Постанова

від 06.08.2013 по справі 2а-6265/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2013 року № 2а-6265/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповільністю "Форум-ДС" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2012 №0000882220, №0000892220, №0000902220

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум - ДС» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 02 квітня 2012 року № 0000882220, № 0000892220, № 0000902220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2013 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум - ДС" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2013 року адміністративну справу № 2а-6265/12/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 липня 2013 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «ЮК «Захист».

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судове засідання 30 липня 2013 року не з'явився. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 14 березня 2012 року № 72/22-20/34352350 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Форум-ДС» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЮК «Захист» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлення від 29 лютого 2012 року № 14/23-20П та наказу від 29 лютого 2012 року № 22, виданих ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС, згідно з підпунктом 78.1.11. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України та на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Солом'янському районі міста Києва старшого лейтенанта податкової міліції Рожкова Ю.О. від 06 січня 2012 року по кримінальній справі № 79-00227, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Форум-ДС» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЮК «Захист» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки № 72/22-20/34352350 від 14 березня 2012 року.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- п.14.1.228 ст.14, п.138.1 п.138.2 та п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 204 676 грн., у тому числі в 4 кварталі 2011 року в сумі 204 676 грн.;

- п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4 п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість в періоді що перевірявся в сумі у сумі 165 484грн., в тому числі за вересень 2011 в сумі 87 484 грн., за жовтень 2011 року в сумі 78 000 грн.;

- п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), щодо завищення залишку від'ємного значення ПДВ в сумі 12 495 грн., в тому числі за вересень 2011 в сумі 12 495 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 02 квітня 2012 року № 0000882220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 495,00 грн.;

- від 02 квітня 2012 року № 0000892220 про зменшення розміру від'ємного значення податку на прибуток у розмірі 204 676,00 грн.;

- від 02 квітня 2012 року № 0000902220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 206 855,00 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Форум-ДС» та ТОВ «ЮК «Захист», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

При цьому, вирішуючи адміністративну справу, судом враховано вимоги, які викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2013 року та витребувано додаткові докази.

Як свідчать матеріали справи, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року ТОВ «Форум-ДС» задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 46 687 735,00 грн.

За період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року ТОВ «Форум-ДС» задекларовано валові витрати у сумі 45 290 402,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат при взаємовідносинах з ТОВ «ЮК»Захист» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року встановлено їх завищення всього у сумі 889 892 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 889 892 грн.

Так, в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «Форум-ДС» з ТОВ «ЮК «Захист» (код ЄДРПОУ 37267085) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, а саме:

- ТОВ «Форум-ДС» уклало договір з ТОВ «ЮК «Захист» про надання юридичних послуг за № 25/08-45 від 25 серпня 2011 року, згідно якого ТОВ «ЮК «Захист» (далі Виконавець) зобов'язується надати комплекс юридичних послуг з питань, що зазначені в договорі (юридичні послуги по реструктуризації боргу), а ТОВ «Форум-ДС» (далі Замовник) зобов'язується прийняти роботу і сплатити винагороду.

На виконання умов даного договору сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № б/н від 30 вересня 2011 року на суму 599 870 грн. (в т.ч. ПДВ - 99 978,33 грн.), та № 266 від 31 жовтня 2011 року на суму 468 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 78 000 грн.), всього - 1 067 870 грн. (в т.ч. ПДВ - 177 978,30 грн.).

Також, на виконання умов даного договору контрагентом ТОВ «ЮК «Захист» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 43 від 30 вересня 2011 року на суму 599 870 грн. (в т.ч. ПДВ - 99 978,33 грн.), та № 50 від 31 жовтня 2011 року на суму 468 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 78 000 грн.), всього - 1 067 870 грн. (в т.ч. ПДВ - 177 978,30 грн.).

Зазначені суми по правовідносинах з контрагентом ТОВ «ЮК «Захист» були включені позивачем до складу валових витрат, а суми ПДВ до складу податкового кредиту в перевіряємому періоді.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, розрахунки, які проводились по договірних відносинах позивача з контрагентом ТОВ «ЮК «Захист», були проведені на суму тільки 127 000 грн., а решта суми позивачем на рахунок зазначеного контрагента перерахована не була.

Тобто, на час включення позивачем до складу валових витрат та до складу податкового кредиту ПДВ кошти по правовідносинах із ТОВ «ЮК «Захист», у позивача існувала заборгованість перед зазначеним контрагентом.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Солом'янському районі м. Києва старшим лейтенантом податкової міліції Рожковим Ю.О від 06.01.2012 року було призначено проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Форум-ДС"в рамках кримінальної справи № 79-00227, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ст.205, ч.2, ст.212 ч.3 КК України (фіктивне підприємництво).

Зазначені матеріали кримінальної справи свідчать про наступне.

Проведеним у кримінальній справі розслідуванням встановлено, що директор та засновник ТОВ «ЮК «Захист» громадянин Шоломок Ю.В. зареєстрував вищевказане підприємство за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Так в ході допиту громадянина Шоломка Ю.В. як свідка 06 вересня 2011 року, останній зазначив, що підписував документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЮК «Захист» не розуміючи суті даних документів, а тому дані документи є неправдивими.

26 грудня 2011 року контролюючим органом був проведений обшук за адресою розташування офісного приміщення «конвертаційного центру» в ході, якого поміж багатьох інших печаток, було вилучено печатку ТОВ «ЮК «Захист».

Зважаючи на викладене, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), що в даному випадку було порушено при здійснені правовідносин між позивачем та контрагентом ТОВ «ЮК «Захист».

Отже, відповідачем зроблено висновок, що в порушення ч.1, ч.2 ст. 215, ч.2 ст.228, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України (у редакції Закону України від 16.01.2003 № 435-ІV зі змінами та доповненнями), правочини, щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «Форум-ДС» та ТОВ «ЮК «Захист» протягом 2011 року, є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Таким чином, на порушення п.14.1.228 ст.14, п.138.1 п.138.2 та п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) ТОВ "Форум-ДС"було завищено задекларовані суб'єктом господарювання показники у рядку 05.1 додатку СВ Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)"за 4 квартали 2011 року в сумі 889 892 грн., що відповідно вплинуло на протиправне формування податкового кредиту.

Крім того, стан платника податку ТОВ «ЮК «Захист» на час перевірки - "Запит на встановлення місцезнаходження", що відповідно також свідчить про відсутність фактичної господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, а навпаки - про створення зазначеного підприємства з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам.

Також, вартість зазначених юридичних послуг, що по документах надавалися позивачу контрагентом ТОВ «ЮК «Захист», а саме - 1 067 870 грн., свідчить про їх складність, об'ємність, що відповідно передбачає значну кількість документального підтвердження надання таких послуг (правові висновки, довідки, письмові пояснення, інше), а також потребує наявності у виконавця таких послуг відповідного кваліфікованого персоналу та адміністративно-господарських можливостей.

Однак, позивачем не надано суду жодних доказів фактичного надання ТОВ «ЮК «Захист» таких юридичних послуг, що за своєю сутністю та об'ємами могли б відповідати сумі їх вартості - 1 067 870 грн.; не надано розрахунку вартості таких послуг; не надано підтвердження наявності в контрагента ТОВ «ЮК «Захист» відповідного кваліфікованого персоналу та адміністративно-господарських можливостей, що необхідні для здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача, наприклад в первинних документах не визначено місця, де надавались юридичні послуги; які документи складались за результатом надання юридичних консультацій, який результат надання юридичних послуг для позивача у взаємовідносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами тощо; відсутні докази на підтвердження того, що у ТОВ «ЮК «Захист» наявні трудові ресурси та устаткування, необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства, тобто відсутні будь-які докази, які б дали змогу встановити дійсне надання юридичних послуг позивачу та ідентифікувати участь ТОВ «ЮК «Захист» у зазначених послугах.

Суд звертає увагу, що на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2013 року витребувано додаткові доказі на підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, водночас, позивачем у судовому засіданні 30 липня 2013 року зазначено, що всі наявні документи містяться в матеріалах справи, додаткових обґрунтування позовної заяви надати не вбачається можливим.

При цьому, 06 серпня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли додаткові пояснення позивача та копії декларацій з ПДВ, реєстру податкових накладних та оборотно-сальдові відомості, які на думку суду не підтверджують реальність отримання юридичних послуг від ТОВ «ЮК «Захист».

Доказів, щодо укладення ТОВ «ЮК «Захист» субпідрядних договорів з метою виконання договорів із позивачем, відносно надання юридичних послуг на суму 1 067 870 грн., що відповідно передбачали необхідність наявності відповідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення такої діяльності - позивачем до суду також не надано.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ «ЮК «Захист» юридичних послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «ЮК «Захист» не носять реальний характер.

Також, як встановлено судом та не спростовано у судовому засіданні, стан платника податків ТОВ «ЮК «Захист» на час перевірки - «Запит на встановлення місцезнаходження».

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами", ТОВ "ЮК"Захист""не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено та не заперечувалося представником позивача, розрахунки між ТОВ «Форум-ДС» та контрагентом ТОВ «ЮК «Захист» були проведені частково, тобто контрагентом не отримано повністю суми коштів згідно договору, а відтак контрагент не міг відобразити у своїх зобов'язаннях суми ПДВ по правовідносинах із позивачем та відповідно сплатити такі суми до державного бюджету. Тобто в державний бюджет кошти (суми податків по правовідносинах позивача з ТОВ "ЮК"Захист"") не поступили.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 138.1 пункту 138.2 та пункту 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ЮК «Захист», у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Слід зазначити, що при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, наданих ТОВ «ЮК «Захист», та реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

При цьому, враховуючи, що судом встановлено неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЮК «Захист», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на прибуток також є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник