Постанова

від 19.09.2013 по справі 901/2024/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 901/2024/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Сотула В.В.,

Балюкової К.Г.,

за участю представників сторін:

не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект-Енергія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 08 серпня 2013 року у справі № 901/2024/13

за позовом спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (вул. Роганська, 149,Харків,61172)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект-Енергія" (вул. Радянська, 8, кв.20,Євпаторія,97400)

про стягнення 321367,94 грн.

ВСТАНОВИВ :

За остаточними позовними вимогами Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект-Енергія" за договором поставки № Ефект - Енергія /2004 від 02 січня 2004 року заборгованість за отриманий товар у сумі 278947,31 грн., пеню за період із 21 серпня 2012 року по 25 червня 2013 року у сумі 26460,17 грн. та 3% річних за період із 21 серпня 2012 року по 02 серпня 2013 року е розмірі 7978,64 грн. (т.1, а.с. 140-142, 147).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними згідно укладеного між сторонами договору поставки металопродукції № Ефект - Енергія /2004 від 02 січня 2004 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року у справі №901/2024/13 позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що на виконання умов договору поставки № Ефект - Енергія /2004 від 02 січня 2004 року спільного українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" за накладними на відпуск готової продукції, матеріалів на сторону поставило відповідачу товар на загальну суму 424039,50 грн., проте у порушення умов договору, товар було оплачено частково, у зв'язку із чим залишок заборгованості у розмірі 278947,31 грн. визнано місцевим господарським судом підлягаючим стягненню на підставі статті 193 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 7978,64 грн. та пені у сумі 26460,17 грн. задоволено судом першої інстанції на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.

Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Ефект-Енергія" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 08 серпня 2013 року у справі №901/2024/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову - відмовити.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач вважає порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Ефект-Енергія", зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Звертаючи увагу на те, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалене за відсутністю відповідача, заявник апеляційної скарги вважає, що судом було прийнято незаконне рішення, яке на його думку, підлягає скасуванню.

Заявник апеляційної скарги також звертає увагу, що товариство не надало відзив на позовну заяву, без врахування заперечень якого, суд фактично був позбавлений можливості зробити вірний висновок щодо обґрунтованості позовних вимог. Крім того, згідно апеляційної скарги відповідач взагалі не отримував позовну заяву, у зв'язку із чим не знав про вимоги спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД".

Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, що відбулось 19 вересня 2013 року, про місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

Втім, від товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект-Енергія" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника, у зв'язку із його відрядженням.

Судова колегія відхиляє вказане клопотання та звертає увагу, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому судова колегія виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України ).

Втім, відповідних доказів відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач не був позбавлений правом забезпечити явку свого представника для ведення справи у суді.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія визнає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 02 січня 2004 року між спільним українсько - німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" (Покупець) укладено договір поставки №Еффект- Енергія/2004 з додатками, строком дії, з урахуванням внесених змін до договору, до 31 грудня 2013 року (а.с. 16-32).

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів розірвання даного договору, та доказів визнання його недійсним (листи, заяви, повідомлення, рішення судів, тощо), судова колегія вважає даний договір діючим.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товари, кількість, найменування та вартість якого вказується в заявках-додатках, які є невід'ємною частиною цього договору та оформлюються для кожної поставки окремо.

Розділом 3 цього договору визначено умови оплати товару, а саме -5% передоплати, 95% на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження товару. Оплата здійснюється в гривнях, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника або іншім способом, не забороненим діючим законодавством України, згідно виставленого рахунку - фактури або відвантажувальної накладної.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору та додаткових угод, позивачем за період із 21 липня 2012 року по 16 січня 2013 року поставлено товар вартістю 424039,50 грн., що підтверджується відповідними накладними на відпуск готової продукції, матеріалів на сторону:

накладна № 420502 від 21 липня 2012 року на суму 240485,62 грн.,

накладна № 420537 від 07 серпня 2012 року на суму 41017,84 грн.,

накладна № 420631 від 12 вересня 2012 року на суму 13791,49 грн.,

накладна №420647 від 20 вересня 2012 року на суму 73143,63 грн.,

накладна № 420689 від 01 жовтня 2012 року на суму 14455,58грн.,

накладна № 420797 від 23 листопада 2012 року на суму 7368,64 грн.,

накладна № 420843 від 14 грудня 2012 року на суму 6560,33 грн.,

накладна № 420864 від 24 грудня 2012 року на суму 12539,48 грн.,

накладна № 430029 від 15 січня 2013 року на суму 1841,74 грн.,

накладна № 430032 від 16 січня 2013 року на суму 12835,18 грн.

З наявних накладних вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" отримало поставлений товар на загальну суму 424039,50 грн., про що свідчать відтиск печатки підприємства та підпис головного бухгалтера товариства (т.1. а.с. 38, 42, 46, 50, 53, 57, 61, 65, 67, 69).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефект - Енергія" здійснило часткове погашення заборгованості за придбаний товар у сумі 138353,63 грн.. Отже, сторони приступили до виконання умов спірного договору поставки, що є певним свідченням згоди відповідача з усіма його умовами.

Здійснення інших платежів на суму 278947,31 грн. - суду не надані; докази повернення товару в матеріалах справи також відсутні.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відсутність сплати вказаної суми за отриманий товар є односторонньою відмовою з боку відповідача від виконання договору поставки від 02 січня 2004 року.

Обов'язок відповідача оплатити придбаний товар передбачений статтею 655 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає вимоги щодо стягнення 278947,31 грн. правомірними та підлягаючими задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних проводиться по формулі:

Сума санкції = З х 3 х Д : 365 : 100, де З - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.

Оскільки сума боргу відповідачем не сплачена своєчасно, суд обґрунтовано застосував положення статті 625 Цивільного кодексу України, задовольнивши позовні вимоги в цій частині та стягнувши на користь позивача:

- 3% річних за період із 21 серпня 2012 року по 02 серпня 2013 року в розмірі 7978,64 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені колегія суддів вважає, що вони також підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до пункту 8.2. договору поставки, у разі прострочення терміну оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Із цих підстав, судова колегія вважає, що з відповідача підлягає стягненню:

пеня за період із 21 серпня 2012 року по 25 червня 2013 року у сумі 26460,17 грн..

Стосовно доводів відповідача про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права - судова колегія вважає за необхідне зазначити, що явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Щодо доводів скаржника про порушення місцевим господарським судом вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, то, судова колегія звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03 червня 2009 року № 2-7/10608-2008.

Крім того, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, сторони зобов'язані виконувати вказівки суду щодо вчинення процесуальних дій, необхідних для вирішення спору.

Отже, під час розгляду справи відповідач не був позбавлений надати обґрунтований відзив на позовну заяву та докази, які на його думку спростовують доводи позивача. Втім, зазначених доказів не було надано як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження.

Окрім того, судова колегія зазначає, що при дослідженні за формальними ознаками позовної заяви спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" , судовою колегією встановлено, що при її оформлені були дотримані вимоги статей 54-58 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень Господарського процесуального кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування переглянутого рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, оскільки не спростовують викладеного.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект-Енергія" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року у справі №901/2024/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді В.В.Сотула

К.Г. Балюкова

Розсилка:

1. Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" (вул. Роганська, 149,Харків,61172)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефект-Енергія" (вул. Радянська, 8, кв.20,Євпаторія,97400)