Постанова

від 09.08.2013 по справі 826/10573/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2013 року № 826/10573/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унігаз-Енерго» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унігаз-Енерго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 № 003732220.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ТОВ «Унігаз-Енерго» з ТОВ «Ангстрем Континенталь» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже до перевірки податковому органу були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських відносин з даним контрагентом. Зазначив, що податковий кредит та валові витрати позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався матеріали перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь», відповідно до якого податковим органом було встановлено безтоварність господарських операцій ТОВ «Ангстрем Континенталь» з його контрагентами та відсутність об'єктів оподаткування у періодах 2011-2012 рр. За таких обставин, відповідач вважає висновки про порушення позивачем податкового законодавств обґрунтованим, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 27.05.2013 № 1113, направлення від 29.05.2013 № 1175 та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Унігаз-Енерго».

За результатами перевірки складено акт № 10/22-221/37397279 від 10.06.2013 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Унігаз-Енерго» (ЄДРПОУ 37397279) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299) за період з 01.04.2012 по 30.11.2012 (далі - акт № 10/22-221/37397279).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем:

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Унігаз-Енерго» із зазначеним у акті перевірки постачальником ТОВ «Ангстрем Континенталь»;

- п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 129 793 грн.;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 136 282 грн.;

- пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.16 п.2 та пп. 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів

України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби заперечення на акт перевірки № 10/22-221/37397279, за результатом розгляду яких відповідач склав висновок від 25.06.2013 № 22/10/22-221/37397279, яким залишив викладені в акті перевірки висновки без змін.

На підставі акту перевірки № 10/22-221/37397279 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2013 № 0003722220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170 353,00 грн., в т.ч. 136 282,00 грн. - основний платіж та 34 071,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція та від 27.06.2013 № 0003722220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 162 241,00 грн., в т.ч. 129 793,00 грн. - основний платіж та 32 448,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що на підставі усної домовленості ТОВ «Унігаз-Енерго» придбав у ТОВ «Ангстрем Континенталь» наступний товар: пальники газові, блок газомагнітний, пальник мазутний, електронний блок, сервопривід.

На підтвердження придбання зазначеного товару позивач надав до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, складених за період квітень - листопад 2012 року на загальну суму поставки 1 172 029,68 грн.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав копії банківських виписок про перерахування на рахунок ТОВ «Ангстрем Континенталь» грошових коштів у розмірі 1 172 029,80 грн., а також акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого сальдо на користь позивача складає 12 коп.

Позивач зазначив, що транспортування товару від ТОВ «Ангстрем Континенталь» здійснювалось з використанням транспортного засобу: автомобіль марки Ssang Yong, модель Kyron, типу універсал легковий, д.н.з. НОМЕР_2, 2010 р.в. Право керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем підтверджується наявною в матеріалах справи копією технічного паспорту.

Також позивач надав роздруківку технічних характеристик зазначеного автомобіля та фотографії з завантаженим товаром - газовими пальниками на підтвердження фізичної можливості перевезення даним транспортним засобом придбаного у ТОВ «Ангстрем Континенталь» товару.

Зі слів представника позивача, зберігання товару здійснювалось у гаражі АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідки Гаражно-будівельного кооперативу «Маштнобудівельник» від 19.07.2013 № 27 та витягу з протоколу засідання правління ГБК «Машинобудівельник» № 1 від 28.01.2009.

В подальшому придбаний у ТОВ «Ангстрем Континенталь» товар було у повному обсязі продано контрагентам-покупцям, на підтвердження чого позивач надав копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товару.

Позивач також зазначив, що постійно здійснює діяльність з реалізації техніки (пальників, водонагрійних та парових котлів) та брав участь з відповідним обладнанням у виставкових заходах «Aqua-Therm 2012» та «Aqua-Therm 2013», на підтвердження чого надав копії договорів, укладених з ДП «Прем'єр Експо» у 2012 та 2013 роках і акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складених на виконання даних договорів.

Як вбачається з акту перевірки № 10/22-221/37397279, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Унігаз-Енерго» відобразило в податковій звітності господарські взаємовідносини з ТОВ «Ангстрем Континенталь», які здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. На думку податкового органу, позивач порушив ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним та відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки ТОВ «Унігаз-Енерго» № 10/22-221/37397279 відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 21.12.2012 № 7208/224/33906299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Форест», ТОВ «Пасіфік», ПП СВ «Гермес», БПП «Сура», їх реальності та повноти відображення в обліку.

Згідно зазначеного акту, податковим органом в ході невиїзної документальної перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) на адресу ТОВ «Ангстрем Континенталь», а отже і поставок підприємствам-покупцям, що, на думку податкового органу, свідчить про здійснення ТОВ «Ангстрем Континенталь» діяльності спрямованої на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам. В акті від 21.12.2012 № 7208/224/33906299 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська дійшла висновку про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 роках.

Як наслідок, відповідач, отримавши матеріали вищезазначеної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» дійшов висновку про нікчемність правочинів укладених позивачем із даними контрагентами та відсутність права на формування податкового кредиту за результатами таких господарських операцій.

Суд із наведеними доводами відповідача не погоджується виходячи з наступного.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Ангстрем Континенталь» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Крім того, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент підписання договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, ТОВ «Ангстрем Континенталь» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, та свідоцтво платника ПДВ станом на дату розгляду даної справи не анульоване, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Як вбачається з акту перевірки позивача № 1358/22-621-19477704, висновки податкового органу побудовані виключно на матеріалах акту перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» №7208/224/33906299 від 21.12.2012.

Водночас, суд встановив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 07.03.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 804/1260/13-а було задоволено позов ТОВ «Ангстрем Континенталь» та визнано протиправними дії податкового органу, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299) в результаті якої було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7208/224/33906299 від 21.12.2012.

Крім того, слід зазначити, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст.131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Ангстрем Континенталь» за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит та валові витрати за результатом здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Ангстрем Континенталь», а тому податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0003722220 та від 27.06.2013 № 0003722220 є протиправним та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Унігаз-Енерго» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0003722220 та від 27.06.2013 № 0003722220.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унігаз-Енерго» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський