Постанова

від 29.05.2013 по справі 2а-13184/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2013 р. (13:04) Справа №2а-13184/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом

Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України

до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Осипова О.С., довіреність № 2348/04 від 21.12.12р., паспорт серії НОМЕР_6; Сіренко О.В., довіреність № 1866/04 від 01.10.12р.;

від відповідача: не з'явився;

спеціалісти: не з'явились;

Суть спору: Державне підприємство «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001812203 від 08.11.2012р., №0001822203 від 08.11.2012р., № 0001802203 від 08.11.2012р. та № 0001832203 від 08.11.2012р.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю проведення на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом № 1211/22-03/00951994 від 31.10.2012р., оскільки на письмовий запит ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС № 11462/10/22-03 від 09.08.2012р., який він отримав 10.08.2012р., ним вчасно - протягом 7 днів була надана витребувана інформація за 1 квартал 2012р. Проте, незважаючи на це, 10.10.2012р. відповідачем був виданий Наказ № 761 про проведення спірної перевірки з питань достовірності даних, які відображені у податковій звітності по податкам на прибуток та ПДВ за 1 півріччя 2012р. та з питань взаємовідносин підприємства з контрагентами ТОВ «Кримбудіндустрія» за липень 2009р., КП «Альянс» за лютий 2010р. та січень 2012р.

Позивач також вважає, що оскільки на підприємстві щорічно проводяться планові виїзні документальні перевірки, проведення спірної перевірки по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами за липень 2009р. та лютий 2010р. є незаконним та таким, що суперечить пп.78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Крім того, позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки порушення, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність угод, укладених позивачем у перевіреному періоді з ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс», а також про заниження частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України та завищення показників рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у частини витрат, не підтверджених первинними документами бухгалтерського обліку та прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи.

Так, позивач вважає, що товарність та реальність господарських операцій з ТОВ «Кримбудіндустрія» у липні 2009р., КП «Аьянс» у лютому 2010р. та січні 2012р. підтверджується первинними бухгалтерськими документами, наданими ним до перевірки, які безпідставно не були враховані відповідачем при складанні акту перевірки.

При цьому пояснив, що пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податків, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. А враховуючи, що по всім господарським операціям (придбанню товарів, послуг) у нього є в наявності податкові накладні, то підприємство мало право на нарахування податкового кредиту.

Стосовно господарських операцій з ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс» позивач зазначив, що валові витрати по операціям з цими контрагентами сформовані ним правильно на підставі п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо податку на прибуток, донарахованого за завищення показників по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), позивач зазначив, що для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток платник повинен використовувати дані бухгалтерського обліку (п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України). Відповідно до п.138.4 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому, постійні загальновиробничі витрати у складі собівартості реалізованої продукції включаються до рядку 05 (05.1) податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Мінфіну від 29.09.2011р. № 1213, в тому періоді, в якому вони визнані витратами.

Позивач вважає, що він виконав всі свої податкові зобов'язання в повному обсязі та є законослухняним платником податків та зборів, а також усіх обов'язкових платежів, передбачених законодавством України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.12.2012 року було відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 24.12.2012р. позивач надав суду письмові пояснення по справі, де пояснив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 901 Цивільного кодексу України первинні документи є відображенням господарських операцій та є основою для податкового обліку. На підприємстві бухгалтерський облік ведеться відповідно до закону про бухгалтерський облік на підставі первинних документів, а податковий облік ведеться відповідно до Податкового кодексу України на підставі бухгалтерського обліку. Пояснив, що він не погоджується з висновками ДПІ про те, що отримані послуги та оприбутковані ТМЦ не використовуються ним в господарській діяльності та, як наслідок, угоди з ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс» є нікчемними. Стверджує, що придбані ним у вищевказаних контрагентів послуги та ТМЦ використані в господарській діяльності підприємства, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Також надав пояснення по податковому-повідомленню-рішенню № 0001832203 (том 1 а.с. 108-112).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов (том 2 а.с. 17-19).

Зокрема, вважає, що спірна перевірка проведена ним правомірно.

При цьому пояснив, що підставою для проведення виїзної позапланової документальної перевірки позивача було: ненадання первинних документів до письмових пояснень ДП «КХП» від 17.08.2012р. № 1340/06 на запит ДПІ у м. Керчі від 09.08.2012р. № 11462/10/22-03 (відносно факту перевищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) понад доходом від операційної діяльності (доходом від реалізації товарів (робіт, послуг), тоді як без первинних документів обліку неможливо встановити факти достовірності даних податкової звітності з податку на прибуток ДП «КХП»; отримання ДПІ у м. Керчі податкової інформації від ДПІ у м. Сімферополі, а саме: не підтвердження реальності проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг ТОВ «Кримбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 36165986) - вказані контрагенти є постачальниками ТМЦ (робіт, послуг) ДП «КХП». Зауважив, що на момент здійснення попередніх перевірок ДП «КХП» у ДПІ у м. Керчі вказана інформація була відсутня. До того ж, пояснив, що на останній сторінці актів попередніх перевірок зроблено запис наступного змісту: «При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України». Таким чином, вимогами Податкового кодексу України не обмежено кількості проведення перевірок при отриманні інформації, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства платниками податків.

Крім того, до наданих копій первинних документів ДП «КХП» з питань взаємовідносин із ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс» (лист від 08.06.2012р. № 837/06 на запит ДПІ у м.Керчі від 30.05.2012р. № 5656/10/22-01 не надано письмових пояснень ДП «КХП» з питань фактичного виконання договірних відносин із вказаними СГД та з питань подальшого використання отриманих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, на думку відповідача, підстави для проведення виїзної позапланової документальної перевірки ДП «КХП» відповідають вимогам ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-УІ із змінами та доповненнями.

Відповідач пояснив, що в ході вказаної перевірки використано матеріали перевірок ТОВ «Кримбудіндустрія» (ЄДРПОУ 32100553) за липень 2009р., КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) за лютий 2010 р. та січень 2012р. (відображено у п. 3.1 акту.), які отримано від ДПІ у м. Сімферополі.

За результатами вказаних перевірок зроблені висновки щодо неможливості здійснення операції купівлі-продажу ТМЦ (робіт, послуг) вищевказаними перевіреними підприємствами.

Вважає, що доказова база, яка приведена у вказаних актах перевірок, підтверджується допитами посадових осіб, які проведені у рамках порушеної кримінальної справи.

Крім того, вважає, що тільки документальне оформлення операції з реалізації товарів (робіт, послуг) не є доказом фактичного виконання операції поставок без первинних документів, які підтверджують фактичне виконання поставок.

У зв'язку з відсутністю реальності здійснення операцій з придбання ДП «Керченський комбінат хлібопродуктів» ТМЦ, послуг безпосередньо від ТОВ «Кримбудіндустрія» (ЄДРПОУ 32100553) та КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), вважає, що такі операції не мали та не могли мати фактичного характеру, а тому немає можливості прийняти до податкового обліку документи, які не підтверджують реальності фактичного здійснення господарських операцій, що свідчить про порушення вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток, а саме: по взаємовідносинам з ТОВ "Кримбудіндустрія" позивачем завищена сума валових витрат у 3 кв. 2009р. на 833 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 208 (822x25%) грн.; завищена сума податкового кредиту на 167 грн., що призвело до заниження ПДВ на 167 грн. у липні 2009р.; по взаємовідносинам з КП «Альянс» позивачем завищена сума валових витрат за 1кв. 2010р. у розмірі 3021,11грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 758 (3021x25%) грн., а також завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 1 кв. 2012 р. на 10833 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 10833 грн. (у р. 07 декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2012р. задекларована від'ємна сума 848441 грн.), завищена сума податкового кредиту на 604 грн., що призвело до заниження ПДВ на 604грн. у лютому

2010 р., завищена сума податкового кредиту у січні 2012р. на 4333 грн., що призвело до заниження ПДВ на 4333грн. у січні 2012р.

Крім того, відповідач зазначив, що проведеною перевіркою було встановлено порушення ст. 11-1 Закону України від 21.09.06 N 185-У «Про управління об'єктами державної власності», що виразилося у заниженні частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України на загальну суму 145 грн., в тому числі: за 3 квартал 2009 р. на суму 31 грн., за 1 квартал 2010р. на суму 114 грн., а також порушення пп. 14.1.228 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні показників рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у частині витрат, не підтверджених первинними документами бухгалтерського обліку та прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг в сумі 2049448 грн. в т.ч.: 1 квартал 2012р. - 848441 грн., 2 квартал 2012р.-1201007 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.12.2012р. по даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію в м. Керчі АР Крим було замінено належним - Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (том 2 а.с. 29).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2013р. судом до участі у справі були залучені в якості спеціалістів - аудитори ТОВ Аудиторської фірми «Глобус-Аудит» Костіна К.В. та Силицька С.С. (том 2 а.с. 282).

У судовому засіданні 03.04.2013р. від відповідача до суду надійшли письмові пояснення щодо виявлених перевіркою порушень (том 3 а.с. 24-27).

У судовому засіданні 24.04.2013р. до суду від головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС Маргорської Т.М. надійшли письмові пояснення (том 3 а.с. 37-39).

У цьому ж судовому засіданні від представника позивача також надійшли письмові пояснення (том 3 а.с. 43-47).

У судовому засіданні 29.05.2013р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення про документальне підтвердження витрат за 1 півріччя 2012р. в сумі 2038615,00грн. (том 3 а.с. 71-73).

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пп. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Керчі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС у зв'язку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям таких повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України є юридичною особою, яка 13.03.1992 року зареєстрована Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 503740 та довідкою відділу статистики у м. Керчі АБ № 438193 (том 1 а.с. 8-9).

Суд зазначає, що Державне підприємство «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України взято на облік платника податків та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №100340563 від 24.07.1997р. (том 1 а.с. 10).

11.10-24.10.2012р. Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим на підставі направлення від 10.10.2012р. № 428/22-03 та наказу № 761 від 10.10.2012р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України з питань достовірності даних, які відображені у податковій звітності по податкам на прибуток та ПДВ за 1 півріччя 2012р. та з питань взаємовідносин підприємства з контрагентами ТОВ «Кримбудіндустрія» за липень 2009р., КП «Альянс» за лютий 2010р. та січень 2012р., за результатами якої складено Акт перевірки за № 1211/22-03/00951994 від 31.10.2012р. (том 1 а.с. 62-93).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.5.1 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 966грн., у т.ч. 3 кв. 2009р. на 208грн., у 1 кв. 2010р. на 758грн.; пп. 14.1.228 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за півріччя 2012р. на 2049448грн., в т.ч.: 1 кв. 2012р. - 848441грн., 2кв. 2012р. - 1201007грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від

03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, ст.198 Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого ДП "Керченський КХП" штучно сформовано податковий кредит по контрагенту ТОВ "Кримбудіндустрія " у сумі 167 грн. у липні 2009р., по контрагенту КП «Альянс» у сумі 4937 грн., у т.ч. у лютому 2010р. на 604 грн., у січні 2012р. на 4333 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 5104 грн., у т.ч. у т.ч. у липні 2009р. - 167 грн., у лютому 2010р. -604 грн., у січні 2012р. -4333 грн.; ст. 11-1 Закону України від 21.09.06 N 185-У „Про управління об'єктами державної власності", що виразилося у заниженні частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України на загальну суму 145 грн., в тому числі: за 3 квартал 2009 р. на суму 31 грн., за 1 квартал 2010р. на суму 114 грн.

При цьому зазначено, що з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 ПКУ за результатами акта перевірки за період липень 2009р. грошові зобов'язання з податку на додану вартість ДП «Керченський КХП» у сумі 167 грн. не визначаються.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень:

- № 0001812203 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 1207,50 грн., у т.ч. 966,00 грн. за основним платежем, 241,50 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001822203 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по сплаті частини чистого прибутку, що вилучається до бюджету, на суму 181,25грн., у т.ч. 145,00грн. за основним платежем та 36,25грн. за штрафними санкціями;

- № 0001802203 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7254,50 грн., у т.ч. 4937,00 грн. за основним платежем та 2317,50 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001832203 від 08.11.2012р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 1 кв. 2012р. на суму 848441 грн., у п/р 2012р. на суму 2049448 грн. (том 1 а.с. 58-61).

Перевіряючи дотримання ДПІ у м. Керчі АР Крим порядку, підстав та строків проведення позапланової виїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно Наказу № 761 від 10.10.2012 року відповідачем на підставі пп. 78.1.1 та 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України вирішено провести саме документальну позапланову виїзну перевірку позивача по справі (том 1 а.с. 54).

Згідно зі ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Виключний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, наведено у п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Зокрема, згідно пунктів 78.1.1 та 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України до таких обставин належать: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов'язковими передумовами законності призначення перевірки за вказаними обставинами є направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень та ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

При цьому, в силу п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В силу п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Як встановлено судом, на запити відповідача про надання інформації та її документального підтвердження від 30.05.2012р. № 5656/10/2201, від 10.09.2012р. №12528/10/15-02), позивачем із супровідними листами за вих. № 837/06 від 08.06.2012р. та №1340/06 від 17.08.2012р. були надані витребувані пояснення щодо перевищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) понад доходом від операційної діяльності та документи по господарським операціям з ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс», проте до пояснень вих. № 1340/06 від 17.08.2012р. не було надано їх документального підтвердження, а з листа за вих. № 837/06 від 08.06.2012р. не вбачається, які саме документи на 22 аркушах були надані ДПІ стосовно взаємовідносин з КП «Альянс» та ТОВ «Кримбудіндустрія» через відсутність їх переліку (том 2 а.с. 22-23).

Враховуючи викладене, у суду немає можливості встановити, які саме документи були надані позивачем та чи були вони надані у повному обсязі, а тому суд не вбачає підстав для визнання проведеної перевірки безпідставною.

З урахуванням викладеного, враховуючи ненадання позивачем витребуваних податковим органом документів у повному обсязі, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

При цьому суд зазначає, що відсутність підстав для призначення перевірки наведено позивачем в обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, при цьому позивачем не заявлено позовних вимог про визнання протиправним наказу ДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки чи про визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу з проведення такої перевірки позивача, з урахуванням чого суд вважає, що для вирішення спору по суті не має значення встановлення факту правомірності чи неправомірності підстав проведення перевірки.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

Як зазначено у п. 3.1 акту перевірки, перевіркою питання достовірності визначення показників декларацій з податку на прибуток і декларацій з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Кримбудіндустрія» у липні 2009р., КП «Альянс» у лютому 2010р., січні 2012р. встановлено, що ДП "Керченський КХП" мало взаємовідносини з ТОВ «Кримбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553) в липні 2009р. (стан платника 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182) у лютому 2010р. та січні 2012р. (стан платника 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

По взаємостосункам з вищевказаними підприємствами ДП "Керченський КХП" віднесено:

до складу валових витрат за 3 кв.2009р. (декларація з податку на прибуток за 9 міс.2009р.) 833,33 грн; до складу податкового кредиту - 166, 67 грн ( декларація з ПДВ за липень 2009р.);

до складу валових витрат за 1 кв.2010р. (декларація за 1кв.2010р.) у розмірі 3021,11 грн., до складу податкового кредиту - 604,22 грн. ( декларація з ПДВ за лютий 2010р.);

до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (собівартості) за 1 кв. 2012р. (декларація за 1 кв.2012р.) у розмірі 10833,33 грн, до складу податкового кредиту з ПДВ 4333,33 грн.

По операції з надання послуг по атестації зварника ТОВ «Кримбудіндустрія» до перевірки надані наступні документи: рахунок № 272 від 30.06.09р. (атестація зварника) на загальну суму 1000 грн.; акт здачі-прийняття виконаних робіт від 10.07.2009р.; податкова накладна № 361-п від 01.07.09р, яка підписана ОСОБА_6; банківська виписка від 02.07.09р. на суму 1000 грн.

Перевіркою встановлено, що господарські відносини між ДП «Керченський КХП» та ТОВ «Кримбудіндустрія» за означений період склались внаслідок придбання послуг з атестації фахівця-зварника.

Договір з надання послуг по атестації ТОВ «Кримбудіндустрія», зареєстровану заявку на атестацію, до перевірки не надано.

Вартість послуг визначена на підставі актів здачі-прийняття виконаних робіт і віднесено до складу валових витрат за 3 кв.2009р. у сумі 833,33 грн.

Вказано, що станом на початок проведення перевірки заборгованість підприємства перед ТОВ «Кримбудіндустрія» відсутня.

Пояснень посадових осіб ДП «Керченський КХП2 щодо умов виконання послуг, місце проведення атестації, прізвище зварника, а також наявності трудових ресурсів, дозвільних документів ТОВ «Кримбудіндустрія», до перевірки не надано.

Таким чином, за висновком ДПІ, до перевірки не надані підтверджуючі документи щодо включення до складу валових витрат за 3 кв. 2009р. суми 833,33 грн.

Всі розрахунки за дійсним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ДП «Керченський КХП» на розрахунковий рахунок ТОВ «Кримбудіндустрія».

На виконання умов договору було виписано податкову накладну № 361-п від 01.07.2009р. на суму 1000грн, в т.ч. ПДВ 166,67грн.

Суму ПДВ за вищевказаною податковою накладною віднесено до складу податкового кредиту ДП "Керченський КХП" у липні 2009р.

Вказано, що по операції з виконання пусконаладочних робіт РП-8 КП «Альянс» до перевірки надані наступні документи: акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2010р, підписаний з боку підрядника ОСОБА_7 на загальну суму 3625,33 грн. з ПДВ; реєстр отриманих податкових накладних за лютий 2010р.; податкова накладна КП «Альянс» №285/1 від 16.02.10р. на суму ПДВ 604,22 грн.

Перевіркою встановлено, що господарські відносини між ДП «Керченський КХП» та КП «Альянс» за означений період склались внаслідок виконування КП «Альянс» пусконаладочних робіт розподільного пункту 8.

Договір з КП «Альянс» на виконання пусконаладочних робіт до перевірки не надано.

Вартість послуг визначена на підставі акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2010р. і віднесено до складу валових витрат за 1 кв.2010р. у сумі 3021,11 грн.

Станом на початок проведення дійсної перевірки заборгованість перед КП «Альянс» відсутня.

Зазначено, що до перевірки не надано журнал реєстрації в'їзду автомашин на територію підприємства за лютий 2010р., наявність дозвільних документів КП «Альянс» на виконання пусконаладочних робіт (наладки релейного захисту).

Всі розрахунки за дійсним договором здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ДП «Керченський КХП» на розрахунковий рахунок КП «Альянс».

На виконання умов договору було виписано податкову накладну № 285/1 від 16.02.2010р. га суму 3625,33грн., в т.ч. ПДВ 604,22грн.

Суму ПДВ за вищевказаною податковою накладною віднесено до складу податкового кредиту ДП «Керченський КХП» у лютому 2010р.

По операції з придбання вальців поліуретанових у КП «Альянс» до перевірки надані наступні документи: договір купівлі-продажу № 1363 від 01.12.2011р.; реєстр отриманих та виданих податкових накладних за січень 2012р.; накладна від 12.03.2012р. № 330 на загальну суму 13000 грн; банківська виписка від 08.12.2011р. на сплату 26000 грн. КП «Альянс» за вальці; податкова накладна від 09.12.11р. № 79 на суму ПДВ 4333,33 грн., яка підписана ОСОБА_8

Перевіркою встановлено, що господарські відносини між ДП «Керченський КХП» (Покупець) та КП «Альянс», (Продавець) склались внаслідок придбання запчастин (п'яти вальців поліуретанових).

Між підприємствами укладено договір купівлі-продажу № 1363 від 01.12.2011р.

Ціна договору складає 52000грн., у т.ч. ПДВ 8666,67 грн.

Всі розрахунки за дійсним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку «Покупця» на розрахунковий рахунок «Продавця».

Вартість запчастин, віднесених підприємством до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 1 кв. 2012р., по взаємовідношенням з КП «Альянс» складає 10833,33 грн (р. 05.1 декларації).

На виконання умов договору № 1363 від 01.12.2011р.КП «Альянс» було виписано податкову накладну № 79 від 09.12.2011р. на суму 26000,00грн., в т.ч. ПДВ 4333,33грн.

Суму ПДВ за вищевказаною податковою накладною віднесено до складу податкового кредиту ДП «Керченський КХП» у січні 2012р. (по передоплаті).

Проте, як слідує з акту перевірки, незважаючи на всі вищевказані досліджені відповідачем при перевірці документи, вони не були прийняті ним до уваги у зв'язку з тим, що на адресу ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від ДПІ у м.Сімферополі надійшла податкова інформація про не підтвердження реальності проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг ТОВ «Кримбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 36165986).

У вказаній інформації було зазначено, що звірками ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс» встановлені порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ"Кримбудіндустрія" та КП «Альянс» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

В свою чергу, у даних актах відображені відомості досудового слідства по кримінальній справі №69-0146, порушеній відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_9 за фактом умисного ухилення від сплати податків, та вказано про те, що в ході досудового слідства порушено також кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_9 в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва в умисному ухиленні від сплати податків даній особі, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Зазначено, що протягом 2009-2012р.р. на території АР Крим діяла група осіб, яка згідно єдиного плану, з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

За даними слідства, використовуючи реквізити перелічених у постанові підприємств, в т.ч. вищевказаних контрагентів нашого підприємства, документально оформлювались неіснуючі операції, які ніби-то свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, однак після цього завідомо підроблені документи передавались замовником послуг із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення у бухгалтерському і податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємства.

В акті перевірки зазначено, що звірками з вищевказаними підприємствами-контрагентами позивача, відповідно до актів про неможливість проведення зустрічних звірок, встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів з ними вимог, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Звірками встановлено відображення у податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-покупцями та постачальниками за цей період, але не підтверджено реальність господарських операцій з ними за цей період з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що всі операції з поставки вищевказаними підприємствами товарів (робіт, послуг) позивачу мають ознаки нікчемних, а отже право на податковий кредит з ПДВ та віднесення до валових витрат у нього не виникає.

Суд не погоджується з даними висновками ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС з наступних підстав.

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС, матеріали кримінальної справи, протоколи допитів посадових осіб підприємств - контрагентів позивача та акти проведення зустрічних звірок платників податків по ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс», не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, матеріали кримінальної справи, по якій ще не винесено вироку, а по якій лише проводиться слідство, та акти зустрічних звірок контрагентів платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Не може свідчити про завищення податкового кредиту та валових витрат і ненадання позивачем до перевірки пояснень щодо умов виконання послуг, місця проведення атестації, прізвища зварника, а також наявності трудових ресурсів, дозвільних документів ТОВ «Кримбудіндустрія», журналу реєстрації в'їзду автомашин на територію підприємства за лютий 2010р., дозвільних документів КП «Альянс» на виконання пусконаладочних робіт (наладки релейного захисту), адже, як було зазначено вище, факти виявлених порушень податкового законодавства можуть бути встановлені виключно на підставі первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо спірних господарських операцій судом встановлено наступне:

По взаємовідносинам з ТОВ «Кримбудіндустрія» в матеріалах справи містяться копії свідоцтв|свідчення| зварювача|зварювальника| № 82 від 10.07.2009р. та|зварювальника| № 81 від 10.07.2009р., що підтверджує фактичне надання замовлених та оплачених позивачем даному підприємству послуг з атестації зварювачів.

Право атестаційної комісії зварювачів ТОВ «Кримбудіндустрія» для проведення атестації зварювачів та видачі відповідних свідоцтв підтверджується дозволом № 146.08.43-АС від 13.05.2008р.

Що стосується первинних бухгалтерських документів, то, наявність у позивача акту виконаних робіт від 10.07.2009р., рахунку № 272 від 30.06.2009р., податкової накладної № 361-л від 01.07.2009р. на суму 1000 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн., банківської виписки від 02.07.2009р. про перерахування позивачем грошових коштів в сумі 1000 грн., в т.ч. ПДВ, не заперечувалось відповідачем по суті та вказані документи були досліджені ним при проведенні перевірки.

По операції з придбання позивачем у КП «Альянс» вальців поліуретанових в кількості 10 штук на загальну суму 26000,00грн., судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2011р. між позивачем (Покупець) та КП «Альянс» (Продавець) був укладений договір № 1363 від 01.12.2011г., відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця вальці поліуретанові, а Покупець - прийняти товар і сплатити за нього ціну, передбачену в договорі.

З карток клієнта КП «Альянс» і оборотно-сальдових відомостей за період 01.01.12р.-31.07.12р. та за оборотно-сальдової відомості за період з|із| 1.09.12 р. по 30.11.12р. вбачаються взаєморозрахунки з КП «Альянс» за вальці поліуретанові в кількості 8 шт. на суму 13000грн. та 7 800грн. з ПДВ (всього на суму 20 800 грн. з ПДВ). Оборотно-сальдові відомості свідчать про рух ТМЦ: вальців поліуретанових в кількості 5 шт. на суму 10,833.33 грн. без ПДВ, в кількості 3 шт. на суму 6 500 грн. без ПДВ і в кількості 2 шт. на суму 4,333.34 грн. без ПДВ, а також списання їх у виробництво (використання вальців у крупоцеху).

В матеріалах справи міститься також копія рахунку № 3182 від 08.11.2011р., виставленого позивачу КП «Альянс» для оплати 20 шт. вальців полиуретановых на загальну суму 52 000,00 грн. з резолюцією директора позивача на оплату 10 вальців на загальну суму 26000 грн., а також копія банківської виписки від 12.12.2011р., яка підтверджує перерахування позивачем грошових коштів в сумі 26 000 грн., в т.ч. ПДВ, за поставлені позивачу вальці, а саме: 12.03.2012р. - 5 шт. на суму 13 000грн. з|із| ПДВ; 16.07.2012 р. - 3 шт. на суму 7 800грн. з|із| ПДВ та 03.09.2012р. - 2 шт. на суму 5 200грн. з|із| ПДВ.

Факт поставки вказаного товару підтверджується накладними № 330 від 12.03.2012р., №345 від 29.03.2012г. та № 738 від 03.09.2012р.

Факт їх надходження на склад підтверджується прибутковими ордерами № 121 від 12.03.2012р., № 355 від 16.07.2012р. та № 532 від 03.09.2012р.

На підтвердження фактичного виконання умов договору та поставки товару, КП «Альянс» також була виписана податкова накладна № 79 від 09.12.2011г. на 10 шт. поліуретанових вальців на загальну суму 26 000 грн. в т.ч. ПДВ 4333,33 грн.

В свою чергу, що стосується використання придбаних вальців у власній господарській діяльності позивача, то наявними в матеріалах справи вимогами № 1389 від 06.07.2012р., №1393 від 16.07.2012р., № 1394 від 17.07.2012р. та № 2095 від 04.10.2012р підтверджується передача ТМЦ зі складу у виробництво (крупоцех), а актом списання від 31.07.2012р. підтверджується використання отриманих зі складу ТМЦ (вальці поліуретанові) на поточний ремонт (крупоцех) в кількості 10 шт.

По операціям з придбання позивачем у перевіреному періоді у КП «Альянс» пусконалагоджувальних робіт на РП-8 судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 11.01.2010р. між позивачем (Замовник) та КП «Альянс» (Виконавець) був укладений договір № 10/01/38, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати пусконалагоджувальні роботи на РП-8, осередок № 3 за дорученням Замовника. Вартість робіт за даною угодою складає 3625,33 в т.ч. ПДВ.

Судом встановлено, що сторонами договору була підписана довідка про вартість пусконалагоджувальних робіт осередку №3 РП-8 за січень 2010р. на суму 3625,33 грн.

На підтвердження фактичного виконання даних з робіт, сторонами був підписаний Акт № 1 приймання виконаних робіт від 16.02.2010р. на суму 3625,33 грн.

На оплату виконаних робіт КП «Альянс» було виставлено рахунок № 89 від 04.02.2010р. на суму 3625,33 грн., в т.ч. ПДВ 604,22 грн., який було оплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою за 17.02.2010р.

КП «Альянс» також була складена та видана позивачу податкова накладна № 285/1 від 16.02.2010р. на загальну суму 3625,33 грн., в т.ч. ПДВ 604,22 грн.

Що стосується використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача, то судом встановлено, що відповідно до інвентарної картки № 735 будова РП-8 відноситься до ділянки електроцеху і знаходиться на балансі позивача.

Дата введення в експлуатацію вказаної будови - 01.12.1972р.

З інвентарної картки збільшення балансової вартості слідує, що 31.03.2010р. балансова вартість РП-8 збільшилася на 10722,11 грн. без ПДВ (3021,11 грн. - пусконалагоджувальні роботи КП «Альянс» і 7701 грн. - придбання трансформаторів в кількості 2 шт.) і складає 18648,88 грн.

Таким чином, суд вважає, що ремонт власного майна позивача, яке використовується у виробництві, свідчить про використання приданих робіт у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірної суми валових витрат та податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки та ін.), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у пп. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

При цьому, відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України також визначає, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом цих норм законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

П. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За таких обставин, суд вважає, що валові витрати (витрати) було сформовано позивачем законно та обґрунтовано, а розмір податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, також визначено правильно на підставі вимог податкового законодавства.

Що стосується податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Аналогічні положення закріплені також у ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не наведено даних про те, що ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс» на момент виписки податкових накладних не були платниками ПДВ.

До того ж, спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та були відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні перевірені періоди.

Таким чином, і податковий кредит по господарським операціям з вищевказаними контрагентами також був сформований позивачем законно та обґрунтовано.

Також суд зазначає, що фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, як встановлено ст. 62 Конституції України та ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки перевіряючих про фіктивність контрагентів позивача грунтувались на постанові слідчого та протоколах допиту свідків та обвинувачених, а не вироку суду, що набрав законної сили.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс» договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс» договорів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія», КП «Альянс» відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ними.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Однак, і з цієї підстави спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом встановлено, що в основу спірних податкових повідомлень-рішень були покладені також висновки ДПІ про те, що перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.01.12р. по 30.06.12р. у загальній сумі 8 919 219 грн. було встановлено, що ДП «Керченський КХП» здійснювало розрахунки собівартості виготовленої та реалізованої готової продукції, наданих робіт та послуг по кожному підрозділу підприємства в розрізі виконаних робіт, наданих послуг за кожен місяць.

Зазначено, що згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 138.2. ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України визначає, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 138.8.2. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом 138.8.5. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";

з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу);

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими Міністерством фінансів України нормативами.

Крім того, згідно ст.5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно ст. 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємством у р. 05 (05.1) декларації за 1 кв. 2012р. відображена сума 4672053 грн., у р.05(05.1) декларації за півріччя 2012р. -8919219 грн.

В акті перевірки зазначено, що ДПІ у м. Керчі АР Крим направлений лист від 09.08.2012р. 11462/10/22-03 про надання письмових пояснень з питань наявності у податковій звітності з податку на прибуток за 1 кв. 2012р. ДП «Керченський КХП» факту перевищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів ( робіт, послуг) понад доходом від операційної діяльності (доходом від реалізації товарів ( робіт, послуг).

ДП "Керченський КХП" листом від 17.08.2012р. № 1340/06 пояснив, що невиконання планових обсягів виробництва в 1 кварталі (неповне завантаження виробничих потужностей) привело до виникнення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які згідно п.42.2, ст. 42, 138.1.,138.4, 138.8 ст. 138 ПКУ включаються в собівартість у момент реалізації товарів.

Проте, до ДПІ у м Керчі АР Крим не надано документального підтвердження формування собівартості, що стало підставою проведення позапланової виїзної перевірки.

Перевіркою встановлено, що в р. 05 (05.1) в декларації за 1 кв. 2012р. задекларована сума 4 672 053 грн., за даними перевірки підприємству слід було задекларувати суму 3 834 445 грн., в декларації за півріччя 2012р. задекларована сума 8 919 219 грн., в той час як за даними перевірки підприємству слід було задекларувати суму 6 880 604 грн.

ДПІ вважає, що до перевірки не надані первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують включення до складу собівартості продукції, що відображена у р.05.1 декларацій з податку на прибуток, суми у розмірі 2038615 грн.

Таким чином, перевіркою ДП «Керченський КХП» встановлено порушення вимог п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, перевіркою встановлено завищення показників рядку 05.1 Декларації „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у частини витрат, не підтверджених первинними документами бухгалтерського обліку та прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг в сумі 2049448 грн. в т.ч.: 1 квартал 2012р. - 848441 грн., 2 квартал 2012р. - 1201007 грн.

Не погодившись з висновками контролюючого органу, позивач надав суду розшифровку загальновиробничих витрат, сформованих на підставі первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку.

Зокрема, позивач зазначив, що склад і метод визначення загальновиробничих витрат підприємства регламентується Обліковою політикою підприємства, додаток № 2 і ПСБУ 16 «Витрат». У бухгалтерському обліку підприємства загальновиробничі витрати накопичуються в звітному місяці на синтетичному рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» і включають загальновиробничі витрати: основних цехів; елеватора; допоміжних цехів.

Вказані вище витрати складаються з амортизації; матеріальних витрат; інших витрат; нарахованої заробітної плати і обов'язкових відрахувань в пенсійний фонд, які розподіляються в кінці кожного звітного місяця по видах діяльності підприємства залежно від виробленої продукції (комерційна або давальницька) і відносяться на собівартість готової продукції, собівартість зберігання, переробки і фасовки.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем необґрунтовано зняті загальногосподарські витрати з собівартості послуг з переробки з огляду на наступне.

На підставі наданих позивачем первинних документів (відомості нарахування заробітної плати; зведення нарахувань на зарплату; регістри бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості по рах.91 по підприємству за перевірений період), позивачем складена Таблиця № 1 (Додаток №1) «Загальновиробничі витрати основного виробництва по послузі переробки давальницького зерна за 1- півріччя 2012р.», яка відображає| фактичні витрати основних цехів, що складаються з наступних елементів: заробітна плата 479 352,65 грн.; відрахування із заробітної плати 181 896,06 грн.; матеріальні витрати 259 278,66 грн.; інші витрати 15 758,65 грн., розподілені по основних видах діяльності, борошномельне виробництво, круп'яне виробництво, гранулювання висівок, залежно від виробленої в тому або іншому місяці продукції.

До складу загальновиробничих витрат включені витрати послуг переробки по елеватору (Додаток №2) Таблиця № 2 «Склад загальновиробничих витрат послуг переробки за 1-2 квартал 2012р. по елеватору», які склали: зарплата 50045,95 грн.; відрахування із заробітної плати 18941,44 грн.; матеріальні витрати 36020,10 грн.; інші витрати 447,60 грн.

До складу загальновиробничих витрат, включаються витрати допоміжних цехів по обслуговуванню основного виробництва (Додаток №3) Таблиця № 3 «Загальновиробничих витрати допоміжних цехів за 1-2 квартал 2012р.», які розподіляються між основними виробництвами: борошномельне, круп'яне, комбікормове по калькульованій продукції. За перше півріччя 2012 року ці витрати склали - 2 477 280,11грн., з них розподілені на витрати по переробці давальницької сировини - 1 638 991,00 грн.

Загальновиробничі витрати по підприємству (Додаток №4) Таблиці №4 «Склад загальновиробничих витрат послуг з переробки за 1-2 кв.2012г» за перевірений період склали: зарплата 529398,60 грн.; відрахування із заробітної плати 200837,5 грн.; матеріальні витрати-295298,76 грн.; інші витрати -16206,25 грн.; загальновиробничі витрати допоміжних цехів -1638991,00 грн.

Таким чином, первинними документами позивача спростовуються висновки ДПІ про завищення витрат ГП «Керченський КХП» за 1 півріччя 2012 року в сумі 2038615,00грн.

Судом встановлено, що позивачем були подані податкові декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2012р. і за перше півріччя 2012р|., яка подається наростаючим підсумком.

Для того, щоб підтвердити витрати в сумі 2049448,00 грн., слід дослідити уточнюючу декларацію за перше півріччя 2012г. від 03.10.2012г. № 9060267125 і її показники. Витрати підтверджуються бухгалтерськими проводками.

Доходи, які визначаються при визначенні об'єкту оподаткування, складаються з доходів від операційної діяльності (рядок 02 декларації) на суму 7875591 грн. і інших доходів (рядок 03 декларації) на суму 7403065 грн.

Загальний дохід за перше півріччя складає (рядок 01 декларації) на суму 15278656 грн.

Витрати, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності (рядок 05 декларацій) на суму 8919219 грн. і інших витрат (рядок 06 декларацій) на суму 8408885.

Загальні витрати за перше півріччя 2012р. складають 17328104 грн. (рядок декларації 05+строка декларації 06= рядок декларації 04).

Об'єкт оподаткування від всіх видів діяльності - це різниця між доходами і витратами, рядком декларації 01 (доходи) і рядком декларації 04 (витрати), і за перше півріччя 2012р. складає мінус 2049448 (рядок 07 декларацій) - від'ємний об'єкт оподаткування.

Уточнена декларація була подана у зв'язку з виявленням арифметичної помилки в раніше поданій податковій декларації (основній).

Помилка була виявлена в наступних рядках основної декларації:

- 05.1 на суму 1075811 грн. (уточнююча декларація 8919219, основна декларація 7843408);

- 06.4. на суму 1085542 грн. (уточнююча декларація 8408885, основна декларація 7323343).

Причиною виникнення від'ємного|заперечного| об'єкту оподаткування за перевірений ДПІ у м. Керчі період є|з'являється| відсутність завантаженості підприємства сировиною в тих об'ємах|обсягах|, при виконанні яких покривалися б всі витрати (витрати), в той час як підприємство несе витрати на обслуговування управління виробництвом, які залишаються незмінними або майже незмінними при змінах обсягів виробництва.

Витрати, які несе підприємство, називають постійними загальновиробничими витратами у відповідності з п. 16 ПСБ(У) 16 «Витрат» і при віднесенні на собівартість реалізованої продукції їх розподіляють згідно|згідно з| обраній базі розподілу, затвердженій в обліковій політиці підприємства. Для позивача - це об'єм|обсяг| випущеної продукції в натуральному виразі|вираженні|.

Всього податкові витрати за перше півріччя 2012р|. з урахуванням|з врахуванням| наданої в ДПІ у м. Керчі уточненої декларації по податку на прибуток склали 17328104 грн.

ДПІ у м. Керчі в своїх зведених|зведених| даних помилково відносить відновлені| витрати лише на собівартість, оскільки фактично витрати були відновлені в рядках 05.1 і 06.4 декларацій.

Всі доходи і витрати, відбиті в податковому обліку|урахуванні| підтверджуються первинними бухгалтерськими документами і регістрами|реєстрами| бухгалтерського обліку|урахування|.

Згідно п.11 П(С) БУ 16, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних|понаднормативних виробничих витрат.

У виробничу собівартість продукції включаються, згідно п. 138.8 ст. 138 ПКУ, загальновиробничі витрати.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу - калькульована продукція при нормативній виробничій потужності, згідно, облікової політики підприємства.

Щомісячний розподіл фактичних постійних загальновиробничих витрат проводиться|виробляє| по ставці на одиницю бази розподілу згідно додатку до П(С) БУ 16.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюється в обліковій політиці підприємства.

Витрати, в періоді, що перевіряється, обґрунтовано включені в декларацію по податку на прибуток підприємства, згідно п.138.4. ст. 138 ПКУ в тому періоді, в якому визнані доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення в оскарженій частині не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001812203 від 08.11.2012р., №0001822203 від 08.11.2012р., № 0001802203 від 08.11.2012р. та № 0001832203 від 08.11.2012р. винесені відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід визнати протиправними і скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, а не тільки їх скасувати, як просив позивач.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.05.2013 року були проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 03.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001812203 від 08.11.2012р., №0001822203 від 08.11.2012р., № 0001802203 від 08.11.2012р. та № 0001832203 від 08.11.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 00951994) витрати зі сплати судового збору у сумі 2146,00грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова