Постанова

від 01.08.2013 по справі 826/6663/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2013 року 16:45 № 826/6663/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Куренівський парк»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Куренівський парк» (надалі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013р. №0001002250, №0000992250, №000082240, №000092240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вважає, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс».

Не погоджуючись з висновком податкового органу щодо порушення підприємством правил касової дисципліни, представник позивача звернув увагу суду на неможливість РРО роздрукування Z-звіту, якщо не було проведено жодного фіскального чека протягом 24 годин.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагентам позивача - ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеними контрагентами, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Також, представник відповідача зазначив про відсутність 729 фіскальних звітних чеків, а також не оприбуткування готівки в касі в розмірі 264,00 грн., за що передбачена діючим законодавством відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, яка і була застосована податковим органом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Куренівський Парк» (код ЄДРПОУ 21546424) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р., валютного .а іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р, за результатами якої складено акт від 05.02.2013 № 320/22-040/21546424.

Згідно з висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

1. п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 496 431,00 грн.,

2. п.138.2 пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п 139.1 ст.139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 660 596,00 грн.,

3. п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 №265/95-ВР зі змінами та доповненнями,

4. п.п.2.6, п.п.2.8, п.п.2.9 п.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою, Правління Національного банку України від 15.12.04 №637 із змінами та доповненнями. Постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 року № 637 зі змінами та доповненнями.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013р. №0001002250 про збільшення суми податкового зобов'язання ТОВ «Куренівський Парк» за платежем: (код 3011021000) податок на прибуток усього - 836 741грн., від 20.02.2013р. №0000992250 про збільшення суми податкового зобов'язання за платежем: (код 3014010100) податок на додану вартість усього - 744 647грн., від 20.02.2013р. №000082240 про застосування суми штрафних санкцій (код платежу 302180900) усього - 247860грн., від 20.02.2013р. №000092240 про застосування суми штрафних санкцій (код платежу 302180900) усього - 1320грн.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Куренівський Парк» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 010108 №19/0108 з ПП «Амброзія» (Постачальник), на виконання умов якого, ПП «Амброзія» були поставлені на адресу ТОВ «Куренівський Парк» продукти харчування на загальну суму 90 381,82 грн., в т.ч. ПДВ - 15 063,63 грн.

Також, між ТОВ «Куренівський Парк» (Покупець) та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» (Постачальник) укладено договір постачання від 30.09.11 №142, на підставі якого ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» були виписані на адресу ТОВ «Куренівський Парк» видаткові та податкові накладні за продукти харчування на загальну суму 388 196,00 грн., в т.ч. ПДВ - 481,366,00 грн.

Податковий орган вважає, що фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами фактично не здійснювались, є безтоварними, а підприємства-постачальники мають ознаки фіктивних.

Такі висновки податкового органу обумовлені тим, що від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов акт від 27.07.12 №2818/22-3/32850778 про неможливість проведення зустрічної звірки, ПП «Амброзія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період 01.11.11 по 31.01.11, з 01.01.12 по 31.01.12, в якому зазначено, що ПП «Амброзія» не знаходиться за юридичною адресою, директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

При цьому, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також, відповідно до акту від 12.11.12 №5164/22-521/34291801 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» (код 34291801) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012, ДПІ у Дніпровському районі, фактичної адреси ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» та його службових осіб не встановлено. Балансова вартість основних фондів - 0,00 грн., кількість працюючих - 1 чол.

Наведені обставини відповідач вважає достатніми для можливості стверджувати про відсутність реальних поставок товару на адресу позивача від вказаних контрагентів.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» були зареєстрованими платниками податку на додану вартість та мали свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, на підтвердження реальності здійснення спірних операцій в матеріалах справи наявні договори купівлі-продажу товарів, додатки до них, податкові накладні, видаткові накладні, відомості ДАІ про реєстрацію за директором ТОВ «Гарнт Інвест Сервіс» автомобіля, докази сплати ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» до Державного бюджету України сум ПДВ за операціями з позивачем, довіреності на одержання матеріальних цінностей, акти звірки взаєморозрахунків, договір оренди складських приміщень ПП «Амброзія», договір поставки устаткування (холодильник) ПП «Амброзія»,звіт форми 1ДФ ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» щодо кількості працюючих (5 чоловік). Крім того, усі товари були оприбутковані позивачем через РРО, на підтвердження чого позивачем надано до суду відповідні звіти. Крім того, поставка купленого позивачем товару підтверджується сертифікатами відповідності товару.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу , що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації про не знаходження ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарнт Інвест Сервіс» за юридичною адресою, відсутності трудових ресурсів та необхідного обладнання, що спростовано позивачем . Суд вважає, що наведені податковим органом доводи не є достатніми та беззаперечними обґрунтуваннями безтоварності господарських операцій та фіктивності ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс». Крім того такі доводи не підтверджуються та спростовують наявними в матеріалах справи доказами.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарнт Інвест Сервіс».

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року №0000082240 про сплату штрафних санкцій у розмірі 247860,00 грн. за порушення п. 9 ст. 3 Закону №265, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Куренівський Парк» не забезпечено зберігання 729 Z-звітів РРО, в т.ч.: ,

- РРО «Марія 301 МТМ», (бар), реєстраційний № 2656006082, зав. №АА1060020966, за 30.09.2011, за період з 05.11.2011 по 30.09.2012, всього 331 Z-звіт;

- РРО «Марія 301 МТМ», (концерт хол), реєстраційний №2656006083, зав №АА 1060020969 за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 знято лише Z - звіти за: 21.10.2011 №0108, 23.12.2011 №0109; 27.12.2011 №0110, 29.12.2011 №0111, 01.01.2012 №0112, 12.02.2012 №0113, 15.02.2012 №0114, 06.03.2012 №0115, 09.03.2012 №0116, 21.03.2012 №0117, 23.03.2012 №0118, 25.05.2012 №0119, 31.05.2012 №0120, 27.06.2012 №0121, 14.10.2012 №0122, всього роздруковано та збережено 14 Z -звітів, не роздруковано та не збережено всього 352 Z - звіта;

- РРО «Марія 301 МТМ», (ресторан), реєстраційний №2656006084, зав. №АА 1060020967 за період з 11.09.2011 по 04.11.2011 не роздруковано та не збережено 35 Z - звітів; за період з 03.01.2012 по 10.01.2012 не роздруковано та не збережено 8 Z - звітів; за період з 02.04.2012 по 04.04.2012 не роздруковано та не збережено З Z - звіта, всього 46 Z - звітів.

Пунктом 9 статті 3 Закону №265 передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продану товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з п.4 ст.17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

В свою чергу, відповідно до Технічного висновку ЦСО ТОВ «ЮСіеС-УКР» від 19.12.2011р. щодо технічних особливостей РРО «Марія-301 МТМ» з версією програмного забезпечення М301Т10, в зв'язку з технічними особливостями, неможливо зняти Z-звіт, якщо не було проведено жодного фіскального чеку.

В зв'язку з технічними особливостями РРО «Марія- 301МТМ» з встановленою версією програмного забезпечення, Z-звіт можливо зняти після проведено хоча б одного фіскального чека.

Тобто, після роздрукування на РРО «Марія-ЗОІМТМ» чергового Z-звіту, протягом наступних 24 годин, як того вимагає Закон №265, неможливо роздрукування Z-звіту, якщо не було проведено жодного фіскального чека.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 06.07.1995р. №265 (Закон №265) на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру РРО та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

РРО «Марія - 301МТМ» з встановленою версією програмного забезпечення (301МТМ) внесені до Державного реєстру РРО наказом ДПА України від 13.01.2011р. №21, допущені до використання, але нормативно-правових актів та порядку щодо вирішення питань по роздрукуванню та збереженню фіскальних звітних чеків (Z-звіти) на РРО «Марія- 301МТМ» не прийнято.

Відповідно ст.13 Закону №265 вимоги щодо реалізації фіскальних функцій РРО для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п.2 постанови KM України від 07.02.2001р. № 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" Міністерство промислової політики зобов'язано було забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Однак, нормативно обґрунтовані технічні вимоги до автоматів з продажу товарів (послуг), а також запам'ятовуючі пристрої (фіскальна пам'ять) для оснащення діючих автоматів відсутні.

Разом з тим, дозволяється суб'єктам господарювання використовувати РРО таких моделей з програмним забезпеченням, що внесені до Державного реєстру РРО.

Судом встановлено, що не роздруківка спірних Z-звітів пов'язана у зв'язку із відсутністю проведення касових операцій у перевіряємий період. Доказів того, що в цьому періоді проводились такі операції відповідачем не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача пункту 9 статті 3 Закону №265, відповідно про протиправність повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року №0000082240.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року № 0000092240 про сплату штрафних санкцій у розмірі 1320,00 грн. за порушення п.2.6 Положення №637, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, по РРО «Марія 301 МТМ» (бар) реєстраційний №2656006082 зав. №АА1060020966 за 01.10.2011 (Z - звіт від 01.10.2011 № 0103) виторг склав у сумі 264,00 грн. (двісті шістдесят чотири грн. 00 коп.), а в касовій книзі зазначені кошти у сумі 264,00 грн. не оприбутковано.

З огляду на викладене ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС зроблено висновок щодо порушення ТОВ «Куренівський парк» п.2.6 Положення №637 та відповідно до п.1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (із змінами і доповненнями, далі за текстом - Указ №436) застосовано до вказаного суб'єкта господарювання штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1320,00 грн. (264,00грн.х5).

Згідно з п.2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у ій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковують, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 4.1 Положення для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових Розрахунків , а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення).

Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (використання РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства (відповідні роз'яснення надані листом НБУ від 25.05.2007р. N11-110/2058-5398).

Пунктом 1 Указу №436 передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд звертає увагу, що неоприбуткування готівки в розмірі 264,00 грн. позивачем не заперечується та пояснюється помилкою працівника ТОВ.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність застосування до Товариства штрафних санкцій в розмірі 1 320,00 грн., відповідно податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року № 0000092240, на думку суду, є правомірним.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 20 лютого 2013р. №0001002250, №0000992250 та №000082240.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 09 серпня 2013 року