Постанова

від 13.08.2013 по справі 34/152

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 34/152

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоШевчук С.Р., суддівАкулової Н.В., Алєєвої І.В.

розглянувши касаційну скаргуБодні Володимира Павловича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 у справі№ 34/152 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорбота" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бодня Володимир Павлович прозвернення стягнення на предмет іпотеки

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Скрипченко Є.І., дов. № 799 від 16.10.2012

- відповідача: не з'явились

- третьої особи: Самійленко А.А., дов. б/н від 26.03.2013

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2011 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 (у складі головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапран В.В.) у справі № 34/152 задоволено позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорбота", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Бодня Володимир Павлович, у рахунок погашення заборгованості Бодні Володимира Павловича за кредитним договором № 115 від 31.05.2005 в розмірі 3035026 грн 36 коп., яка складається з:

-1643830 грн прострочена заборгованість по кредиту;

-1165723,35 грн прострочена заборгованості по процентах;

-147853,15 грн заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 28.04.2008 до 27.04.2011;

-77619,86 грн заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 28.04.2008 до 27.04.2011 перед ПАТ АБ "Укргазбанк" звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно нежитлове (вбудоване) приміщення, загальною площею 86,30 кв.м, що належить ТОВ "Скорбота" на праві приватної власності шляхом проведення прилюдних торгів. Встановлено початкову ціну продажу вказаного предмета іпотеки за його вартістю, визначеною згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, прийнятими у даній справі, Бодня Володимир Павлович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 у справі 34/152 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 2-1100/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2012 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду міста Києва від 31.11.2012, визнано недійсним кредитний договір № 115 від 31.05.2005, укладений між Боднею В.П. та ПАТ "Укргазбанк", а також визнано недійсним договір іпотеки від 31.05.2005, укладений між ТОВ "Скорбота" в особі Бодні В.П. та ПАТ "Укргазбанк".

Позивач та відповідач не скористались правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.08.2013 склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Шевчук С.Р., суддів Акулової Н.В., Алєєвої І.В. для розгляду касаційної скарги у справі № 34/152 господарського суду міста Києва.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 31.05.2005 між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк" та Боднею Володимиром Павловичем (позичальником) укладено кредитний договір, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 1643830 грн на строк з 31 травня 2005 року до 30 травня 2006 року, із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 12% річних.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 кредитного договору банк зобов'язується відкрити позичальнику позичковий рахунок та перерахувати позичальнику кредит в розмірі 1 643 830 грн з позичкового рахунка в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478, шляхом видачі готівки з каси банку.

31.05.2005 позичальник звернувся до банку з заявкою за вих. №13333_69 на видачу готівки в сумі 1 643 830 грн.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, відкривши позичальнику позичковий рахунок та надавши кредит в сумі 1 643 830 грн 31.05.2005, про що свідчить виписка із особового рахунку позичальника з 31.05.2005 до 10.08.2009.

За умовами кредитного договору, Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в п. 1.1 дійсного договору цілі та сплачувати заборгованість за кредитом згідно встановленого в договорі графіку на рахунок у ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478 (п.п.3.3.1 п.3.3).

Згідно підпункту 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язався нараховані проценти за користування кредитом за період з 31 травня 2005 року до 30 травня 2006 року сплатити у валюті кредиту виходячи із процентної ставки, зазначеної в п.п.1.1, 3.1.8 в такі строки:

- за період з 31 травня 2005 року до 31 липня 2005 року - сплатити проценти не пізніше 31 серпня 2005 року на рахунок в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478;

- за період з 1 серпня 2005 року до 30 травня 2006 року - сплачувати проценти щомісячно на рахунок в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478, (за термін фактичного користування грошовими коштами на протягом календарного місяця) у строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1 цього договору; проценти нараховувати за зобов'язаннями позичальника за період від дня одержання окремих сум за кредитом до дня його погашення.

Також судами встановлено, що 31.05.2005 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком (іпотекодержателем) та ТОВ "Скорбота" (іпотекодавцем), в особі виконуючого директора Бодні Володимира Павловича, було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавцем передано в іпотеку банку нерухоме майно - нежитлове (вбудоване) приміщення, загальною площею 86,30 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1997, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 3159 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності та записаного у реєстрову книгу за реєстровим №1057П. Загальна балансова вартість предмета іпотеки згідно довідки-характеристики №1048172 від 21.04.2005, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, в якій викладена характеристики предмета іпотеки, становить 33 000 грн.

Відповідно до п. 3.1.6 п.3.1 договору іпотеки банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової чи неодноразових прострочок позичальником сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту іпотекодержателю, використання кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов кредитного договору. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання кредитного договору, якщо іпотекодержатель і наступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо повернення у строк, визначений п.1.1 кредитного договору, кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у позичальника станом на 27.03.2011 виникла заборгованість перед банком в розмірі 2 809 553,35 грн. яка складається з: 1 643 830 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 1 165 723,35 грн - прострочена заборгованості по процентах, а також банком на підставі п. 5.2 кредитного договору нараховано пеню у сумі 147 853,15 грн - за несвоєчасне повернення кредиту за період з 28.04.2008 до 27.04.2011 та 77 619,86 грн - за несвоєчасну сплату процентів за період з 28.04.2008 до 27.04.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником(заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 3, 33 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.ст. 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 509, ст.ст. 526, 546, 549, 610, 611, 629, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 33 Закону України "Про іпотеку" суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що у банку як іпотекодержателя виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.05.2005 і задоволення вимог банку має відбуватись шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах з початковою ціною продажу вказаного предмета іпотеки за його вартістю, визначеною згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, здійснені на підставі правильної юридичної оцінки спірних правовідносин та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Щодо посилань скаржника на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 2-1100/12, яким визнано недійсними кредитний договір № 115 від 31.05.2005 та договір іпотеки від 31.05.2005, колегія суду касаційної інстанції не бере такі доводи до уваги, оскільки на момент прийняття рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2011 №34/152 вказані кредитний договір і договір іпотеки були чинними і не були визнані судом недійсними, в зв'язку з чим Київський апеляційний господарський суд при розгляді даної справи в апеляційному порядку дійшов правомірного висновку, що зацікавлена особа не позбавлена права звернутися до місцевого господарського суду із заявою про перегляд судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 34/152.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бодні Володимира Павловича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі № 34/152 залишити без змін.

Головуючий С.Р. Шевчук

С у д д я Н.В. Акулова

С у д д я І.В. Алєєва