Постанова

від 01.10.2013 по справі 905/898/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 905/898/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель Марат" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року у справі№ 905/898/13-г Господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель Марат" простягнення 9155,58 грн. за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідачаКупер М.В., дов. від 15.08.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель Марат" 9155,58 грн., а саме 9038,04 грн. основного боргу, 117,53 грн. 3% річних (з врахуванням пояснень позивача), посилаючись на неповне виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті отриманого товару, статті 525, 526, 530, 599, 611, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України, статті 193, 216, 218 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, зазначивши, що товар на зазначену в позові суму не отримував, а надана позивачем видаткова накладна № 14051 від 26.07.2012 року не відповідає вимогам чинного законодавства щодо оформлення первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, відтак, не може бути належним доказом отримання відповідачем товару від позивача.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.05.2013 року (судді: Захарченко Г.В. - головуючий, Кучерява О.О., Уханьова О.О.) позов задоволено частково; з відповідача стягнуто на користь позивача основний борг в сумі 3154,68 грн., 3% річних у сумі 40,16 грн., судовий збір у сумі 600,37 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

При прийнятті вказаного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки відповідачеві товару за видатковою накладною № 14051 від 26.07.2012 року; натомість надані відповідачем платіжні доручення не є належними доказами здійснення ним часткової оплати за визнаною поставкою.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року (судді: Зубченко І.В. - головуючий, Марченко О.А., Татенко В.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 5883,36 грн. та 75,61 грн. річних з огляду на неповне встановлення обставин справи; в цій частині позовні вимоги задоволено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що досліджені за сукупністю наявних у матеріалах справи доказів фактичні обставини справи підтверджують виникнення у відповідача обов'язку сплатити вартість отриманого товару за всіма накладними; натомість відповідач не надав витребуваних доказів, необхідних для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-отель Марат" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме приписів статті 129 Конституції України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей; спірна видаткова накладна не містить даних, що дозволяють ідентифікувати особу, що одержала товар (її посаду та ініціали); апеляційним судом прийнято додаткові докази в порушення статті 101 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів ґрунтуються на неналежних доказах по справі та не враховують належних доказів, наданих відповідачем.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.05.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (постачальник) укладено договір поставки товару № 1338-СИМ, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначених цим договором, товари народного споживання в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з пунктом 8.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2013 року. Якщо жодна сторона не повідомить іншу за один місяць до дати закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.

Пунктом 2.2. договору сторони узгодили, що поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000); право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 2.3. договору). За пунктом 4.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 14 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за сім календарних днів. Відповідно до пункту 4.5. договору, у разі зміни ціни на товар постачальник повинен повідомити про це покупця у письмовій формі не менш як за сім календарних днів до введення у дію нових цін. У разі відмови покупця від приймання товару зі зміненими цінами з моменту отримання повідомлення від постачальника, постачальник має право припинити дію договору в односторонньому порядку.

При здійсненні оплати поставленого товару покупець зобов'язаний у платіжного дорученні вказувати номер та дату видаткової накладної, за якою такий товар був поставлений (пункт 4.4. договору). Пунктом 4.6. договору встановлено, що поточні надходження грошових коштів від покупця зараховуються в рахунок погашення заборгованості з найбільш раннім строком виникнення; при цьому вказане покупцем призначення платежу до уваги прийматися не буде. Підписання покупцем товарної (товарно-транспортної) накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього договору з дотриманням строків його постачання (пункт 5.7. договору).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження факту передачі у липні та серпні 2012 року відповідачу товару на загальну суму 12132,72 грн. позивач надав видаткові накладні № 14051 від 26.07.2012 року на суму 9038,04 грн., № 14052 від 26.07.2012 року на суму 1308,36 грн., № 2203 від 04.08.2012 року на суму 1786,32 грн., в яких підставою здійснення господарських операцій визначено договір № 1338-СИМ від 23.05.2012 року.

В графі "Прийняв" видаткової накладної №14051 від 26.07.2012 року наявний підпис особи, що прийняла товар, зазначено прізвище: Коренська, та є відбиток штампу: "ТОВ "Парк-отель "Марат" ЗКПО 34121601 Отримано". В графі "Прийняв" видаткової накладної № 14052 від 26.07.2012 року наявний підпис особи, що прийняла товар, зазначено прізвище: Коваль, та є відбиток штампу: "ТОВ "Парк-отель "Марат" ЗКПО 34121601 Отримано". В графі "Прийняв" видаткової накладної № 2203 від 04.08.2012 року наявний підпис особи, що прийняла товар, зазначено прізвище: Султанов, та є відбиток штампу: "ТОВ "Парк-отель "Марат" ЗКПО 34121601 Отримано".

Поряд з цим, у видаткових накладних № 14051 від 26.07.2012 року, № 14052 від 26.07.2012 року зазначено, що товар отримано особою на підставі кільцевої довіреності до 31.07.2012 року, а у видатковій накладній № 2203 від 04.08.2012 року - особою на підставі кільцевої довіреності до 31.08.2012 року.

На виконання ухвал Господарського суду Донецької області від 06.02.2013, 14.02.2013, 26.02.2013, 12.03.2013, 01.04.2013, 11.04.2013 та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2013, яким витребувано у сторін довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними № 14051 від 26.07.2012 року, № 14052 від 26.07.2012 року, № 2203 від 04.08.2012 року, сторонами надано копії довіреностей на одержання цінностей, доставка яких здійснюється центрально-кільцевим перевезенням б/н від 01.07.2012 року, б/н від 01.08.2012 року, виданих на ім'я Григорович Ганни Сергіївни, строком дії до 31.07.2012 року та 31.08.2012 року відповідно. У вказаних довіреностях наведено зразок відбитку штампу, якою матеріально відповідальна особа, що приймає цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей, а саме: "ТОВ "Парк-отель "Марат" ЗКПО 34121601 Отримано"; також в довіреностях зазначено, що у випадку поставлення наведених вище печатки (штампів), буде вважатись, що цінності одержані уповноваженою на те особою.

Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданих на ім'я Коренської, Коваля і Султанова, тобто осіб, прізвища яких значаться в графі "Прийняв" видаткових накладних № 14051 від 26.07.2012 року, № 14052 від 26.07.2012 року, № 2203 від 04.08.2012 року, сторони не надали. Витяг з журналу реєстрації довіреностей ТОВ "Парк-отель "Марат" за 2012 рік, не містить даних, що на ім'я Коренської, Коваля і Султанова видавались довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року від контрагента ТОВ "Арда-Трейдинг", як і даних про видачу довіреностей на одержання цінностей, доставка яких здійснюється центрально-кільцевим перевезенням б/н від 01.07.2012 року, б/н від 01.08.2012 року, виданих на ім'я Григорович Ганни Сергіївни, строком дії до 31.07.2012 року та 31.08.2012 року відповідно.

Таким чином, як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції встановили, що в копіях видаткових накладних № 14051 від 26.07.2012, № 14052 від 26.07.2012, № 2203 від 04.08.2012 наявні підписи осіб, повноваження яких отримувати товарно-матеріальні цінності від імені відповідача не підтверджено відповідними довіреностями, а, відтак, вони не доводять поставки відповідачеві товару на загальну суму 12132,72 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дослідив наявні матеріали справи в сукупності, крім наведених вище видаткових накладних, а також додержання відповідачем нормативно встановленого порядку оформлення документів первинного бухгалтерського обліку, вказавши, що товар за договором протягом періоду з липня по серпень 2012 року систематично поставлявся на один об'єкт відповідача, а саме: кафе "Сирена", м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, буд. 60, і приймався щоразу матеріально-відповідальними особами, підпис яких засвідчувався штампом покупця, зразок якого наведено у довіреностях на одержання цінностей, доставка яких здійснюється центрально-кільцевим перевезенням, б/н від 01.07.2012, б/н від 01.08.2012, виданих на ім'я Григорович; уповноважена відповідними довіреностями Григорович товар за договором не приймала як за спірною, так і за визнаними відповідачем накладними. За реєстрами виданих та отриманих податкових накладних позивача за липень та серпень 2012 року позивачем були видані відповідачеві податкові накладні № 14051 від 26.07.2012 на суму 9038,04 грн., № 14052 від 26.07.2012 на суму 1368,36 грн., № 2203 від 04.08.2012 на суму 1786,32 грн.; в податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача за липень та серпень 2012 року відображено суми, до яких, зокрема, включено ПДВ за податковими накладними № 14051 від 26.07.2012, № 14052 від 26.07.2012, № 2203 від 04.08.2012. Натомість відповідач не виконав вимог ухвали апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року, не надав копій реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2012 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2012 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, письмові пояснення, щодо складу податкового кредиту за липень та серпень 2012 року.

Зазначивши на порушення відповідачем вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" при оформленні господарських операцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі порушення не можуть впливати на виконання обов'язків відповідача за договором, зміст яких підтверджено сукупністю встановлених судом обставин справи.

Разом з тим суд апеляційної інстанції визнав належність виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором згідно з платіжними дорученнями № 955 від 07.08.2012 року та № 1022 від 14.08.2012 року на суму 3154,68 грн.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 175, статті 193 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій визначено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір відповідає договору поставки згідно з визначенням, що міститься у статті 265 Господарського кодексу України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Відповідно до пункту 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Разом з тим пунктом 13 Інструкції передбачено, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо непереконливості доводів відповідача про неможливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони відповідача, за відсутністю таких реквізитів, як ініціали та посада; разом з тим відповідачем не надано доводів та доказів у спростування висновків апеляційного суду, що заперечення відповідача ґрунтуються на допущених ним же порушеннях порядку здійснення та оформлення господарських операцій, натомість всупереч статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного встановлення дійсних обставин справи щодо особи, чиє прізвище вказано на спірній накладній, порядку використання зразка печатки (штампу) для прийняття товарно-матеріальних цінностей, складу відображених у звітності відповідача господарських операцій у звітному періоді.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 9038,04 грн. є обґрунтованими; висновки в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі частково в сумі 115,77 грн. визначені з урахування встановленого судом моменту виникнення права вимоги та відповідного періоду нарахування.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель Марат" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року у справі № 905/898/13-г Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач