Рішення

від 01.08.2013 по справі 922/2381/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р.Справа № 922/2381/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімкультура", с. Здорівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд", с. Одноробівка про стягнення 1 660 547,58 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Добреля В.Ю., довіреність №9 від 05.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімкультура" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" (відповідача) суму основного боргу в розмірі 1 292 602,00 грн., пеню в розмірі 141 391,61 грн., 3% річних в розмірі 28 355,80 грн. та 24% річних в розмірі 226 846,37 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №06-АХК від 17.04.2012 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 33 783,92 грн.

16.07.2013 р. позивач подав до господарського суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх.№25796, а.с.42), в якій відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 28 355,80 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2013 р. було прийнято відмову позивача від позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 28 355,80 грн. та припинено провадження в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у судовому засіданні 16.07.2013 р. просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 1 292 602,00 грн., пеню в розмірі 141 391,61 грн., 24% річних в розмірі 226 846,37 грн., а також судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а решту судового збору просив суд повернути позивачу. Судом було задоволено клопотання позивача (вх.№27279 від 25.07.2013 р., а.с.81) про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі. Через канцелярію господарського суду подав доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № 28064), в якому заявив клопотання про надання відповідачеві розстрочки виконання рішення суду у справі на 24 місяці, шляхом сплати боргу в розмірі 1 660 547,58 грн. за наданим графіком, посилаючись на скрутне фінансове становище і на те, що виконання рішення у даній справі може негативно вплинути на роботу відповідача.

Позивач у наданих письмових поясненнях (вх.№27931 від 31.07.2013 р.) заперечує проти клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.

У судовому засіданні 30.07.2013 р. було оголошено перерву до 01.08.2013 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

17 квітня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу на умовах відстрочки платежу №06-АХК (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця засоби захисту рослин (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, вказану у Додатках до даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість, ціна товару визначаються в Додатках до даного договору та/або накладних, виписаних в період дії даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з Додатком № 1 від 17.04.2012 року до договору, в редакції викладеній в Додатку № З від 17.04.2012 року до договору, продавцем та покупцем обумовлено поставку товару на загальну суму 1 292 602,00 грн. (а.с.20).

В п. 4.3. договору покупець зобов'язався здійснити попередню оплату товару в розмірі 30% товару не пізніше 26.04.2012 року, що відповідно до Додатку № 1 від 17.04.2012 року до договору в редакції, викладеній в Додатку № 3 від 17.04.2012 року до договору, складає 387 780,60 грн. (а.с.20).

Окрім того, згідно з п. 4.3. договору решту коштів у розмірі 70% ціни товару, що відповідно до Додатку №2 від 17.04.2012 року до договору в редакції, викладеній в Додатку № 4 від 17.04.2012 року до договору, складає 904 821,40 грн., покупець був зобов'язаний оплатити до 01.11.2012 року (а.с.21).

В Додатку № 2 від 17.04.2012 року до договору в редакції, викладеній в Додатку № 4 від 17.04.2012 року до договору, сторони погодили графік виплати 70% ціни товару, в розмірі 904 821,40 грн. в наступні строки та розмірах: 129 260,20 грн. до 01.09.2012 року, 129 260,20 грн. до 01.10.2012 року, 646 301,00 грн. до 01.11.2012 року (а.с.21).

Згідно з п.11.2. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань.

Позивач стверджує, що виконав свої договірні зобов'язання належним чином та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 292 602,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав у власність відповідача товар на загальну суму 1 292 602,00 грн. за видатковими накладними №Х-00000017 від 20.04.2012 р. та №Х-00000006 від 21.05.2012 р. (а.с.22, 24), а відповідач прийняв товар (довіреності №185 від 20.04.2012 р., № 131 від 20.05.2012 р., а.с.23, 25), що підтверджується підписом його представника та печаткою товариства на вказаних видаткових накладних та довіреностях.

Факт визнання відповідачем заборгованості в розмірі 1 292 602,00 грн. за договором також підтверджується наданим позивачем актом звіряння взаєморозрахунків від 16.07.2012 р. (а.с.26), який підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.

З наданого відповідачем відзиву на позов також вбачається, що відповідач борг визнає. До того ж представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечує, але просить суд надати відповідачеві розстрочку виконання рішення суду, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та відповідним їх правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що відповідач визнав позовні вимоги повністю, але доказів щодо погашення заборгованості суду не надав, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 292 602,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В ч. 2 ст. 536 ЦК України зазначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 24% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 226 846,37 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 141 391,61 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 5.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем умов п. 4.3 даного договору, продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.7. договору сторони домовились, що до нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором, не застосовуються положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, сторони в п. 5.7. договору виключили обмеження нарахування штрафних санкцій тільки за шість місяців прострочення виконання зобов'язання. Тим самим, погодили нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Дана правова позиція щодо можливості нарахування штрафних санкцій за період, що перевищує шість місяців, повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 18.04.2011 р. (а.с.76-78).

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені в розмірі 141 391,61 грн., суд визначив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання представника відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду шляхом сплати боргу в розмірі 1 660 547,58 грн. на протязі 24 місяців за наданим графіком, суд дійшов висновку про те, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення відповідач посилається на той факт, що у відповідача склалися обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, а саме несприятлива фінансова ситуація, пов'язана з тимчасовими збитками у господарській діяльності відповідача. На теперішній час сума заборгованості відповідача перед позивачем є дуже істотною для відповідача з причини критичного фінансового становища відповідача у міжсезонні та істотних обставин непереборної сили, що мали місце в 2011-2012 роках. З наданого суду балансу відповідача (звіту про фінансовий стан) на 30.06.2013 р. вбачається, що непокритий збиток підприємства відповідача складає 6,186 млн. грн. Відповідач має намір виконати зобов'язання перед позивачем, але станом на липень 2013 року у відповідача відсутні будь-які активи для погашення заборгованості перед позивачем, оскільки для проведення посівної кампанії 2013 року довелося залучати запозичені кошти під заставу майна відповідача. Відповідач не має фактичної можливості виконати рішення суду до періоду збирання урожаю 2013 року. Задоволення судом позовних вимог у даній справі призведе до зупинення діяльності відповідача, а невиконання відповідачем рішення суду протягом 3-х місяців надасть позивачу право на звернення до суду з заявою про визнання відповідача банкрутом, що призведе до негативних наслідків не тільки для відповідача, але й для позивача, оскільки все наявне майно відповідача знаходиться в заставі, а у випадку порушення справи про банкрутство, вимоги позивача будуть підлягати задоволенню лише у четверту чергу. У цьому випадку позивач взагалі буде позбавлений можливості отримати кошти належні йому за рішенням суду. Розстрочення виконання рішення надасть можливість відповідачеві провести кампанію зі збирання урожаю та сплатити борг перед позивачем у повному обсязі. Отже, набрання чинності рішенням господарського суду Харківської області влітку 2013 року, тобто перед початком кампанії зі збирання урожаю та форс-мажорні обставини, що призвели до погіршення фінансового стану відповідача у 2013 році, є виключними обставинами. Крім того, на даний період відповідачем здійснюється погашення заборгованості перед Управлінням пенсійного фонду України у Золочівському районі Харківської області, виплата орендної плати за користування землею. Разом із тим, оскільки вирощення зернових культур пов'язано з природними властивостями зернових культур - визріванням, а у подальшому збором, підготовкою до реалізації та реалізацією продукції, реальна можливість почати сплачувати суму боргу у відповідача виникне не раніше грудня 2013 року. Таким чином, відповідач на теперішній час з причин, що не залежать від його волі, не має можливості розрахуватися з позивачем та просить суд надати розстрочку виконання судового рішення. Відповідач також зазначив, що надання розстрочки не суперечить вимогам чинного законодавства та кореспондується з програмою Президента України та Уряду щодо підтримки вітчизняного сільгоспвиробника.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України, згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В пункті 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Дослідивши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на 24 місяці шляхом сплати боргу в розмірі 1 660 547,58 грн. за наданим графіком та додані до заяви документи у їх сукупності, враховуючи його скрутне фінансове становище, суд дійшов висновку про те, що відповідач довів суду факт наявності виняткових випадків та обставин, які ускладнюють або навіть роблять неможливим виконання прийнятого рішення.

За таких обставин, заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на 24 місяці підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, покладаючи судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд відхиляє клопотання позивача щодо повернення позивачеві решти сплаченої суми судового збору з огляду на таке.

В пункті 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. передбачено, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р., ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 549, 610, 611, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Піонерська, 40, п/р 26004996105315 в філії ПАТ ПУМБ в м. Харкові, МФО 350385, код ЄДРПОУ 33817183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімкультура" (08626, Київська область, Васильківський район, с. Здорівка, вул. Озірна, 36, кв. 2, п/р 26009389645 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 38093568) основний борг в розмірі 1 292 547,58 грн., пеню в розмірі 141 391,61 грн., 24% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 226 846,37 грн. та 33 215,72 грн. судового збору.

Надати розстрочку виконання рішення суду, шляхом сплати боргу в розмірі 1 660 547,58 грн. за наданим графіком:

до 20.12.2013 р. - 100 000,00 грн.;

до 20.01.2014 р. - 75000,00 грн.;

до 20.02.2014 р. - 50000,00 грн.;

до 20.03.2014 р. - 50000,00 грн.;

до 20.04.2014 р. - 50000,00 грн.;

до 20.05.2014 р. - 50000,00 грн.;

до 20.06.2014 р. - 50000,00 грн.;

до 20.07.2014 р. - 50000,00 грн.;

до 20.08.2014 р. - 50000,00 грн.;

до 20.09.2014 р. - 50000,00 грн.;

до 20.10.2014 р. - 75000,00 грн.;

до 20.11.2014 р. - 100 000,00 грн.;

до 20.12.2014 р. -100 000,00 грн.;

до 20.01.2015 р. - 50000,00 грн.;

до 20.02.2015 р. - 50000,00 грн.;

до 20.03.2015 р. - 50000,00 грн.;

до 20.04.2015 р. - 50000,00 грн.;

до 20.05.2015 р. - 50000,00 грн.;

до 20.06.2015 р. - 50000,00 грн.;

до 20.07.2015 р. - 50000,00 грн.;

до 20.08.2015 р. - 50000,00 грн.;

до 20.09.2015 р. - 100 000,00 грн.;

до 20.10.2015 р. - 155 273,79 грн.;

до 20.11.2015 р. - 155 273,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.07.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.