ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2013 р.Справа № 815/5031/13-а Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.,
- Семенюка Г.В.,
при секретарі - Журкіній І.І.,
за участі: представник позивача - Бєлєнький В.П. (довіреність від 25.03.2013 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд» (далі - позивач, або ТОВ «Житлопромбуд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року № 0000092220 Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року № 0000092220 Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 04 травня 2012 року № 0000092220.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник апелянта в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.143).
Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника апелянта, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.04.2012 року уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Житлопромбуд» з питань правових відносин з TOB «Главстрой» за період вересень 2011 року», за результатами якої складено акт за № 1176/22-213/32696339.
Перевіркою встановлено порушення TOB «Житлопромбуд» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.3, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 489674, 16 грн.
04 травня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки № 1176/22-213/32696339 від 20.04.2012 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 489674, 16 грн.
Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання його нечинним та скасування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року № 0000092220 винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, 28.03.2007 року між TOB «Житлопромбуд» (Замовник) та TOB «Главстрой» (Генпідрядник) укладено Договір будівельного підряду від № 5-07/П (а.с.153-160), відповідно до умов якого Генеральний підрядник зобов'язується своїми силами або залученими (субпідрядники) силами та засобами виконати будівельні роботи по будівництву жилого комплексу з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та гаражем по вул. Артилерійська, 4.
З матеріалів справи вбачається, що до вказаного Договору додається Додаток № 3 - Протокол формування договірної ціни, згідно якого: величина договірної ціни на момент складання договору будівельного підряду від 28.03.2007 року № 5-07/П встановлюється у розмірі 127980199,00 грн.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2008 року між TOB «Житлопромбуд» та TOB «Главстрой» укладено додаткову угоду, згідно якої до Договору будівельного підряду від 28.03.2007 року № 5-07/П внесені зміни та доповнення до п. 5.10 - Замовник здійснює сплату по факту щомісячного виконання робіт згідно Додатку № 1 з урахуванням перерахованого щомісячного авансу на придбання будівельних матеріалів, при цьому сторони домовилися, що при необхідності Генеральний підрядник може виконувати будівельні роботи за рахунок власних джерел фінансування до 15000000,00 грн., щомісячно з наступною сплатою з боку Замовника.
На підтвердження господарських операцій за вказаним Договором з TOB «Главстрой», TOB «Житлопромбуд» було надано наступні документи: податкові накладні № 4 від 06.09.2011 року, №20 від 19.09.2011 року; акти приймання - передачі виконаних робіт за вересень 2011 року форми КБ-2в; довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3; акти приймання-передачі векселів від 09.09.2011 року, від 19.09.2011 року, від 27.09.2011 року; платіжні документи № 155 від 06.09.2011 року на суму 29109,37 грн., № 162 від 13.09.2011 року на суму 17422,45 грн., № 172 від 19.09.2011 року на суму 38333,33 грн. (а.с.172-203).
Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з TOB «Главстрой» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту від 26.03.2012 року за № 447/22-5/33217376 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Главстрой» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «ТБС», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року».
Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт перевірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.
На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту від 26.03.2012 року за № 447/22-5/33217376 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Главстрой» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «ТБС», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року», правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ «Главстрой» не досліджувались перевіряючими, тоді як висновки вказаного акту ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах ТОВ «Главстрой» маються підприємства з ознаками фіктивності.
Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.
Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Як встановлено судом, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного Договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках акту перевірки складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, при цьому, під час вказаної перевірки перевіряючими не досліджувались господарські операції позивача з ТОВ «Главстрой», як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 15 листопада 2013 року.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.11.2013 |
Оприлюднено | 27.11.2013 |
Номер документу | 35498535 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Коваль М.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні