Постанова

від 12.08.2013 по справі 826/5736/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2013 року № 826/5736/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укррос» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 № 0000902230 та від 15.03.2013 № 0000252230,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про збільшення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0000902230 та від 15.03.2013 № 0000252230, якими застосовано до позивача штрафні санкції за порушення п. 4 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а саме за здійснення валютних розрахунків з компанією-нерезидентом без одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2012 року позивач придбав у іноземного інвестора (Компанія «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія)) частку у статутному капіталі українського емітента - ТОВ «Робіком» на загальну суму 39925,00 грн. (5000,00 дол. США), у зв'язку з чим платіжним дорученням в іноземній валюті перерахував Компанії «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» валютні кошти на валютний рахунок відкритий в «UniCredit Bank Austria AG» в сумі 5000 дол. США, що на момент перерахунку було еквівалентно 39925,00 грн.

Позивач зазначає, що у відповідності із ст. 2 ЗУ "Про режим іноземного інвестування" відчуження нерезидентом-інвестором належних йому корпоративних прав є поверненням інвестору його іноземної інвестиції. Разом з цим, позивач вказує, що у відповідності до положень п/п «а» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції, які здійснюються з метою повернення нерезиденту його іноземної інвестиції, не потребують отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України. В контексті наведеного позивачем, крім іншого, надано до справи листи-роз'яснення НБУ щодо відсутності обов'язку отримання індивідуальної ліцензії при здійсненні операцій щодо повернення нерезиденту його іноземної інвестиції.

Відтак, позивач не погоджується із ухваленими ДПІ податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2012 № 0000902230 та від 15.03.2013 № 0000252230, якими застосовано до ТОВ «Укррос» штрафні санкції за порушення п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", оскільки обов'язку в отриманні індивідуальної ліцензії НБУ у нього не було.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень податковий орган керувався п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України та за згодою сторін у судовому засіданні 25.06.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укррос» з питань формування від'ємного фінансового результату від операцій з корпоративними правами та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з корпоративними правами за період з 01.01.2012 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 04.12.2012 року № 5617/22-30/30466335 (далі - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а саме здійснення ТОВ «Укррос» валютних розрахунків з компанією нерезидентом «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Зокрема, ДПІ встановлено, що ТОВ «Укррос» на підставі договору щодо купівлі частки у статутному капіталі українського емітента було перераховано компанії нерезиденту «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) валютні кошти, на валютний рахунок відкритий в «UniCredit Bank Austria AG», в сумі 5000 дол. США (39925,00 грн.).

В Акті перевірки зазначено, що індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, ТОВ «Укррос» не надано.

На підставі наведених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.12.2012 № 0000902230 (форма «Р»), яким на підставі п. 2 ст. 16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено позивачу суму штрафних санкцій у розмірі 39925 грн.

У той же час, відповідно до Рішення ДПС у м. Києві від 26.02.2013 № 1896/10/12-1-03, яке прийнято в рамках процедури досудового оскарження, скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.12.2012 № 0000902230 (форма «Р») та зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС за наслідками порушень встановлених в акті перевірки прийняти податкове повідомлення-рішення форми «У», а скаргу директора ТОВ «Укррос» залишено без задоволення.

Судом встановлено, що на виконання Рішення ДПС у м. Києві відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0000252230 (форма «У»), яким на підставі п. 2 ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено позивачу ту саму суму штрафних санкцій у розмірі 39925 грн., яке також є предметом даного позову.

Враховуючи наведене та відносно обставин прийняття, скасування та оскарження у суді податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0000902230 (форма «Р»), слід зазначити наступне.

Відповідно до п/п. 60.1.2. ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу. Згідно з п. 60.3. ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Відтак, враховуючи те, що ППР від 18.12.2012 № 0000902230 (форма «Р») у повному обсязі скасовано вищестоящим податковим органом, воно вважається відкликаним , тобто є таким, що не породжує для позивача обов'язків із сплати податків чи інших грошових зобов'язань, не порушує прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позов у цій частині, а саме щодо оскарження ППР від 18.12.2012 № 0000902230 (форма «Р»), не підлягає задоволенню та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав .

У той же час, стосовно викладених в Акті перевірки обставин та підстав прийняття відповідачем нового податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0000252230 (форма «У»), судом під час розгляду даної справи встановлено наступне.

15 липня 2009 р. Компанія «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) разом з ТОВ «Агроленд» прийняла рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Робіком» та внесення до статутного капіталу іноземної інвестиції у розмірі 5 000,00 дол. США, що становить 50 % Статутного капіталу Товариства «Робіком» (копія Протоколу Зборів засновників ТОВ «Робіком» від 15.07.2009 р. наявна в матеріалах справи).

Як вбачається з банківської виписки по рахунку № 26001010041695 іноземна інвестиція у сумі 5 000,00 доларів США була отримана Товариством з обмежено відповідальністю «Робіком» 28 липня 2009 р.

Згідно довідки ВТБ банку № 219/102-08-2 від 08.09.2009 р. на рахунок ТОВ «Робіком» внесено кошти для формування Статутного капіталу в сумі 5 000,00 доларів США, що еквівалентно 38 457,50 грн. по курсу НБУ на день надходження коштів (від засновника Компанія «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.», що становить 50 % від загального Статутного капіталу).

Згідно виданої ТОВ «Робіком» довідки № 28/07-09 від 28.07.2009 року іноземна інвестиція у розмірі 5 000,00 доларів США, що еквівалентно 38 457,50 грн., зарахована на баланс підприємства.

Тобто, судом під час розгляду справи встановлено, що 28 липня 2009 р. Компанія «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» внесла іноземну інвестицію до статутного капіталу ТОВ «Робіком» в сумі 5 000,00 доларів США, що еквівалентно 38 457,50 грн. по курсу НБУ на день надходження коштів. Вказані обставини під час розгляду даної справи відповідачем не заперечувались.

Разом з цим, в ході судового розгляду встановлено, що відповідно до постанови від 19.12.2011 іноземний інвестор - Компанія «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» - вирішив припинити інвестиційну діяльність у ТОВ «Робіком» та продати належну йому частку у статутному капіталі товариства - позивачу.

Так, між позивачем та Компанією «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) укладено договір купівлі-продажу від 20.01.2012 року, згідно якого нерезидент зобов'язувався продати та передати у власність ТОВ «Укррос» належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Робіком», що становить 5 000 дол. США.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами складено акт прийому-передачі частки від 24.01.2012.

10.04.2012 АТ «Укрексімбанк» за заявою ТОВ «Укррос» придбав іноземну валюту в сумі 5000 дол. США для розрахунку ТОВ «Укррос» з Компанією «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) за договором купівлі-продажу від 20.01.2012.

Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 09.04.2012 ТОВ «Укррос» перераховано компанії нерезиденту «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) валютні кошти, на валютний рахунок відкритий в «UniCredit Bank Austria AG», в сумі 5000 дол. США, що на момент укладення договору було еквівалентно 39 925,00 грн.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що суть спірних відносин полягає у тому, що при винесенні податкового повідомлення-рішення податковий орган керувався п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яким встановлено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відтак, ДПІ вважає, що позивач при здійсненні спірної разової валютної операції повинен був отримати ліцензію НБУ.

Позивач же у свою чергу вважає, що відповідно до положень п/п «а» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлені винятки, згідно яких, операції, які здійснюються з метою повернення нерезиденту його іноземної інвестиції, не потребують отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України визначені Законом України "Про режим іноземного інвестування" № 93/96-ВР від 19.03.1996.

Так, відповідно до статті 1 вказаного Закону іноземні інвестиції - це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Статтею 2 Закону визначено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; валюти України - відповідно до законодавства України; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування", однією з форм здійснення іноземних інвестицій на території України є будь-яка форма участі нерезидента-інвестора в підприємстві.

Статтею 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування" зазначено, що іноземний інвестор у разі припинення інвестиційної діяльності має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Поряд з цим, згідно з роз'ясненням НБУ, викладеним у листі від 15.12.2005 р. № 13-124/6648, який був актуальним станом на момент вчинення спірних операцій, під терміном повернення інвестору його іноземної інвестиції слід розуміти також - відчуження (продаж) нерезидентом-інвестором належних йому корпоративних прав або акцій українських емітентів.

Порядок повернення іноземних інвестицій, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, визначено розділом 3 Положення НБУ "Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну" № 280 від 10.08.2005.

Пунктом 3.1. Положення № 280 визначено, що повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється, зокрема, резидентом з поточного рахунку в іноземній валюті на інвестиційний рахунок іноземного інвестора або на рахунок іноземного інвестора в закордонному банку.

Резидент з поточного рахунку та іноземний інвестор з інвестиційного рахунку мають право перерахувати іноземну валюту за об'єкт інвестування на рахунок іноземного інвестора в закордонному банку без індивідуальної ліцензії Національного банку України на вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей (за винятком випадків, передбачених законодавством України) (п. 3.4. Положення).

Разом з цим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлені Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93.

Так, пунктом 1 статті 5 Декрету визначено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Пунктом 4 статті 5 Декрету встановлено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції щодо вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком, зокрема:

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності (абз. 5 підпункту "а" пункту 4 статті 5 Декрету).

При цьому, уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, які випливають з абзаців четвертого, п'ятого, шостого підпункту "а" пункту 4 статті 5 цього Декрету.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм законодавства, а саме вимог статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", глави 3 Положення N 280, суд приходить до висновку, що операції, які здійснюються з метою повернення нерезиденту його іноземної інвестиції, доходів, прибутків від інвестиційної діяльності, не потребують отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України, за винятком переказу коштів, отриманих від продажу цінних паперів на позабіржовому ринку, що потребують наявності індивідуальної ліцензії.

Більш того, про відсутність обов'язку отримання індивідуальної ліцензії НБУ при здійсненні операцій щодо повернення нерезиденту його іноземної інвестиції зазначається також у листі НБУ від 23.04.2007 р. N 27-009/165.

Як вже зазначено вище, під час розгляду даної справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2012 року позивач придбав у іноземного інвестора (Компанія «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія)) частку у статутному капіталі українського емітента - ТОВ «Робіком» на загальну суму 39 925,00 грн. (5000,00 дол. США), у зв'язку з чим платіжним дорученням в іноземній валюті перерахував Компанії «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» валютні кошти на валютний рахунок відкритий в «UniCredit Bank Austria AG» в сумі 5000 дол. США, що на момент перерахунку було еквівалентно 39 925,00 грн.

Тобто, в контексті вказаних вище норм законодавства нерезидентом-інвестором (Компанією «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія)) було здійснено відчуження (продаж) належних йому корпоративних прав у статутному капіталі українського емітента - ТОВ «Робіком», а позивачем (ТОВ «Укррос») цією ж операцією здійснено повернення інвестору його іноземної інвестиції, яка, як вже вище прийшов до висновку суд, не потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Виходячи з наведеного позивачем не було вчинено порушення законодавства при здійсненні спірних операцій.

При цьому , суд вважає за необхідне окремо зазначити, що передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами, що у свою чергу зумовлює висновок суду про відсутність у ДПІ законних повноважень на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 16 Декрету № 15/93.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 7 лютого 2012 року (№ 21-904во10) у справі за позовом ТОВ "Крим Інтеройл" до ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим (номер рішення в ЄДРСР 21839992), в якій суд зазначив, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету № 15-93, ДПІ діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що, наряду із відсутністю факту вчинення позивачем порушення у зазначеній в Акті перевірки сфері, свідчить про неправомірність застосування таких санкцій та суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0000252230 виходячи з того, що під час розгляду справи ДПІ не доведено законності та обґрунтованості даного податкового-повідомлення рішення. У той же час, в частині позовних вимог щодо оскарження ППР від 18.12.2012 № 0000902230 (форма «Р») суд зазначає, що вказане рішення у повному обсязі скасовано вищестоящим податковим органом та вважається відкликаним , тобто є таким, що не породжує для позивача обов'язків із сплати податків чи інших грошових зобов'язань, а відтак суд приходить до висновку, що позов у цій частині, а саме щодо оскарження ППР від 18.12.2012 № 0000902230 (форма «Р»), не підлягає задоволенню та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос» (код ЄДР 30466335, адреса: 02160, м. Київ, вул. Березнева, 10) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 15.03.2013 № 0000252230.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін