Ухвала

від 25.07.2013 по справі 2а-15577/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15577/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення та зв'язку» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005662208 від 02.11.2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення та зв'язку» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005662208 від 02.11.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що з 27.09.2012 року по 10.10.2012 року працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення і зв'язку» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Шуін» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2012 року № 6780/22-2/30635012.

Під час проведення документальної перевірки позивача перевіряючими використанні податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року; акт Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 12.04.2011 року № 228/23-1/31927432 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Шуін» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий 2011 року»; запит Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 14.08.2012 року № 16152/10/22-210 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Шуін» за лютий 2011 року; копії документів наданих до перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення і зв'язку» по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Шуін» за лютий 2011 року, а також відомості, що отримані з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкової служби.

Перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення і зв'язку» задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - Приватним підприємством «Шуін» в сумі 192 271,00 грн..

Податковий орган прийшов до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення і зв'язку» завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму податку на додану вартість 192 271, 20 грн., у зв'язку з тим, що державну реєстрацію Приватного підприємства «Шуін» скасовано та наявний акт Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 12.04.2011 року № 228/23-1/31927432 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Шуін» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий 2011 року».

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва на підставі акта перевірки від 17.10.2012 року № 6780/22-2/30635012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0005662208 від 02.11.2012 року, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозділу Х «Інші перехідні положення» цього Кодексу за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 192 272, 00 грн..

На думку апелянта договір поставки від 10.12.2010 року № 10-12-10 укладено без волевиявлення уповноваженої особи Приватного підприємства «Шуін», фінансово-господарська діяльність здійснювалась поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної право дієздатності, а фінансово-господарські взаємовідносини між Приватним підприємством «Шуін» та його контрагентами є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення і зв'язку» та Приватним підприємством «Шуін» укладено договір поставки від 10.12.2010 року за № 10-12-10.

Відповідно до умов договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення і зв'язку» виступає покупцем, а Приватне підприємство «Шуін» постачальником товару, що є предметом договору, найменування, кількість, вартість та інші характеристики якого зазначаються у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору поставки Приватним підприємством «Шуін» виписано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення і зв'язку» видаткові та податкові накладні від 23.02.2011 року за № 144 на суму 1 122 164,34 грн. в тому числі податок на додану вартість 187 027,39 грн., від 28.02.2011 року за № 202 на суму 31 462,83 грн. в тому числі податок на додану вартість 5 243,81 грн., рахунки-фактури на відповідні суми.

Під час перевірки позивачем надано платіжні доручення від 23.02.2011 року № 77, № 78, № 79, № 80 на загальну суму 1 122 164,34 грн. та від 28.02.2011 року № 86 на суму 31 462, 86 грн..

Сума податку на додану вартість в розмірі 192 271,20 грн. включена Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення і зв'язку» до складу податкового кредиту за звітний (податковий) період лютий 2011 року та відображена в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за цей період.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: - придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг; - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; - ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено умови виконання укладеного 10 грудня 2010 року договору поставки №10-12-10 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Системи телебачення і зв'язку» та Приватним підприємством «Шуін».

Факт виконання зазначеного договору підтверджується первинними та розрахунковими документами: видатковими накладними від 23.02.2011 року № 144 на суму 1 122 164,34 грн., від 28.02.2011 року № 202 на суму 31 462,86 грн., від 15.03.2011 року № 031502 на суму 283 440,00 грн., від 22.03.2011 року № 032203 на суму 321 038,64 грн., від 18.03.2011 року № 031803 на суму 60 440,82 грн., від 20.04.2011 року № 042013 на суму 736 222,39 грн. щодо поставки та отримання замовлених товарів; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, витягом з реєстру таких довіреностей за 2011 рік; роздруківками карток бухгалтерського рахунку 281 «Товари на складі» за періоди з 22.03.2011 року по 28.03.2011 року, з 15.03.2011 року по 25.03.2011 року, з 18.03.2011 року по 28.03.2011 року та з 20.04.2011 року по 29.08.2011 року; рахунками-фактурами від 14.02.2011 року № СФ-0000493, від 16.02.2011 року № СФ-0000501, від 23.02.2011 року № СФ-0000507, від 23.02.2011 року № СФ-0000510, від 24.02.2011 року № СФ-0000533; платіжними дорученнями від 23.02.2011 року за № 77 на суму 60 440,82 грн., за № 78 на суму 321 038,64 грн., за № 79 на суму 354 617,62 грн., за № 80 на суму 386 067,26 грн., та від 28.02.2011 року за № 86 на суму 31 462,86 грн.; виписками з банківського рахунку позивача за вказані дати.

Податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Факт подальшого використання товарів у господарській діяльності платника податку підтверджений усіма необхідними документами.

Апелянтом не надано доказів, що на момент укладення та виконання зазначених вище правочинів Приватне підприємство «Шуін» не було зареєстроване як платник податку на додану вартість чи анулювання такої реєстрації.

Судом першої інстанції надано належну правову оцінку реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявності належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0005662208 від 02.11.2012 року.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 01.08.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.