Ухвала

від 17.12.2013 по справі 826/6663/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6663/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Векуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Куренівський парк» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.02.2013 року №0001002250, №0000992250, №0000082240, №0000092240,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.02.2013 року №0001002250, №0000992250, №0000082240, №0000092240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 20 лютого 2013 року №0001002250, №000009922250, 0000082240.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 195 КАС України колегія суддів визнала за необхідне переглянути постанову суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 05.02.2013 року №320/22-5-040/21546424.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 496431,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на 32812,00 грн., листопад 2011 року - 89125,00 грн., грудень 2011 року - 142979,00 грн., січень 2012 року - 82395,00 грн., лютий 2012 року 125126,00 грн., травень 2012 року 23994,00 грн.;

- п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 660596,00 грн., у тому числі за ІІ - ІV квартали 2011 року на 308306,00 грн., І квартал 2012 року - 195714,00 грн., за І півріччя 2012 року - 327096,00 грн., за ІІІ квартали 2012 року - 352290,00 грн.

- п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- пп. 2.6, пп. 2.8, пп. 2.9 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою, Правління Національного банку України від 15.12.04 року №637.

20 лютого 2013 року ДПІ у Подільському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000092240, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою, Правління Національного банку України від 15.12.04 року №637 до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 1320,00 грн.;

- №0000082240, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 247860,00 грн.;

- №0001002250, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 836741,00 грн., у тому числі за основним платежем 660596,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 176145,00 грн.;

- №0000992250, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 744647,00 грн., у тому числі за основним платежем 496431,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 248216,00 грн.

Переглядаючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20 лютого 2013 року №0001002250 та 0000992250, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в обґрунтування порушення позивачем норм п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 188.1 ст. 188 ПК України орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс».

Так, на думку відповідача позивачем неправомірно сформовані данні податкового обліку з контрагентом ПП «Амброзія», оскільки згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.11.2011 року по 31.11.2011 року, з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року» від 27.07.2012 року №2818/22-3/32850778 зазначений контрагент не знаходиться за юридичною адресою.

Також, в акті перевірки орган державної податкової служби вважає, що позивачем неправомірно сформовані данні податкового обліку з контрагентом ТОВ «Гарант Інвест Сервіс», оскільки згідно акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року» від 12.11.2012 року №5164/22-521/34291801, зазначений контрагент не знаходиться за юридичною адресою, на товаристві відсутні основні фонди, трудові ресурси, транспортні засоби.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеними вище контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП «Амброзія» (ппостачальник) укладено договір від 01 січня 2008 року №19/0108 купівлі - продажу на умовах відстрочки платежу, відповідно до якого останній зобов'язується поставити товар на умовах та в порядку, що визначений зазначеним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»). Покупець надає замовлення на поставку на підставі специфікації, затвердженою сторонами, в якій визначений асортимент (список) товарів, які поставляються по даному договору, їх вартість (додаток 2 «Специфікація»). Специфікація є невід'ємною частиною цього договору. Замовлення на поставку і поставка формується на підставі затвердженого сторонами графіку замовлень та поставок (додаток 3 «Графік Замовлень та поставок») (т. 2 а.с. 87 - 95).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні (т. 2 а.с. 174 - 220), податкові накладні (т.1 а.с. 236 - т. 2 а.с. 33).

На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Амброзія» позивачем надані:

- договір оренди нежитлового приміщення від 03 травня 2011 року №6, відповідно до якого ПП «Амброзія» орендує у ТОВ «Сервіс - центр» частину нежитлового приміщення за адресою: Україна, м. Київ, Військовий проїзд, 1/8, перший поверх будівлі літери «А» загальною площею 326,00 м 2 (т. 3 а.с. 100 - 104);

- згідно договору на поставку устаткування та монтажних робіт від 16.06.2011 року №07/06/11, ПП «Амброзія» придбала та ввела в експлуатацію на складі холодильне устаткування для камери зберігання (т. 3 а.с. 105 - 109);

- сертифікати відповідності з додатками на овочі свіжі в асортименті (67 найменувань), листів пряних рослин в асортименті згідно додатку (7 найменувань), фрукти свіжі у асортименті (50 найменувань), цитрусові в асортименті (11 найменувань) (т. 3 а.с. 221 - 232);

- документи, що підтверджують наявність у комірника ПП «Амброзія» фургону малолітражного ГАЗ-2705, який, як зазначено позивачем, використовувався в господарській діяльності (т. 3 а.с. 235);

- фінансовий звіт ПП «Амброзія» (т. 3 а.с. 238);

- штатний розклад на 01.10.2011 року, відповідно до якого на товаристві працюють 7 осіб (т. 4 а.с. 12);

- балансову довідку про наявність основних засобів, відповідно до якої на підприємстві наявне майно, зокрема, холодильне устаткування (т. 4 а.с. 13)

Також, 30 вересня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» (постачальник) укладено договір постачання №142, відповідно до якого останній поставляє а покупець приймає і оплачує товар згідно рахункам або товарним накладним, на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: продукти, безалкогольні напої.

01 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» укладено доповнення до договору від 30.09.2011 року №142, яким визначено, що останній зобов'язується поставити товар на умовах та в порядку, що визначений зазначеним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»). Покупець надає замовлення на поставку на підставі специфікації, затвердженою сторонами, в якій визначений асортимент (список) товарів, які поставляються по даному договору, їх вартість (додаток 2 «Специфікація»). Специфікація є невід'ємною частиною цього договору. Замовлення на поставку і поставка формується на підставі затвердженого сторонами графіку замовлень та поставок (додаток 3 «Графік Замовлень та поставок») (т. 2 а.с. 97 - 101).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні (т. 2 а.с. 122 - 173), та податкові накладні (т. 2 а.с. 34 - 85).

Згідно податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І квартал 2012 року у ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» працює у штаті 5 осіб.

Також, позивачем надано довіреність на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на отримання від ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» цінностей за договором постачання від 30.09.2011 року №142. Всі видаткові накладні підписані ОСОБА_3

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами ПП «Амброзія» та ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих контрагентом податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.11.2011 року по 31.11.2011 року, з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року» від 27.07.2012 року №2818/22-3/32850778 та акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року» від 12.11.2012 року №5164/22-521/34291801, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та ПП «Амброзія», ТОВ «Гарант Інвест Сервіс» правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність товариства за юридичною адресою не є підставою вважати, що укладений правочин є недійсним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 20 лютого 2013 року №0001002250 та 0000992250.

Переглядаючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 лютого 2013 року №0000082240, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на думку відповідача позивачем в порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не забезпечено зберігання 729 Z-звітів РРО, в тому числі:

- РРО «Марія 301 МТМ», (бар), реєстраційний №2656006082, зав. №АА1060020966, за 30.09.2011 року, за період з 05.11.2011 року по 30.09.2012 року, всього 331 Z-звіт;

- РРО «Марія 301 МТМ», (концерт хол), реєстраційний №2656006083, зав №АА 1060020969 за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року знято лише Z - звіти за: 21.10.2011 року №0108, 23.12.2011 року №0109; 27.12.2011 року №0110, 29.12.2011 року №0111, 01.01.2012 року №0112, 12.02.2012 року №0113, 15.02.2012 року №0114, 06.03.2012 року №0115, 09.03.2012 року №0116, 21.03.2012 року №0117, 23.03.2012 року №0118, 25.05.2012 року №0119, 31.05.2012 року №0120, 27.06.2012 року №0121, 14.10.2012 року №0122, всього роздруковано та збережено 14 Z -звітів, не роздруковано та не збережено всього 352 Z - звіта;

- РРО «Марія 301 МТМ», (ресторан), реєстраційний №2656006084, зав. №АА 1060020967 за період з 11.09.2011 року по 04.11.2011 року не роздруковано та не збережено 35 Z - звітів; за період з 03.01.2012 року по 10.01.2012 року не роздруковано та не збережено 8 Z - звітів; за період з 02.04.2012 року по 04.04.2012 року не роздруковано та не збережено 3 Z - звіта, всього 46 Z - звітів.

Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами, позивач у своїй діяльності використовував зареєстровані згідно діючого законодавства реєстратори розрахункових операцій Марія-301МТМ (фіскальний №2656006082, №2656006083, №2656006084).

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 4 статті 17 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до положень статті 2 зазначеного Закону фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням; зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. №199 визначено термін Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора;

Відповідно до пункту 17 зазначених Вимог чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну), зокрема: підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Разом з тим, Згідно технічного висновку від 19 грудня 2011 року, що складений ЦСО ТОВ «ЮСіеС-Укр» на реєстраторі розрахункових операцій Марія - 301МТМ, з версією програмного забезпечення М301Т10, в зв'язку з технічними особливостями, неможливо зняти Z-звіт, якщо не було проведено жодного фіскального чека. Операція службового внесення та вилучення готівкових коштів не є фіскальною, і в разі їх проведення на зміні без торгових операцій Z звіт роздруковуватися не буде (т. 2 а.с. 86).

Під час апеляційного розгляду справи, з метою повного з'ясування обставин, що мають значення для перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів витребувала у позивача пояснення щодо наявності тривалих переривів у роботі реєстраторів розрахункових операцій, у зв'язку із чим не друкувалися фіскальні чеки.

Так, позивачем надані пояснення, відповідно до яких, в залежності від сезону роботи, потоку покупців, типа і об'єму замовлених заходів працюють вищевказані підрозділи - ресторан, бар, концерт - хол. У зв'язку із цим у роботі реєстраторів розрахункових операцій виникають тривалі перериви і відповідно не друкувалися фіскальні чеки.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, після роздрукування на РРО «Марія-301МТМ» чергового Z-звіту, протягом наступних 24 годин, як того вимагає Закон, неможливо роздрукування Z-звіту, якщо не було проведено жодного фіскального чека.

Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру РРО та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Як встановлено судом першої інстанції, РРО «Марія - 301МТМ» з встановленою версією програмного забезпечення М301Т10 внесені до Державного реєстру РРО наказами ДПА України від 13.01.2011 року №21, від 4 листопада 2011 року №114, від 6 квітня 2012 року №271, від 14 травня 2012 року №406, від 23 серпня 2012 року №772, допущені до використання, але нормативно-правових актів та порядку щодо вирішення питань по роздрукуванню та збереженню фіскальних звітних чеків (Z-звіти) на РРО «Марія- 301МТМ» не прийнято.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив неправомірність податкового повідомлення - рішення від 20 лютого 2013 року №0000082240.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині, що була оскаржена в апеляційному порядку, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 23.12.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.