Постанова

від 13.08.2013 по справі 905/898/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.08.2013р. справа №905/898/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В., суддів:Марченко О.А., Татенка В.М. за участю представників сторін: від позивача:Попов В.О. за довіреністю №33 від 09.01.2013р. від відповідача:Усенко О.І. за довіреністю №30/07-2013 від 30.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 13.05.2013р. (повний текст підписано 16.05.2013р.) у справі№905/898/13-г (головуючий суддя Захарченко Г.В., судді Кучерява О.О., Уханьова О.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг», м. Синельникове, Дніпропетровська область до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м. Донецьк про стягнення боргу у сумі 9038,04грн., 3% річних у сумі 117,53грн.

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 07.08. до 13.08.2013р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг», м. Синельникове, Дніпропетровська область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м. Донецьк, про стягнення боргу у сумі 9038,04грн., 3% річних у сумі 117,54грн.

В ході розгляду справи позивач надав пояснення б/н від 26.02.2013р., згідно яких при друкуванні тексту позовної заяви було допущено описку щодо зазначення розміру 3% річних, заявлених до стягнення, та вірною є сумою 3% річних у розмірі 117,53грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.05.2013р. (повний текст підписано 16.05.2013р.) у справі №905/898/13-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Парк-отель «Марат» на користь ТОВ «Арда-Трейдинг» основний борг у сумі 3154,68грн., 3% річних у сумі 40,16грн., судовий збір у сумі 600,37грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору №1338-СИМ від 23.05.2012р. позивач поставив відповідачу у липні та серпні 2012 року продукцію, а відповідач, відповідно, прийняв цю продукцію загальною вартістю 3154,68грн. згідно видаткових накладних №14052 від 26.07.2012р., №2203 від 04.08.2012р. Платіжні доручення №955 від 07.08.2012р., №1022 від 14.08.2012р. не містять посилання на здійснення платежів в якості оплати за продукцію, поставлену відповідачу за накладними №14052 від 26.07.2012р., №2203 від 04.08.2012р., а отже не прийняті судом як належні докази оплати товару, поставленого за цими накладними. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманої продукції, за ним утворилась заборгованість у сумі 3154,68грн., а також нараховано 3% річних у сумі 40,16грн. Позовні вимоги в цій частині визнані судом обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що видаткова накладна №14051 від 26.07.2012р. не може бути належним доказом отримання відповідачем товару за спірним договором, тому в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 5883,36грн., 3% річних у сумі 77,37грн. відмовлено за недоведеністю.

ТОВ «Парк-отель «Марат», не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013р. у справі №905/898/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

На думку відповідача, згідно наявних в матеріалах справи документів та позовної заяви між сторонами відбулась поставка товару на суму 3154,68грн. і здійснено оплату на цю ж суму, тому відсутні підстави для задоволення позову про стягнення боргу у сумі 3154,68грн., 3% річних у сумі 40,16грн. в примусовому порядку.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №905/898/13-г, призначено розгляд скарги на 17.07.2013р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 31.05.2013р., 01.06.2013р. та 04.06.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. продовжено строк розгляду справи до 13.08.2013р., відкладено судовий розгляд на 07.08.2013р., витребувано інформацію у Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька, а також додаткові докази та письмові пояснення у сторін.

Згідно письмових пояснень відповідача належним чином оформлений витяг з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Парк-отель «Марат», реєстр податкових накладних та інші наявні документи було надано до суду першої інстанції. Інші документи, у зв'язку зі зміною головного бухгалтера та значним проміжком часу з моменту виникнення спірних правовідносин, в архіві підприємства не знайдені. Рахунки №39110 від 26.07.2012р., №39756 від 04.08.2012р. в документах ТОВ «Парк-отель «Марат» не збереглись, письмові пояснення з цього приводу були надані до суду першої інстанції. Копії довіреностей на Коваля В., Султанова А., Григорович Г.С. в архіві підприємства відсутні.

Оскільки всі можливі і наявні у відповідача документи і пояснення ТОВ «Парк-отель «Марат» було надано, а позивач не вважає за необхідне ані з'явитись у судове засідання, ані надати витребувані судами першої та апеляційної інстанцій документи, скаржник просить апеляційний суд розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

На виконання ухвали апеляційного суду від 17.07.2013р. позивач надав документи за переліком в клопотанні б/н від 07.08.2013р. та пояснення, в яких зазначив, що спірний товар було поставлено згідно податкових накладних №14051 від 26.07.2012р., №14052 від 26.07.2012р., №2203 від 04.08.2012р. Дані проведених господарських операцій були відображені та включені до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2012 року. Надати копії рахунків №39109 від 26.07.2012р., №39110 від 26.07.2012р., №39756 від 04.08.2012р. позивач не в змозі.

Представник скаржника у судовому засіданні пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2012р. між ТОВ «Парк-отель «Марат» (покупець) та ТОВ «Арда-Трейдинг» (постачальник) був укладений договір поставки товару №1338-СИМ, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначених цим договором, товари народного споживання в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (р.1., п.п.2.1., 3.1., 4.1. договору).

У п.2.2. договору сторони узгодили, що поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000).

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (п.2.3. договору).

Згідно п.4.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за сім календарних днів.

При здійсненні оплати поставленого товару покупець зобов'язаний у платіжного дорученні вказувати номер та дату видаткової накладної, за якою такий товар був поставлений (п.4.4. договору).

Відповідно до п.4.5. договору, у разі зміни ціни на товар постачальник повинен повідомити про це покупця у письмовій формі не менш як за сім календарних днів до введення у дію нових цін. У разі відмови покупця від приймання товару зі зміненими цінами з моменту отримання повідомлення від постачальника, постачальник має право припинити дію договору в односторонньому порядку.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що поточні надходження грошових коштів від покупця зараховуються в рахунок погашення заборгованості з найбільш раннім строком виникнення. При цьому, вказане покупцем призначення платежу до уваги прийматися не буде.

Підписання покупцем товарної (товарно-транспортної) накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього договору з дотриманням строків його постачання (п.5.7. договору).

Згідно п.8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2013р. Якщо жодна сторона не повідомить іншу за один місяць до дати закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільно кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт передачі у липні та серпні 2012 року товару народного споживання на загальну суму 12132,72грн. позивач підтверджує видатковими накладними №14051 від 26.07.2012р. у сумі 9038,04грн., №14052 від 26.07.2012р. у сумі 1308,36грн., №2203 від 04.08.2012р. у сумі 1786,32грн.

Як вбачається з видаткових накладних, підставою здійснення господарських операцій визначено договір №1338-СИМ від 23.05.2012р.

В графі «Прийняв» видаткової накладної №14051 від 26.07.2012р. наявний підпис особи, яка прийняла товар, та зазначено прізвище: Коренська, а також відбиток штампу: «ТОВ «Парк-отель «Марат» ЗКПО 34121601 Отримано».

В графі «Прийняв» видаткової накладної №14052 від 26.07.2012р. наявний підпис особи, яка прийняла товар, та зазначено прізвище: Коваль, а також відбиток штампу: «ТОВ «Парк-отель «Марат» ЗКПО 34121601 Отримано».

В графі «Прийняв» видаткової накладної №2203 від 04.08.2012р. наявний підпис особи, яка прийняла товар, та зазначено прізвище: Султанов, а також відбиток штампу: «ТОВ «Парк-отель «Марат» ЗКПО 34121601 Отримано».

Поряд з цим, у видаткових накладних №14051 від 26.07.2012р., №14052 від 26.07.2012р. зазначено, що товар отримано особою на підставі кільцевої довіреності до 31.07.2012р., а у видатковій накладній №2203 від 04.08.2012р. - особою на підставі кільцевої довіреності до 31.08.2012р.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 06.02.2013р., 14.02.2013р., 26.02.2013р., 12.03.2013р., 01.04.2013р., 11.04.2013р. та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. витребувано у сторін довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними №14051 від 26.07.2012р., №14052 від 26.07.2012р., №2203 від 04.08.2012р.

На виконання ухвал судів обох інстанцій сторонами надано копії довіреностей на одержання цінностей, доставка яких здійснюється центрально-кільцевим перевезенням б/н від 01.07.2012р., б/н від 01.08.2012р., виданих на ім'я Григорович Ганни Сергіївни, строком дії до 31.07.2012р. та 31.08.2012р. відповідно.

У вказаних довіреностях наведено зразок відбитку штампу, якою матеріально відповідальна особа, яка буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей, а саме: «ТОВ «Парк-отель «Марат» ЗКПО 34121601 Отримано». Також, в довіреностях зазначено, що у випадку поставлення наведених печатки (штампів), буде вважатись, що цінності були одержані уповноваженою на те особою.

Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданих на ім'я Коренської, Коваля і Султанова, тобто осіб прізвища яких значаться в графі «Прийняв» видаткових накладних №14051 від 26.07.2012р., №14052 від 26.07.2012р., №2203 від 04.08.2012р., сторони до матеріалів справи не надали.

З витягу журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Парк-отель «Марат» за 2012 рік, доданого до матеріалів справи відповідачем, не вбачається, що на ім'я Коренської, Коваля і Султанова видавались довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у період з 01.07.2012р. по 31.08.2012р. від контрагента ТОВ «Арда-Трейдинг», в той же час, у витягу не зазначено про видачу довіреностей на одержання цінностей, доставка яких здійснюється центрально-кільцевим перевезенням б/н від 01.07.2012р., б/н від 01.08.2012р., виданих на ім'я Григорович Ганни Сергіївни, строком дії до 31.07.2012р. та 31.08.2012р. відповідно.

З огляду на вищевикладене, копії видаткових накладних №14051 від 26.07.2012р., №14052 від 26.07.2012р., №2203 від 04.08.2012р. окремо від інших матеріалів справи не є переконливими доказами поставки відповідачеві товару на загальну суму 12132,72грн., оскільки в них наявні підписи осіб, уповноваженість яких отримувати товарно-матеріальні цінності на користь ТОВ «Парк-отель «Марат», відповідними довіреностями не підтверджена. Тому судова колегія вважає необхідним за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України, оцінити наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

У пункті 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, зазначено, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Згідно з дослідженими у даній справі видатковими накладними товар за договором протягом періоду з липня по серпень 2012 року систематично поставлявся на один об'єкт ТОВ «Парк-отель «Марат», а саме: кафе «Сирена», м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, буд. 60, і приймався матеріально-відповідальними особами - Коренською, Ковалем, Султановим, підпис яких засвідчувався штампом покупця, зразок якого наведено у довіреностях на одержання цінностей, доставка яких здійснюється центрально-кільцевим перевезенням б/н від 01.07.2012р., б/н від 01.08.2012р., виданих на ім'я Григорович, а не уповноваженою відповідними довіреностями Григорович.

З реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Арда-Трейдинг» за липень та серпень 2012 року вбачається, що позивачем були видані відповідачеві податкові накладні №14051 від 26.07.2012р. на суму 9038,04грн., №14052 від 26.07.2012р. на суму 1368,36грн., №2203 від 04.08.2012р. на суму 1786,32грн.

В податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Арда-Трейдинг» за липень та серпень 2012 року відображено суму податкового кредиту, до якої у тому числі включено ПДВ по податковим накладним №14051 від 26.07.2012р., №14052 від 26.07.2012р., №2203 від 04.08.2012р.

Відповідач вимог ухвали апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. не виконав та не надав копій наступних документів: реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2012 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2012 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; письмові пояснення, в яких визначити чи були включені до складу податкового кредиту за липень та серпень 2012 року суми нарахованого податку у зв'язку з придбанням послуг, які підтвердженні податковими накладними №14051 від 26.07.2012р. у сумі 9038,04грн., №14052 від 26.07.2012р. у сумі 1368,36грн., №2203 від 04.08.2012р. у сумі 1786,32грн.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається із заперечень відповідача №21/02/2013 від 21.02.2013р., наявних в матеріалах справи, він підтвердив факт прийняття товару за видатковими накладними №14052 від 26.07.2012р. у сумі 1368,36грн., №2203 від 04.08.2012р. у сумі 1786,32грн., а також в підтвердження оплати поставленого товару надав копії платіжних доручень №955 від 07.08.2012р. у сумі 1368,36грн., №1022 від 14.08.2012р. у сумі 1786,32грн. Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних №14052 від 26.07.2012р., №2203 від 04.08.2012р., отриманих від позивача.

Таким чином, відповідачем визнається поставка товару за видатковими накладними №14052 від 26.07.2012р. у сумі 1368,36грн., №2203 від 04.08.2012р. у сумі 1786,32грн. та заперечується поставка товару за видатковою накладною №14051 від 26.07.2012р. у сумі 9038,04грн. через те, що спірна накладна не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підписана особою, яка не уповноважена на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Парк-отель «Марат».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов`язкового реквізиту посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а лише вказує на обов`язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції дії /передачі товару/, що викликає певні зміни у структурі зобов`язань).

З видаткових накладних вбачається, що вони містять підпис осіб, посвідчених штампом ТОВ «Парк-отель «Марат», крім того, неправильно зазначене у документах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності посадове положення осіб або невідображення їх взагалі не тягне за собою припинення господарських зобов`язань. Спір у даній справі виник не у зв`язку з регулюванням, організацією або веденням бухгалтерського обліку та складанням фінансової звітності.

Одночасно судова колегія зазначає, що свобода підприємницької діяльності у межах визначених законом, містить елементи несприятливих наслідків, ризик яких несе безпосередньо суб`єкт господарювання.

Отже, недотримання працівниками підприємства відповідача вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не може впливати на належне виконання обов`язків відповідача за договором, розрахунки за виконання якого є предметом даного спору.

З огляду на викладене та інші досліджені у справі фактичні обставини, що підтверджують поставку товару за видатковими накладними №14051 від 26.07.2012р. у сумі 9038,04грн., №14052 від 26.07.2012р. у сумі 1368,36грн., №2203 від 04.08.2012р. у сумі 1786,32грн., апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку сплатити вартість отриманого товару за всіма накладними.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, перерахувавши позивачеві лише 3154,68грн. згідно платіжних доручень №955 від 07.08.2012р., №1022 від 14.08.2012р. При цьому, враховуючи положення п.4.6. договору, призначення платежу, вказані в цих дорученнях не мають суттєвого значення, оскільки сторонами підтверджено, що платежі здійснені саме на виконання договору №1338-СИМ від 23.05.2012р., а вперше товар було отримано за видатковою накладною №14051 від 26.07.2012р., тому вказані грошові кошти слід віднести в рахунок погашення заборгованості саме за цією накладною. Таким чином, заборгованість відповідача склала 9038,04грн., яка складається: з боргу у сумі 5883,36грн. за видатковою накладною №14051 від 26.07.2012р.; боргу у сумі 1368,36грн. за видатковою накладною №14052 від 26.07.2012р., боргу у сумі 1786,32грн. за видатковою накладною №2203 від 04.08.2012р.

Доказів погашення у строки, встановлені у п.4.2. договору, тобто до 09.08.2012р. боргу у сумі 7251,72грн. та до 20.08.2012р. (перший робочий день згідно ч.5 ст.254 ЦК України) боргу у сумі 1786,32грн. або на час прийняття рішення відповідач не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 9038,04грн. підлягають задоволенню повністю.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 117,53грн. за періоди з 10.08.2012р. по 16.01.2013р. відносно заборгованості у сумі 7251,72грн., з 19.08.2012р. по 16.01.2013р. відносно заборгованості у сумі 1786,32грн., апеляційний суд врахувавши положення статті 625 ЦК України, із дотриманням положень пункту 4.2. договору визначивши моментів виникнення права вимоги, дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково в сумі 115,77грн.

В позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 1,76грн. відмовлено через те, що позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних відносно заборгованості у сумі 1786,32грн. Так, оскільки 18 та 19 серпня 2012 року були вихідними днями, то моментом виникнення права вимоги оплатити товар, поставлений за видатковою накладною №2203 від 04.08.2012р., відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України слід вважати 20.08.2012р., тобто перший робочий день, як наслідок прострочка платежу почалась з 21.08.2012р., а період, за який слід нараховувати річні - 21.08.2012р. по 16.01.2013р.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки, рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям в скасованій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а судові витрати за подачу апеляційної скарги - на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013р. (повний текст підписано 16.05.2013р.) у справі №905/898/13-г - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013р. (повний текст підписано 16.05.2013р.) у справі №905/898/13-г - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 5883,36грн., 3% річних у сумі 75,61грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг», м. Синельникове, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», м. Донецьк про стягнення основного боргу у сумі 5883,36грн., 3% річних у сумі 75,61грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» (юридична адреса: 83003, м. Донецьк, вул. Калузька, буд.10; поштова адреса: 83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7; ЄДРПОУ 34121601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (юридична адреса: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд.29, кв.28; поштова адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ЄДРПОУ 37029549) основний борг у сумі 5883,36грн., 3% річних у сумі 75,61грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1119,79грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013р. (повний текст підписано 16.05.2013р.) у справі №905/898/13-г залишити без мін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1); 1 - відповідачу (83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7); 1 - до справи; 1 - АГС, 1 - ГС