Ухвала

від 29.07.2013 по справі 2а-11217/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11217/12/0170/15

29.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерна" - Герасименко Ніна Анатоліївна, довіреність № б/н від 27.08.12

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Чакал Айше Реджепівна, довіреність № 4/10,25 від 18.07.13

розглянувши матеріали справи №2а-11217/12/0170/15 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 28.03.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерна" (вул. Пролетарська, 5,Кольчугине, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97551)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерна" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0001772301 від 02.10.2012р. та № 0001762301 від 02.10.2012р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерна" (ЄДРПОУ 37369393) 2146,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерна" (далі - позивач, ТОВ "Ерна") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0001772301 від 02.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 392418 грн., у тому числі за основним платежем - 391642 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 776 грн., №0001762301 від 02.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303803 грн., у тому числі за основним платежем - 243042 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60791 грн.

ТОВ "Ерна" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Державним реєстратором Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим 07.12.2010 року та має ідентифікаційний номер юридичної особи - 37369393. (т.1 а.с.13)

Згідно Довідки АА №527320 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ТОВ "Ерна" є, зокрема, оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (КВЕД 46.44), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49). (т.1 а.с.14)

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складений акт № 1513/22-0/37369393 від 21.09.2012 р. (далі акт перевірки). (т.1 а.с.29-54)

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001772301 від 02.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 392418 грн., у тому числі за основним платежем - 391642 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 776 грн., (т.1 а.с.61) №0001762301 від 02.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303803 грн., у тому числі за основним платежем - 243042 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60791 грн. (т.1 а.с.62)

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 392418 грн., у тому числі за основним платежем - 391642 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 776 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Ерна" п. 44.1 п. 44.5 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п.138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012 р. на суму 1701450 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд".

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 303803 грн., у тому числі за основним платежем - 243042 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60791 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Ерна" п. 198.1, п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів у ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 243042 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0001772301 від 02.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 392418 грн., у тому числі за основним платежем - 391642 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 776 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях з ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" сформовані позивачем у період 2011-2012 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (далі - Закон №334), так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону №334 платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань. (п.3.1 ст. 3 Закону №334)

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно п.п.11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Встановлено, що ТОВ "Ерна" до валових витрат 2011 - 1 кварталу 2012р. включені витрати по операціям з придбання товарів у ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "Ерна" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів у ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме - операцій поставки товарів.

Податковий орган мотивує висновки там, що згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ «Ерна» за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р.

Податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

17.01.2011р. між ПП "Комманд", в особі директора Логвіна А.Л. (Постачальник) та ТОВ "Ерна", в особі директора Фазлмемет Н.Е. (Покупець) укладений договір поставки №293 від 17.01.2011р.. Відповідно п.1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору. (т.1а.с.65)

На виконання умов вказаного договору ПП "Комманд" поставлено товарно-матеріальні цінності, на загальну суму 2892,08 грн., у т.ч. ПДВ 482,01 грн. (вартість без ПДВ 2410,06 грн.), що підтверджується видатковою накладною: № 69 від 17.01.2011р. на суму 2 892,08 грн., у т.ч. ПДВ 482,01 грн. (вартість без ПДВ 2410,06 грн.) (т.1 а.с.68)

Позивач сплатив ПП "Комманд" суму у розмірі 2 892,08 грн., у т.ч. ПДВ 482,01 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру. (т.1 а.с.70)

Щодо взаємовідносин ТОВ "Ерна" з ПП "Визит Торг".

01.06.2011 р. між ПП "Визит Торг", в особі директора Логвіна О.Л. (Постачальник) та ТОВ "Ерна", в особі директора Фазлмемет Н.Е. (Покупець) укладений догорів поставки № 121 від 01.06.2011 р.. Відповідно до п. 1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору. (т.1 а.с.73-75)

15.09.2011 р. між ПП "Визит Торг", в особі директора Логвіна О.Л. (Зберігач) та ТОВ "Ерна", в особі директора Фазлмемет Н.Е. (Поклажедавець) був укладений догорів зберігання № 91902 від 15.09.2011 р. (а.с.71-72). Відповідно до п. 1.1. Зберігач зобов'язується на умовах встановлених даним Договором, за винагороду надати послуги зі зберігання переданих йому Поклажедавцем будівельних матеріалів в асортименті й кількості згідно актам приймання-передачі.

На виконання умов вказаних договорів ПП "Визит Торг" поставлено товарно-матеріальних цінностей та виконано послуг зберігання на загальну суму 826 680,52 грн., у т.ч. ПДВ 137 780,09 грн. (вартість без ПДВ 688 900,43 грн.), що підтверджується актами прийому - передачі виконаних послуг та видатковими накладними (т.1 .а.с76-197).

ТОВ "Ерна" сплатило ПП "Визит Торг" суму у розмірі 826680,51 грн., у т.ч. ПДВ 137780,09 грн. (вартість без ПДВ 688 900,43 грн.), що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. (т.1 .а.с.198-211)

У бухгалтерському обліку ТОВ "Ерна" по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. операції з оприбуткування товарів від ПП "Визит Торг" відображені на загальну суму 688 900,43 грн.: Дт 28 "Товари" - Кт 631 - 688 900,43 грн.

Факт отримання товару (надання послуг) від ПП "Визит Торг" у перевіряємому періоді підтверджується видатковими накладними, актами прийому - передачі виконаних послуг та відомостями у бухгалтерському обліку ТОВ «Ерна». Оплата вартості товарів та послуг здійснена позивачем у повному обсязі.

Щодо сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Ерна" по взаємовідносинах з ПП " Ротонда Торг".

01.02.2011р. між ПП "Ротонда Торг", в особі директора Лазаренко Д.В. (Постачальник) та ТОВ "Ерна", в особі директора Фазлмемет Н.Е. (Покупець) укладений догорів поставки № 169 від 01.02.2011 р.. Відповідно до п. 1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору. (т.3 а.с.35-37)

На виконання умов вказаного договору ПП "Ротонда Торг" поставило товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1159801,59 грн., у т.ч. ПДВ 190536,67 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними(т. 2 а.с.50-107)

ТОВ "Ерна" сплатило ПП " Ротонда Торг" суму у розмірі 1159801,59 грн., у т.ч. ПДВ 190536,67 грн. що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

У журналах-ордерах по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ТОВ "Ерна" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. операції з оприбуткування товарів від ПП "Ротонда Торг" відображені на загальну суму 1159801,59 грн.: Дт 28 «Товари», Дт 64 «Податковий кредит» - Кт 631 - 1159801,59 грн.

Факт отримання товару від ПП "Ротонда Торг" у перевіряємому періоді підтверджується видатковими накладними та журналами - ордерами по рахунку 631. Оплата вартості товару здійснена позивачем у повному обсязі.

ТОВ «Ерна», відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100339428 був зареєстрований платником ПДВ з 03.06.2011р., а відтак суму ПДВ отриману ТОВ «Ерна» у перевіряємому періоді до 03.06.2011р. позивач не мав право відносити до податкового кредиту, у зв'язку з чим, сума отриманого та сплачено ПДВ увійшла до валових витрат позивача, що також підтверджується висновками судової експертизи та зазначається в описовій частині акту перевірки (т.3 а.с.100).

Встановлено, що до складу валових витрат позивача внесені суми ПДВ по операціям з ПП «Ротонда Торг» у розмірі 40391,85 грн. та по операціям з ПП «Комманд» у розмірі 482,00 грн.

Зазначений порядок формування валових витрат викладений в п.п.139.1.6 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п.п.5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону № 334, якими встановлено, що для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

Враховуючи вище зазначене, ТОВ «Ерна» до складу валових витрат за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. по взаємовідносинам з ПП "Комманд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" включено суму у розмірі 1701449,25грн.

Зазначені обставини підтверджуються висновком судової економічної експертизи №29 від 04.02.2013р. та не оскаржуються податковим органом в описовій частині акту перевірки. (т.3 а.с.62-101)

Враховуючи загальний обсяг поставки товарів та факт реалізації цих товарів у тому податковому періоді, в якому придбані товари, позивач мав матеріально-технічні ресурси для здійснення цього виду операцій. Так на підставі договору оренди б/н від 01.04.2011р. позивач орендує нежитлове приміщення загальною площею 71,50 м. кв., розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Ген. Васильєва, 42, отже, позивач мав складське приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей (товарів господарського призначення) отриманих від ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" та для подальшої реалізації.

Щодо взаємозв'язку отриманих товарів (послуг) від ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" на суму 1701449,25 грн. у 2011- 2012 роках, з господарською діяльністю позивача та використання вказаного товару в оподаткованих операціях.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вже зазначалось, згідно Довідки АА №527320 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ТОВ"Ерна" є, зокрема, оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (КВЕД 46.44), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49).

Отримані товари, а саме: товари господарського призначення, були в подальшому реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності.

Сумуючі дані про отримані позивачем товари, з даними про реалізовані ТОВ "Ерна" товари за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., можна зробити висновок про те, що товари отримані ТОВ "Ерна" від ПП "Комманд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" використані у господарської діяльності ТОВ "Ерна", а саме реалізовані, що підтверджується матеріалами справи та висновком судової економічної експертизи.

Також враховуючи, що ціна реалізації вище ціни придбання, це свідчить про спрямованість на отримання доходу у здійснені цих операції ТОВ "Ерна".

У журналах-ордерах по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" позивачем за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. операції з реалізації ТОВ "Ерна" товарів отриманих від ПП "Комманд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" відображені на загальну суму 4 061 844,90 грн., у тому числі ПДВ 676974,15 грн..

Отже операції з поставки товарів (надання послуг) від ПП "Комманд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" призвели до змін (у вигляді збільшення) активів ТОВ "Ерна" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., що підтверджується матеріалами справи та висновками проведеної по справі судової економічної експертизи № 29 від 047.02.2013р.

Враховуючи вище зазначене, товари господарського призначення, отримані від ПП "Комманд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг", реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності, тобто склали собівартість реалізованої продукції того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, у зв'язку з чим ТОВ «Ерна» відповідно до вимог ст.138 Податкового кодексу України мав право на віднесення до валових витрат, витрати на придбання товарів у ПП "Комманд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" на загальну суму 1701449,25 грн.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 1701449,25 грн. по взаємовідносинам з ПП "Комманд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у 2011-2012 роках.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

Отже, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат віднесено суму у розмірі 1701449,25грн., у зв'язку з чим збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 392418 грн., у тому числі за основним платежем - 391642 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 776 грн. є протиправним.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0001762301 від 02.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303803 грн., у тому числі за основним платежем - 243042 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60791 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ПП "Комманд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" сформований позивачем у періоді 2011, 2012 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 ПК України)

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно висновків акту позивачем безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів у ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" у розмірі 243042,00 грн.

Відповідач вказує на те, що завищення податкового кредиту пов'язане з необґрунтованим включенням до складу витрат на придбання товарів у ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів.

На думку відповідача та згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ «Ерна» за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р.

Податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Але, матеріалами справи спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 243042,00 грн.

Щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Ерна" з ПП «Комманд».

Як зазначено вище, 17.01.2011 р. між ПП "Комманд", в особі директора Логвіна А.Л. (Постачальник) та ТОВ "Ерна", в особі директора Фазлмемет Н.Е. (Покупець) укладений договір поставки № 293 від 17.01.2011 р.. Відповідно п.1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору.

На виконання договору ПП "Комманд" поставлено товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2892,08 грн., у т.ч. ПДВ 482,01 грн. (вартість без ПДВ 2410,06 грн.), що підтверджується видатковою накладною: № 69 від 17.01.2011р. на суму 2 892,08 грн., у т.ч. ПДВ 482,01 грн. (вартість без ПДВ 2410,06 грн.)

Встановлено, що ТОВ "Ерна" сплатило ПП "Комманд" суму у розмірі 2 892,08 грн., у т.ч. ПДВ 482,01 грн. що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Проте на момент поставки товарів ПП "Комманд", ТОВ «Ерна» не мало право на віднесення ПДВ до податкового кредиту, оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач був зареєстрований платником ПДВ лише з 03.06.2011р.

У реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., ТОВ «Ерна» не відображало податковий кредит по операціям з придбання товарів у ПП "Комманд".

Щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Ерна" з ПП «Визит Торг».

Як зазначено вище, 01.06.2011 р. між ПП "Визит Торг", в особі директора Логвіна О.Л. (Постачальник) та ТОВ "Ерна", в особі директора Фазлмемет Н.Е. (Покупець) укладений догорів поставки № 121 від 0. Відповідно до п. 1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору.

Також, 15.09.2011 р. між ПП "Визит Торг", в особі директора Логвіна О.Л. (Зберігач) та ТОВ "Ерна", в особі директора Фазлмемет Н.Е. (Поклажедавець) укладений догорів зберігання № 91902 від 15.09.2011 р., за яким: п. 1.1. Зберігач зобов'язується на умовах встановлених даним Договором, за винагороду надати послуги зі зберігання переданих йому Поклажедавцем будівельних матеріалів в асортименті й кількості згідно актам приймання-передачі.

На виконання умов вказаних договорів ПП "Визит Торг" поставлено товарно-матеріальних цінностей та виконано послуг зберігання на загальну суму 826 680,52 грн., у т.ч. ПДВ 137 780,09 грн. (вартість без ПДВ 688 900,43 грн.), що підтверджується актами прийому - передачі виконаних послуг та видатковими накладними.

Таким чином, у перевіряємому періоді 2011р. за датою передачі товарно-матеріальних цінностей, у продавця (ПП "Ротонда Торг") відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ.

У зв'язку з чим, по факту виконання продажу зазначених товарно-матеріальних цінностей та надання послуг зберігання, ПП «Визит Торг» виписало ТОВ "Ерна" податкові накладні які отримані позивачем та включені до реєстру податкових накладних за відповідні звітні періоди 2011 року.

Встановлено, що позивач сплатив ПП "Визит Торг" суму у розмірі 826 680,51грн., у т.ч. ПДВ 137780,09грн., що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(послуг)/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів(послуг) відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП «Визит Торг» в сумі 114939,93 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2011 року.

Отже, позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату отриманих товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Встановлено, що постачальник - КП «Визит Торг» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Також, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Визит Торг" містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Ерна" з ПП «Ротонда Торг».

Як зазначалось вище, 01.02.2011 р. між ПП "Ротонда Торг", в особі директора Лазаренко Д.В. (Постачальник) та ТОВ "Ерна", в особі директора Фазлмемет Н.Е. (Покупець) укладений догорів поставки № 169 від 01.02.2011 р., за яким Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору.

На виконання умов вказаного договору ПП "Ротонда Торг" поставило товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1159801,59 грн., у т.ч. ПДВ 190536,67 грн. (вартість без ПДВ 969264,92 грн.), що підтверджено видатковими накладними.

Таким чином, у перевіряємому періоді 2011р. за датою передачі товарно-матеріальних цінностей, у продавця (ПП "Ротонда Торг") відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ.

У зв'язку з чим, по факту продажу зазначених товарно-матеріальних цінностей ПП «Ротонда Торг» виписало ТОВ "Ерна" податкові накладні загалом на суму 768612,23 грн. ( у тому числі ПДВ 128102,04 грн.)

Вказані податкові накладні отримані позивачем та включені до реєстру податкових накладних за відповідні звітні періоди 2011 року.

Встановлено, що ТОВ "Ерна" сплатило ПП " Ротонда Торг" суму у розмірі 1159801,59 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Отже, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ТОВ «Ерна» виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП «Ротонда Торг» в сумі 128102,04 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2011 року., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату отриманих товарів, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів постачальником виписані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Встановлено, що постачальник - КП «Ротонда Торг» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Також, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Ротонда Торг" містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ "Ерна" по взаємовідносинах з ПП "Комманд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" встановлено, що господарські операції з вказаними контрагентами з придбання товарів господарського призначення пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки придбані товари реалізовані у подальшому іншим суб'єктам господарювання з метою отримання прибутку, отже вони вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання товарів у ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Щодо посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" правочинів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч.1 ст.173, ст.174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Отже, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. (п.198.3 статті 198 ПК Ккраїни)

В даному випадку, позивачем та ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" були вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за договорами здійсненна позивачем повністю.

Зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів (послуг) від ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд", на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 243042 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем не спростовано.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних при поставці товарів.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Більш того, складання ТТН не є обов'язковим у разі здійснення перевезень власними силами без залучення перевізника.

Вимоги щодо обов'язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

Отже на перевезення, які здійснюються власними силами підприємства без залучення перевізника, вимоги вказаного Наказу №363 не розповсюджуються.

Як вбачається з п.4.1. Договорів з постачальниками, поставка товару здійснюється Постачальниками на умовах доставки транспортом і за рахунок Постачальника на склад, вказаний Покупцем.

Отже, доставка товару могла бути здійснена Постачальниками (ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд") власними силами без залучення перевізника, а відтак складання ТТН за таких обставин не є обов'язковим.

Більш того, сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, та відсутності у даному випадку підстав для оформлення товарно-транспортних накладних, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 18.04.2012 р. у справі К/9991/74763/11, від 02.02.2012 р. у справі К-20170/09.

Також, відсутність постачальників позивача за місцезнаходженням, а також відсутність у них достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п..

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

А відтак, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг", ПП "Комманд", вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару (послуг) від ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" (зокрема доказів отримання вказаного товару від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів (послуг) саме від ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг" та ПП "Комманд" та його використання в господарської діяльності позивачем, а саме реалізація іншим суб'єктам господарювання, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми діючого законодавства, суд колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0001772301 від 02.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 392418 грн., у тому числі за основним платежем - 391642 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 776 грн., № 0001762301 від 02.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 303803 грн., у тому числі за основним платежем - 243042 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60791 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.13р. по справі №2а-11217/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко