Рішення

від 08.08.2013 по справі 5024/1832/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 р. Справа № 5024/1832/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКРО" м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ" м. Скадовськ Херсонської області

про стягнення 379592грн.65коп.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» м. Скадовськ Херсонської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКРО" м. Київ

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Крутько М.В.

від відповідача - не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКРО" (позивач) звернулося з первісним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ" (відповідач) 406592грн.65коп. заборгованості за отриманий товар відповідно до договору поставки №128 від 14.07.2011року.

Після звернення з позовом позивачем подані заяви від 14.02.2013року, від 21.02.2013року, від 08.08.2013року якими він зменшував позові вимоги. Відповідно до заяви від 08.08.2013року позивач просить стягнути з відповідача 379592грн.65коп., посилаючись на здійснення відповідачем часткових розрахунків після звернення з позовом.

Заяви позивача про зменшення позовних вимог відповідають ст. 22 ГПК України, вони приймаються судом, тому має місце нова ціна позову - 379592грн.65коп., в межах якої і вирішується спір за первісним позовом.

В той же час ухвалою від 14.02.2013року суд прийняв до розгляду сумісно з первісним зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКРО" про визнання недійсним договору поставки №128 від 14.07.2011року.

Ухвалою від 21.02.20013року розгляд справи судом зупинено у зв'язку з призначенням почеркознавчої експертизи, а ухвалою від 26.07.2013року провадження у справі поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили її зупинення та призначено справу до розгляду в засіданні 08.08.2013 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просить стягнути 379592грн.65коп.

Позовні вимоги за зустрічним позовом позивач не визнає, посилаючись на те, що договір поставки №128 від 14.07.2011року підписано керівником відповідача Загайкан О.І., яким також надіслано гарантійний лист від 08.01.2013року №3 про реструктуризацію боргу з наданням гарантії погашення заборгованості до 29.04.2013року, що підтверджується і висновками судового експерта.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався. В засідання суду його представник не з'явився, відзив на первісний позов по суті спору та витребувані судом документи не надав, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на хворобу представника та відрядженням керівника за межі області.

Розглядаючи клопотання відповідача суд враховує те, що відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи, але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що відсутність певної посадової особи відповідача, в тому числі і її хвороба, не позбавляє права відповідача надіслати в засідання суду іншого представника і надати до суду відзив на позов та обґрунтування викладених у відзиві обставин.

Крім того, відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України стосовно рівності сторін в судовому процесі, їх обов'язку добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, зокрема позивача, представник якого прибув до суду з іншого населеного пункту та заперечує проти відкладення розгляду справи з посиланням на те, що неодноразове відкладення розгляду справи з вини відповідача спричинить йому значні додаткові збитки.

З урахуванням викладеного суд вважає, що неявка представника відповідача в засідання суду не є перешкодою для вирішення спору, а тому відхиляє його клопотання про відкладення розгляду справи і відповідно до статті 75 ГПК України вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи спричинить порушення строку вирішення спору..

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКРО" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ" укладено договір поставки №128 від 14.07.2011року. Згідно з зазначеним договором ТОВ «ТЕКРО» зобов'язалося поставити ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» зазначений в пункті 2.1 договору товар, а ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» зобов'язалося здійснити за нього розрахунки на передбачених договором умовах.

Предметом спору є позов ТОВ «ТЕКРО» про стягнення 379592грн. 65 коп. основного боргу за поставлений товар (первісний позов), а також позов ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» про визнання недійсним договору поставки №128 від 14.07.2011року.

З метою об'єктивного вирішення спору, перед розглядом майнового спору, судом розглядається зустрічний позов про визнання недійсним договору поставки №128 від 14.07.2011року.

Свої позовні вимоги за зустрічним позовом ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» обгрунтовує ч.2 ст. 203, ст. 215 ЦК України та посилається на те, що спірний договір поставки підписано не уповноваженою особою, оскільки підпис на ньому здійснено не директором товариства Загайкан О.І., а іншою особою, а печатка, якою засвідчено договір, не відповідає дійсності.

. Згідно з частиною 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, на яку посилається ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ», особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин від імені юридичних осіб вчиняється їх органами, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом, або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою.

Відповідно до Статутних та реєстраційних документів, зокрема витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день укладення спірного договору особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ», в тому числі підписувати договори, був Загайкан Олександр Іванович.

Як встановлено матеріалами справи, договір поставки від 14.07.2011року №128 від імені ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» підписано директором Загайкан Олександром Івановичем, який діяв відповідно до Статуту товариства та засвідчено відбитками печатки ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ», що підтверджується також і висновками експерта № 345 від 17.07.2013року судової почеркознавчої експертизи та висновками експерта №346 від 19.07.2013року судово-технічної експертизи, які здійснені за клопотанням ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» на виконання ухвали господарського суду від 21.02.2013року.

Крім того, в наступному спірний договір поставки було схвалено юридичною особою - ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ», листом №3 від 08.01.2013року відповідно до якого ним повністю визнавалася наявність заборгованості в сумі 406592грн.65коп., яка виникла внаслідок несприятливого фінансового стану та пропонувався графік погашення боргу. Цим листом ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» гарантує повне погашення боргу за запропонованим графіком та зобов'язується не допускати в подальшому виникнення боргу. Вказаний лист також підписано директором ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» Загайкан О.І., підпис якого засвідчено печаткою, що підтверджено і вищезазначеними висновками судових експертиз.

Таким чином, відповідно до ст. 241 ЦК України, ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ» в наступному було схвалено договір поставки від 14.07.2011року №128 за яким отримано товар на суму 406592грн.65коп., що також унеможливлює визнання такого договору недійсним.

Відповідно до пункту 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчинені правочинів, господарські суди повинні враховувати, що особа призначена уповноваженим органом виконувати обов'язки керівника підприємства, установи, організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності. Позов про визнання недійсним правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Якщо договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі Статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким Статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання такої сторони на те, що їй не було відомо про наявність обмеження повноважень представника контрагента.

Пунктом 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013року №11 також зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ», як позивачем за зустрічним позовом, не надано доказів які б відповідали принципам належності та допустимості в розумінні ст. 32, 34 ГПК України та підтверджували б викладені в зустрічному позові обставини щодо підписання договору поставки не уповноваженою особою, оскільки ці факти спростовуються висновками судових експертиз. До того ж договір поставки в наступному було також схвалено уповноваженою особою.

З урахуванням вищезазначених норм права позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки №128 від 14.07.2011року задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги за первісним позовом, суд виходить із того, що відповідно до договору поставки №128 від 14.07.2011року позивач за первісним позовом виконав свої обов'язки і передав відповідачу товар на загальну суму 440893грн.44коп., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ ТК-03907 від 11.07.2012року на суму 100882грн.56коп.;

№ ТК 04078 від 06.08.2012року на суму 88983грн.36коп.;

№ ТК 04328 від 05.09.2012року на суму 94383грн.36коп.;

№ ТК 04510 від 24.09.2012року на суму 97064грн.16коп.;

№ ТК 04685 від 11.10.2012року на суму 59580грн.00коп.

Факт передачі товару відповідачу підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунком суми позову, копіями видаткових накладних, копіями довіреностей, які видавалися відповідачем на отримання товару.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Перехід права власності на товар до відповідача відповідно до пункту 3.5 договору поставки відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється відповідними накладними. Датою поставки продукції вважається дата належним чином оформлених відповідних накладних.

Пунктом 4.3 договору поставки передбачено, що повні розрахунки за отриманий товар відповідач за первісним позовом зобов'язаний здійснити в строк не пізніше 20 календарних днів з моменту поставки.

Матеріалами справи доведено, що на день звернення з позовом борг відповідача за первісним позовом становив 406592грн.65коп. Під час зупинення провадження у справі відповідач частково сплатив борг у зв'язку з чим позивач зменшив суму позову і на день вирішення спору його борг становить 379592грн. 65 коп.

Доказів перерахування зазначеного боргу, які б відповідали вимогам ст.. 32, 34 ГПК України, відповідач суду не надав. Його борг, серед іншого, підтверджується також гарантійним листом №3 від 08.01.2013року, яким борг визнається в повному розмірі.

З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 379592грн. 65 коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору та за проведення судової експертизи відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на ТОВ «ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ».

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

вирішив:

1.Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЙСЬКІ СВИНІ" м. Скадовськ Херсонської області вул. Куйбишева, 98-А, вул. Куйбишева № 71-А, ідентифікаційний код 34323246, інші реквізити невідомі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКРО" м. Київ, вул. Хорива, 33 офіс 33, вул. Фрунзе №126/2 р/р 26007000016975 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 300023, ідентифікаційний код 25409463 - 379592грн. 65 коп. основного боргу, 8131грн.86коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки № 128 від 14.07.2011року - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 серпня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова