Постанова

від 07.08.2013 по справі 5011-31/18806-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа№ 5011-31/18806-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.08.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм» на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року

у справі № 5011-31/18806-2012 (головуючий суддя - Жагорнікова Т.О.,

судді Мандичев Д.В., Курдельчук І.Д.)

за позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного

підприємства «Укрвакцина» МОЗ України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм»

про стягнення 37 714,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року по справі № 5011-31/18806-2012 позов Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм» про стягнення 37 714,95 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм» на користь Міністерства охорони здоров'я України 23 802,79 грн. пені, 13 912,16 грн. штрафу та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 14.06.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року по справі № 5011-31/18806-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 07.08.2013 року представник позивача надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Представник ТОВ «Центрофарм» у судове засідання 07.08.2013 року не з'явився про час та місце розгляду справи скаржник був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини нявки свого представника, відповідач не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представників ТОВ «Центрофарм» у судовому засіданні 07.08.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2011 року між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та ТОВ «Центрофарм» (постачальник) було укладено договір про закупівлю за державні кошти №313/21-24 (надалі - договір). Згідно п 1.1 даного договору постачальник зобов'язується у 2011 році поставити лікарський препарат, зазначений в специфікації (додаток 1), а замовник оплатити такий товар на умовах цього договору.

Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою 2301370 «Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІДу, лікування онкологічних хворих» (Програми і централізовані заходи по боротьбі з туберкульозом).

Товар постачається уповноваженому підприємству замовника ДП «Укрвакцина», з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

Згідно п. 1.2 договору найменування товару: 24.42.1 препарати лікарські (протитуберкульозні препарати І та ІІ ряду) Лот 13 - парааміносаліцилова кислота, кишково-розчинні гранули 1000 мг - відповідно до додатку 1. Кількість товару: 10 631531 од.

Відповідно до п. 5.1 договору постачальник забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP - м. Обухів (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад уповноваженого підприємства за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Коштанова, 66-а, у відповідності до узгодженого графіку поставки (додаток 2).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що приймання-передача товару оформляється видатковою накладною постачальника (в двох екземплярах), яка підписується матеріально-відповідальною особою постачальника і уповноваженим підприємством, на ту кількість товару, яка відповідає вимогам договору. В накладній обов'язково зазначається: торговельна назва, дозування, форма випуску, фасування, номери серій, кількість, назва виробника, ціна за одиницю товару та загальна вартість поставки.

Датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару у повному обсязі вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, що відповідає вимогам цього договору на склад уповноваженого підприємства (п. 5.7 договору).

Згідно п. 5.8 договору підтвердженням факту виконання зобов'язань згідно з договором є підписання постачальником і замовником акту про поставку (передачу) товару та виконання умов договору.

Валютою договору є гривня країни. Ціна цього договору становить 34 399 845,13 грн. (без ПДВ) (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника, на підставі видаткової накладної.

Оплата здійснюється замовником протягом семи робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства, за повідомленням уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України. Замовник має право передбачати попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 року №1404 у термін до 30 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником. Постачальник протягом одного місяця з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу) товару про використання коштів за призначенням (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 6.3.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором. Згідно змісту погодженого та підписаного сторонами графіку поставки (додаток 2 до договору) відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару у загальній кількості 10 631 531 одиниць до 15.12.2011 року, а саме: в листопаді 2011 року - 3 587 500 одиниць товару на загальну суму 11 587 625,00 грн. та в грудні (до 15.12.2011 року) - в кількості 7 044 031 одиниць товару на загальну суму 22 752 220,13 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 04.11.2011 року та 23.11.2011 року відповідач на підставі видаткових накладних № Ц-00000038 від 03.11.2011 року та № Ц-00000042 від 22.11.2011 року поставив ДП «Укрвакцина» товар на загальну суму 11 552 095,00 грн.

24.11.2011 року та 28.11.2011 року позивачем було перераховано грошові кошти у розмірі 11 552 095,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями № 1120 від 23.11.2011 року та № 1128 від 24.11.2011 року.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що зобов'язання з поставки товару в листопаді 2011 року на суму 35 530,00 грн. та поставки товару в грудні 2011 року (до 15.12.2011 року) на суму 22 752 220,13 грн. відповідачем виконано не було.

12.12.2011 року відповідачем для здійснення ДП «Укрвакцина» попередньої оплати за товар було виставлено рахунок-фактуру № Ц-00000028 на загальну суму 22 752 220,13 грн. 20.12.2011 року ДП «Укрвакцина» на виконання взятого на себе зобов'язання здійснило оплату вартості товару у розмірі 22 752 220,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1387 від 13.12.2011 року.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.12.2011 року між Міністерством охорони здоров'я України та ТОВ «Центрофарм» було укладено додаткову угоду №1 до договору про закупівлю за державні кошти № 313/21-24 від 25.10.2011 року згідно змісту якої сторони погодили внести до останнього наступні зміни.

Пункт 1.1 викласти в такій редакції:

«1.1. Замовник зобов'язується здійснити 100% попередню оплату за товар, зазначений в специфікації (додаток 1), а постачальник поставити замовнику такий товар на умовах цього договору.

Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою 2301370 «Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІДу, лікування онкологічних хворих» (Програми і централізовані заходи по боротьбі з туберкульозом).

Товар постачається уповноваженому підприємству замовника ДП «Укрвакцина», з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.».

Розділ IV («Порядок здійснення оплати») викласти в такій редакції:

«4.1. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника на підставі рахунка на попередню оплату товару.

4.2. Попередня оплата здійснюється замовником протягом трьох робочих днів після надання постачальником рахунку на попередню оплату товару.

Постачальник з протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу) товару про використання коштів за призначенням.

4.3. Грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.».

Пункт 5.1 викласти в такій редакції:

« 5.1. Постачальник протягом 90-то календарних днів з дня надходження коштів, як попередньої оплати забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP - м. Обухів (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад уповноваженого підприємства за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Коштанова, 66-а, у відповідності до узгодженого графіку поставки (додаток2).».

Пункт 10.1 викласти в такій редакції:

« 10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року. В частині зобов'язань щодо попередньо сплаченого товару цей договір продовжується на строк 90-то календарних днів, з дня надходження коштів як попередньої оплати, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання зобов'язань, пов'язаних з поставкою товару невиконанням постачальником умов договору.».

Крім того, в пункті 2 додаткової угоди сторони погодили внести зміни до графіку поставки, виклавши його у новій редакції. Відповідно до нового графіку поставки, товар постачається протягом 90-то календарних днів з моменту передоплати.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, грошові кошти, які були сплачені позивачем як попередня оплата надійшли на рахунок відповідача 20.12.2011 року, а тому кінцевим терміном поставки товару є 19.03.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 21.02.2012 року, 28.02.2012 року, 14.03.2012 року та 03.07.2012 року на підставі видаткових накладних № Ц-00000011 від 20.02.2012 року, № Ц-00000013 від 27.02.2012 року, № Ц-00000016 від 13.03.2013 року та № Ц-00000032 від 02.07.2012 року здійснив поставку товарів на загальну суму 22 752 220,13 грн.

Позивач зазначає, що зобов'язання з поставки товару на суму 35530,00 грн. відповідачем на момент подання позивачем позовної заяви до суду не виконане, а поставка товару на суму 163215,13 грн. була здійснена відповідачем з простроченням на 106 календарних днів.

14.07.2012 року, 29.08.2012 року та 21.09.2012 року позивач надсилав на адресу відповідача претензії № 01.05.20-02/651 від 10.07.2012 року, № 01.05.20-09/831 від 23.08.2012 року та № 01.05.20-09/893 від 18.09.2012 року з проханням здійснити оплату нарахованих за порушення термінів поставки штрафних санкцій та здійснити поставку товару на суму 35 530,00 грн. Відповідач вимог вказаних претензій належним чином не виконав.

Так, у грудні 2012 року Міністерство охорони здоров'я України в особі державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм» про стягнення 37 714,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю за державні кошти №313/21-24 в порушення умов якого відповідач не належним чином виконав взяте на себе зобов'язання зі своєчасної поставки товару, у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 23802,79 грн. та штрафу у розмірі 13912,16 грн.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року по справі № 5011-31/18806-2012 позов Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» МОЗ України до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм» про стягнення 37 714,95 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь відповідача 23802,79 грн. пені, 13912,16 грн. штрафу та 1609,50 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивач виконав своє зобов'язання з оплати вартості товару належним чином, натомість відповідач свого зобов'язання у встановлений договором строк належним чином не виконав та допустив порушення термінів поставки товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до додаткової угоди №1 та графіку поставки до неї, товар постачається відповідачем протягом 90-то календарних днів з моменту надходження грошових коштів як передоплати.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору грошові кошти у розмірі 22752220,13 грн., які були сплачені позивачем як попередня оплата надійшли на рахунок відповідача 20.12.2011 року, а тому кінцевим терміном поставки товару є 19.03.2012 року. Видатковою накладною № Ц-00000032 від 02.07.2012 року підтверджується, що остання поставка товару на суму 163215,13 грн. була здійснена відповідачем 03.07.2012 року, тобто з простроченням, а товар на суму 35530,00 грн. взагалі поставлено не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення пені та штрафу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення з поставки товару на суму 163215,13 грн. за період з 19.03.2012 року по 03.07.2012 року та за прострочення з поставки товару на суму 35530,00 грн. за період з 19.03.2012 року по 18.09.2012 року в сумі 23802,79 грн. та штрафу у розмірі 13912,16 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погойдується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку своєчасної поставки товару належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад тридцять календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Таким чином, оскільки, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені розмірі 23802,79 грн. нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком позивача.

Крім того, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Як вірно вказав суд першої інстанції, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постановах від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08.

Отже, враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків поставки товару, то судова колегія апеляційного господарського суду вважає правомірним стягнення з відповідача штрафу у розмірі 13912,16 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм» на користь Міністерства охорони здоров'я України 23802,79 грн. пені та 13912,16 грн. штрафу.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції позов задоволено неправомірно, оскільки було зарахування зустрічних однорідних вимог, судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковим та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

При цьому, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Зазначена норма кореспондуються з нормами ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу України, відповідно до якої не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Так, згідно з ч. 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено заборону на проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах. Як вірно вказав суд першої інстанції, такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України зокрема у постанові від 27.12.2011 року по справі № 5021/966/2011, що залишена без змін постановою Верховного Суду України від 08.05.2012 року.

Отже, проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог не допускається, а тому доводи скаржника що ґрунтуються на зарахуванні зустрічних однорідних вимог, судова колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставними та необгрунтованими.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм» на користь Міністерства охорони здоров'я України 23 802,79 грн. пені та 13 912,16 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центрофарм» на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року у справі № 5011-31/18806-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року у справі № 5011-31/18806-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-31/18806-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 12.08.2013 року