Постанова

від 09.08.2013 по справі 922/1999/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа № 922/1999/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П. , суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Райцев Ю.В. - директор, Шульга К.Г., дор. від 11.01.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2199Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.13 у справі № 922/1999/13

за позовом ТОВ «Велес-Маркет», м. Харків

до ТОВ фірми «Тур-ЛТД», м. Харків

про визнання договору продовженим

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2013 р. у справі № 922/1999/13 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Визнано договір оренди приміщень № 9/02 від 23.01.12 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Маркет» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Тур-ЛТД», поновленим з 31.01.2013 р. до 08.02.2014 р. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тур-ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Маркет» витрати по сплаті судового збору в сумі 1147,00 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До початку судового засідання від керівника позивача та його представника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю їх явки в судове засідання та надання їм можливості реалізувати всі надані господарським процесом права.

Колегія суддів розглянула заявлені клопотання та враховуючи достатність матеріалів справи, надання позивачем відзиву на апеляційну скаргу з викладенням його позиції по справі та те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов укладеного між сторонами по справі договору оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012 р. відповідач (орендодавець) зобов'язався передати позивачу (орендарю), а останній - прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, що знаходиться у складі торгівельно-побутового комплексу за адресою м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А та складається з приміщення магазину з устаткуванням, загальною площею 840 м 2 , у т.ч. площі торгівельного залу 376 м 2 .

Згідно з п. 2.1 вказаного договору приміщення передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем або вноситься у касу орендодавця.

На виконання п.5.1 договору 01.02.2012 р. сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі майна, зазначеного в договорі та 01.09.2012 р. - акт приймання-передачі приміщення магазину з устаткуванням загальною площею 36,0 м 2 , в т.ч. площа торгівельного залу 20,0 м 2 у складі торгівельно-побутового комплексу, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А.

Згідно з п.7.1 договору строк його дії встановлено до 31.01.2013 р.

Протягом 2012 року сторонами було укладено п'ять додаткових угод до договору, серед яких додатковою угодою № 4 від 31.07.2012 р. було продовжено строк дії договору до 31.01.2015 р.

Відповідно до ч.2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 794 ЦК України передбачено, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Оскільки додаткова угода № 4 від 31.07.2012 р. до договору оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012 р. не була нотаріально посвідчена та не була здійснена її державна реєстрація, рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2013 р. у справі № 922/628/13-г дана додаткова угода була визнана неукладеною.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії зазначеного договору закінчився 31 січня 2013 року на підставі п.7.1. договору. Проте, судом не було враховано, що відповідно до умов додаткової угоди № 4 від 31 . 07.2012 р. до договору оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012 р. сторони визначили, що договір оренди приміщення №9/02 від 23.01.2012 р. діє до 31.01.2015 р., отже, протягом січня-березня 2013 року строк дії спірного договору визначався умовами саме додаткової угоди № 4 від 31.07.2012 р.

Вказана додаткова угода. була визнана неукладеною рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2013 р. по справі №922/628/13. Тобто факт закінчення строку дії договору саме 31 січня 2013 року був встановлений саме вказаним судовим рішенням, а тому до цього часу у сторін договору оренди не було належних правових підстав вважати, що строк дії зазначеного договору закінчився саме 31.01.2013 р. і приймати будь які рішення по його продовженню.

У подальшому на підставі вказаного рішення господарського суду, 26.04.2013 р. відповідач направив позивачу письмову вимогу про звільнення приміщень, орендованих позивачем за договором оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012р., у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди.

Позивачем також підтверджений факт отримання письмової вимоги про звільнення орендованого приміщення.

Таким чином, враховуючи, що факт неукладення додаткової угоди № 4 від 31.07.2012 р. до договору оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012 р. був встановлений рішенням від 04.04.2013 р. по справі № 922/628/13, колегія суддів вважає, що після набрання вказаним рішенням законної сили відповідач мав змогу звернутися до позивача з вимогою про повернення об'єкту оренди у відповідності до ст.764 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсним на майбутнє договору оренди приміщення №9/02 від 23.01.2012 р., відповідач заявив про своє небажання мати договірні відносини з ТОВ «Велес-Маркет».

Тобто, в даному випадку, факт звернення до суду з позовною заявою, направленою на припинення подальшої дії спірного договору оренди, є належними запереченнями наймодавця проти подальшого користування його майном, передбаченими ст.764 Цивільного кодексу України.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того відсутності чіткої позиції відповідача на час закінчення строку договору - 31.01.13 р. щодо припинення або продовження його дії, оскільки він спростовується матеріалами справи. Зокрема, відповідач двічі, в жовтні 2012 року та в січні 2013 року письмово повідомляв ТОВ «Велес-Маркет» про те, що він не має наміру продовжувати дію договору оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012 р. після закінчення строку його дії.

Акти про використання орендованого приміщення №02/tbk від 28.02.2013 р. та № 03/tbk від 29.03.2013 р., надані позивачем на підтвердження виконання сторонами своїх обов'язків після 31.01.2013 р., лише підтверджують факт користування позивачем приміщеннями, які є об'єктом оренди, та оплати ним вартості використання цих приміщень. Проте, вказані акти не можуть бути належним підтвердженням згоди відповідача на продовження дії договору оренди приміщення №9/02 від 23.01.2012 р. після 31.01.2013р., оскільки здійснення платежів за користування орендованим майном не є безспірною ознакою продовження договору оренди, термін дії якого закінчився.

Основною правовою підставою для задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції зазначив положення ст. 764 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Проте, застосовуючи вимоги зазначеної норми до договору оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012 р., суд першої інстанції невірно визначив дату початку перебігу місячного строку для пред'явлення заперечень наймодавцем. При визначенні цієї дати суд виходив виключно зі змісту п.7.1. договору, яким передбачено закінчення строку оренди договору 31 січня 2013 року.

Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, суд безпідставно не врахував, що станом на 31 січня 2013 року залишалася чинною додаткова угода №4 від 31.07.2012 р. до договору оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012 р., якою було передбачено закінчення строку дії договору оренди 31.01.2015 р.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а висновки, викладені в даному рішенні, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року у справі № 922/1999/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Повний текст постанови складено 09.08.2013 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.