cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2013 року Справа № 910/1213/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І. суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної іпотечної установи на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.07.13 у справі№ 910/1213/13 господарського судуміста Києва за позовомКомунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа"
доДержавної іпотечної установи
простягнення суми за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені відповідачаКалінін І.М. (дов. від 23.07.13)
В С Т А Н О В И В :
Комунальне підприємство Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення із Державної іпотечної установи 19308,72 грн. заборгованості за послуги з опалення 32 квартир по вул. Воровського, 18 в
м. Кагарлику.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.13 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Федорчука Р.В., суддів: Лобаня О.І., Майданевича А.Г.), позов задоволено повністю, стягнуто з Державної іпотечної установи на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" 19308,72 грн. вартості спожитої теплової енергії. Судові акти мотивовані тим, що теплова енергія споживалася, але не оплачувалася.
Не погоджуючись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити, посилаючись на відсутність у нього договірних правовідносин з позивачем, а також на те, що квартири вибули з його володіння 16.12.09, що підтверджується відповідними актами, а тому він не є зобов'язаною особою щодо оплати послуг з опалення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, з 29.07.09 Державна іпотечна установа стала власником 32-х квартир в будинку №18 по вул. Воровського у м.Кагарлик, що підтверджується довідкою комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації".
Відповідно до розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації №803 від 06.10.09 "Про початок опалювального сезону в населених пунктах району у 2009 році", опалювальний сезон у населених пунктах Кагарлицького району розпочато з 15.10.09. Згідно з п.2 наказу комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" від 14.10.09 №131, опалення будинку №18 по вул. Воровського розпочато з 03.11.09.
Відповідач не виконував свої зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг опалення, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 19308,72 грн., яка обрахована за тарифами, що встановлені рішенням Кагарлицької міської ради №13 від 20.01.09 на підставі актів зняття показників лічильників та розрахунків витрат теплової енергії на послуги теплопостачання будинком №18 по вул. Воровського у м. Кагарлик.
З огляду на вищевикладені обставини, з посиланням на ст. 11 Цивільного кодексу України, судами з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 19308,72 грн., яка виникла у зв'язку з наданням послуг з централізованого опалення до будинку по
вул. Воровського, 18 у м. Кагарлик, починаючи з 03.11.09.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними, оскільки вони зроблені без врахування всіх обставин справи у їх сукупності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92 затверджено Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, пунктом 7 яких передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.05 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, пунктом 8 яких передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з п. 12 правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.
Зі змісту вищевикладених нормативних положень вбачається, що в контексті оплати послуг з теплопостачання правове значення має насамперед встановлення споживача цих послуг, і тільки у випадку, якщо це неможливо - власника приміщення.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Таким чином, дійсно, зобов'язання оплати послуг теплопостачання за відсутності відповідного договору в умовах неукладеного договору виникає на підставі дії законів, що перелічені вище, а зобов'язаною особою є їх споживач, оскільки саме він споживає послуги, а таке споживання є конлюдентною дією, яка породжує обов'язок їх оплати.
Тим більше, за змістом Закону України "Про управління об'єктами державної власності", на відповідача покладені обов'язки з реалізації повноважень держави щодо розпорядження об'єктами державної власності. А відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", який регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність (дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду), а саме, відповідно до його ст. 7 (ч.6), право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
В межах даної справи відповідач посилався на те, що з 16.12.09 він передав квартири Міністерству внутрішніх справ України, Генеральній прокуратурі України, Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій, Кагарлицькій міській раді, про що свідчать відповідні акти (а.с. 80-84), таким чином, з 16.12.09 спірні квартири вибули із його володіння, а відтак, він не може бути споживачем послуг. Судами ці посилання взагалі не перевірялися, що свідчить про поверхневий та необ'єктивний розгляд справи, не досліджувалося, хто саме є споживачем послуг, які надаються позивачем.
За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва від 12.03.13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.13 у справі №910/1213/13 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді Б. М. Грек
В. В. Палій
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 15.08.2013 |
Оприлюднено | 16.08.2013 |
Номер документу | 33009689 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Грек Б.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні