Постанова

від 10.04.2014 по справі 910/1213/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 910/1213/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Темченко Т.М. - представник за довіреністю,

від відповідача: Калінін І.М. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа»

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2013р.

у справі №910/1213/13 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа»

до Державної іпотечної установи

про стягнення 19 308,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013р. Комунальне підприємство Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом до Державної іпотечної установи (далі-відповідач) про стягнення 19 308,72 грн. заборгованості за надані послуги з опалення 32 квартир по вул..Воровського, 18 в м.Кагарлик.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 29.07.2009 відповідач став власником квартир (згідно переліку) в м. Кагарлик, в будинку № 18 по вул. Воровського. Не укладаючи договори на постачання теплової енергії у вказані квартири, відповідач фактично отримував від позивача теплову енергію у період з 16.12.2009 по 15.04.2010, загальна вартість якої склала 19 308,72 грн., однак дана заборгованість не була погашена відповідачем в добровільному порядку.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно отримував та споживав теплову енергію, а тому, у відповідності до ст.ст. 1212 - 1213 Цивільного кодексу України, має сплатити її вартість.

Дана справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду м. Києва від 21.10.2013р. у справі №910/1213/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 21.10.2013р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та невірне застосування норм матеріального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 29.07.2009р. Державна іпотечна установа стала власником квартир (згідно переліку) в будинку №18 по вул. Воровського у м. Кагарлик.

Дана обставина сторонами не оспорюється.

У відповідності до розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації №803 від 06.10.2009 "Про початок опалювального сезону в населених пунктах району у 2009 році" опалювальний сезон у населених пунктах Кагарлицького району розпочато з 15.10.2009р.

Згідно із п.2 наказу Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" від 14.10.2009р. №131, опалення будинку № 18 по вул. Воровського розпочато з 03.11.2009р..

Договір на теплопостачання між сторонами не укладався, та в матеріалах справи відсутні докази зворотного.

Позивач вважає, що відповідач не виконував свої встановлені законом зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг опалення (постачання теплової енергії), у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 19 308,72 грн. за період з 16.12.2009р. по 15.04.2010р., яка обрахована позивачем за тарифами, що встановлені рішенням Кагарлицької міської ради №13 від 20.01.2009р. на підставі актів зняття показників лічильників та розрахунків витрат теплової енергії на послуги теплопостачання будинком № 18 по вул. Воровського у м. Кагарлик.

Отже, спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) до будинку по вул. Воровського, 18 у м. Кагарлик.

У відповідності до статуту позивача, предметом його діяльності є забезпечення тепловою енергією населення, бюджетних установ і організацій та споживачів незалежно від форм власності; виробництво енергії; транспортування теплової енергії тепловими мережами тощо.

Закон України "Про теплопостачання" регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (стаття 2 Закону).

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992р. затверджено Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, відповідно до п. 7 яких, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.8 яких послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п.12 вказаних Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Зі змісту вищевикладених нормативних положень вбачається, що в контексті оплати послуг з теплопостачання вирішальне значення має насамперед встановлення споживача цих послуг, і тільки у випадку, якщо це неможливо - власника приміщення. Вказівка на обов'язкову необхідність з'ясування судом цих обставин, відповідно до положень ст. 111-12 ГПК України, також міститься в постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2013, якою скасовано попереднє рішення суду у даній справі, з направленням справи на новий розгляд.

Дослідивши обставини, на обов'язковість дослідження яких вказав Вищий господарський суд України, та з врахуванням положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, судова колегія дійшла до наступних висновків.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Так, зобов'язання з оплати послуг теплопостачання, за відсутності відповідного договору, виникає на підставі дії законів, що перелічені вище, а зобов'язаною особою є їх споживач, оскільки саме він споживає вказані послуги, та таке споживання є конклюдентною дією, яка породжує обов'язок їх оплати.

У відповідності до п.2 Розпорядження КМУ від 16.12.2009 № 1550-р "Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у м. Кагарлику", відповідачу доручено передати Генеральній прокуратурі України, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству оборони, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Кагарлицькій міській раді квартири для надання зазначеним у списку громадянам.

Згідно із наданими відповідачем актами прийому-передачі квартир від 16.12.2009, на виконання постанови КМУ від 05.08.2009 №832 "Питання забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов" та розпорядження КМУ від 16.12.2009 № 1550-р "Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у м. Кагарлику", відповідач передав, а Кагарлицька міська рада, Генеральна прокуратура України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та МВС України прийняли квартири (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського.

Факт складання відповідачем цих актів приймання-передавання квартир (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського, з боку позивача не заперечується, одтак позивач заперечує правильність їх складання та дотримання відповідачем всіх необхідних процедур.

У відповідності до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції станом на 16.12.2009), на відповідача покладені обов'язки з реалізації повноважень держави щодо розпорядження об'єктами державної власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (тут і надалі - в редакції станом на 16.12.2009), цей закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність, і дія цього закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

Згідно із ч.6 ст 7 даного Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Отже, з 16.12.2009 в зв'язку з передачею відповідачем квартир (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського, шляхом підписання актів приймання-передачі іншим визначеним в актах особам, то з вказаної дати відповідач вже не є ні власником (управителем), ні балансоутримувачем вказаних квартир.

Судовою колегією відхиляються посилання позивача на недотримання відповідачем вимог Постанови КМУ № 1482 від 21.09.1998 (в редакції від 19.09.2007) при складанні вищенаведених актів, оскільки предметом даного спору є саме стягнення заборгованості за теплопостачання, як спожиту без договору теплову енергію, тому визначальним для вирішення даного спору є саме встановлення споживача теплової енергії, на що також звертає увагу Вищий господарський суд України у постанові від 15.08.2013 по даній справі.

Однак, позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що відповідач у спірний період був споживачем теплової енергії, яка постачалась у квартири (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського.

При цьому, надані відповідачем та вищеописані акти приймання-передавання приймаються судом як належні та допустимі докази в розумінні статті 34 ГПК України про перехід до інших осіб права власності на квартири (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського, з 16.12.2009р., та ці докази підтверджують, що відповідач з 16.12.2009 вже не був споживачем теплової енергії, яка постачалась у вказані квартири.

Посилання позивача, що акт від 16.12.2009 ним було отримано лише 11.01.2010р., не є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію, так як приписи ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" пов'язують перехід права власності саме з датою підписання акта приймання-передачі, а не з датою, коли позивачу стало відомо про існування такого акту.

Натомість позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості з теплової енергії саме з відповідача.

Позивачем не доведено суду, що відповідач у період з 16.12.2009р. по 15.04.2010р. був споживачем теплової енергії, яка постачалась в квартири (згідно переліку) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського, а відтак, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача вартості цієї теплової енергії, тому в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції правомірно відмовлено.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з опалення 32 квартир по вул.Воровського, 18 в м.Кагарлик до їх власника, тобто до належного відповідача.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі з урахування доповнень до останньої, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» на рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2013р. у справі №910/1213/13 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2013 року у справі №910/1213/13 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/1213/13 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 14.04.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв