Постанова

від 12.08.2013 по справі 815/5031/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5031/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

10 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року № 0000092220 Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС.

В обгрунтування позовних вимог позивач заначив, що 04 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092220, яким позивачу на підставі п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198, п.200.3, ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 489 674, 16 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі Акту перевірки від 20.04.2012 року за №1176/22-213/32696339 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд" код ЄДРПОУ 32696339, з питань правових відносин з TOB «Главстрой», код ЄДРПОУ 33217376 за період вересень 2011 року». Позивач не згоден з висновками даного Акту, вважає їх необгрунтованими, дії податкового органу по проведенню перевірки незаконними та такими, які суперечать вимогам законодавства України, а винесене податкове повідомлення-рішення відповідно підлягає скасуванню, оскільки при проведенні перевірки TOB «ЖИТЛОПРОМБУД» надало усі первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції з контрагентом, у тому числі підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції; податковий статус учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Також позивач зазначив, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між Позивачем та ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж» - договору №2403-2 від 24.03.2011 року на встановлення систем гарячого, холодного водопостачання та каналізації та договору №2402-1 від 24.02.2011 року на встановлення системи опалення, не відповідають вимогам закону, оскільки ознак нікчемності правочинів між позивачем та ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж» у судовому порядку не встановлювалося.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача надав заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав, вважаючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 04 травня 2012 року №0000092220 законним, а вимоги позивача безпідставними, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

08.10.2003 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд", у зв'язку зі зміною місцезнаходження перереєстровано 16.02.2011 року, Свідоцтво про державну реєстрацію Серії АО1 №320910 від 16.02.2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд" взято на податковий облік 16.10.2003 року за № 10034 року, станом на момент перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

20.04.2012 року уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд" код ЄДРПОУ 32696339, з питань правових відносин з TOB «Главстрой», код ЄДРПОУ 33217376 за період вересень 2011 року», за результатами якої було складено акт перевірки за №1176/22-213/32696339. В ході проведення перевірки встановлено порушення TOB «Главстрой» вимог п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України, до декларації з ПДВ за вересень 2011 року безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі - 439215,39 грн. по постачальнику ДП «ТБС». Враховуючи викладене, обсяги поставки послуг по контрагентам-покупцям TOB «Зелений берег» на суму ПДВ 115747,63 грн., TOB «Житлопромбуд» на суму ПДВ 489674,16 грн., TOB «Маяк» на суму ПДВ 50918, 46 грн., TOB «РБ «Буд-Інвест» на суму ПДВ 8180,40 грн. не можуть бути ідентифіковані, як база оподаткування відповідно до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, чим не підтверджуються показники податкових зобов'язань по рядку 1 податкової декларації з ПДВ з розмірі - 668520,65 грн. та загальний обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 4011123, 90 грн.

Перевіркою встановлено порушення TOB «Житлопромбуд» п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198, п.200.3, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 489 674, 16 грн.

04 травня 2012 року на підставі акту перевірки №1176/22-213/32696339 від 20.04.2012 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 489 674, 16 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, 28.03.2007 року між TOB «Житлопромбуд» (замовник) та TOB «Главстрой» (генпідрядник) укладено договір будівельного підряду від № 5-07/П, за яким: Стаття 1. Пункт II. Генеральний підрядник зобов'язується своїми силами або залученими (субпідрядники) силами та засобами виконати будівельні роботи по будівництву жилого комплексу з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та гаражем по вул. Артилерійська, 4. Стаття 3.1 Загальна вартість робіт та матеріалів за цим договором визначається на основі підписаного обома сторонами Протоколу Договірної ціни (№3), що включає компенсацію витрат Генерального підрядника та належної йому винагороди. Стаття 4.1. Початок та строки виконання робіт - з моменту підписання дійсного договору та до моменту, яке визначено у п. І. дійсного договору як визначення моменту завершення будівництва об'єкту та закріплюється Додатком №2 (Графік виконання робіт).

Статт 5.1. Замовник здійснює сплату по факту щомісячного виконання робіт дно Додатку №1 з урахуванням перерахованого щомісячного авансу на придбання будівельних матеріалів не пізніше 5-го числа кожного місяця пункт 5.2. Основою для сплати Замовником виконаних Генеральним пірядником робіт Акти виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), складені на програмному комплексі АВК-3.Стаття 7.1. Матеріально-технічне забезпечення виконання робіт покладається на Генерального підрядника, окрім зобов'язання Замовника забезпечити Генерального підрядника підключенням до точок тимчасового водопостачання, електропостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору додається Додаток №3 Протокол формування договірної ціни, згідно якого: величина договірної ціни на момент складання договору будівельного підряду від 28.03.2007 № 5-07/П встановлюється у розмірі 127980199,00 грн.

14.07.2008 року між TOB «Житлопромбуд» та TOB «Главстрой» укладено додаткову угоду, згідно якої до договору будівельного підряду від 28.03.2007 року № 5-07/П внесені зміни та доповнення до п. 5.10 - Замовник здійснює сплату по факту щомісячного виконання робіт згідно Додатку №1 з урахуванням перерахованого щомісячного авансу на придбання будівельних матеріалів, при цьому сторони домовилися, що при необхідності Генеральний підрядник може виконувати будівельні роботи за рахунок власних джерел фінансування до 15000000,00 грн., щомісячно з наступною сплатою з боку Замовника.

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором з TOB «Главстрой», TOB «Житлопромбуд» було надано наступні документи:

- податкова накладна №4 від 06.09.2011 року;

- податкова накладна №20 від 19.09.2011 року;

- акти приймання - передачі виконаних робіт за вересень 2011 року форми КБ-2в;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3;

- акт приймання-передачі векселів від 09.09.2011 року АА№ 1 810837 від 09.09.2011 року, АА-№1810838 від 09.09.2011 року;

- акт приймання-передачі векселів від 19.09.2011 року АА №1999946, №АА№1999947, АА №1999948; АА №1999949;

- акт приймання-передачі векселів від 27.09.2011 року АА№1813751, АА №1813752, АА № 1813753;

- платіжні документи №155 від 06.09.2011 року на суму 29109,37 грн., №162 від 13.09.2011 року на суму 17422,45 грн., №172 від 19.09.2011 року на суму 38333,33 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено TOB «Житлопромбуд» до податкового кредиту вересня 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою проведення позапланової невиїзної перевірки позивача та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є факт отримання відповідачем Акту від 26.03.2012 року за №447/22-5/33217376 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Главстрой» код ЄДРПОУ 33217376 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "ТБС" код ЄДРПОУ 32999728 їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року», згідно якого встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «Главстрой», та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 100 тисяч гривень -з 01 липня 2011 року, понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено, яким саме чином угоди між позивачем та контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочинів, укладених з ТОВ «Главстрой» та ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж».

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Проте в судовому порядку правочини між позивачем та ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж» недійсними не визнавалися.

Судом встановлено, що позивачем було укладено правочини з ТОВ «Главстрой» та ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж» у письмовій формі, які були спрямовані на реальне настання правових наслідків. І настання таких наслідків підтверджується тим, що усі будівельні роботи (послуги), що були предметом договорів з вказаними контрагентами, на об'єкті по вул..Артилерийська, 4 в м.Одесі виконані та будинок введений в експлуатацію, що підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації від 14.08.2012 року та Сертифікатом серії ОД № 16512146333, виданим Інспекцією ДАБК в Одеській області.

Крім того, в Акті перевірки, складеному відповідачем, зроблено висновок про фіктивність правочинів ТОВ «Главстрой» з контрагентами, які не спрямовані на реальне настання наслідків, тобто встановлено відсутність реального здійснення господарської діяльності.

З такими висновками податкового органу погодитись не можна, оскільки відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним правочин може бути визнаний тільки в судовому порядку, однак судового рішення про визнання фіктивним договору між позивачем та ТОВ «Главстрой» відповідач суду не надав.

Крім того, позивачем надані суду документи, що підтверджують державну реєстрацію контрагента та реєстрацію його як платника ПДВ, що підтверджує вжиття позивачем заходів для перевірки добросовісності контрагента. При цьому, як зазначалося вище, позивач не несе юридичної відповідальності за будь-які порушення законодавства, допущені контрагентом.

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між позивачем та ТОВ «Главстрой» і ПП «ТТМ-Теплотехмонтаж» не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Главстрой», сформований в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов'язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000092220 від 04.05.2012 року, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентом та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках Акту перевірки від 20.04.2012 року за №1176/22-213/32696339, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд", підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2,6-9, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року № 0000092220 Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у сумі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлопромбуд" (код ЄДРПОУ 32696339) із Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2013 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.