Ухвала

від 15.09.2014 по справі 826/10573/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2014 р. м. Київ К/800/62213/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Вербицької О.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Унігаз-Енерго»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року

у справі № 826/10573/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унігаз-Енерго»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унігаз-Енерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2013 року у цій справі позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0003722220 та №0003722220.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідно до ч. 8 ст.35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно із ч.1 ст.40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Враховуючи зазначені норми КАС України та те, що конверт із повісткою, направлений позивачу, повернувся до суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», за рішенням колегії суддів дана справа вирішувалась без його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.04.2012 року по 30.11.2012 року, відповідачем складено акт від 10.06.13 року №10/22-221/37397279, яким встановлено порушення: - ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Унігаз-Енерго» із постачальником ТОВ «Ангстрем Континенталь»; - п. 198.1 п.198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 129 793, 00 грн.;- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 136 282, 00 грн.; - пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.16 п.2 та пп. 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від форми «Р» від 27.06.2013: - № 0003722220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170 353, 00 грн., в т.ч. 136 282, 00 грн. - основний платіж та 34 071, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); - №0003722220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 162 241, 00 грн., в т.ч. 129 793,00 грн. - основний платіж та 32 448,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нереальності господарських операції позивача по взаємовідносинах із його контрагентом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв'язку з відсутністю порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо нікчемності правочинів позивача з його контрагентом та правомірного прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.131 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування витрат та податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі усної домовленості ТОВ «Унігаз-Енерго» придбав у ТОВ «Ангстрем Континенталь» наступний товар: пальники газові, блок газомагнітний, пальник мазутний, електронний блок, сервопривід.

Судом першої інстанції встановлено, що виконання даних господарських операцій підтверджується, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками.

Транспортування товару від ТОВ «Ангстрем Континенталь» здійснювалось з використанням транспортного засобу: автомобіль марки Ssang Yong, модель Kyron, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією технічного паспорту.

Придбаний у ТОВ «Ангстрем Континенталь» товар в подальшому було реалізовано контрагентам-покупцям відповідно до копій видаткових накладних та довіреностей на отримання товару.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент вчинення даних господарських операцій ТОВ «Ангстрем Континенталь» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Посилання відповідача на висновки акта перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби від 21.12.2012 року №7208/224/33906299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Форест», ТОВ «Пасіфік», ПП СВ «Гермес», БПП «Сура», їх реальності та повноти відображення в обліку помилково прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, надані позивачу податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідач не надав суду доказів визнання цих податкових накладних недійсними. Недоліків в їх оформленні в ході перевірки виявлено не було.

Крім того, розрахунки за отриманий товар проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками про перерахування на рахунок ТОВ «Ангстрем Континенталь» грошових коштів у розмірі 1 172 029, 80 грн., а також актом звірки взаєморозрахунків, згідно якого сальдо на користь позивача складає 12 коп.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що реальність господарської операції між позивачем та його контаргентом підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для формування показників витрат та сум податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Унігаз-Енерго» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 826/10573/13-а скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2013 року у справі № 826/10573/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В.Вербицька

Н.Г.Пилипчук