Постанова

від 08.08.2013 по справі 820/3606/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 р. Справа № 820/3606/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 820/3606/13-а

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління доходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління доходів), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 р. № 0000014100 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 63156,00 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 31578,00 грн., та № 0000024100 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 113959,00 грн. (у т.ч. штрафних санкцій - 33004,00 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №820/3606/13-а в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №820/3606/13-а позивач подав апелдяцівуйну скаргу, просить ї скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №820/3606/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 9/41-018/14310052 від 10.01.2013 р., в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4, ст. 198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 144111,07 грн. за травень 2011 року - червень 2012 року.

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4, ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 80955 грн. за травень 2011 року - червень 2012 року

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування на 63156,0 грн., у т.ч. по періодам: за липень 2011 року на 8717,00 грн., за серпень 2011 року на 11688,00 грн., за листопад 2011 року на 14425,00 грн., за грудень 2011 року на 10682,00 грн., за березень 2012 року на 17644,00 грн.

Викладені в акті порушення, на думку відповідача, мали місце при здійсненні позивачем господарських операцій з ТОВ „Геосат Плюс", ТОВ "НВФ "Діакон", ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім".

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

В перевіряємому періоді (травень 2011 року - червень 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ „Геосат Плюс". Між ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (Покупець) та ТОВ „Геосат Плюс" (Продавець) 04.05.2010 р. укладено договір купівлі-продажу № ПР10405, згідно якого позивачу поставлено суміш гумову, а також клей, лак, віксінт, каталізатор, смолу, пароніт та ін. (т. 1 а.с. 175-176).

Матеріали справи містять: прибуткові ордери та видаткові накладні (т. 2 а.с. 51-250, т. 3 а.с. 1-226), акти звірки взаємних розрахунків (т. 3 а.с. 227-230), платіжні доручення (т. 3 а.с. 231-250, т. 4 а.с. 1-103), журнали реєстрації довіреностей (т. 4 а.с. 104-156), товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля та службового легкового автомобіля (т. 4 а.с. 182-250, т. 5 а.с. 1-58), паспорти на вальцьовану гумову суміш (т. 5 а.с. 59-121), сертифікати якості (т. 5 а.с. 122-124).

ТОВ „Геосат Плюс" були виписані ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" податкові накладні (т. 1 а.с. 178-250, т. 2 а.с. 1-50), які включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року - червень 2012 року.

При проведенні аналізу податкової звітності з податку на прибуток ТОВ „Геосат Плюс" за травень 2011 року - червень 2012 року встановлено, що доходи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у 2 кварталі 2011 року складають 558153,00 грн., у 2-3 кварталі 2011 року - 1332737,00 грн., у 2-4 кварталах 2011 року - 2572856,00 грн., у 1 кварталі 2012 року - 830732,00 грн., за півріччя 2012 року - 1946951,00 грн., 3 квартали 2012 року - 2988192,00 грн.; витрати у 2 кварталі 2011 року складають 545487,00 грн., у 2-3 кварталах 2011 року - 1306598,00 грн., у 2-4 кварталах 2011 року - 2522177,00 грн., у 1 кварталі 2012 року - 812931,00 грн., за півріччя 2012 року - 1905231,00 грн., 3 квартали 2012 року - 2924159,00 грн. (т. 5 а.с. 159-176).

Згідно додатків АМ до декларацій з податку на прибуток, у період з травня 2011 року по грудень 2011 року балансова вартість - основні засоби групи 4 (машини та обладнання) - складала 3261,00 грн., основні засоби групи 6 (інструменти, прилади, інвентар (меблі)) - 1054,00 грн., у 2012 році балансова вартість основних засобів на початок звітного року складала 1327,00 грн. Основні засоби за іншими групами відсутні (т. 5 а.с. 160, 162, 164, 167, 170, 173, 176).

Згідно показників звітності за формою 1 ДФ за 2 квартал 2011 року, 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року та 2 квартал 2012 року, кількість працівників на підприємстві ТОВ „Геосат Плюс" становила 5 осіб, у 1 кварталі 2012 року кількість працівників становила 6 осіб (т. 5 а.с. 148-149).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що незначна кількість працівників ТОВ „Геосат Плюс", за відсутності необхідних основних фондів, не мало фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства з мільйонним оборотом, шляхом здійснення продажу дрібних товарів та неможливіст виконання умов договору вказаним підприємством.

В перевіряємому періоді (липень 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім". Між ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (Покупець) та ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" (Постачальник) 17.02.2010 р. укладено договір купівлі-продажу № 58х/10-217, за яким позивачу було поставлено центри обертання, пневматичний дліномер, пластини, окуляри бінокулярні, плити повірочні чугунні (т. 1 а.с. 132-134).

Матеріали справи містять: прибуткові ордери (т. 1 а.с. 136-143, 147-148, 152-158, 162-167, 171-172, видаткові накладні (т. 1 а.с. 135, 146, 151, 161, 170), платіжні доручення (т. 1 а.с. 144, 149, 159, 168, 173).

ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" були виписані ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" податкові накладні (т. 1 а.с. 145, 150, 160, 169, 174), які включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011 року.

Позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних та іншої транспортної документації, яка свідчить про перевезення товару від ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" до позивача, а отже відсутні належні документи, які б підтверджували фізичне переміщення товару від продавця до покупця.

При проведенні аналізу податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" за 2-3 квартали 2011 року встановлено, що доходи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, складають 748824,00 грн., витрати складають 716329,00 грн., податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу, складає 181,00 грн. (т. 5 а.с. 157).

Згідно додатку АМ до вказаної декларації, балансова вартість - основні засоби групи 4 (машини та обладнання) на початок звітного періоду складала 192,00 грн., сума нарахованої амортизації - 165,00 грн. Основні засоби за іншими групами відсутні (т. 5 а.с. 158).

Згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року, операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів, а саме обсяги постачання, становлять 105078,00 грн., сума ПДВ - 21016,00 грн., усього податкових зобов'язань - 21016,00 грн., усього податкового кредиту - 19734,00 грн., сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, склала 1 282,00 грн. (т. 5 а.с. 153-154).

Згідно показників звітності за формою 1 ДФ за 3 квартал 2011 року, кількість працівників на підприємстві ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" становила 4 особи (т. 5 а.с. 146).

Суд приходить до висновку, що незначна кількість працівників ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім", за відсутності необхідних основних засобів та умов для здійснення господарської діяльності, не мала фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства зі значним оборотом шляхом продажу дрібних товарів.

В перевіряємому періоді (серпень 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "НВФ "Діакон", яким було поставлено позивачу рентгенівську технічну плівку, згідно рахунку-фактури від 19.08.2011 р. Матеріали справи містять: прибутковий ордер (т. 1 а.с. 128-129), платіжне доручення (т. 1 а.с. 130), накладну (т. 1 а.с. 127). Згідно письмових пояснень представника позивача, перевезення товару здійснювалось ручною кладдю.

ТОВ "НВФ "Діакон" була виписана ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" податкова накладна (т. 1 а.с. 131), яка включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року.

При проведенні аналізу податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "НВФ "Діакон" за 3 квартали 2011 року встановлено, що доходи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, складають 1200589,00 грн., витрати складають 1145667,00 грн., податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу, складає 12068,00 грн. (т. 5 а.с. 205).

Згідно додатку АМ до вказаної декларації, балансова вартість - основні засоби групи 4 (машини та обладнання) на початок звітного періоду складала 1087,00 грн., сума нарахованої амортизації - 148,00 грн. Основні засоби за іншими групами відсутні (т. 5 а.с. 206).

Згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року, операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів, а саме обсяги постачання, становлять 560120,00 грн., сума ПДВ - 112024,00 грн., усього податкових зобов'язань - 112024,00 грн., усього податкового кредиту - 80378,00 грн., сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, склала 0 грн. (т. 5 а.с. 207-208).

Згідно показників звітності за формою 1 ДФ за 3 квартал 2011 року, кількість працівників на підприємстві ТОВ "НВФ "Діакон" становила 2 особи (т. 5 а.с. 150-151).

Отже, суд приходить до висновку, що незначна кількість працівників ТОВ "НВФ "Діакон", за відсутності необхідних основних засобів та умов для здійснення господарської діяльності, не мала фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства з мільйонним оборотом, шляхом продажу дрібних товарів. Виконання умов договору вказаним підприємством є неможливим.

Таким чином, суду не доведено, матеріалами справи не підтверджено наявність фактичного виконання умов договорів, укладених позивачем з ТОВ „Геосат Плюс", ТОВ "НВФ "Діакон", ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім".

Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми закону, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне укладання договорів, виконання умов договорів. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ „Геосат Плюс", ТОВ "НВФ "Діакон", ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім", не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 21.01.2013 р. № 0000014100 та №0000024100 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. ГІК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у раті -здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг: придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з положеннями п. 198.2. сі. 198 ІІК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено по дат ковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. сг. 198 ГІК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до сг. 39 цього Кодексу, га складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звіт ного періоду у зв'язку:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку:

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги іа основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника подат ку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року .V 996-Х1У (далі за текстом Закон № 996) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже визначальною ознакою господарської операції є настання реальних змін майнового стану платника податків, що підтверджується первинними документами складеними під час здійснення таких операцій.

Матеріали справи свідчать проте, що акті перевірки перелічено всі первинні документи за якими був сформований податковий кредит, зокрема: видаткові та податкові накладні, прибуїкові ордери, підтверджений факт транспортування та оплати вартост і товару, Відсутні претензії щодо його використання в господарській діяльності.

Крім цього факт використання отриманої позивачем продукції в господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що мала кількість основних фондів та робітників у постачальників свідчить про неможливість проведення наступних господарських операцій на користь ДП "ХМЗ ""ФКД" з урахуванням перевезення силами позивача:

ГОВ "Геосат плюс" (6 робітників) поставити та майже 150 епізодів (протягом 1.5 року) ТМЦ вагою від 200 грамів до 84 кг .:

ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" (4 робітника) поставити за 5 епізодів центри обертання, пластини, довгомір, фільтри, окуляри, плити перевірочні чавунні, що можуть перевозитись і перевозились ручною поклажею (встановлено Актом перевірки):

ТОВ НВФ "Діакон" (2 робітника) поставити одну рентгенівську технічну плівку.

Слід зазначити, що відповідачем не виявлено порушень законодавства в контексті правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеними із акті контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів, як платників ПДВ. відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані із ході судового розгляду не мав.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочии має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ІДК України закріплюї принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 сг. 215 ІДК України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок', г нікчемним.

Належними та юпустіїмими із розумінні сі. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочипом , або рішення суду про ви знання правочину недійсним

Колегія суддів вважає, що сам лише акт проведеної податковим органом перевірки діяльності платника податків, в якому викладені певні висновки контролюючого органу, не є достатнім доказом нереальності господарських операцій.

Приєднані до матеріалів справи первинні та інші документи (видаткові і податкові накладні, прибуткові ордери, витяги з журналів реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, лімітні карти та вимоги що підтверджують направлення ТМЦ в виробничі підрозділи позивача, тобто використання в господарській діяльності, паспорти та сертифікати на отриману продукцію, товарно-транспортні накладні та подорожні листи на власний транспорт, за якими здійснювалось перевезення товару, платіжні доручення та акти звірок взаємних розрахунків), підтверджують реальність здійснених господарських операцій та правомірність формування по ним податкового кредиту.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання суду першої інстанції на незначну кількість працівників партнерів позивача по господарським операціям, відсутність необхідних основних засобів та умов для здійснення господарської діяльності, відсутність фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства шляхом продажу дрібних товарів та на те, що виконання умов договору вказаним підприємством є неможливим, не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки підставою цієї інформації є акти перевірок партнерів позивача податковими органами, які містять лише припущення без наявності будь яких конкретних доказів.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №820/3606/13-а прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню, вимоги позивача є правомірними і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 820/3606/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 21.01.2013 р. № 0000014100 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 63156,00 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 31578,00 грн., та № 0000024100 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 113959,00 грн. (у т.ч. штрафних санкцій - 33004,00 грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.

Повний текст постанови виготовлений 13.08.2013 р.