Постанова

від 04.01.2007 по справі 38/432

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/432

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04.01.07 р.                                                                                 Справа № 38/432

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Тулаіновій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Олександрівського районного центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття смт. Олександрівка Донецької області

До відповідача: Пайового товариства “Меридіан” смт.Олександрівка Олександрівського району Донецької області  

про стягнення 16 701грн.72коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з”явився

від відповідача: не з”явився

             Суть справи:

 Позивач, Олександрівський районний центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття смт.Олександрівка Донецької області звернувся до господарського суду з позовною заявою до Пайового товариства “Меридіан” смт.Олександрівка Олександрівського району Донецької області  про стягнення штрафу у розмірі річної заробітної плати вивільнених працівників Будникової Н.В. та Бортник Р.А. у сумі 16 701грн.72коп.

У зв'язку з набуттям чинності з 01.11.2005р. Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-1У від 06.10.2005р., яким пункти 6 та 7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, 07.11.2006р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі            № 38/432, оскільки у спірних правовідносинах виконавча дирекція Фонду соціального страхування, його робочі органи, виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідають вимогам, передбаченим ст. 3 КАС України.

          14.11.2006р. на адресу суду надійшов лист та заперечення від відповідача на позовну заяву, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

В запереченнях від 13.11.2006р. № 3/45 відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних причин.

05.09.2006р. відповідачем  були видані накази по особовому  складу за №№ 4 та 5 про звільнення працівників, відповідно до яких Будникову Н.В, та Бортник Р.А.  було звільнено з займаних посад згідно з ч. 1 ст. 40 КЗпПУ ( у зв'язку з ліквідацією підприємства), про що в  трудових книжках вказаних працівників було вчинено відповідні записи. Але того ж дня, 05.09.2006р., відповідно до рішення загальних зборів засновників та вкладників формулювання підстав  звільнення в наказах було змінено, а саме: Будникову Н.В. та Бортник Р.А. було звільнено за згодою сторін ( ч.1 ст. 36 КЗпП України).

В трудових книжках працівників записи відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників  були анульовані та вчинено запис про звільнення згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Таким чином, відповідач вважає, що фактично вивільнення працівників відповідно до п. 1                ст. 40 КЗпП України не було, а  тому у відповідача були відсутні підстави інформувати позивача про попереднє та фактичне вивільнення працівників.

Крім того, відповідач ставить під сумнів легітимність акту перевірки додержання законодавства про зайнятість населення  від 16.10.2006р. № 1. Так, безпосереднім доказом невідповідності даних,  викладених в акті фактичним обставинам справи є той факт, що 13.09.2006р. гр. Будніковій Н.В. Добропільським міським центром зайнятості було розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 23 п.1 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, про що в трудовій книжці останній було зроблено відповідний запис за № 16. При цьому попереднім записом у трудовій книжці Будніковой Н.В. ( запис № 15) є запис про анулювання запису про звільнення її за п.1 ст. 40 КЗпП України та звільнення останньої за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України). Крім того, перевірка була проведена 16.10.2006р., тобто вже після внесення змін до трудових книжок.

Таким чином, відповідач вважає, що доводи позивача на підтвердження заявлених позовних вимог не відповідають дійсності, а вимоги про стягнення штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення не мають під собою законного підгрунтя.

15.11.2006р відповідач надіслав клопотання, в якому просить суд надсилати всі процесуальні документи по справі на адресу представника відповідача, яке судом розглянуто, задоволено та залучено до матеріалів справи.

Попереднє судове засідання відкладалося у зв'язку з необхідністю представлення сторонами витребуваних судом документів.

19.12.2006р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача, в якому він повідомив, що не може прийняти участь у судовому засіданні у зв'язку із хворобою, додавши відповідні документи. Клопотання судом розглянуто,  залучено до матеріалів справи та задоволено.

26.12.2006р. позивач надіслав до суду заяву, в якій просить суд залучити до матеріалів справи витребувані судом документи, яка судом розглянута, задоволена та залучена до матеріалів справи.

Позивач надав суду відгук від 25.12.2006р.  на заперечення відповідача, в якому не погоджується з ними та вважає, що  відповідачем порушені вимоги п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення”, оскільки під час проведення перевірки відповідачем надавалася книга  наказів про особовому складу, в якій працівники Будникова Н.В. та Бортник Р.А. були звільнені саме з підстав п.1 ст. 40 КЗпП України.

04.01.2007 р. суд закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Судом складений протокол судового засідання згідно вимог ст. 45 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд , -

                                                          ВСТАНОВИВ:

Пайове товариство “Меридіан” смт.Олександрівка Олександрівського району Донецької області (далі- відповідач) 29.05.1998р. зареєстрований у Олександрівському районному центрі зайнятості – робочому органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття смт. Олександрівка Донецької області (далі- позивач) як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття  за номером 0146.

Згідно довідці Головного управління статистики у Донецькій області від 09.11.2006р. № 22/1-2/3529 Пайове товариство “Меридіан” значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 25343646) як юридична особа. За організаційно-правовою формою господарювання є споживчим товариством.

Позивачем 16.10.2006р.  була проведена  перевірка відповідача  щодо додержання законодавства про зайнятість населення, внаслідок якої встановлений факт  не надання інформації про попереднє та фактичне вивільнення працівників, а саме: Будникової Н.В. та Бортник Р.А., які звільнені відповідно до наказів  від 05.09.2006р № , № 4 та 5 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

 Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення”(далі- Закон) при вивільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією підприємств,  установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повинні повідомити про це не пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення -  списки фактично вивільнених працівників.  

Відповідачем  звіти про попереднє та фактичне вивільнення працівника не були направлені позивачу, тобто, як вважає позивач, відповідач порушив вимоги п. 5 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення”.

За вказане порушення на підставі Закону з відповідача належить стягнення штрафу у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

На підставі перевірки складено акт № 1 від 16.10.2006р., яким встановлено вказане вище порушення та відповідачу запропоновано сплатити у десятиденний строк штраф у розмірі річної заробітної  плати за Бортник Р.А.

Акт відповідачем не підписаний, але з актом відповідач ознайомлений та один примірник акту отриманий відповідачем 16.10.2006р.

19.12.2006р. позивачем були внесені доповнення до акту № 1 від 16.10.2006р, а саме в останній абзац акту після слів Бортник Р.А. доповнено текст змістом „та Будникової Н.В.”

Відповідно до довідок про середню заробітну плату  річна заробітна плата Бортник Р.А. та  Будникової Н.В. становить відповідно  по  4 175грн.43коп.

Оскільки відповідачем, як вважає позивач,  порушені  строки надання інформації про попереднє та фактичне вивільнення працівника, тому з відповідача підлягає стягненню штраф за кожне порушення у сумі 16701грн.72коп.

Оскільки, на теперішній час штраф у сумі 16701грн.72коп відповідачем не сплачений, тому  позивач і просить стягнути його з відповідача.          

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  акт перевірки № 1 від 16.10.2006р., доповнення до акту від 19.12.2006р. довідки про середню заробітну плату, копію витягу з наказу від 15.07.2003р. № 225-к, заяву від 16.12.2006р., відгук від 25.12.2006р. № 4298-01,  поштові квитанції, копію листа від 13.09.2006р. № 03-1645, лист від 21.12.2006р. № 4284-01, правоустановчі документи.

Відповідач  посилається на лист від 13.11.2006р. № 03/04, заперечення на позов від 13.11.2006р. № 23/45, копії трудових книжок Бортник Р.А., Будникової Н.В., клопотання від 15.11.2006р., від 19.12.2006р.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні відповідно ч. 1 ст. 86 КАС України.  

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України  юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і законами. Відповідно до частини 1 ст. 6 цього самого Закону всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до частини 3 ст. 6 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на   розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.  Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України “Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України  ( ч. 1 ст. 3 Закону України  “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533-Ш).

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991р. (далі – Закон України № 803), тому судом при розгляді справи застосовані норми відповідного Закону, оскільки суд не має права самостійно змінювати підставу або предмет позову.

Відповідно до п. 1 ст.18 Закону України № 803 для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування .  

У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями (п.4 ст. 18 Закону України         № 803).

Згідно  абзацу другому п. 5 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991р. № 47 ( далі – Положення) із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.1998р. № 1435,  основними завданнями інспекції є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість та забезпечення громадянам прав і гарантій у галузі зайнятості шляхом здійснення заходів щодо запобігання та усуснення виявлених порушень законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до п.п.”а” п. 6 Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо: забезпечення особливих гарантій працівників, вивільнюваних у зв”язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників ( абзац п”ятий п. 6 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.1998р. № 1435); забезпечує правильність і своєчасність застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами і організаціями ( п.п. “б” п. 6 Положення).

Інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України “Про зайнятість населення” і за недодержання вимог статтей 8 і 18 зазначеного Закону ( підпункт “г” п.8 Положення доповнено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.1998р. № 1435).

Відповідно до п.п.5,6 ст.20 Закону України № 803 при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - списки фактично вивільнених працівників.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до державного фонду сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

З матеріалів справи вбачається, що  в трудові книжки гр. Бортник Р.А. та Буднікової Н.В. були внесені зміни, а саме: щодо Бортник Р.А. запис за № 17 про звільнення її за п.1 ст. 40 КЗпП України визнана недійсною ( запис № 18), а остання запис за № 19 свідчить про  звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України ( за згодою сторін); щодо Буднікової Н.В. запис в трудовій книжці за № 14 про звільнення її за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв”язку з ліквідацією визнана недійсною та звільнена за п.1 ст. 36 КЗпП України ( за згодою сторін) ( запис № 15).

Більш того, в трудовій книжці Буднікової Н.В. після запису за № 15 про звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України значиться запис Добропільського міського центру зайнятості за № 16 від 13.09.2006р. про початок виплати допомоги по безробіттю.

Отже, з огляду на вищенаведене чинне законодавство, підставою для стягнення штрафу є неповідомлення у встановлені строки державної служби зайнятості про попереднє та фактичне вивільнення працівників у зв”язку із змінами в організації виробництва і праці ( ст. 40 п.1 КЗпП України). Враховуючи, що гр.Борник Р.А. та Буднікова Н.В. були звільнені за п.1 ст. 36 КЗпП України ( за згодою сторін), суд вважає, що підстав для стягнення штрафу за порушення п.5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” не має.

Перевірка підприємства відповідача відбулася 16.10.2006р., тобто після внесення змін до трудових книжок гр.Бортник Р.А. та Буднікової Н.В. В ході перевірки підприємства відповідача не було встановлено, чи мала місце ліквідація підприємства відповідача.

Крім того, суд вважає, що перевірка була проведена особою, яка не мала повноважень на її проведення згідно до Положення про інспекцію, а саме головним спеціалістом-юрисконсультом Олександрівського районного центру зайнятості замість інспектора з питань застосування законодавства про зайнятість населення.

Суд вважає помилковим посилання позивача на той факт, що відповідачем порушено двічі вимоги п. 5 ст. 20 закону України „Про зайнятість населення”, оскільки  в абзаці два пункту 5 ст.20 Закону України ”Про зайнятість населення” відсутні посилання на те, що штраф в розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника стягується окремо за кожне таке неподання.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

          Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог ч. 4  ст. 94 КАС України.

          Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 89,  94, 122—124, 126-128, 130, 133, 139, 143, 150-154 160, 162, 163,  пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,  господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

У позовних вимогах Олександрівського районного  центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття м.Олександрівка Донецької області до відповідача Пайового товариства “Меридіан” смт.Олександрівка Олександрівського району Донецької області  про стягнення штрафу у розмірі річної заробітної плати вивільнених працівників Будникової Н.В. та Бортник Р.А. у сумі                             16 701грн.72коп., відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Текст постанови оголошений у судовому засіданні 04.01.2007р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Радіонова О.О.           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі