Рішення

від 08.08.2013 по справі 901/2024/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 Справа № 901/2024/13

За позовом Спільного українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія"

про стягнення 321367,94 грн.

Суддя І.А. Іщенко

За участю представників:

від позивача - Ломзін О.В., довіреність № б/н від 01.01.2013, представник

від відповідача - не з'явився

Суть спору: позивач - Спільне українське - німецьке підприємствао у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" на користь Спільного українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" суму заборгованості за порушення грошових зобов'язань за договором поставки №Эффект- Энергия/2004 в розмірі 321367,94 грн., у тому числі: суму основного боргу в розмірі 285685,86 грн., пеню в розмірі 29392,94 грн., 3% річних в розмірі 6289,4 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" не виконало свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором поставки №Эффект-Энергия/2004 від 02.01.2004 щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті в сумі 321367,94 грн.

15.07.2013 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" на користь Спільного українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" суму заборгованості за порушення грошових зобов'язань за договором в розмірі 318139,80 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 278 947,31 грн., пеню в розмірі 31712,33 грн., 3% річних в розмірі 7480,16 грн. Дане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки не відповідає Господарському процесуальному законодавству України, у зв'язку з чим 06.08.2013 до суду від Спільного українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 02.08.2013, згідно якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" на користь Спільного українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" суму заборгованості за порушення грошових зобов'язань за договором в розмірі 313386,12 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 278947,31 грн., пеню в розмірі 326460,17 грн., 3% річних в розмірі 7978,64 грн., яке спрямовано на адресу відповідача (а.с. 147-150).

Під час судового засідання представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 26460,17 грн.

Суд вважає за можливе вказані заяви задовольнити, прийняти зменшення позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Під час судового засідання позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 278947,31 грн., пені в розмірі 26460,17 грн., 3% річних в розмірі 7978,64 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представника відповідача суду не відома. Вимоги господарського суду Автономної Республіки Крим, щодо надання відзиву або заперечень на позов відповідачем виконано не було.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2004 між Спільним українсько - німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" (Покупець) було укладено договір поставки №Эффект- Энергия/2004 з додатками (а.с. 16).

Згідно з пунктом 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товари, кількість, найменування та вартість якого вказується в заявках-додатках, які є невід'ємною частиною цього договору та оформлюються для кожної поставки окремо.

Перелік такого товару було вказано в додаткових угодах № 1 від 02.01.2004, № 7 від 03.01.2008, № 9 від 05.01.2009 до Договору та у накладних на відпуск готової продукції (а.с. 17-18, а.с. 24, а.с. 26).

Згідно пункту 3.1 договору умови оплати -5% передоплати, 95% на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження товару. Оплата здійснюється в гривнях, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника або іншім способом, не забороненим діючим законодавством України, згідно виставленого рахунку - фактури або відвантажувальної накладної.

Пунктом 5.4 договору сторони обумовили, що у разі прострочення терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Пунктом 7.1 договору встановлено, даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2004.

Додатковими угодами № 2 від 31.12.2004, № 3 від 03.01.2006, № 4 від 02.01.2007, № 6 від 02.01.2008, № 8 від 02.01.2009, № 10 від 04.01.2010, № 11 від 04.01.2011, № 14 від 02.01.2013 дію договору пролонговано до 31.12.2013 (а.с. 19-23, а.с. 25, а.с. 27-32).

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором поставки №Эффект- Энергия/2004 від 02.01.2004 виконав у повному обсязі, та на виконання умов даного договору поставив відповідачу товар на загальну суму 424039,50 грн.

Факт передачі товару підтверджується накладними на відпуск готової продукції, матеріалів на сторону, а саме: накладною № 420502 від 21.07.2012 на суму 240485,62 грн., накладною № 420537 від 07.08.2012 на суму 41017,84 грн., накладною № 420631 від 12.09.2012 на суму 13791,49 грн., накладною №420647 від 20.09.2012 на суму 73143,63 грн., накладною № 420689 від 01.10.2012 на суму 14455,58грн., накладною № 420797 від 23.11.2012 на суму 7368,64 грн., накладною № 420843 від 14.12.2012 на суму 6560,33 грн., накладною № 420864 від 24.12.2012 на суму 12539,48 грн., накладною № 430029 від 15.01.2013 на суму 1841,74 грн., накладною № 430032 від 16.01.2013 на суму 12835,18 грн., які оформлені належним чином та містять підпис головного бухгалтера про отримання товару, а також скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" (а.с. 38, 42, 46, 50, 53, 57, 61, 65, 67, 69).

Проте, у порушення норм законодавства, відповідач сплатив лише часткову суму заборгованості у розмірі 138353,63 грн. згідно накладної № 420502 від 21.07.2012 , у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" склалася заборгованість у розмірі 285685,86 грн.

Таким чином, несплата відповідачем у добровільному порядку заборгованості за договором поставки №Эффект- Энергия/2004 від 02.01.2004 в розмірі 285685,86 грн. стала підставою для звернення Спільного українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Судом було встановлено, що 02.01.2004 між Спільним українсько - німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" (Покупець) було укладено договір поставки №Эффект- Энергия/2004.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 662 Цивільного Кодексу України найважливішим обов'язком продавця є передача товару покупцеві. Передача товару може здійснюватися різними способами, які визначаються самим договором.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань, що виразилось у несплаті грошових коштів за договором поставки №Эффект- Энергия/2004 від 02.01.2004 в розмірі 285685,86 грн.

Проте, у судовому засіданні, позивач представив суду заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 278947,31 грн., пеню в розмірі 26460,17 грн., 3% річних в розмірі 7978,64 грн.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про те, що грошові зобов'язання за договором поставки №Эффект- Энергия/2004 від 02.01.2004, не виконані, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" суми заборгованості в розмірі 278947,31 грн. за договором поставки №Эффект- Энергия/2004 від 02.01.2004.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7978,64 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума 3% річних в розмірі 7978,64 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 26460,17 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з пунктом 5.4 договору у разі прострочення терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 26460,17 грн. за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою, отже повинна бути стягнута з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Згідно пункту 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 12.08.2013.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" (вул. Радянська, 8, кв. 20, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400, ідентифікаційний код 25407866) на користь Спільного українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (вул. Роганська, буд. 149, м. Харків, Україна, 61172, ідентифікаційний код 23918284) суму заборгованості в розмірі 313386,12 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 278947,31 грн., пені в розмірі 26460,17 грн., 3% річних в розмірі 7978,64 грн., судовий збір в розмірі 6427,36 грн.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко