Ухвала

від 04.11.2013 по справі 2а-13184/12/0170/8

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13184/12/0170/8

04.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи №2а-13184/12/0170/8 за апеляційною скаргою Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 29.05.13

за позовом Державного підприємства "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (вул. Вокзальне шосе, буд.32, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98302)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

заявник апеляційної скарги: Керченська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.13р. задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Керченський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001812203 від 08.11.2012р., №0001822203 від 08.11.2012р., №0001802203 від 08.11.2012р. та № 0001832203 від 08.11.2012р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 00951994) витрати зі сплати судового збору у сумі 2146,00грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, заявник апеляційної скарги звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу. Від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Державне підприємство «Керченський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень №0001812203 від 08.11.2012р., №0001822203 від 08.11.2012р., №0001802203 від 08.11.2012р. та №0001832203 від 08.11.2012р.

Позивача 13.03.1992 року зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим у якості юридичної особи, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №503740 та довідкою відділу статистики у м. Керчі АБ №438193 (т.1 а.с. 8-9). Позивача взято на облік платника податків та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №100340563 від 24.07.1997р. (т.1 а.с. 10).

З 11.10-24.10.2012р. посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності даних, які відображені у податковій звітності по податкам на прибуток та ПДВ за 1 півріччя 2012р. та з питань взаємовідносин підприємства з контрагентами ТОВ «Кримбудіндустрія» за липень 2009р., КП «Альянс» за лютий 2010р. та січень 2012р., за результатами якої складено Акт перевірки за № 1211/22-03/00951994 від 31.10.2012р. (т.1 а.с. 62-93).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 966грн..; пп. 14.1.228 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за півріччя 2012р. на 2049448грн.; пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, ст.198 ПК України, в результаті чого ДП "Керченський КХП" штучно сформовано податковий кредит по контрагенту ТОВ "Кримбудіндустрія " у сумі 167 грн. у липні 2009р., по контрагенту КП «Альянс» у сумі 4937 грн., у т.ч. у лютому 2010р. на 604 грн., у січні 2012р. на 4333 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 5104 грн., у т.ч. у т.ч. у липні 2009р. - 167 грн., у лютому 2010р. -604 грн., у січні 2012р. -4333 грн.; ст. 11-1 Закону України від 21.09.06 N 185-У „Про управління об'єктами державної власності", що виразилося у заниженні частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України на загальну суму 145 грн., в тому числі: за 3 квартал 2009 р. на суму 31 грн., за 1 квартал 2010р. на суму 114 грн.

З урахуванням вимог п.102.1 ст.102 ПКУ за результатами акта перевірки за період липень 2009р. грошові зобов'язання з податку на додану вартість ДП «Керченський КХП» у сумі 167 грн. не визначаються.

За результатами висновків акту перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення: №0001812203 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 1207,50 грн., у т.ч. 966,00 грн. за основним платежем, 241,50 грн. за штрафними санкціями; №0001822203 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по сплаті частини чистого прибутку, що вилучається до бюджету, на суму 181,25грн., у т.ч. 145,00грн. за основним платежем та 36,25грн. за штрафними санкціями; №0001802203 від 08.11.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7254,50 грн., у т.ч. 4937,00 грн. за основним платежем та 2317,50 грн. за штрафними санкціями; №0001832203 від 08.11.2012р. про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 1 кв. 2012р. на суму 848441 грн., у п/р 2012р. на суму 2049448 грн. (т.1 а.с. 58-61).

Враховуючи, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з липня 2009, слід перевіряти відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон №168), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон №334) та Податковому кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р..

В акті перевірки відповідач вказує, що перевіркою питання достовірності визначення показників декларацій з податку на прибуток і декларацій з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Кримбудіндустрія» у липні 2009р., КП «Альянс» у лютому 2010р., січні 2012р. встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Кримбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553) в липні 2009р. (стан платника 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182) у лютому 2010р. та січні 2012р. (стан платника 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

По взаємостосункам з вищевказаними підприємствами позивачем віднесено:

до складу валових витрат за 3 кв.2009р. (декларація з податку на прибуток за 9 міс.2009р.) 833,33 грн; до складу податкового кредиту - 166,67 грн. ( декларація з ПДВ за липень 2009р.);

до складу валових витрат за 1 кв.2010р. (декларація за 1кв.2010р.) у розмірі 3021,11 грн., до складу податкового кредиту - 604,22 грн. ( декларація з ПДВ за лютий 2010р.);

до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (собівартості) за 1 кв. 2012р. (декларація за 1 кв.2012р.) у розмірі 10833,33 грн, до складу податкового кредиту з ПДВ 4333,33 грн.

Також з акту перевірки вбачається, що по операції з надання послуг по атестації зварника ТОВ «Кримбудіндустрія» до перевірки надані наступні документи: рахунок № 272 від 30.06.09р. (атестація зварника) на загальну суму 1000грн.; акт здачі-прийняття виконаних робіт від 10.07.2009р.; податкова накладна № 361-п від 01.07.09р.; банківська виписка від 02.07.09р. на суму 1000 грн.

Встановлено, що господарські відносини між ДП «Керченський КХП» та ТОВ «Кримбудіндустрія» за означений період склались внаслідок придбання послуг з атестації фахівця-зварника. Вартість послуг визначена на підставі актів здачі-прийняття виконаних робіт і віднесено до складу валових витрат за 3 кв.2009р. у сумі 833,33 грн. Станом на початок проведення перевірки заборгованість підприємства перед ТОВ «Кримбудіндустрія» відсутня. На виконання умов договору виписано податкову накладну № 361-п від 01.07.2009р. на суму 1000грн, в т.ч. ПДВ 166,67грн.

Господарські відносини між позивачем та КП«Альянс», за період що перевірявся, склались внаслідок виконування КП«Альянс» пусконаладочних робіт розподільного пункту 8. Розрахунки за договором здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ДП «Керченський КХП» на розрахунковий рахунок КП «Альянс». На виконання умов договору виписано податкову накладну №285/1 від 16.02.2010р. га суму 3625,33грн., в т.ч. ПДВ 604,22грн.

Щодо операції з придбання вальців поліуретанових у КП «Альянс» до перевірки надані наступні документи: договір купівлі-продажу №1363 від 01.12.2011р.; реєстр отриманих та виданих податкових накладних за січень 2012р.; накладна від 12.03.2012р. №330 на загальну суму 13000 грн.; банківська виписка від 08.12.2011р. на сплату 26000 грн. КП «Альянс» за вальці; податкова накладна від 09.12.11р. №79 на суму ПДВ 4333,33 грн..

Господарські відносини між ДП «Керченський КХП» (Покупець) та КП «Альянс», (Продавець) склались внаслідок придбання запчастин (п'яти вальців поліуретанових).

Між підприємствами укладено договір купівлі-продажу № 1363 від 01.12.2011р. Ціна договору складає 52000грн., у т.ч. ПДВ 8666,67 грн. Розрахунки за договором здійснювались шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку «Покупця» на розрахунковий рахунок «Продавця». На виконання умов договору № 1363 від 01.12.2011р.КП «Альянс» виписано податкову накладну №79 від 09.12.2011р. на суму 26000,00грн., в т.ч. ПДВ 4333,33грн.

Відповідачем, незважаючи на вищевказані та досліджені відповідачем при перевірці документи, їх не прийнято до уваги у зв'язку з тим, що на адресу ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від ДПІ у м.Сімферополі надійшла податкова інформація про не підтвердження реальності проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг ТОВ «Кримбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 32100553), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 36165986). У зв'язку чим відповідач вказує, що звірками ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс» встановлені порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ"Кримбудіндустрія" та КП «Альянс» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Також відповідач посилається на відомості досудового слідства по кримінальній справі №69-0146.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та актів про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених вище контрагентів з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, акти перевірки контрагентів на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Щодо спірних господарських операцій.

По взаємовідносинам з ТОВ «Кримбудіндустрія» в матеріалах справи містяться копії свідоцтв зварювальника №82 від 10.07.2009р. та №81 від 10.07.2009р., що підтверджує фактичне надання замовлених та оплачених позивачем даному підприємству послуг з атестації зварювачів (а.с.113-120).

Право атестаційної комісії зварювачів ТОВ «Кримбудіндустрія» для проведення атестації зварювачів та видачі відповідних свідоцтв підтверджується дозволом № 146.08.43-АС від 13.05.2008р. (а.с.121)

Щодо операції з придбання позивачем у КП «Альянс» вальців поліуретанових в кількості 10 штук на загальну суму 26000,00грн..

01.12.2011р. між позивачем (Покупець) та КП «Альянс» (Продавець) укладено договір №1363 від 01.12.2011г., відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця вальці поліуретанові, а Покупець - прийняти товар і сплатити за нього ціну, передбачену в договорі. Факт поставки товару підтверджується накладними № 330 від 12.03.2012р., №345 від 29.03.2012г. та № 738 від 03.09.2012р. Надходження на склад підтверджується прибутковими ордерами № 121 від 12.03.2012р., № 355 від 16.07.2012р. та № 532 від 03.09.2012р. На підтвердження фактичного виконання умов договору КП «Альянс» виписана податкова накладна № 79 від 09.12.2011г. загальну суму 26 000 грн. в т.ч. ПДВ 4333,33 грн.

11.01.2010р. між позивачем (Замовник) та КП «Альянс» (Виконавець) укладений договір №10/01/38, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати пусконалагоджувальні роботи на РП-8, осередок №3 за дорученням Замовника. Вартість робіт за даною угодою складає 3625,33 в т.ч. ПДВ. На підтвердження фактичного виконання даних з робіт, сторонами підписаний Акт №1 приймання виконаних робіт від 16.02.2010р. на суму 3625,33 грн. Оплату виконаних робіт КП «Альянс» оплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою за 17.02.2010р.

КП «Альянс» також складена та видана позивачу податкова накладна №285/1 від 16.02.2010р. на загальну суму 3625,33 грн., в т.ч. ПДВ 604,22 грн.

Що стосується використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача, то відповідно до інвентарної картки №735 будова РП-8 відноситься до ділянки електроцеху і знаходиться на балансі позивача. Дата введення в експлуатацію вказаної будови - 01.12.1972р. З інвентарної картки збільшення балансової вартості слідує, що 31.03.2010р. балансова вартість РП-8 збільшилася на 10722,11 грн. без ПДВ (3021,11 грн. - пусконалагоджувальні роботи КП «Альянс» і 7701 грн. - придбання трансформаторів в кількості 2 шт.) і складає 18648,88 грн. Вказане свідчить про використання приданих робіт у власній господарській діяльності позивача.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334).

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334).

Отже, валові витрати (витрати) сформовано позивачем обґрунтовано, а розмір податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, також визначено правильно на підставі вимог податкового законодавства.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168).

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідачем не наведено даних про те, що ТОВ «Кримбудіндустрія» та КП «Альянс» на момент виписки податкових накладних не були платниками ПДВ.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача, що перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.01.12р. по 30.06.12р. у загальній сумі 8 919 219 грн. встановлено, що позивач здійснював розрахунки собівартості виготовленої та реалізованої готової продукції, наданих робіт та послуг по кожному підрозділу підприємства в розрізі виконаних робіт, наданих послуг за кожен місяць.

Згідно з п.138.1. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 138.8.2. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом 138.8.5. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що включається до складу загальновиробничих витрат.

Підприємством у р. 05 (05.1) декларації за 1 кв. 2012р. відображена сума 4672053 грн., у р.05(05.1) декларації за півріччя 2012р. -8919219 грн.

В акті перевірки зазначено, що ДПІ у м. Керчі АР Крим направлений лист від 09.08.2012р. 11462/10/22-03 про надання письмових пояснень з питань наявності у податковій звітності з податку на прибуток за 1 кв. 2012р. ДП «Керченський КХП» факту перевищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів ( робіт, послуг) понад доходом від операційної діяльності (доходом від реалізації товарів ( робіт, послуг).

ДП "Керченський КХП" листом від 17.08.2012р. № 1340/06 пояснив, що невиконання планових обсягів виробництва в 1 кварталі (неповне завантаження виробничих потужностей) привело до виникнення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які згідно п.42.2, ст. 42, 138.1.,138.4, 138.8 ст. 138 ПКУ включаються в собівартість у момент реалізації товарів.

Але відповідачу не надано документального підтвердження формування собівартості, що стало підставою проведення позапланової виїзної перевірки.

Перевіркою встановлено, що в р. 05 (05.1) в декларації за 1 кв. 2012р. задекларована сума 4 672 053 грн., за даними перевірки підприємству слід було задекларувати суму 3 834 445 грн., в декларації за півріччя 2012р. задекларована сума 8 919 219 грн., в той час як за даними перевірки підприємству слід було задекларувати суму 6 880 604 грн.

Відпоівдач вважає, що до перевірки не надані первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують включення до складу собівартості продукції, що відображена у р.05.1 декларацій з податку на прибуток, суми у розмірі 2038615 грн.

Щодо вказаної думки відповідача, судова колегія зазначає, що первинними документами позивача, копії яких наявні у матеріалах справи, спростовуються висновки ДПІ про завищення витрат ГП «Керченський КХП» за 1 півріччя 2012 року в сумі 2038615,00грн.

Встановлено, що позивачем подані податкові декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2012р. і за перше півріччя 2012р|., яка подається наростаючим підсумком.

Також позивачем подана уточнена декларація у зв'язку з виявленням арифметичної помилки в раніше поданій податковій декларації (основній).

Помилка виявлена в наступних рядках основної декларації: 05.1 на суму 1075811 грн. (уточнююча декларація 8919219, основна декларація 7843408); 06.4. на суму 1085542 грн. (уточнююча декларація 8408885, основна декларація 7323343).

Всього податкові витрати за перше півріччя 2012р. з урахуванням наданої відповідачу уточненої декларації по податку на прибуток склали 17328104 грн.

ДПІ у м. Керчі в своїх зведених даних помилково відносить витрати лише на собівартість, оскільки фактично витрати відновлені в рядках 05.1 і 06.4 декларацій. Всі доходи і витрати, відбиті в податковому обліку підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Отже, витрати, в періоді, що перевіряється, обґрунтовано включені позивачем в декларацію по податку на прибуток підприємства, згідно п.138.4. ст.138 ПКУ в тому періоді, в якому визнані доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.13р. №2а-13184/12/0170/8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко