Ухвала

від 08.08.2013 по справі 826/1024/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1024/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Ганечко О.М.

Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом»янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом»янському районі м. Києва ДПС № №0001181702, 0001161702 від 31 жовтня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Солом»янському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом»янському районі м. Києва ДПС проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт №6462/17-2- НОМЕР_2 від 05 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 68 161, 00 грн. та встановлено порушення ст. ст. 138, 139, п. 176.1 ПК України, що призвело до заниження валового доходу на суму 3 564, 51 грн. та завищення валових витрат на суму 77 772, 69грн., в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб на 12 200, 58 грн.

На підставі Акта перевірки 31 жовтня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0001181702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 83 307, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 68 161, 00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 146, 00 грн. та № 0001161702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 15 250, 72 грн., в тому числі за основним платежем 12 200, 58 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3 050, 14 грн.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надано оцінку неправомірності формування позивачем податкового кредиту лише по трьом контрагентам: ТОВ «Техно Лайт» в сумі 10 950, 87 грн., ТОВ «Бриз Україна» в сумі 7 389, 34грн. та ТОВ «Домострой» в сумі 8 193, 21грн.

Так, стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Техно Лайт» , відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки №315/22-507/37047835 від 07 червня 2012 року, запис в ЄДР про відсутність підтвердження відомостей ТОВ «Техно Лайт», а також на те, що остання звітність з ПДВ за березень 2012 даного контрагента позивача визнана недійсною, а тому податковий кредит контрагентів - покупців ТОВ «Техно Лайт», в даному випадку - позивача, сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0 (нуля). Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія Бриз Україна», відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки даного товариства, яким встановлено порушення ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в зв»язку з чим позивач позбавлений права на податковий кредит за нікчемними правочинами в сумі 7 389, 34 грн. Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Домострой», податковий орган посилається на встановлену в рамках акту про неможливість проведення зустрічної звірки №189/22-4/32031160 від 19 травня 2012 року відсутність у даного контрагента позивача складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування для провадження господарської діяльності, з огляду на що зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, в результаті чого позивача позбавлено права на податковий кредит в сумі 8 193, 00 грн.

Між тим, колегія суддів вважає доводи податкового органу не обґрунтованими, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Договору № 2 від 31 жовтня 2011 року, видаткової накладної № 1201-13 від 01 грудня 2011 року на суму 65 705, 23 грн., податкової накладної № 13 від 01 грудня 2011 року, платіжними дорученнями № 2 від 11 жовтня 2012 року та № 9 від 03 лютого 2012 року позивачем у ТОВ «Техно Лайт» придбано товар (дитячі іграшки).

Отриманий від ТОВ «Техно Лайт» товар було реалізовано позивачем ТОВ «Цаннер» та ТОВ «Мерак», що підтверджується договором № 396 від 11 липня 2011 року, договором № 426 від 09 листопада 2010 року видатковими накладними, податковими накладними, довіреністю на отримання товару.

Відповідно до договору № 42 від 30 вересня 2010 року між ТОВ «Домострой» та позивачем, останнім придбано товар (дитячі іграшки).

Виконання умов вказаного договору підтверджується видатковими накладними № 011031 від 01 жовтня 2010 року, № 011121 від 01 листопада 2010 року, податковим накладними № 011031 від 01 жовтня 2010 року та № 011121 від 01 листопада 2010 року, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями.

Отриманий від ТОВ «Домострой» товар було реалізовано ПП «Хамон» за договором № 40 від 26 лютого 2009 року, ТОВ «Мерек» за договором № 426 від 09 листопада 2010 року, ПП «Аламак» за договором № 56 від 01 вересня 2010 року, ТОВ «Продсел» за договором № 32/10 від 16 червня 2010 року, ТОВ «Норман Плюс» за договором № 902 від 09 листопада 2010 року.

20 лютого 2011 між позивачем та продавцем ТОВ «Компанія Бриз Україна» було укладено договір №2 про відступлення права вимоги на поставку товару, на підтвердження виконання якого позивачем до матеріалі справи надано належним чином завірені копії вказаного договору, видаткову накладну № 5 від 01 березня 2011 року, податкову накладну № 5 від 01 березня 2011 року, рахунок фактуру № 5 від 01 березня 2011 року, платіжні доручення № № 30, 45, 56.

Отриманий від ТОВ «Компанія Бриз Україна» товар реалізовано позивачем ТОВ «Норман Плюс» за договором № 902 від 09 листопада 2010 року, ТОВ «Мерак» за договором № 426 від 09 листопада 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, а сформований позивачем податковий кредит з ПДВ за наслідками вказаними господарських правовідносин підтверджуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи.

Висновки податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу за 2011 на 3 564, 51 грн. та завищення валових витрат за 2011 на суму 77 772, 69 грн. базуються виключно на твердженнях щодо нікчемності правочинів, правова оцінка чому надана судом вище.

Стосовно твердження податкового органу про неприйняття до складу податкового кредиту позивача сум ПДВ, що містяться в податкових накладних, отриманих ФОП ОСОБА_3 від ТОВ «Вакко», ТОВ «Скап Холдінгс», ПП «Добре Тепло Плюс», ТОВ «Севконтакт», судом встановлено, що акт перевірки позивача та лист про результати заперечень до акту перевірки жодним чином не містять в собі аналізу фінансово-господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, не містять в собі обставин, на підставі яких посадовою особою контролюючого органу зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин позивача з своїми контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, податковими накладними, видатковими накладними, розрахунками з постачальниками, банківськими виписками, довіреностями тощо.

Податкові накладні, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.