Постанова

від 05.03.2007 по справі 34/267а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/267а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

05.03.2007 р.                                                                                  справа №34/267а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:Козак О.Ф., довіреність № б/н  від 05.02.07,,

від відповідача:ЧернегаІ.М., довіреність № б/н від 05.03.07,Останкевич Г.Ю., довіреність № 46172/10-013  від 06.09.06, ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецьк

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від25.12.2006 року (виготовлена у повному обсязі 29.12.06р.)

по справі№34/267а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Спецшахтобуріння" м.Донецьк

доДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецьк

провизнання недійсним податкового повідомлення- рішення від 02.08.2006р.№0000252330/0 про визначення суми податкового зобов"язання з ПДВ у розмірі 28521,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14260,50 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “НВФ Спецшахтобуріння” м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у  Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000252330/0 від 02 серпня 2006 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 25.12.06р. (виготовлена у повному обсязі 29.12.06р.) по справі № 34/267а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “НВФ Спецшахтобуріння” м. Донецьк були задоволені в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у  Ворошиловському районі   м. Донецька №0000252330/0 від 02 серпня 2006 року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 28521,00грн. та  штрафних (фінансових) санкцій  у розмірі 14260,50грн.

Місцевий господарський суд в оскарженій постанові зазначив, що відповідач належними доказами не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення. Суд першої інстанції встановив, що на момент укладання та виконання договору між ТОВ “НВФ Спецшахтобуріння” та ТОВ ПТФ “Антрацит” останній був в Єдиному  державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість та, відповідно до вимог п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями), мав право на складання податкових накладних. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи податковими накладними, які фактично оплачені позивачем, спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями), що зумовило задоволення позовних вимог.

Відповідач, Державна податкова інспекція у  Ворошиловському районі м. Донецька, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 25.12.06р. в адміністративній справі № 34/267а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме п.1.3 ст.1, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02.06.05р., яким визнано недійним Статут ТОВ ПТФ „Антрацит” з моменту його реєстрації з 28.07.04р. та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 37661799 з моменту його внесення до реєстру платників ПДВ - з 02.08.04р.

Податковий орган робить в скарзі посилання також на п.13 „Перехідних положень” розділу 2 (1) Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІУ від 25.03.05р., яким передбачено інформування платників податків шляхом оприлюднення реєстру платників податку на додану вартість не менш як один раз на місяць, а також періодичне (не рідше ніж один раз на півріччя) оприлюднення переліку осіб, позбавлених податкової реєстрації за ініціативою податкових органів чи рішенням суду.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “НВФ Спецшахтобуріння” м. Донецьк, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу від 26.02.07р. доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.  

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.07р. для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.

          Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

           Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд  встановив.

За результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ “НВФ Спецшахтобуріння” за період з 2004 по 2006р. відповідачем складений акт перевірки від 24 липня 2006 року №  894-23-3-203483732  “Про результати з питань правових відносин  з товариством з обмеженою відповідальністю ПТФ “Антрацит” (код ЄДРПОУ 33058356), за період 2004-2006роки, за висновками якого встановлені порушення позивачем вимог п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7  Закону України "Про податок на додану вартість"  від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями),  у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за 1 квартал 2005року на суму 28521грн..

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000252330/0 від 02 серпня 2006року про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 28521грн. та  штрафних (фінансових) санкцій  у розмірі 14260,50грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і не підлягає скасуванню з  підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

В акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, зазначено, що підприємством позивача в порушення пп.7.2.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) ТОВ “НВФ Спецшахтобуріння” був необґрунтовано сформований податковий кредит від ТОВ ПТФ “Антрацит”, що відповідно привело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету в сумі 28521грн. (л.с.47, стор.акту 6).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в акті перевірки зазначено, що суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ ПТФ “Антрацит”, включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображеного у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за 1 квартал 2005 року (л.с.45, стор.акту 4).

Відповідно до приписів п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), порушення якого встановлено податковим органом в акті перевірки, не  дозволяється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття  робіт  (послуг)  чи банківським документом,  який засвідчує перерахування  коштів  в  оплату  вартості  таких  робіт (послуг).

   У  разі  коли  на  момент  перевірки платника податку органом державної податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу   податкового кредиту, залишаються  не підтвердженими зазначеними  цим  підпунктом документами,  платник  податку  несе відповідальність   у   вигляді  фінансових  санкцій,  установлених законодавством,   нарахованих  на  суму  податкового  кредиту,  не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом під час розгляду спору, позивач (покупець) на підставі договору  б/н від 04.01.2005 р. одержало від ТОВ ПТФ “Антрацит” (продавець) ТМЦ  (шарошашечні буроголовки, бурові верстати, труби ) на загальну суму 171128,80 грн. (в т.ч. ПДВ 28521,47грн.) та отримало податкові накладні №3 від 05.01.2005р. на суму 15328,80грн. (у т.ч. ПДВ 2554,80грн.),  №2 від 21.02.2005р. на суму 42600грн. (у т.ч. ПДВ 7100,00грн.), №33 від 21.02.2005р. на  суму 105000грн. (у т. ч. ПДВ 17500грн.), №119 від 22.03.2005р. на  суму 8200грн. (в т. ч. ПДВ 1366,67грн.).

Позивач розрахувався за поставлений товар за платіжними дорученнями №2 від 19.01.2005року на суму 15328,80грн. у тому числі ПДВ 2554,80грн., №22 від 21.02.2005року на суму 105000,00грн. у тому числі ПДВ 17500,00грн.,  №27 від 01.03.2005року на суму 42600,00грн. у тому числі ПДВ 7100,00грн., №79 від 22.03.2005року на суму 8200,00грн. у тому числі ПДВ 1366,67грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач у безготівковому порядку перерахував продавцю ПДВ в ціні придбаного товару за період з січня по березень 2005року.

          Як вбачається із листа Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва  ТОВ ПТФ “Антрацит” було зареєстровано як платник ПДВ і.п.н. 330583526557 свідоцтво №37661799 від 02.08.2004року, останній звіт з податку на додану вартість за  був наданий за березень 2005року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано актом від 12.05.2006 року  №6241 з 02.08.2004року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 червня 2005року яким статут ТОВ ПТФ “Антрацит” визнаний недійсним з моменту його реєстрації (з 28.07.2004року), Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість  №37661799  анульовано з моменту його внесення в реєстр  платників податків на додану вартість, тобто з 02.08.2004року.

Акт анулювання свідоцтва платника ПДВ складено 12.05.06р. Крім того у Акті №6241 від 12.05.2006року про анулювання реєстрації платника ПДВ зазначено, що розмір податкової заборгованості з ПДВ  у ТОВ ПТФ “Антрацит” на дату складення акту складає -  0,00грн., тобто заборгованість відсутня.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в оскарженій постанові, що на момент укладання та виконання договору між позивачем та ТОВ ПТФ “Антрацит” останній був в Єдиному  державному реєстрі та мав свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що наявними у матеріалах справи податковими накладними по господарським операціям, які фактично були оплачені позивачем (про що вбачається з матеріалів справи та акту перевірки), спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Позивач правомірно, відповідно до приписів зазначеної норми, сформував податковий кредит відповідного періоду на підставі податкових накладних виписаних ТОВ ПТФ “Антрацит”, який на момент складення зазначених накладних був в Єдиному  державному реєстрі та мав свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

За таких обставин відхиляються ствердження скаржника про порушення судом першої інстанції п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), так як в матеріалах справи наявні докази, а саме податкові накладні, на підставі яких позивачем до податкового кредиту відповідного періоду були включені певні суми ПДВ.

Не приймаються до уваги також ствердження апелянта стосовно порушення судом першої інстанції пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), оскільки на момент укладення та виконання договору від 04.01.05р. і покупець і продавець були в Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтво про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість та мали право на нарахування податку та складання податкових накладних відповідно до вимог пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону.

Судом при винесенні рішення також було обґрунтовано враховано, що відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається  дата здійснення першої з подій: або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Закон України „Про податок на додану вартість” не надає право платникам податку формувати податковий кредит за іншими подіями.

Таким чином, видані позивачу та належно оформлені відповідно до вимог пп.7.2.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) податкові накладні на загальну суму 171128,80 грн. (в т.ч. ПДВ 28521,47грн.) продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований як платник податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував (в матеріалах справи відсутні докази стосовно визнання недійсною угоди від 04.01.2005 р.), не можуть бути підставою для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту, який було сформовано ним з урахуванням положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 та вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями).

Крім зазначеного, судова колегія, враховує, що Законом України „Про податок на додану вартість”  від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку –продавця товару. Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку –покупця. Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку –покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку –продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податкового обліку та інше, тому покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої, що також було обґрунтовано враховано місцевим господарським судом під час розгляду спору.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на норми п.13 „Перехідних положень” Закону України від 31.03.2005року №2505 „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” не приймаються судовою колегією до уваги за тих підстав, що інформування  платників  податку  центральним податковим органом було введено цим законом з 31.03.2005року і позивач позбавлений був права володіти цією інформацією у період з січня по березень 2005року.

Чинним на момент розгляду справи Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 3575-ІУ від 16.03.06р. було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

При розгляді даної справи колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду України враховує судову практику, а саме Постанову Верховного суду України від 21.11.2006р., винесену з аналогічного спору.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..206,  п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України  № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, Донецький апеляційний господарський суд

                                                  У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 25.12.06р. (виготовлена у повному обсязі 29.12.06р.) по справі № 34/267а –залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Донецької області від 25.12.06р. (виготовлена у повному обсязі 29.12.06р.) по справі № 34/267а –залишити без змін

          Ухвала суду  апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.

           Ухвала  складена в повному обсязі  12.03.2007 року.

Головуючий:          

Судді:           

          Надруковано:  4 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС