Ухвала

від 15.03.2017 по справі 820/3606/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/44383/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Ситніка О.О.,

представника відповідача Норця В.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 у справі №820/3606/13-а за позовом Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 №0000014100 та №0000024100.

Не погоджуючись рішенням суду апеляційної інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів 27.08.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 207, частини першої статті 208 Цивільного кодексу України, статей 185, 187, 188 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства Харківський машинобудівний завод ФЕД з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість по правовим відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Геосат Плюс за період з травня по грудень 2011 року та за період з січня по червень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Діакон за період серпня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Аттомо-Торгівельний Дім за період липня 2011 року та податку на прибуток за період 2-4 квартали 2011 року, 1 півріччя 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3 та 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 статті 200, пунктів 201.4 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові складено акт від 10.01.2013 №9/41-018/14310052 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 №0000014100, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 63156,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31578,00грн.; від 21.01.2013 №0000024100, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113959,00грн., у тому числі за основним платежем - 80955,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33004,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Геосат Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Діакон та Товариством з обмеженою відповідальністю Аттомо-Торгівельний Дім з огляду на порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Геосат Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Діакон та Товариством з обмеженою відповідальністю Аттомо-Торгівельний Дім підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами купівлі-продажу від 04.05.2010 №ПР10405, від 17.02.2010 №58х/10-217, прибутковими ордерами, видатковими накладними, актами звірки взаємних розрахунків, журналами реєстрації довіреностей, товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля та службового легкового автомобіля, паспортами та сертифікатами якості на придбаний товар, розрахунковими документами.

Використання позивачем придбаної у контрагентів продукції у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на незначну кількість працівників контрагентів позивача, відсутність необхідних основних засобів та умов для здійснення господарської діяльності є безпідставним, оскільки кількість працівників та основних засобів контрагентів, як встановлено судом апеляційної інстанції, забезпечувала виконання обумовлених сторонами поставок. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Геосат Плюс мало 6 робітників, що давало можливість забезпечити поставку поставити ТМЦ вагою від 200 грамів до 84 кг протягом 1.5 року; Товариство з обмеженою відповідальністю Аттомо-Торгівельний Дім мало 4 робітників, що забезпечує поставку негабаритних ТМЦ (центри обертання, пластини, довгомір, фільтри, окуляри, плити перевірочні чавунні, що перевозились ручною поклажею; Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Діакон мало 2 робітників, що забезпечувало поставку одної рентгенівської технічної плівки.

В той же час, податковим органом не надано доказів на підтвердження неможливості здійснення зазначеними вище товариствами поставки товарів позивачу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Геосат Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Діакон та Товариством з обмеженою відповідальністю Аттомо-Торгівельний Дім .

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2013 №0000014100 та №0000024100 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 у справі №820/3606/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

І.Я. Олендер