Ухвала

від 19.05.2014 по справі 815/5031/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Київ К/800/64336/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Блажівської Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2013

у справі № 815/5031/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлопромбуд» звернулось до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000092220 від 04.05.2012.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Житлопромбуд» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Главстрой» за вересень 2011 року, складено акт № 1176/22-213/32696339 від 20.04.2012, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 489 674,16 грн.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено з урахуванням акту перевірки № 447/22-5/33217376 від 26.03.2012 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Главстрой» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «ТБС», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року», з посиланням на те, що в ланцюгах ТОВ «Главстрой» є підприємства з ознаками фіктивності.

04.05.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000092220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 489 674,16 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 28.03.2007 між ТОВ «Житлопромбуд» (замовник) та ТОВ «Главстрой» (генпідрядник) укладено договір будівельного підряду № 5-07/П, за умовами якого генпідрядник зобов'язується своїми силами або залученими силами (субпідрядники) та засобами виконати будівельні роботи по будівництву жилого комплексу з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та гаражем по вул. Артилерійська, 4. Згідно Додатку № 3 до вказаного договору встановлено розмір договірної ціни в сумі 127 980 199 грн.

14.07.2008 між ТОВ «Житлопромбуд» та ТОВ «Главстрой» укладено додаткову угоду, згідно якої до договору будівельного підряду від 28.03.2007 № 5-07/П внесені зміни та доповнення до п. 5.10 - замовник здійснює сплату по факту щомісячного виконання робіт згідно додатку № 1 з урахуванням перерахованого щомісячного авансу на придбання будівельних матеріалів, при цьому сторони домовилися, що при необхідності генпідрядник може виконувати будівельні роботи за рахунок власних джерел фінансування до 15 000 000 грн. щомісячно з наступною сплатою з боку замовника.

Факт виконання умов зазначеного договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковою накладною, актами приймання-передачі виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання-передачі векселів, платіжними документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскільки, в судовому порядку встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Главстрой» та помилковість висновків акту перевірки про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2011 року, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко Н.Є. Блажівська