Постанова

від 21.06.2013 по справі 814/1312/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна і резолютивна частини)

м. Миколаїв

21 червня 2013 року 14:40 справа № 814/1312/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.М., пр. позивача ОСОБА_1, пр. відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 представник позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_2

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва , вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2013 № 0000141702 Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 15.02.2013 № 0000141702.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати із Державного бюджету України в сумі 114, 70 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

21 червня 2013 року справа № 814/1312/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.М., пр. позивача ОСОБА_1, пр. відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 представник позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_2

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва , вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2013 № 0000141702

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2013 № 0000141702

Позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення, яке прийнято відповідачем на підставі Акта перевірки № 300/17-200-2504435053 від 30.01.2013, не відповідає нормам діючого податкового законодавства, оскільки підстави викладені в Акті перевірки є надуманими.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких вказує про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є законним в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (а.с. 65-66).

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.

21.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд заслухав пояснення представника позивача, врахував заперечення відповідача, пояснення свідка, розглянув подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в органах ДПІ.

З 17.01.2013 по 23.01.2013 державним податковими інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по фінансово - господарським взаємовідносинам ТОВ «ДИЛЕНА» (код за ЄДРПОУ 37206478) з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 у сумі 4860, 00 грн, у тому числі: за лютий 2012 року занижено на 4860, 00 грн (арк. справи 24).

За результатами перевірки складено Акт від 30.01.2013 № 300/17-200-2504435053 (арк. справи 13-25).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0000141702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4860, 00 грн за основним платежем та 1 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 26).

Позивач скористався своїм правом та оскаржив рішення до Державної податкової служби у Миколаївській області, проте рішенням від 13.03.2013 скарга залишена без задоволення (арк. справи 34-38).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з акта перевірки, що в обґрунтування своїх доводів відповідач, зокрема, посилається на Акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 576/23-325-37206478 від 29.04.2011 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Дилена" та відповідь ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за вих. № 2209 від 29.04.2013, а саме: що правочини між ТОВ "Дилена" та контрагентами за лютий 2011 р. мають ознаки нікчемних, а тому можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних (а.с. 16-17).

В зв'язку з вище викладеним Відповідач робить припущення про порушення позивачем п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: що операцій між Позивачем та ТОВ "Делена" були безтоварні, а тому Позивач не мав права включати суми ПДВ від таких операцій до податкового кредиту.

19.06.2013 в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив, що Позивач здійснював закупку м'яса (говядини) у ТОВ "Делена" в лютому 2011 року, в зв'язку з чим суд приходить висновку, що зазначені господарські операції були товарними та мали реальний характер.

Позиція Вищого адміністративного суду України з цього питання у другому півріччі 2012 року свідчить про наступне.

Наприклад, у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № 2а-9864/11/2670 зазначено таке.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Вказані ж у акті припущення є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен датиоцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненнямправочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

У акті перевірки не зазначено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його безпосередніми контрагентами правочинів.

Крім того Вищий адміністративний суд України зазначає, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем у акті перевірки не обґрунтовано, що угоди порушують публічний порядок суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності контрагентом - а це є тільки припущенням.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до податкового законодавства, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отримані від ТОВ "Делена" товар (говядина) Позивач використав для своєї господарської діяльності, а саме: для виготовлення м'ясної та ковбасної продукції.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як наслідок, відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги належить задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 15.02.2013 № 0000141702.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати із Державного бюджету України в сумі 114, 70 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич

Повний текст постанови складено відповідно

до статті 160 КАС України та підписано суддею 26.06.2013.