Постанова

від 05.08.2013 по справі 817/2388/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2388/13-а

05 серпня 2013 року 11год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Рудик Ю.В.,

відповідача: представник Федорець С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 63" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №63" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 63", всупереч вимогам п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-1V, п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64, не відшкодувало Управлінню Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Cписком №2. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за період березень - червень 2013 у сумі 10826,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в судовому засіданні зазначив, що відносно сплати заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3 вимоги позивача неправомірні. Вказав, що пенсіонер ОСОБА_3 з 11.09.1977 по 10.04.1989 працював на підприємтсві по професії електрозварювальник, яка передбачена Списком №2, що надає право на отримання пільгової пенсії відповідно до ст. 100 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення". Зазначив, що оскільки пільгова пенсія ОСОБА_3, призначена відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", витрати пенсійного фонду на виплату і доставку пенсії, не підлягають відшкодуванню за рахунок підприємства. З таких підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна Механізована колона №63" є юридичною особою, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області.

Позивачем відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на підставі пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" згідно з вимогами частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пільгових пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працював на підприємстві відповідача з 11.09.1977 (наказ №53/ВК від 19.09.1977) по 10.04.1989 (наказ №23 від 10.04.1989) електрозварником IV розряду. Згідно уточнюючої довідки за вих. №229 від 22.11.2011 ОСОБА_3 працював електрогазозварювальником в бригаді по новій техніці ремонтно-механічної майстерні х 23.05.2008, що передбачено Списком №2 розділу ХХХІІ та Списком №2 розділу ХХІХ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.

Актом зустрічної перевірки факту роботи ОСОБА_3 в шкідливих і важких умовах праці, що дає право на пільгову пенсію від 02.01.2012 №8, між позивачем та відповідачем, перевіреними документами щодо трудової діяльності ОСОБА_3 та довідкою №230 від 22.11.2011 підтверджено, що останній працював у ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" електрозварювальником з 23.05.2008 по 01.12.2010.

Відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості з відшкодування суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б-з" ст.13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", за період березень-червень 2013 у сумі 10826,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначались Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пп. 1 п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Відповідно до приписів п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства відповідно до вимог п. 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п. 1 ст. 1 та абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ч. 6 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Як встановлено судом, позивачем було направлено для відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно од пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" з березня 2013.

Вказаним розрахунком відповідачу визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії з березня 2013 ОСОБА_4 - 84,28 грн., ОСОБА_3 - 1082,90 грн., ОСОБА_5 - 994,00 грн.

Щодо позовних вимог по відкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в судовому засіданні відповідач не заперечив.

З приводу призначення пільгової пенсії ОСОБА_3, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно довідки від 23.11.2011 №36 підтверджуюючої особливий характер роботи або умов праці необхідних для призначення пільгових пенсій вбачається, що ОСОБА_3 працював в Здолбунівській пересівній механізованій колоні №63 Будівельно-монтажного тресті "Рівнепромбуд". Отже, стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії, ОСОБА_3 набув за час трудових відносин на підприємстві відповідача у період з 19.09.1977 по 10.04.1989, тобто до набрання чинності 01.01.1992 Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Актом зустрічної перевірки факту роботи в шкідливих і важких умовах праці, що дає право на пільгову пенсію від 02.01.2012 №8, на підставі перевірених документів щодо трудової діяльності ОСОБА_3 та довідкою №230 від 22.11.2011 також встановлено, що він працював у ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" електрозварювальником з 23.05.2008 по 01.12.2010.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у Здолбунівській пересівній механізованій колоні №63 Будівельно-монтажного тресті "Рівнепромбуд до 01.01.1992 та на ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" після 01.01.1992.

Статтею 100 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього закону (до 01.01.1992) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. При цьому відповідно до п. 8 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, застосовуються Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956.

З огляду на зазначене, право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 і після цієї дати не працювала на цих роботах. При цьому наявності атестації робочих місць не вимагається.

Особі, яка до і після 01.01.1992 працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004, збережено порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.

Таким чином, відшкодуванню у розмірі 100 відсотків, відповідно до Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно до стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Проте, відповідачем не внесено до органу Пенсійного фонду України суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень-червень 2013 в загальному розмірі 10826,50 грн. згідно розрахунку, що підтверджується витягом з картки особового рахунку платника.

Статтею 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 63" (код ЄДРПОУ 01273421) на користь Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 10826,50 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.