Рішення

від 13.08.2013 по справі 922/2479/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р.Справа № 922/2479/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Ізобуд" м. Васильків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерпласт Україна", м.Ужгород , 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ейч Корпорейшн", м. Харків про визнання недійсними договорів за участю представників сторін:

позивача - Вяльченко Д.В., дов. № 26 від 23.10.2012р.

1-го відповідача - не з*явився

2-го відповідача - Балабан І.А., дов. № б/н від 20.05.2013р.

3-го відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, просить суд визнати недійсними (нікчемними) договір про заміну боржника від 25.03.2009р. укладений між ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд", ТОВ "Мастерпласт Україна" та ТОВ "Ізобуд", а також договір поруки № 02/04-2013 від 02.04.2013р., укладений між ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" та ТОВ "Сі Ейч Корпорейшн". Окрім того, позивач просить суд застосувати наслідки нікчемного правочину - Договору про заміну боржника від 25 березня 2009 року, а саме - повернути сторони договору у попередній стан, тобто повернути зобов*язання з оплати коштів у розмірі 3637696,54грн., що виникли за Договором поставки № 7 від 02.01.2008року, укладеному між ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" та ТОВ "Мастерпласт Україна", та є предметом Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року, від ТОВ "Ізобуд" до ТОВ "Трейдінгова компанія "Ізобуд" з моменту вчинення нікчемного правочину, а саме з 25.03.2009р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Договір про заміну боржника від 25.03.2009 року б/н, є нікчемним внаслідок недодержання обов'язкової нотаріальної форми договору та вважає, що факт нікчемності даного договору встановлено рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року по справі № 6/607, яке вступило в законну силу. Позивач стверджує, що Договір про заміну боржника від 25.03.2009 року б/н має є нікчемним в повному обсязі в силу вимог ст. 217 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), так як без включення нікчемної частини договору він ніколи не був би вчинений його сторонами. На думку позивача, без включення недійсної частини даний договір втрачає свій правовий та економічний зміст. Позивач також вважає, що вищевказаний договір було укладено всупереч вимогам ч. 3 ст. 228 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Представником 2-го відповідача 05.07.2013р. через канцелярію суду подано клопотання (вх. № 24325) про передачу матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду Закарпатської області - за місцезнаходженням 2-го відповідача (ТОВ "Мастерпласт Україна").

Розглянувши заявлене 2-м відповідачем клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки вважає його необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Таким чином суд вважає, що позивач правомірно звернувся до Господарського суду Харківської області з додержанням правил територіальної підсудності. За таких підстав заявлене клопотання 2-го відповідача про передачу матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду Закарпатської області задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточненні позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 29154 від 09.08.2013р.). Окрім того, представником 2-го відповідача заявлено клопотання (вх. № 29536 від 13.08.2013р.) про застосування позовної давності щодо вимог позивача про визнання договору про заміну боржника недійсним.

1-й та 3-й відповідачі правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, відзивів на позов та витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та 2-го відповідача, суд встановив наступне.

02.01.2008 року між ТОВ «Мастерпласт Україна» (2-й відповідач) та ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» (1-й відповідач) був укладений Договір № 7, згідно якого ТОВ «Мастерпласт Україна» зобов'язувалося поставляти товар, а ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» здійснювати його прийняття та своєчасну оплату.

25.03.2009 року між ТОВ «Мастерпласт Україна» (2-й відповідач), ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» (1-й відповідач) і ТОВ «Ізобуд» (позивач) був укладений Договір про заміну боржника № б/н, згідно умов якого зобов'язання з оплати поставленого товару у сумі 3637696,54грн., що виникли між ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» та ТОВ «Мастерпласт Україна» на підставі Договору № 7 від 02.01.2008 року, перейшли до ТОВ «Ізобуд», яке стало виступати новим боржником (пункт 1 та 2 Договору) у даних зобов'язаннях.

Судом встановлено, що укладаючи Договір про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н, сторони в п. 3 даного договору визначили, що новий боржник (ТОВ «Ізобуд»), стає зобов*язаним здійснити замість первісного боржника (ТОВ "Трейдингова компанія "Ізобуд") наступні обов*язки: в рахунок погашення боргу, на користь кредитора (ТОВ «Мастерпласт Україна») передати у власність квартири № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61 загальною площею 696,09 кв. м., що розташовані в житловому будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бабкіна 6.

Пунктом 4 Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н визначено, що у випадку неможливості виконання новим боржником (ТОВ «Ізобуд») зобов'язань щодо передачі у власність ТОВ «Мастерпласт Україна» вищевказаних квартир, ТОВ «Ізобуд» зобов'язується сплатити на користь ТОВ «Мастерпласт Україна» 3637696,54грн. через 30 (тридцять) днів після виставленої ним письмової вимоги.

Згідно п. 5 даного Договору встановлено відповідальність ТОВ «Ізобуд» за невиконання зобов'язань перед ТОВ «Мастерпласт Україна» щодо передачі у власність квартир № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61, розташованих у будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бабкіна 6, у вигляді сплати штрафу у сумі еквівалентній 141139,41дол. США за діючим курсом НБУ на момент здійснення платежу.

Положеннями пункту 6 цього Договору встановлено, що ТОВ «Мастерпласт Україна» відмовляється від права вимагати від Нового боржника будь-які інші штрафи, пені, збитки, окрім тих, що визначені у п. 4 та 5 цього Договору.

Надаючи правову оцінку обставинам дійсності Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н , суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсними правочинами є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемні правочини).

Згідно п.2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними), спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Здійснивши правовий аналіз положень Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, щодо нікчемності умов даного договору з огляду на наступне.

Пунктом 3 Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н передбачено виникнення господарського зобов'язання у ТОВ «Ізобуд» перед ТОВ «Мастерпласт Україна» щодо оплатного відчудження нерухомого майна, а саме квартир № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61 загальною площею 696,09 кв. м.

Відповідно до положень ст. 657 та 716 ЦК України договори купівлі-продажу (міни) житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно норм ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки, укладаючи договір про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н, сторони всупереч вимогам законодавства не здійснили його нотаріальне посвідчення, в силу статі 220 ЦК України положення п. 3 даного договору є нікчемними.

Судом також враховано, що вищевказана правова позиція відображена в рішенні Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року по справі № 6/607, порушеної за позовом ТОВ «Мастерпласт Україна» до ТОВ «Ізобуд» та ПАТ «Кредитпромбанк», 3-я особа на стороні позивача - ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» про заборону вчинення дій щодо передачі майнових та права власності на квартир № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61, розташованих у будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бабкіна 6, яке набрало законної сили.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 549 ЦК України сплата штрафу є одним із видів заходів забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 ГК України, до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положеннями пункту 5 Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н, сторони передбачили застосування штрафних санкцій до ТОВ «Ізобуд» за неможливість виконання нікчемних зобов'язань, обумовлених пунктом 3 даного Договору. Таким чином, згідно ч.2 ст. 548 ЦК України нікчемність основного зобов'язання спричиняє недійсність положень п. 5 цього Договору щодо застосування заходів забезпечення його виконання.

Згідно ст. 600 ЦК України, зобов'язання припиняються за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна, тощо). Розмір, строки і порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що положення пункту 4 Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н встановлюють можливість припинення нікчемних зобов'язань щодо передачі від ТОВ «Ізобуд» до ТОВ «Мастерпласт Україна» права власності на нерухоме майно, що мали виникнути на підставі п. 3 даного Договору, шляхом оплати відступного.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) підлягають застосування виключно у разі порушення виконання зобов'язання, а отже, є заходом цивільно-правової відповідальності.

У зв'язку з тим, що під час укладання Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року б/н сторони в п. 5 цього Договору встановили заходи забезпечення виконання нікчемних зобов'язань, обумовлених п. 3 цього Договору, у вигляді сплати штрафних санкцій, та враховуючи, що виконання ТОВ «Ізобуд» зобов'язань щодо сплати на користь ТОВ «Мастерпласт Україна» грошових коштів у розмірі 3637696,54грн. не звільняє його від сплати штрафу, передбаченого п. 5 цього Договору, суд приходить до висновку, що сплата зазначених коштів не може вважатися належним способом виконання господарських зобов'язань та є за правовою природою відступним.

Зі змісту ст. 216 ЦК України вбачається, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже, зобов'язання, що виникли на його підставі не підлягають будь-якому виконанню або припиненню. За ч. 2 ст. 236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до викладених норм, положення п. 4 Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н про припинення нікчемних зобов'язань шляхом сплати відступного є недійсними підставі ст. 215 ЦК України, так як вони не відповідають умовам дійсності правочинів, закріплених ч. 1 ст. 203 ЦК України, та за своїм змістом суперечать положенням ст. 216 та 236 даного Кодексу.

Внаслідок повного та всебічного аналізу Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н суд вважає підлягаючими задоволенню вимоги позивача про визнання недійсними (нікчемними) умов даного Договору, в тому числі із врахуванням норм ст. 217 ЦК України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Розглянувши положення Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н, суд приходить до висновку, що без включення недійсної частини даний договір не був би укладений сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняються за домовленістю сторін. Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється також внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до п. 6 Договору сторони визначили, що за даним договором ТОВ «Мастерпласт Україна» відмовляється від права вимагати від Нового боржника (ТОВ «Ізобуд») будь-які інші штрафи, пені, збитки, будь-які грошові кошти, окрім тих, що передбачені у п. 4 та 5 цього Договору. Умови пунктів 4 та 5 Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н є недійсними в силу нікчемності основного зобов'язання, передбаченого пунктом 3 цього Договору. Отже, без недійсної частини (пункти 3, 4, 5 Договору), положення п. 6 Договору закріплюють факт припинення усіх зобов'язань ТОВ «Ізобуд» перед ТОВ «Мастерпласт Україна», що виникли на підставі Договору № 7 від 02.08.2008 року та Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року, шляхом прощення боргу згідно за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604 та ст. 605 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявність в матеріалах справи рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року по справі № 6/607 за позовом ТОВ «Мастерпласт Україна» до ТОВ «Ізобуд» та ПАТ «Кредитпромбанк», 3-я особа на стороні позивача - ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» про заборону вчинення дій щодо передачі майнових та права власності на квартир № № 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61, розташованих у будинку за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бабкіна 6, та подальше звернення ТОВ «Мастерпласт Україна» до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Ізобуд» про примусове стягнення заборгованості за Договором про заміну боржника від 25.03.09 № б/н та Договору № 7 від 02.08.2008 року вказує на те, що ТОВ «Мастерпласт Україна» не мало наміру припиняти наявні перед ним зобов'язання ТОВ «Ізобуд», укладаючи Договір про заміну боржника від 25.03.09 № б/н.

З викладеного вбачається, що вказаний договір без включення до нього нікчемної частини не був би вчинений його сторонами, а отже, в силу приписів ст. 217 та 220 ЦК України він є нікчемним у повному обсязі внаслідок недотримання обов'язкової нотаріальної форми договору.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України під час укладання Договору про заміну боржника від 25.03.09 № б/н, адже вказаний договір був підписаний Петришиним Олегом Григоровичем, який одночасно виступав директором як ТОВ «Ізобуд», так і ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд».

Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочину від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також інших осіб, встановлених законом.

Згідно положень Договору про заміну боржника від 25.03.09 № б/н ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд», отримавши від ТОВ «Мастрепласт Україна» згідно Договору № 7 від 02.08.2008 року товар, передала свої зобов'язання з його оплати до ТОВ «Ізобуд» без проведення жодних компенсацій на користь останнього. В свою чергу, укладання Договору про заміну боржника від 25.03.09 № б/н призвело до несприятливих наслідків для ТОВ «Ізобуд» у формі виникнення значних боргових зобов'язань перед ТОВ «Мастерпласт Україна», що явно не відповідає його інтересам.

Таким чином, будучи одночасно директором ТОВ «Ізобуд» і ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд», Петришин Олег Григорович, діючи від імені ТОВ «Ізобуд», всупереч інтересам цього Товариства, уклав Договір про заміну боржника від 25.03.09 № б/н виключно в інтересах ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд», директором якого він одночасно виступав.

Зважаючи на вищенаведене, Договір про заміну боржника від 25.03.09 № б/н суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, не відповідає умовам дійсності правочинів, закріплених ч. 1 ст. 203 ЦК України, та підлягає визнанню недійсним в силу приписів ст. 215 даного Кодексу.

Частиною 2 ст.548 ЦК України визначено, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Внаслідок недійсності основних зобов'язань між ТОВ «Мастерпласт України» та ТОВ «Ізобуд», передбачених Договором про заміну боржника від 25.03.09 № б/н, на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України, підлягає визнанню недійсним і Договір поруки № 02/04-2013 від 02.04.2013 року, укладений між ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» та ТОВ «СІ ЕЙЧ КОРПОРЕЙШИН» про забезпечення виконання вищевказаних зобов'язань.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 190 ЦК України визначено, що майном являється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до умов Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н ТОВ «Ізобуд» отримало від ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» майнові обов'язки перед ТОВ «Мастерпласт Україна» у формі зобов'язань з оплати заборгованості 3637694,54грн. за Договором № 7 від 02.01.2008 року.

На виконання вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України суд вважає за можливе повернути сторони у попередній стан, що існував до укладання Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року б/н.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленого 2-м відповідачем клопотання про застосування позовної давності щодо вимог позивача про визнання договору про заміну боржника недійсним, суд визнає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Окрім того, в п.2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено: "Щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання".

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір про заміну боржника від 25.03.2009 року б/н позивачем не виконувався, перебіг строку позовної давності не починався.

За таких підстав, суд відмовляє в задоволенні клопотання 2-го відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про визнання договору про заміну боржника недійсним.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 2294,00грн. покласти на 2-го відповідача.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 220, 238, 261, 548, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання 2-го відповідача від 05.07.2013р. (вх. № 24325) про передачу матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду Закарпатської області відмовити.

В задоволенні клопотання 2-го відповідача від 13.08.2013р. (вх.№ 29536) про застосування позовної давності щодо вимог про визнання договору про заміну боржника недійсним відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про заміну боржника від 25.03.2009 року № б/н, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд.15; код ЄДРПОУ 34427530), Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Павловича, 5; код ЄДРПОУ 33438138) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізобуд» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 88, кв. 72; код ЄДРПОУ 30553223).

Визнати недійсним договір поруки № 02/04-2013 від 02.04.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд.15; код ЄДРПОУ 34427530) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІ ЕЙЧ КОРПОРЕЙШИН» (61018, м. Харків, вул. Новопрудна, буд. 9 А, кв. 52; Код ЄДРПОУ 37986603).

Повернути сторони у попередній стан, що існував до укладання Договору про заміну боржника від 25.03.2009 року б/н.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Павловича, 5; код ЄДРПОУ 33438138; в тому числі п/р 260076029 в ЗОДАТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Ужгород, МФО 312345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 88, кв. 72; код ЄДРПОУ 30553223; в тому числі п/р 260022367 в ВАТ "Кредитпромбанк" м.Київ, МФО 300863) 2294,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 14.08.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.