Постанова

від 13.08.2013 по справі 5011-47/16700-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 5011-47/16700-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Круглікової К.С. (доповідач)

суддів: Жукової Л.В.,

Черкащенка М.М.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Бадагоні-Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

13.06.2013р.

у справі №5011-47/16770-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Бадагоні-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фудмаркет"

про стягнення 1 092 908,90 грн.

за участю представників сторін

позивача: не з'явися,

відповідача: Азізян Л.С.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача 1 092 908,90 грн. заборгованості за договорами поставки №4600019151 від 27.11.2009року, №4600032435 від 15.10.2010 року, № 4600032439 від 15.10.2010 року.

05.03.2013 року через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки між сторонами існує угода про вирішення спорів за спірними договорами в третейському суді при Товарній біржі „Київська Універсальна біржа".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2013 року,, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р., провадження у справі №5011-47/16700-2012 припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Бадагоні-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 05.03.2013р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 27.11.2009 року між ТОВ ТОВ "Бадагоні-Україна" (постачальник) та ТОВ "Квіза-Трейд" (покупець) укладено договір поставки № 4600029151 (далі - Договір № 1), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а останній, в свою чергу, бере на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару.

01.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Бадагоні-Україна", ТОВ "Квіза-Трейд" та ТОВ "Фудмаркет" укладено угоду про заміну сторони у Договорі № 1, відповідно до п. 1.1 якого, ТОВ "Квіза-Трейд" передало, а ТОВ "Фудмаркет" прийняло на себе права та обов'язки, покладені в договорі поставки № 46000291 від 27.11.2009 року на ТОВ "Квіза-Трейд".

Також, 15.10.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 4600032435 (далі - Договір № 2) та договір поставки № 4600032439 (далі - Договір № 3), відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а останній, в свою чергу, бере на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Як зазначає позивач у позові, на виконання умов Договорів № 1, № 2 та № 3 постачальник в період з 06.10.2010 року по 10.08.2010 року поставив покупцю товар на загальну суму 3 368 620,74 грн. Однак відповідач оплатив вартість поставленого товару частково в розмірі 2 275 711,84 грн., в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1 092 908,90 грн., що і стало підставою звернення до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Пунктом 11.2 Договору № 1 та п. 10.2. Договорів № 2, № 3 передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України „Про третейські суди", домовляються про те, що всі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з даного Договору чи у зв'язку з ним, підлягають розгляду і вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі „Київська Універсальна Біржа", за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 57, рішення якого є остаточним і обов'язковим для обох Сторін, і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом України „Про третейські суди". Сторони погодили, що в процесі розгляду та вирішення спорів буде застосовуватись Регламент Третейського суду при товарній біржі "Київська Універсальна Біржа". Правом, що регулює даний Договір, - є матеріальне право України.

З огляду на умови пункту 11.2 Договору №1, та пункту 10.2 Договорів №2, №3 та положення статті 5 Закону України "Про третейські суди", місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, дійшов до висновку про необхідність припинення провадження у справі №5011-47/16700-2012 на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з наступних підстав.

Частина 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди", до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 12 Закону України "Про третейські суди" передбачає вимоги до виду і форми третейської угоди. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Стаття 5 Закону України "Про третейські суди" передбачає, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Передбачене даною нормою право може бути реалізоване і після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 6 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом , можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах про визнання недійсним нормативно-правових актів; справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; справ, пов'язаних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; справ у спорах, що виникають з трудових відносин; справ, що виникають з корпоративних відносин; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, припиняє провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і судом не буде визнано, що третейська угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

В матеріалах справи наявне клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" , в якому він просить суд першої інстанції припинити провадження у справі на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки між сторонами наявна третейська угода у вигляді третейського застереження про передачу спору на вирішення до постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Київська Універсальна Біржа".

Припинення судом першої інстанції провадження у справі №5011-47/16700-2012, у зв'язку з наявністю третейського застереження, відповідає приписам підпункту 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", у відповідності до якого, у випадку якщо відповідач з посиланням на угоду сторін про передачу спору на вирішення третейського суду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 27 Закону України "Про третейські суди" передбачає , що третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо припинення провадження у справі №5011-47/16700-2012.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року, ухваленої з дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадагоні-Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року у справі № 5011-47/16770 -2012 - без змін.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:Л. Жукова М. Черкащенко