Ухвала

від 08.08.2013 по справі 2а-1891/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/3027/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Голубєвої Г. К., Степашка О. І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-сервіс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-сервіс" (далі - ТОВ "Еліт-сервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) в якому просить визнати дії неправомірними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року позов ТОВ "Еліт-сервіс" задоволено частково. Визнано неправомірними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання податкової звітності ТОВ «Еліт-Сервіс», як податкової декларації, за липень 2010 року та подання нової декларації з виправленими недоліками. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Еліт-сервіс" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ТОВ "Еліт-сервіс" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було направлено декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва позивачу було надіслано лист від 11.08.2010 року за №2596/10/3/28-312, в якому вказано, що подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року не визнана як податкова звітність на підставі абз. 5 пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , оскільки не відповідає вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 , а саме: в декларації наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки та закреслювання.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III , податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пп. 3.4 п. 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 , зареєстрованого в Мін'юсті України 09.07.1997 року за №250/2054, зі змінами та доповненнями, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.3 Порядку №166 передбачено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Згідно п.п. 4.2 п. 4 Порядку №166, одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком.

Абзацом 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

У випадку подання платником документів звітності з переліченими вище помилками працівники органів ДПС попереджають платника податків про них і про наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності та пропонують надати нову, оформлену належним чином.

Якщо платник наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється, на примірнику, що залишається у платника, проставляється штамп «Отримано, попереджено про можливість невизнання».

Платнику в триденний термін надсилається повідомлення про невизнання органами ДПС декларації з ПДВ із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином.

В електронній базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус «Не визнано як податкова декларація» із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

В підпункті 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року підписана посадовою особою та скріплена печаткою позивача із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів та показників.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Еліт-Сервіс» в частині визнання неправомірними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання поданої ТОВ «Еліт-Сервіс»податкової декларації за липень 2010 року є правомірними та підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняти та визнати податкову звітність позивача, як податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року станом на 10.08.2010 року суди попередніх інстанцій виходили з того, що дані вимоги по суті фактично є вимогами про визнання протиправними дій щодо неприйняття звітності, тобто дублюють розглянуті вище позовні вимоги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Еліт-сервіс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович Г. К. Голубєва О. І. Степашко