Ухвала

від 16.07.2013 по справі 818/2992/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р.Справа № 818/2992/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2013р. по справі № 818/2992/13-а

за позовом Приватного підприємства послуг протипожежного призначення "Воекс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство послуг протипожежного призначення "Воекс" (далі - ПП ППП «Воекс»), звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 року №0000072250/0/6848, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 84191 грн.75 коп.; від 11.04.2013 року №0000172250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3187 грн. 50 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р. адміністративний позов Приватного підприємства послуг протипожежного призначення "Воекс" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 05.02.2013 року №0000072250/0/6848, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 84191 грн.75 коп.; від 11.04.2013 року №0000172250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3187 грн. 50 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства послуг протипожежного призначення "Воекс" (м. Суми, вул. Войкова, буд. 53, код ЄДРПОУ 30770745) судовий збір у розмірі 873 грн. 80 коп. /вісімсот сімдесят три грн. 80коп./.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства послуг протипожежного призначення "Воекс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Проммаст-Стандарт", ТОВ "ТПК "Техномашпостач", ТОВ "Маркон Груп КО".

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 22.01.2013 року № 200/2250/30770745/4, яким встановлені порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000072250/0/6848 від 05.02.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 84191,75 грн., у тому числі за основним платежем 74437грн., штрафними (фінансовими) санкціями 9754,75грн., та №0000172250 від 11.04.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3187,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 3187,50 грн. (т.1 а.с.65, 66).

Не погодившись з вказаними повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у м.Сумах, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності податкових повідомлень - рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ПП ППП "Воекс" та ТОВ "Компанія "Вайліс" укладено договір від 22.06.2010р., за яким продавець ТОВ "Компанія "Вайліс" зобов'язується поставити узгодженими партіями покупцеві ПП ППП "Воекс" продукцію: обладнання для сигналізації, зазначену в видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару (т.1 а.с.139).

На виконання вказаного договору ПП ППП «Воекс» придбано у ТОВ "Компанія "Вайліс" обладнання для сигналізації.

Оплата проведена у безготівковій формі.

Придбане обладнання використано у господарській діяльності, що підтверджується актами приймання виконаних робіт.

Факт перевезення товару підтверджується актом виконаних робіт від 20.12.2010р., розрахунковими документами, свідоцтвом про реєстрацію, ліцензією (т.2 а.с.70-73).

Крім того, в матеріалах справи містяться документи, що підтверджують транспортування товару, а саме:

- перевезення за видатковою накладною №201207 від 20.12.2010р. від ТОВ "Компанія Вайліс" на загальну суму 102657.95 грн., в т.ч. ПДВ на суму 17109,66 грн. ФОП ОСОБА_1 за товарно-транспортною накладною №211207 від 20.12.2010р. (т. 2 а. с. 30) ;

- перевезення за видатковою накладною №201203 від 20.12.2010р. від ТОВ "Компанія Вайліс" на загальну суму 17240,93 грн., в т.ч. ПДВ на суму 2873,49 грн. ФОП ОСОБА_1 за товарно-транспортною накладною №201203 від 20.12.2010р. (т. 2 а. с. 97) ;

- перевезення за видатковою накладною №140201 від 14.02.2011р. від ТОВ "Компанія Вайліс" на загальну суму 22996,67 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3832,78 грн. ФОП ОСОБА_1 за товарно-транспортною накладною №140201 від 14.02.2011р., акт виконаних робіт від 14.02.2011р., товарний чек №3 від 14.01.2011р. на суму 640,00 грн. картка рахунку 3721 за січень 2011 р. (п. 7 Доповнень до адміністративного позову №34 від 20.05.2013р.)

Також у періоді, що перевірявся, ПП ППП «Воекс» укладено з ТОВ «ТПК Техномашпостач» договір поставки №040401 від 04 квітня 2011р, згідно з яким предметом поставки є обладнання з найменуванням, зазначеним у виставлених рахунках на кожну партію товару (т. 2 а.с. 98).

За вказаним договором товар фактично був поставлений відповідно до видаткових накладних №73 від 05 квітня 2011р. та №23 від 05 травня 2011р., згідно з якими постачальник ТОВ «ТПК «Техномашпостач»», покупець ПП ППП «Воекс», замовлення - рахунки №040401 від 04.04.2011р. та №040503 від 04.05.2011р., умова продажу - пошта (т.2а.с.165).

Товар від продавця до покупця транспортувався, зокрема, за рахунок покупця ПП ППП «Воекс» на власному автомобілі директора ПП ППП "Воекс", що підтверджується копією наказу про відрядження 04.05.2011р. Волошина А.І., в якому було отримано товар від ТОВ "ТПК "Техномашпостач" за видатковою накладною №23 від 05.05.2011р. на загальну суму 43824. 42 грн., в. т.ч. ПДВ 7304,07 грн.

Обладнання було оплачено в повному обсязі, про що свідчить банківська виписка від 04.04.2011р.

Придбаний у ТОВ «ТПК Техномашпостач» товар в повному обсязі використано в господарській діяльності ПП ППП «Воекс», що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку.

На підставі рахунку-фактури №300602 від 30 червня 2011р. ПП ППП "Воекс" придбано у ТОВ «Маркон Груп Ко» відповідне обладнання (т.2 а.с.143).

Фактичне відвантаження товару здійснено на підставі накладної ТОВ «Маркон Груп Ко» №300602 від 30 червня 2011р.

За довіреністю товар отримав директор ПП ППП "Воекс" Волошин А.І. (т.2 а.с.143).

Розрахунок за товар в повному обсязі здійснено в безготівковій формі, що підтверджуються банківською випискою від 30.06.2011р. (т.2 а.с.144).

На суму ПДВ, що сплачена у складі вартості товару, ТОВ «Маркон груп ко» видано податкову накладну №258 від 30 червня 2011р. (т.2 а.с.145).

Товар від продавця до покупця транспортувався за рахунок покупця ПП ППП «Воекс» на власному автомобілі директора ПП ППП "Воекс", що підтверджується копією наказу на відрядження від 30.06.2011р. Волошина А.І. на отримання товару за видатковою накладною №300602 від 30.06.2011р. на суму 23786,72 грн., в т.ч. ПДВ 3964,45 грн.

В подальшому товар, що придбаний у ТОВ "Маркон груп ко», в повному обсязі використано в господарській діяльності, що підтверджується договорами субпідряду, актами виконаних робіт.

Також позивачем придбавався товар у ТОВ «Проммаст-стандарт» на підставі рахунків-фактур №150801 від 15 серпня 2011р., № 160903 від 16 вересня 2011р., №291101 від 29 листопада 2011р.

Товар фактично отриманий відповідно до видаткових накладних, за дорученням директора ПП ППП "Воекс" Волошина А.І.

Оплату за товар здійснено у безготівковій формі.

Товар від продавця до покупця транспортувався, зокрема, за рахунок покупця ПП ППП «Воекс» на власному автомобілі директора ПП ППП "Воекс", що підтверджується копією наказу на відрядження від 15.08.2011р. Волошина А.І. на отримання товару за видатковою накладною №150801 віл 15.08.2011р. на суму 35014.03 грн.. в т.ч. ПДВ 5835,67 грн.

Отримане обладнання використано в господарській діяльності ПП ППП «Воекс».

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПП ППП "Воекс". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП ППП "Воекс" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від вказаних контрагентів, взаємопов'язаності позивача та ТОВ «Компанія "Вайліс"», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Промммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК "Техномашпостач», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія "Вайліс"», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Промммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК "Техномашпостач» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Також суд зазначає, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Компанія "Вайліс"», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Промммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК "Техномашпостач» і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Жодних судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія "Вайліс"», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Промммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК "Техномашпостач».

Щодо обґрунтування відповідачем нереальності правочину ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Промммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК "Техномашпостач» з позивачем висновками Актів інших податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки вказаних підприємств, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

В ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства позивачем.

Крім того, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що зазначені відповідачем обставини (відсутність технічних та трудових ресурсів у контрагента, транспортного та торгівельного обладнання, несплата та не декларування контрагентом податкових зобов'язань тощо) не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ПП ППП "Воекс" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ПП ППП "Воекс" та ТОВ «Компанія "Вайліс"», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Промммаст-Стандарт», ТОВ «ТПК "Техномашпостач» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2013р. по справі № 818/2992/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.