25 червня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 10.01.2013р. по 16.01.2013р. працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Мегалідер» (ідентифікаційний код 37249349) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493) за період з 01.09.2011р. по 30.11.2011р., за результатами якої складений Акт від 23.01.2013р. за № 32/1-22-20-37249349 (далі - Акт перевірки від 23.01.2013р. за № 32/1-22-20-37249349)(т. 1 а.с. 38 - 52).

При цьому безпосередні дії працівників ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо призначення та проведення вказаної документальної перевірки позивачем в судовому порядку не оскаржувалися.

Перелік документів, що були використані працівниками податкової інспекції при проведенні перевірки наведені на стор. 3, 5 - 9 Акта перевірки від 23.01.2013р. № 32/1-22-20-37249349.

В ході проведення перевірки працівником відповідача встановлено за період з 30.11.2011р. по 31.10.2011р. ПП «Мегалідер» віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 148 359, 00 грн. (в т.ч. за вересень 2011 року - 62 752, 50 грн., за жовтень 2011 року - 66 387, 00 грн., листопад 2011 року - 19 220, 00 грн.) по взаємовідносинам з ТОВ «Дормашавто».

При цьому під час проведення перевірки працівником відповідача були враховані висновки Актів ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012р. № 30/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків (покупцями, постачальниками) за періоди з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., з 01.05.2011р. по 31.07.2011рю., з 01.08.2011р. по 30.09.2011р., з 01.11.2011р. по 31.01.2012р., та від 25.01.2012р. № 54/3-22-20 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» (ідентифікаційний код 36791493) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків, покупцями, постачальниками за квітень, серпень, жовтень 2011 року.

В цих Актах ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС вказано про виявлення підрозділом податкової міліції цієї податкової інспекції ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення ТОВ «Дормашавто» господарської діяльності (відсутність необхідних трудових і матеріальних ресурсів).

Зокрема, в ході здійснення досудового провадження працівниками СВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС у кримінальній справі № 71-00217, порушеної відносно директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_1 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, виявлено вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом створення ряду юридичних осіб (в т.ч. ТОВ «Дормашавто»).

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача прийшов до висновку, що правочини укладені між ПП «Мегалідер» і ТОВ «Дормашавто», фактично здійсненні без волевиявлення уповноваженої особи підприємства (ТОВ «Дормашавто»), та є фіктивними, а тому надані до перевірки податкові накладні не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, що підтверджують правомірність формування ПП «Мегалідер» сум податкового кредиту.

В розд. 4 «Висновок» Акта перевірки від 23.01.2013р. № 32/1-22-20-37249349 працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено порушення ПП «Мегалідер» вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 148 359, 50 грн., в т.ч. за вересень 2011 року - 62 752, 50 грн., за жовтень 2011 року - 66 387, 00 грн., листопад 2011 року - 19 220, 00 грн.

05 лютого 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акта від 23.01.2013р. № 32/1-22-20-37249349 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000982220 (форми «Р»)(т. 1 а.с. 19), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ПП «Мегалідер» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 185 449, 40 грн., в т.ч. 148 359, 50 грн. - основний платіж, 37 089, 90 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (почав діяти з 01 січня 2011 року, далі - ПК України, ), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Основні поняття «транспортно-експедиторська діяльність», «транспортно-експедиторська послуга», «експедитор» і «перевізник» закріплені в Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. № 1955-IV, а саме: «транспортно-експедиторська діяльність» - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; «транспортно-експедиторська послуга» - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; «експедитор (транспортний експедитор)» - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування, та «перевізник» - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України наведена наступна характеристика договору транспортного експедирування. Так, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (ч. 2 ст. 929 цього Кодексу).

В ході судового розгляду також встановлено, що 28 серпня 2011 року між ПП «Мегалідер» (Експедитор 1), в особі директора Старовойт Н.А., і ТОВ «Дормашавто» (Експедитор 2), в особі Заступника директора ОСОБА_4, був укладений договір транспортного експедирування за № 13-2011 (т. 1 а.с. 29 - 31), відповідно до якого Експедитор доручає Перевізнику-Експедитору здійснення автомобільних транспортних перевезень в міжнародному та внутрішньому сполученні.

Згідно п. 1.1 цього Договору Експедитор 2 зобов'язується надавати Експедитору 1 послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення для виконання перевезень третіх осіб (Перевізників), та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надавати інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до Замовлення, а Експедитор 1 - прийняти та оплатити надані послуги.

Обов'язки Сторін за цим Договором передбачені у розд. 2 зазначеного Договору. Зокрема, Експедитор 1 зобов'язаний: своєчасно надавати Замовлення на перевезення вантажу. В Замовленні зазначається вартість перевезення, адреса і час завантаження; маршрут; найменування, характер, вага та загальна вартість вантажу, адреса завантаження та розвантаження/здачі/, особа, уповноважена на прийом вантажу, терміни доставки вантажу, необхідні допоміжні послуги. Прийняте до виконання Замовлення є невід'ємною частиною даного Договору; надати Експедитору 2 в пункті завантаження вантаж для перевезення в обсязі, зазначеному в Замовленні; організувати видачу Експедитору 2 вантажо-супроводжувальних документів, пов'язаних з характером вантажу; до прибуття транспортного засобу під завантаження організувати підготовку вантажу для перевезення, а саме: організувати проведення завантаження/розвантаження вантажу, упакування вантажу, маркування вантажних місць, належне розташування вантажу на платформі, тощо; своєчасно прийняти надані послуги та оплатити вартість наданих послуг (п. 2.1Договору).

В свою чергу Експедитор 2 зобов'язується: надати Експедитору 1 послуги з перевезення вантажів відповідно до умов п. 1.1. цього Договору та згідно із Замовленням; забезпечити своєчасну подачу транспортних засобів, які відповідають санітарним вимогам, в технічно справному стані, придатному для перевезення вантажів даного виду, згідно із Замовленням Експедитора 1, та надання всієї необхідної для виконання перевезення документації; доставити вантаж у визначений в Замовленні пункт призначення в терміни, зазначені Експедитором 1, та передати вантаж уповноваженій особі вантажоодержувача відповідно до кількості місць, зазначених в товарно-транспортній накладній; забезпечити збереження вантажу в дорозі та супроводження вантажу на маршруті слідування; своєчасно та належним чином оформляти та передавати Експедитору 1 документи, які стосуються перевезення, та які є підставою для взаєморозрахунків, дотримуючись при цьому вказівок Експедитора 1, тощо (п. 2.2 Договору).

Крім того, Експедитор 2 несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття та до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача. Уповноваженою особою вантажоодержувача є особа, зазначена у Замовленні та товарно-транспортній накладній (п. 4.2 Договору).

Зі змісту положень п. 1 - 3 зазначеного Договору судом вбачаться покладення обов'язків щодо здійснення автомобільних перевезень як безпосередньо на Експедитора 2 як Перевізника, так і на третіх осіб (суб'єктів господарської діяльності-перевізників). При цьому сам по собі порядок планування і організації Експедитором 2 виконання транспортно-експедиторських послуг як Експедитором (зокрема, не визначено за чий рахунок мали здійснюватися ті чи інші операцій) в Договорі не описаний.

У відповідності до п. 3.1, 3.2 і 3.4 даного Договору вартість послуг визначається у Замовленні з урахуванням «справедливої ринкової ціни», та в подальшому зазначається в Актах наданих послуг. Підставою для проведення розрахунків по даному договору є підписаний сторонами Акт наданих послуг та оригінал товарно-транспортної накладної з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. Експедитор 1 здійснює оплату за Договором виключно після наданих Експедитором 2 належним чином оформлених податкових накладних.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє протягом одного календарного року (п. 7.1 цього Договору).

Судом встановлено, що в наданому позивачем Договорі Сторонами не визначений порядок передачі-прийняття вантажу і необхідних товаросупровідних документів між Експедитором 1 та Експедитором 2, документальне оформлення такої передачі-прийняття документів і товарно-матеріальних цінностей.

Згідно пояснень позивача від 28.05.2013р. № 34 (т. 4 а.с. 40), наданих до канцелярії суду 28 травня 2013 року, останнім наведений наступний порядок здійснення спірних господарських операцій, та які в певній мірі суперечать змісту Договору транспортного експедирування 28.08.2011р. № 13-2011: «З метою отримання послуг з перевезення вантажів, Замовник цієї послуги звертається до нас із замовленням на перевезення вантажів. Між Замовником та нашим підприємством укладається договір, згідно якого ми беремо на себе зобов'язання із забезпечення перевезення вантажу до пункту призначення, вказаного Замовником та передачу вантажу Вантажоотримувачу. За результатами домовленостей оформлюється заявка в якій деталізуються умови перевезення.

З метою виконання взятих на себе зобов'язань перед Замовниками, наше підприємство уклало договір з транспортною організацією - ТОВ «ДОРМАШАВТО» № 13-2011 від 28.08.11р. В рамках цього договору ТОВ «ДОРМАШАВТО» зобов'язувалося здійснювати фактичне перевезення вантажів до пункту призначення відповідно до оформлених між нами замовлень, як власним транспортом, так й найманим.

Відповідно до погоджених умов із Замовником наше підприємство організовувало прибуття транспортного засобу, який забезпечувало ТОВ «ДОРМАШАВТО», до місця завантаження вантажу. В місці завантаження вантаж завантажувався на транспортний засіб та оформлювалися товарно-транспортні документи (товарно-транспортна накладна), яка засвідчувалася підписом і штампом Замовника. Після цього транспортний засіб (в залежності від наявності замовлень та завантаженості) вирушав або до нового Замовника на завантаження, або до Вантажоотримувача. Факт отримання вантажу Вантажоотримувачем посвідчувався його підписом та відбитком штампу на товарно-транспортній накладній.

Після отримання нами товарно-транспортної накладної з підписами Вантажоотримувачами, в свою чергу, підписували акти приймання-передачі наданих послуг із Замовником та ТОВ «ДОРМАШАВТО», отримували оплату від Замовника та розраховувалися з ТОВ «ДОРМАШАВТО».

Стосовно відсутності на товарно-транспортних накладних відбитку печатки ТОВ «ДОРМАШАВТО» пояснюємо, що оскільки договір на перевезення укладався між нашим Підприємством та Замовником - зобов'язання щодо перевезення та оформлення супровідних документів було покладено на наше Підприємство.

Так як до перевезення передавалися товари побутової хімії, то зазначення їх асортименту та кількості в товарно-транспортній документації було не доцільним, оскільки товар був різноманітний та багатопозиційний. Вантаж для перевезення ми приймали вже спакований у транспортну тару і приймання вантажу до перевезення ми здійснювали відповідно до кількості місць, що і зазначали в товарно-транспортній документації. Відповідно приймання вантажу Вантажоодержувачем здійснювалося на відповідність кількості місць та цілісності упаковки. За умови відповідності цим умовам Вантажоодержувач підписував товарно-транспортну накладну».

При цьому суд зважає на те, що ряд нормативно-правових актів (Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306) визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Загальна процедура оформлення товарно-транспортної накладної, яка виписується при перевезеннях на договірних засадах, регламентована пунктами 11.5 - 11.10 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відповідно до вимог зазначених пунктів Правил товарно-транспортну накладну виписує Замовник (вантажовідправник). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На підтвердження фактів отримання замовлених послуг від контрагента позивач надав до суду копії наступних документів (окрім самого договору):

- разових договорів-заявок на перевезення вантажів, датованих вереснем-листопадом 2011 року (т. 1 а.с. 141 - 250; т. 2 а.с. 1 - 24). При цьому передбачених в Договорів транспортного експедирування від 28.08.2011р. № 13-2011 замовлень на перевезення вантажів, що мали надаватися Експедитором 1 Експедитору 2 для прийняття до виконання, позивач суду не пред'явив;

- актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), датованих вереснем-листопадом 2011 року (т. 1 а.с. 69 - 136) - щодо надання транспортно-експедиційних послуг по Україні за визначеними маршрутами. Одночасно будь-яких первинних документів, що засвідчують здійснення ПП «Мегалідер» передачі вантажів і відповідних товаросупровідних документів ТОВ «Дормашавто», необхідних для виконання умов Договору від 28.08.2011р. № 13-2011 позивач суду не надав;

- товарно-транспортних накладних, датованих вереснем-листопадом 2011 року (в яких в якості «Автопідприємства» значаться ПП «Мегалідер» (тобто, позивач, а в деяких товарно-транспортних накладних відомості про Автопідприємство взагалі відсутні), Замовника послуг (платника) - певний суб'єкт господарської діяльності (юридична особа) через ТОВ «Комора-С», «Вантажовідправник» - ТОВ «Комора-С» і «Вантажоодержувач» - певні суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи). Жодні відомості про задіяння в процесах вантажних перевезень ТОВ «Дормашавто» як Перевізника (в т.ч. з використанням його власного автомобіля Volkswagen LT 28, держ. реєстр. НОМЕР_2) або Експедитора, відбитки печаток і штампів цього Товариства в наявних у матеріалах справи ТТН - відсутні (т. 2 а.с. 25 - 247);

- рахунків-фактур, датованих вереснем-листопадом 2011 року (т. 3 а.с. 134 - 201);

- виписок ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) по особовому рахунку позивача № 260004000049815 за період з 04.03.2011р. по 01.01.2013р. (т. 2 а.с. 248 - 249). Крім того, на адресу суду надійшов супровідний лист Філії ПАТ Банку «Меркурій» від 24.04.2013р. № 286/06/14-БТ, наданий на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 05.04.2013р. по даній справі, з доданою до нього роздруківкою руху коштів по рахунку ТОВ «Дормашавто» № 26000301882 за період з 01.07.2013р. по 31.03.2012р. (т. 4 а.с. 6 - 24). За результатами порівняння текстів обох названих документів судом виявлено не підтвердження банком надходження на розрахунковий рахунок контрагента позивача 18 листопада 2011 року суми безготівкових коштів у розмірі 57 205, 00 грн. (з ПДВ);

- податкових накладних датованих вереснем-листопадом 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 148 359, 50 грн. (т. 3 а.с. 1 - 133). Вся сума ПДВ по вказаним податковим накладним була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди вересень-листопад 2011 року. Від імені ТОВ «Дормашавто» перелічені вище первинні документи були підписані ОСОБА_4 (без довіреності).

При цьому згідно листа Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України від 18.04.2013р. № 45/1866 (т. 4 а.с. 33), наданого у відповідь на судовий запит від 01.04.2013р. № 826/3223/13-а по іншій адміністративній справі, за ТОВ «Дормашавто» зареєстрований лише один транспортний засіб, а саме «Volkswagen LT 28» номерний знак - НОМЕР_2.

З метою всебічного з'ясування всіх обставин справи № 826/2212/13-а судом на адресу контрагента позивача - ТОВ «Дормашавто» був направлений судовий запит від 05.04.2013р. № 826/2212/13-а з питань документального підтвердження фінансово-господарських відносин з позивачем за вересень-листопад 2011 року. Даний судовий запит повернувся до суду разом з поштовим відправленням з причини «за закінченням встановленого строку зберігання».

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів позивача, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували факти дійсного надання ТОВ «Дормашавто» на адресу позивача транспортно-експедиторських послуг, передбачених укладеним Договором від 28.08.2011р. № 13-2011.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведений факт здійснення господарських операцій з транспортних та/або транспортно-експедиційних послуг від контрагента належними первинними документами.

Додатково до своїх усних та письмових пояснень позивач надав суду копії договору транспортного експедирування від 04.01.2011р. № 1/11-ТР, укладеного між ПП «Мегалідер» (як Виконавцем) та ТОВ «Комора-С» (як Замовником), з пакетом оформлених на його виконання первинних документів (заявок на автомобільні перевезення, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а.с. 202 - 222). Умовами якого (зокрема, п. 1.1) передбачається можливість залучення до виконання цього договору третіх осіб-перевізників, а не третіх осіб-експедиторів.

При цьому з наявних матеріалів справи судом не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними правочинами та укладенням ПП «Мегалідер» договору транспортного експедирування від 04.01.2011р. № 1/11-ТР з ТОВ «Комора-С».

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту, є безпідставним, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Мегалідер» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова