Постанова

від 13.08.2013 по справі 905/3546/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.08.2013 р. справа №905/3546/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л. суддівКододової О.В., Мартюхіної Н.О. При секретарі судового засідання: Козюта Д.О. За участю представників сторін: від позивача: Новікова О.О. - представник за дов. від відповідача: Зайцев Є.Г. - представник за дов. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2013р. у справі№ 905/3546/13 (суддя Демідова П.В.) за позовом:Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" м.Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Система торговли "Элис" м.Донецьк простягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Система торговли «Элис», м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №2008-110 від 22.06.2006р. в розмірі 3 153 503,09 дол. США, 60 000,00 євро та 22 365 928,09 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №2006-110 від 22.06.2006р. в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим нарахував до стягнення санкції у вигляді пені та 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі № 905/3546/13 (суддя Демідова П.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Система торговли «Элис» на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» за кредитним договором №2006-110 від 22.06.2006р. 3% річних за несвоєчасну повернення кредитних коштів в євро в сумі 65 102,45 грн., що є гривневим еквівалентом 6 336,99 євро за офіційним курсом НБУ станом на 21.05.2013р., 3 % річних за несвоєчасну повернення кредитних коштів в доларах США в сумі 2 525 363,81 грн., що є гривневим еквівалентом 315 946,93 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 21.05.2013р., 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків в доларах США в сумі 154 862,86 грн., що є гривневим еквівалентом 19 374,81 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 21.05.2013р., судовий збір в сумі 3 920,74 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Система торговли «Элис» за кредитним договором №2006-110 від 22.06.2006р. заборгованості за кредитом в сумі 2 989 000,00 дол. США та 60 000,00 євро, заборгованості за відсотками в сумі 164 503,09 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів в євро, нарахованої з 15.10.2009р. по 12.04.2010р., в сумі 64 350,50 грн., що є гривневим еквівалентом 6 065,75 євро, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів в доларах США, нарахованої з 15.10.2009р. по 12.04.2010р., в сумі 2 395 938,80 грн., що є гривневим еквівалентом 302 269,41 дол. США, пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 206 704,32 грн., що є гривневим еквівалентом заборгованості в сумі 25 626,51 дол. США припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Приймаючи рішення про припинення провадження у справі, суд виходив з того,що рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2011р. у справі №1/156 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» з Товариства з обмеженою відповідальність «Система торговли «Элис» стягнута заборгованість за кредитним договором №2006-110 від 22.06.2006р., яка станом на 12.04.2010р. складалася з заборгованості за кредитом у сумі 2 989 000,00 доларів США (23 622 664,80 грн.) та 60 000,00 євро (596 154,18 грн.), заборгованості за відсотками у сумі 164 892,26 доларів США (1 303 176,51 грн.), пені у сумі 1 500 000 грн., шляхом звернення стягнення на майно, яке є предметом договору іпотеки №2006-110/1 від 22.06.2006р. При цьому, судом у справі № 1/156 встановлена законність вимог позивача про стягнення пені в сумі 327 827,77 дол. США (2 590 888,43 грн.) та 6 133,15 євро (60 938,38 грн.), нарахованої за період з 13.10.2009р. по 12.04.2010р., проте на підставі п.2 ст.83 ГПК України розмір стягуваної з відповідача пені зменшено до 1 500 000,00 грн.

Позивачем подані апеляційна скарга у якій від просить змінити судове рішення, оскільки вважає припинення провадження у справі в частині позовних вимог незаконним. Розмір процентів та пені, які просить стягнути ПАТ «Родовід Банк», визначений виходячи з факту неправомірного, на думку банку, припинення судом першої інстанції провадження у справі.

Відповідач відзив на скаргу не надав. Проти доводів скарги заперечує.

Справа розглянута за наявними матеріалами, дослідивши які судова колегія встановила.

22 червня 2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (банк, правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Система торговли "Элис" (далі - позичальник) укладений кредитний договір № 2006-110 (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк прийняв обов'язки надати кредит в межах загальної суми 3 000 000 доларів США з повною чи частковою конвертацією у національну валюту на основі додаткових угод про надання кредиту (траншу) до цього договору, які є його невід'ємною частиною, а товариство зобов'язалося сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути суму кредиту не пізніше 20.06.2009р.

Додатковою угодою від 02 квітня 2007р. загальна сума кредитів за договором була збільшена до 3 400 000 доларів США, додатковою угодою від 14 грудня 2007р. сума кредитів була зменшена до 3 100 000 доларів США, а додатковою угодою від 27 червня 2008р. було встановлено, що суми кредитів в межах загальної суми кредитування можуть бути видані в національній валюті України або в іноземній валюті (євро).

Відповідно до змін, внесених до кредитного договору 25.12.2008р., визначений строк повернення грошових коштів - 12.10.2009р.

Пунктом 2.6 договору визначено, що за користування кредитами за цим договором встановлюються процентні ставки в іноземній валюті (долар США) у розмірі 15% річних.

Згідно зі змінами до кредитного договору, внесеними 09.10.2006р. відсоткова ставка була встановлена у розмірі 14% річних, а 14.10.2008р. внесені зміни, відповідно до яких процентна ставка була встановлена в розмірі 16% річних.

Відповідно до пункту 2.7.2 договору проценти за користування кредитами, наданими відповідно до додаткових угод, нараховуються банком щомісячно 25-го числа (за період з 26-го числа місця, що передує звітному, до 25-го числа звітного місяця включно - "звітний період"), а також у день повного погашення заборгованості за кредитами, але не пізніше дат погашення кредитів, вказаних у відповідних додаткових угодах, та дати вказаної в пункті 1.2 договору, виходячи із суми заборгованості на відповідних позичкових рахунках та процентних ставок, що встановлені у відповідних додаткових угодах.

Згідно з пунктом 2.7.4 договору сплата нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії договору здійснюється позичальником щомісячно, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно.

Додатковою угодою від 03.03.2008р. встановлено, що із зазначеної дати проценти нараховуються банком щомісячно:

- 25-го числа кожного місяця - за період з 01 по 25 число кожного звітного місяця;

- в останній робочий день кожного місяця - за період з 26-го числа звітного місяця до останнього дні звітного місяця включно, але не пізніше дати погашення кредиту, визначеної в кредитному договорі та відповідних додаткових угодах до нього, та повинні сплачуватись боржником:

- в період з 26-го числа кожного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно (проценти, нараховані за період з 01-го по 25-е число звітного місяця);

- в період з 01-го числа кожного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно (проценти, нараховані за період з 26-го по останнє число місяця, що передує звітному).

Відповідно до п.3.1.8, банк має право нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасне погашення кредитів, а також за несвоєчасну сплату процентів за цим договором в розмірі, що встановлений у пункті 3.4.8 цього договору, а саме: у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, сплатити банку пеню від суми простроченого платежу, за кожний день такої прострочки, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в періоду, за який сплачується пеня, за умови її нарахування банком.

Додаткова угода від 27 лютого 2009р. передбачала, що сплата нарахованих процентів за користування наданими кредитами повинна здійснюватись у відповідності до встановленого в пункті 2.7.4 графіку сплати процентів.

Згідно з п.5.1, кредитний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором та припиняється належним виконанням його умов.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2011р. по справі №1/156 за позовом ПАТ "Родовід Банк", м. Київ в особі Відділення "Донецький регіональний департамент" до ТОВ "Система торговли "Элис" м. Донецьк встановлено факт належного виконання банком зобов'язань за кредитним договором №2006-110 від 22.06.2006р., відтак зазначені обставини не потребують доведення відповідно до приписів ст.35 ГПК України.

В свою чергу відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, кредитні кошти своєчасно та в повному обсязі не повертав, відсотки за користування ними не сплачував.

Як зазначає позивач, станом на 22.04.2013р. у відповідача наявна заборгованість за кредитом 2 989 000,00 дол. США та 60 000,00 євро, заборгованість за відсотками в сумі 164 503,09 дол. США.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, позивачем відповідно до приписів вищевказаних норм та п.3.4.8 договору станом на 22.04.2013р. нараховане та пред'явлено до стягнення пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 362 809,88 грн., що є гривневим еквівалентом 34 609,95 євро, пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 13 660 691,55 грн., що є гривневим еквівалентом 1 709 081,89 дол. США, та пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 862 004,45 грн., що є гривневим еквівалентом 107 844,92 дол. США.

В забезпечення виконання взятих зобов'язань позичальник передав в іпотеку майно, уклавши з банком договори № 2006-110/1 та 2006-110/2 від 22.06.2006р.

Предметом іпотеки за договором № 1 визначено майно - нежитлові приміщення у житловому будинку, що складає 44/100 ідеальної частки та вбудовано-прибудовані к житловому будинку приміщення, яке розташоване в м. Донецьку, вул. Артема, буд. 147б.

Відповідно до пункту 1.3 договору з врахуванням змін та доповнень, внесених договором № 1 від 12.01.2009р., загальна вартість предмету іпотеки складає 27 777 300 грн. 00 коп.

Таким чином, у спорі, що розглядається, іпотекодавцем і боржником за кредитним договором є одна і таж особа - відповідач .

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вищевказане, рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2011р. по справі №1/156 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» з Товариства з обмеженою відповідальність «Система торговли «Элис» стягнуто заборгованість за кредитним договором №2006-110 від 22.06.2006р., яка станом на 12.04.2010р. складається з заборгованості за кредитом у сумі 2 989 000,00 доларів США (23 622 664,80 грн.) та 60 000,00 євро (596 154,18 грн.), заборгованість за відсотками у сумі 164 892,26 доларів США (1 303 176,51 грн.), пеню у сумі 1 500 000 грн. шляхом звернення стягнення на майно, яке є предметом договору іпотеки №2006-110/1 від 22.06.2006р. При цьому, судом встановлено законність вимог позивача про стягнення пені в сумі 327 827,77 дол. США (2 590 888,43 грн.) та 6 133,15 євро (60 938,38 грн.), нарахованої за період з 13.10.2009р. по 12.04.2010р., проте на підставі п.2 ст.83 ГПК України розмір стягуваної з відповідача пені зменшено до 1 500 000,00 грн.

01.02.11р. на виконання вищевказаного рішення видані накази господарського суду. 29.01.13р. позивач звернувся до суду із заявою про зміну порядку виконання рішення у справі № 1/156 на підставі ст.121 ГПК у зв'язку із завищеною вартістю предмету іпотеки та просив здійснити реалізацію предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ухвалою господарського суду від 11.02.13р. у задоволенні заяви відмовлено (а.с.93-94).

Виконавче провадження не закрите.

За приписами п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження по справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У спорі що розглядається між тими ж сторонами з одних і тих саме підстав, предмет спору однаковий - стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням у справі № 1/156 суд стягнув заборгованість за кредитним договором і визначив спосіб його виконання - шляхом звернення на предмет іпотеки. Виконавче провадження за цим рішенням не закрите і позивач в межах виконання судового рішення не позбавлений права вимагати змінити спосіб його виконання на інший, ніж ним раніше обраний.

В обґрунтування скарги про незаконність припинення провадження у справі апелянт посилається на п.9 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. відповідно до якого право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві. Позивач наполягає на тому, що він вправі одночасно заявляти як позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, так і позов про стягнення заборгованості з відповідача у грошовому еквіваленті.

Цей довід до уваги не прийнятий, оскільки згідно п.9 Постанови Пленуму Віщого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель) , одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Як вищевказане, у спорі, що розглядається, позичальник та іпотекодавець є однією і тією ж особою

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Система торговли «Элис» за кредитним договором №2006-110 від 22.06.2006р. заборгованості за кредитом в сумі 2 989 000,00 дол. США та 60 000,00 євро, заборгованості за відсотками в сумі 164 503,09 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів в євро, нарахованої з 15.10.2009р. по 12.04.2010р., в сумі 64 350,50 грн., що є гривневим еквівалентом 6 065,75 євро, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів в доларах США, нарахованої з 15.10.2009р. по 12.04.2010р., в сумі 2 395 938,80 грн., що є гривневим еквівалентом 302 269,41 дол. США, пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 206 704,32 грн., що є гривневим еквівалентом заборгованості в сумі 25 626,51 дол. США.

Господарський суд, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені, правомірно дійшов висновку про те, що ПАТ «Родовід Банк» не враховане встановлене ч.6 ст.232 ГК України обмеження строку нарахування пені шістьома місяцями за умови відсутності договірного або законодавчого визначення іншого періоду застосування штрафної санкції. Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов вірного висновку про неправомірне нарахування у період з 13.04.2010р. по 22.04.2013р. на підставі кредитного договору №2006-110 від 22.06.2006р. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, нарахованих до 13.10.2009 року, тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, за приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір стягнення, визначений в цій частині судом, який дослідив і арифметичні помилки позивача, відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи

Стосовно стягнення заборгованості в національної валюті, суд правомірно виходив з того, що відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, яка приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Встановлений законодавцем обов'язок приймати на території України виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті.

Разом з цим, виходячи з наведеного в позовній заяві розрахунку позовних вимог, при визначенні гривневого еквіваленту заборгованості у доларах США та євро позивачем застосований курс, визначений Національним Банком України на 22.04.2013р., що є безпідставним з огляду на звернення позивача до суду 21.05.2013р. Проте, беручи до уваги, що як на 21.05.2013р., так і на 22.04.2013р. Національним банком України встановлений однаковий курс гривні до долара США, що дорівнював 799,30 грн. за 100 дол. США, судом не встановлений факт порушень прав відповідача при розрахунку боргових зобов'язань, виражених в доларах США, за курсом, визначеним позивачем. Разом з цим, при визначенні гривневого еквіваленту заборгованості в євро, суд правомірно застосував саме офіційний курс, встановлений Національним банком України на 21.05.2013р., - 1 027,34 грн. за 100 євро.

Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, необґрунтованими, а рішення господарського суду по даній справі таким, що відповідає законодавству та прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.193,232 ГК України, ст.ст.525,526,611,612 ЦК, ст.ст.33, п.2 ч.1 ст.80, 101,103,105 ГПК суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" м.Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/3546/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/3546/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді О.В.Кододова

Н.О.Мартюхіна

Надруковано: 6 прим.

1 прим. - позивачу; 1 прим. - відповідачу; 1 прим. - у справу; 2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСДО