Ухвала

від 16.10.2013 по справі 826/5736/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5736/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Укррос» звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 року № 0000902230 та від 15.03.2013 року № 0000252230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року № 0000252230. В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та скасував їх. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укррос» з питань формування від'ємного фінансового результату від операцій з корпоративними правами та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з корпоративними правами за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.12.2012 року № 5617/22-30/30466335.

Так, податковим органом встановлено порушення позивачем п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме здійснення ТОВ «Укррос» валютних розрахунків з компанією нерезидентом «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Зокрема, податковою інспекцією встановлено, що позивач на підставі договору щодо купівлі частки у статутному капіталі українського емітента було перераховано компанії нерезиденту «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) валютні кошти, на валютний рахунок відкритий в «UniCredit Bank Austria AG», в сумі 5000 дол. США (39 925,00 грн.).

В акті перевірки зазначено, що індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, ТОВ «Укррос» не надано.

Наведені висновки ДПІ слугували підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 18.12.2012 № 0000902230 (форма «Р»), яким на підставі п. 2 ст. 16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено позивачу суму штрафних санкцій у розмірі 39 925 грн.

На виконання рішення ДПС у м. Києві, прийнятого в рамках процедури досудового оскарження до вищестоящих податкових органів, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року № 0000252230 (форма «У»), яким на підставі п. 2 ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено позивачу ту саму суму штрафних санкцій у розмірі 39 925 грн..

Так, 15 липня 2009 року Компанія «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) разом з ТОВ «Агроленд» прийняла рішення про створення ТОВ «Робіком» та внесення до статутного капіталу іноземної інвестиції у розмірі 5 000,00 дол. США, що становить 50 % статутного капіталу ТОВ «Робіком» (копія протоколу зборів засновників від 15.07.2009 року).

Як вбачається з банківської виписки по рахунку № 26001010041695 іноземна інвестиція у сумі 5 000,00 доларів США була отримана ТОВ «Робіком» 28 липня 2009 року.

Згідно довідки ВТБ банку від 08.09.2009 року № 219/102-08-2 на рахунок ТОВ «Робіком» внесено кошти для формування статутного капіталу в сумі 5 000,00 доларів США, що еквівалентно 38 457,50 грн. по курсу НБУ на день надходження коштів (від засновника Компанія «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.», що становить 50 % від загального статутного капіталу).

З виданої ТОВ «Робіком» довідки від 28.07.2009 року № 28/07-09 вбачається, що іноземна інвестиція у розмірі 5 000,00 доларів США, що еквівалентно 38 457,50 грн., зарахована на баланс підприємства.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Разом з цим, відповідно до постанови від 19.12.2011 року іноземний інвестор - Компанія «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» - вирішив припинити інвестиційну діяльність у ТОВ «Робіком» та продати належну йому частку у статутному капіталі товариства - позивачу.

Так, між позивачем та Компанією «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) укладено договір купівлі-продажу від 20.01.2012 року, згідно якого нерезидент зобов'язувався продати та передати у власність ТОВ «Укррос» належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Робіком», що становить 5 000 дол. США. На виконання умов зазначеного договору між сторонами складено акт прийому-передачі частки від 24.01.2012 року.

10.04.2012 року АТ «Укрексімбанк» за заявою ТОВ «Укррос» придбали іноземну валюту в сумі 5 000 дол. США для розрахунку ТОВ «Укррос» з Компанією «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) за договором купівлі-продажу від 20.01.2012 року.

З платіжного доручення в іноземній валюті від 09.04.2012 року № 1вбачається, що ТОВ «Укррос» перераховано компанії нерезиденту «Робіком Хандельсгезелльшафт м.б.Х.» (Австрія) валютні кошти, на валютний рахунок відкритий в «UniCredit Bank Austria AG», в сумі 5 000 дол. США, що на момент укладення договору було еквівалентно 39 925,00 грн.

Апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення податковий орган неправомірно керувався п. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України визначені Законом України «Про режим іноземного інвестування» (далі - Закон).

Так, відповідно до ст. 1 вказаного Закону іноземні інвестиції - це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Статтею 2 Закону визначено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; валюти України - відповідно до законодавства України; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті.

Згідно зі статтею 3 Закону однією з форм здійснення іноземних інвестицій на території України є будь-яка форма участі нерезидента-інвестора в підприємстві.

Іноземний інвестор у разі припинення інвестиційної діяльності має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України (ст. 11 Закону).

Крім того, згідно з роз'ясненням НБУ, викладеним у листі від 15.12.2005 року № 13-124/6648, який був актуальним станом на момент вчинення спірних операцій, під терміном повернення інвестору його іноземної інвестиції слід розуміти також - відчуження (продаж) нерезидентом-інвестором належних йому корпоративних прав або акцій українських емітентів.

Порядок повернення іноземних інвестицій, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, визначено розділом 3 Положення НБУ "Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну" № 280 від 10.08.2005.

Пунктом 3.1. даного положення визначено, що повернення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється, зокрема, резидентом з поточного рахунку в іноземній валюті на інвестиційний рахунок іноземного інвестора або на рахунок іноземного інвестора в закордонному банку.

Резидент з поточного рахунку та іноземний інвестор з інвестиційного рахунку мають право перерахувати іноземну валюту за об'єкт інвестування на рахунок іноземного інвестора в закордонному банку без індивідуальної ліцензії Національного банку України на вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей (за винятком випадків, передбачених законодавством України) (п. 3.4. Положення).

Разом з цим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлені Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93.

Так, п. 1 ст. 5 Декрету визначено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Пунктом 4 ст. 5 Декрету встановлено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції щодо вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком, зокрема: вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності.

При цьому, уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, які випливають з абзаців 4-6 пп. "а" п. 4 ст. 5 цього Декрету.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави судовій колегії прийти до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що операції, які здійснюються з метою повернення нерезиденту його іноземної інвестиції, доходів, прибутків від інвестиційної діяльності, не потребують отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України, за винятком переказу коштів, отриманих від продажу цінних паперів на позабіржовому ринку, що потребують наявності індивідуальної ліцензії.

Відсутність обов'язку отримання індивідуальної ліцензії НБУ при здійсненні операцій щодо повернення нерезиденту його іноземної інвестиції підтверджується також листом НБУ від 23.04.2007 року № 27-009/165.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо відсутності з боку позивача порушень законодавства при здійсненні спірних операцій.

При цьому, необхідне окремо зазначити, що передбачені п. 2 ст. 16 Декрету міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами, що у свою чергу зумовлює висновок суду про відсутність у ДПІ законних повноважень на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 16 Декрету № 15/93.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 7 лютого 2012 року (№ 21-904во10) , в якій зазначено, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України.

Оскільки в даному випадку рішення суду першої інстанції не було оскаржено у порядку апеляційного провадження щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 року № 0000902230 (форма «Р»), суд апеляційної інстанції в цій частині оскаржувану постанову не переглядає та залишає без змін.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.