Постанова

від 25.12.2006 по справі 34/267а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/267а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25.12.06 р.                                                                             Справа № 34/267а

11 год.15 хвилин           справа №34/267а

                                                                       м. Донецьк, вул.Артема,157,

зал судових засідань (кабінет) 212

            Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді  Кододової О.В. при секретарі судового засідання  Тараненко Т.О. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу   

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “НВФ Спецшахтобуріння”    м. Донецьк

до  відповідача:  Державної податкової інспекції у  Ворошиловському районі                  м. Донецька                     

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000252330/0 від 02 серпня 2006 року.

за участю

представників сторін

від позивача:         Козак О.Ф. (за дорученням)             

від відповідача:  Чернеча І.М. (за дорученням)

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю “НВФ Спецшахтобуріння” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у  Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000252330/0 від 02 серпня 2006 року.

            В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається  на те, що відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники цього податку. На момент здійснення господарських  операцій і продавець і покупець були зареєстровані як платники ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію ТОВ “ПТФ “Антрацит” було анульовано актом від 12.05.2006року, тому ТОВ “ПТФ “Антрацит” мало право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних до моменту  його виключення з реєстру платників ПДВ.

Відповідач у запереченнях  від 07 вересня 2006 року проти позову заперечує в повному обсязі за тих підстав, що п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники цього податку, передбаченому ст. 9 цього Закону, відповідно до п.9.8 ст. 9  Закону України “Про податок на додану вартість” “реєстрація діє до дати її анулювання , яка  відбувається у випадках . . . .”, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону “не підлягають включенню  до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними”. Відповідач зазначає, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02.06.2005р. визнано  недійсними Статут ТОВ ПТФ “Антрацит” з моменту його реєстрації, тобто з 28.07.2004р., а також свідоцтво про реєстрацію платника з моменту його внесення  до реєстру платників ПДВ, тобто з 02.08.2004р. та актом про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ виключено із реєстру платників ПДВ. Дата  анулювання реєстрації з 02.08.2004р., тому позивач відповідно до норми п.13 „Перехідних положень” Закону України від 31.03.2005року №2505 „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" повинен був скористуватися інформацією розміщеною на сайті Інтернету де оприлюднений реєстр платників ПДВ.

Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 20348372.

Відповідачем здійснена перевірка позивача, за результатами якої складений Акт перевірки від 24 липня 2006 року №  894-23-3-203483732  “Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “НВФ Спецшахтобуріння” з питань правових відносин  з товариством з обмеженою відповідальністю ПТФ “Антрацит” (код ЄДРПОУ 33058356), за період 2004-2006роки.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлені порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7  Закону України "Про податок на додану вартість"  від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями,  у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за 1 квартал 2005року на суму 28521,00грн..

За результатами перевірки відповідачем  прийняте податкове повідомлення – рішення №0000252330/0 від 02 серпня 2006 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 28521,00грн. та  штрафних (фінансових) санкцій  у розмірі 14260,50грн.

Як вбачається із матеріалів справи на підставі договору  б/н від 04.01.2005 р. ТОВ “НВФ Спецшахтобуріння”(покупець) одержало від ТОВ ПТФ “Антрацит” (продавець) ТМЦ   (шарошашечні буроголовки, бурові верстати, труби ) на загальну суму 171128,80 грн. в т.ч. ПДВ 28521,47грн. та отримало податкові накладні №3 від 05.01.2005року на  суму 15328,80грн. у тому числі ПДВ 2554,80грн.,  №2 від 21.02.2005року на  суму 42600,00грн. у тому числі ПДВ 7100,00грн., №33 від 21.02.2005року на  суму 105000,00грн. у тому числі ПДВ 17500,00грн., №119 від 22.03.2005року на  суму 8200,00грн. у тому числі ПДВ 1366,67грн.

Позивачем сплачена сума за поставлений товар, що підтверджується копіями платіжних доручень №2 від 19.01.2005року на суму 15328,80грн. у тому числі ПДВ 2554,80грн., №22 від 21.02.2005року на суму 105000,00грн. у тому числі ПДВ 17500,00грн.,  №27 від 01.03.2005року на суму 42600,00грн. у тому числі ПДВ 7100,00грн., №79 від 22.03.2005року на суму 8200,00грн. у тому числі ПДВ 1366,67грн.

Відповідно до Акту перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту позивачем  відповідного періоду, відображеного у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за 1 квартал 2005 року.

          Як вбачається із листа Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва  ТОВ ПТФ “Антрацит” було зареєстровано як платник ПДВ і.п.н. 330583526557 свідоцтво №37661799 від 02.08.2004року, останній звіт з податку на додану вартість за  був наданий за березень 2005року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано актом від 12.05.2006року  №6241 з 02.08.2004року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 червня 2005року яким статут ТОВ ПТФ “Антрацит” визнаний недійсним з моменту його реєстрації (з 28.07.2004року), Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість  №37661799  анульовано з моменту його внесення в реєстр  платників податків на додану вартість, тобто з 02.08.2004року.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено не прямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Згідно з Законом України „Про податок на додану вартість”  яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не  дозволяється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття  робіт  (послуг)  чи банківським документом,  який засвідчує перерахування  коштів  в  оплату  вартості  таких  робіт (послуг).

             У  разі  коли  на  момент  перевірки платника податку органом державної податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу   податкового кредиту, залишаються  не підтвердженими зазначеними  цим  підпунктом документами,  платник  податку  несе відповідальність   у   вигляді  фінансових  санкцій,  установлених законодавством,   нарахованих  на  суму  податкового  кредиту,  не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається  дата здійснення першої з подій: або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Закон України „Про податок на додану вартість” не надає право платникам податку формувати податковий кредит за іншими подіями.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податкового обліку та інше.

             Із змісту пункту 1.8 ст. 1 Закону України „Про ПДВ” вбачається, що „бюджетне відшкодування” – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „ Про податок на додану вартість” не передбачений обов'язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку – покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку – покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

          Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент укладання та виконання договору між ТОВ “НВФ Спецшахтобуріння” та ТОВ ПТФ “Антрацит” останній був в Єдиному  державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість. Матеріалами справи доведено та не спростовано відповідачем, що позивач у безготівковому порядку перерахував продавцю ПДВ в ціні придбаного товару за період з січня по березень 2005року. У листі ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.09. 2006року №11762/9115-209 вказано, що  ТОВ ПТФ “Антрацит” останній звіт з податку на додану вартість подав за березень 2005року. Крім того у Акті №6241 від 12.05.2006року про анулювання реєстрації платника ПДВ зазначено, що розмір податкової заборгованості з ПДВ  у ТОВ ПТФ “Антрацит” на дату складення акту складає -  0,00грн., тобто заборгованість відсутня.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на норми п.13 „Перехідних положень” Закону України від 31.03.2005року №2505 „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” за тих підстав, що інформування  платників  податку  центральним податковим органом шляхом  оприлюднення  реєстру  платників  податку на додану вартість   на   офіційній   сторінці   (сайті)   глобальної комп'ютерної мережі Інтернет,  та надання вільної (безоплатної)   інформації не менш як один раз на  місяць та  періодично (але не рідше ніж один раз на півріччя) оприлюднювати перелік осіб,  позбавлених податкової  реєстрації  за  ініціативою податкових органів чи рішенням суду, було введено цим законом з 31.03.2005року і позивач позбавлений був права володіти цією інформацією у період з січня по березень 2005року.

Чинним на момент розгляду справи Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявними у матеріалах справи податковими накладними, які фактично оплаченими позивачем, спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яки передбачає, що не дозволяється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідач належними доказами не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення. Відтак, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.09.2006року.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом  владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.   

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її  вступна та резолютивна частина  у судовому засіданні 25 грудня 2006 року в присутності представників сторін.

На підставі Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України  „Про податок на додану вартість”, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“,  та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59,   69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                               ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “НВФ Спецшахтобуріння” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у  Ворошиловському районі   м.Донецька  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000252330/0 від 02 серпня 2006 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у  Ворошиловському районі   м. Донецька №0000252330/0 від 02 серпня 2006 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 28521,00грн. та  штрафних (фінансових) санкцій  у розмірі 14260,50грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “НВФ Спецшахтобуріння” (83000, м. Донецьк, вул.. Університетська,1, р/р 26002170087730 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк” , МФО 334011, ЄДРПОУ 20348372)  з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня  складання постанови  у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 29.12.2006року

Суддя                                                                                              Кододова О.В.