Рішення

від 21.10.2013 по справі 910/1213/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1213/13 21.10.13 За позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа»

до Державної іпотечної установи

про стягнення 19308,72 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача -Калінін І.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Темченко Т.Г. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 позов Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» до Державної іпотечної установи про стягнення 19308,72 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2013, рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 скасовано, справу № 910/1213/13 передано на новий розгляд до суду першої інстанції, де згідно повторного автоматизованого розподілу дана справа була передана на новий розгляд до судді Сташківа Р.Б.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 29.07.2009 Відповідач став власником квартир (згідно переліку) в м. Кагарлик, в будинку № 18 по вул. Воровського. Не укладаючи договори на постачання теплової енергії у вказані квартири, Відповідач фактично отримував від Позивача теплову енергію у період з 16.12.2009 по 15.04.2010, загальна вартість якої склала 19308,72 грн., однак дана заборгованість не була погашена Відповідачем в добровільному порядку.

При цьому Позивач заперечує посилання Відповідача, що вказані квартири вибули з його власності з 16.12.2009 на підставі відповідних актів приймання-передавання, копії яких залучені до матеріалів справи, так як на думку Позивача передача квартир відбувалась з порушеннями, тому вказані акти оформлені неналежним чином, і отже не повинні прийматися до уваги.

Позивач зазначає, що Відповідач безпідставно отримував та споживав теплову енергію, а тому, у відповідності до ст.ст. 1212 - 1213 ЦК України, має сплатити її вартість.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність та недоведеність заявлених вимог, відсутність між ним і Позивачем договірних відносин з приводу надання житлово-комунальних послуг до вищевказаних квартир, та відсутність у Відповідача обов'язку нести витрати на утримання цих квартир з 16.12.2009, оскільки згідно залучених до матеріалів справи актів приймання-передавання, вказані квартири були передані відповідним органам для наступної передачі громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, а отже Відповідач з вказаної дати не є споживачем теплової енергії, яка поставлялась у квартири (згідно переліку) в м. Кагарлик, в будинку № 18 по вул. Воровського. Також Відповідачем заперечується наявність порушень при складанні актів та прийманні-передаванні квартир, та Відповідач зазначає, що в будь-якому випадку вказані квартири з власності Відповідача вибули, а отже по відношенню до Позивача він не є споживачем теплової енергії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З 29.07.2009 Державна іпотечна установа (Відповідач) стала власником квартир (згідно переліку) в будинку №18 по вул. Воровського у м. Кагарлик, що підтверджується обома сторонами та залученою до справи довідкою комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації №803 від 06.10.2009 «Про початок опалювального сезону в населених пунктах району у 2009 році», опалювальний сезон у населених пунктах Кагарлицького району розпочато з 15.10.2009.

Згідно з п. 2 наказу комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» від 14.10.09 №131, опалення будинку № 18 по вул. Воровського розпочато з 03.11.2009.

Договір на теплопостачання між сторонами не укладався, та в матеріалах справи відсутні докази зворотного.

Позивач вважає, що Відповідач не виконував свої встановлені законом зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг опалення (постачання теплової енергії), у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 19308,72 грн. за період з 16.12.2009 по 15.04.2010, яка обрахована Позивачем за тарифами, що встановлені рішенням Кагарлицької міської ради № 13 від 20.01.2009 на підставі актів зняття показників лічильників та розрахунків витрат теплової енергії на послуги теплопостачання будинком № 18 по вул. Воровського у м. Кагарлик.

Відтак, спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) до будинку по вул. Воровського, 18 у м. Кагарлик.

Відповідно до статуту Позивача, предметом його діяльності є забезпечення тепловою енергією населення, бюджетних установ і організацій та споживачів незалежно від форм власності; виробництво енергії; транспортування теплової енергії тепловими мережами тощо.

Закон України «Про теплопостачання» регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (стаття 2 Закону).

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 затверджено Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, відповідно до п. 7 яких, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п. 8 яких послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п. 12 вказаних Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Відтак, зі змісту вищевикладених нормативних положень вбачається, що в контексті оплати послуг з теплопостачання вирішальне значення має насамперед встановлення споживача цих послуг, і тільки у випадку, якщо це неможливо - власника приміщення. Вказівка на обов'язкову необхідність з'ясування судом цих обставин, відповідно до положень ст. 111-12 ГПК України, також міститься в постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2013, якою скасовано попереднє рішення суду у даній справі, з направленням справи на новий розгляд.

Відтак, суд, дослідивши обставини, на обов'язковість дослідження яких вказав Вищий господарський суд України, та з врахуванням положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Так, зобов'язання з оплати послуг теплопостачання, за відсутності відповідного договору, виникає на підставі дії законів, що перелічені вище, а зобов'язаною особою є їх споживач, оскільки саме він споживає вказані послуги, та таке споживання є конклюдентною дією, яка породжує обов'язок їх оплати.

Відповідно до пункту 2 Розпорядження КМУ від 16.12.2009 № 1550-р «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у м. Кагарлику», Відповідачу доручено передати Генеральній прокуратурі України, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству оборони, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Кагарлицькій міській раді квартири для надання зазначеним у списку громадянам.

Згідно з наданими Відповідачем актами прийому-передачі квартир від 16.12.2009, на виконання постанови КМУ від 05.08.2009 № 832 «Питання забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов» та розпорядження КМУ від 16.12.2009 № 1550-р «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у м. Кагарлику», Відповідач передав, а Кагарлицька міська рада, Генеральна прокуратура України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та МВС України прийняли квартири (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського, та заборгованість з теплопостачання в які просить стягнути Позивач.

Факт складання Відповідачем цих актів приймання-передавання квартир (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського, з боку Позивача не заперечується, одтак Позивач заперечує правильність їх складання та дотримання Відповідачем всіх необхідних процедур.

Відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції станом на 16.12.2009), на Відповідача покладені обов'язки з реалізації повноважень держави щодо розпорядження об'єктами державної власності.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (тут і надалі - в редакції станом на 16.12.2009), цей закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність, і дія цього закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

І за приписами ч. 6 ст. 7 даного Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Відтак, за приписами вказаної статті, з 16.12.2009 в зв'язку з передачею Відповідачем квартир (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського, шляхом підписання актів приймання-передачі іншим визначеним в актах особам, то з вказаної дати Відповідач вже не є ні власником (управителем), ні балансоутримувачем вказаних квартир.

При цьому судом відхиляються посилання Позивача на недотримання Відповідачем вимог Постанови КМУ № 1482 від 21.09.1998 (в редакції від 19.09.2007) при складанні вищенаведених актів. Суд зазначає, що предметом даного спору є саме стягнення заборгованості за теплопостачання, як спожиту без договору теплову енергію, тому визначальним для вирішення даного спору є саме встановлення споживача теплової енергії, на що також звертає увагу Вищий господарський суд України у постанові від 15.08.2013 по даній справі.

Відтак, Позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що Відповідач у спірний період був споживачем теплової енергії, яка постачалась у квартири (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського.

Натомість надані Відповідачем та вищеописані в рішенні суду акти приймання-передавання приймаються судом як належні та допустимі докази в розумінні статті 34 ГПК України про перехід до інших, ніж Відповідач, осіб права власності на квартири (згідно переліків) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського, з 16.12.2009, та ці докази підтверджують, що Відповідач з 16.12.2009 вже не був споживачем теплової енергії, яка постачалась у вказані квартири.

Посилання Позивача, що акт від 16.12.2009 ним було отримано лише 11.01.2010, не є підставою для стягнення з Відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію, так як приписи ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» пов'язують перехід права власності саме з датою підписання акта приймання-передачі, а не з датою, коли Позивачу стало відомо про існування такого акту.

Натомість Позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості з теплової енергії саме з Відповідача, та в судових засіданнях також зазначав, що саме дана особа повинна відповідати за заявленими ним вимогами. Проти залучення будь-яких інших відповідачів чи заміну даного, Позивач заперечував.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивачем не доведено суду, що Відповідач у період з 16.12.2009 по 15.04.2010 був споживачем теплової енергії, яка постачалась в квартири (згідно переліку) в будинку № 18, який розташований в м. Кагарлик по вул. Воровського, а відтак, у суду відсутні підстави для стягнення з Відповідача вартості цієї теплової енергії, тому в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2013

Суддя Сташків Р.Б.