Рішення

від 15.08.2013 по справі 919/726/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року справа № 919/726/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі виконавчого комітету Качинської селищної ради

(вул. Нестерова, 5, м. Севастополь, 99804

Ідентифікаційний код: 04367329)

За участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача інспекція Державного архітектурно-будівельного

контролю у м. Севастополі

(вул. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99045).

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар"

(99040, м.Севастополь, вул. Ген.Коломійця,2

Ідентифікаційний код: 32296546)

про знесення самочинного будівництва

за участю представників:

прокурора (Прокуратура Нахімовського району міста Севастополя) - Шульги Антона Миколайовича - старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посвідчення № 005749 від 25.09.2012;

позивач (Виконавчий комітет Качинської селищної ради) - явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідача (ТОВ "Пілар") - Єременка Віталія Васильовича - представник, довіреність б/н від 10.07.2013;

третя особа (Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі) - явку уповноваженого представника не забезпечила.

Суть спору:

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі виконавчого комітету Качинської селищної ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" (далі - відповідач) про знесення самочинного будівництва .

Ухвалою суду від 25.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі. Розгляд справи призначено на 16.07.2013.

Ухвалою суду від 16.07.2013 розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 15.08.2013.

У судове засідання позивач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Причини неявки суду не пояснили, вимоги ухвал суду від 25.06.2013 та 16.07.2013 не виконали, витребувані докази не надали.

Зі змісту статті 22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ураховуючи викладене, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Відповідач скористався правом. Наданим йому 59 Господарського процесуального кодексу України та надав відзив на позовну заяву, вважає. Що порушень законодавства з боку відповідача немає, оскільки відповідачем було сповіщено інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про початок будівництва бази відпочинку в с.Орловка по Качинському шосе 35/46, а отже двоповерховий гостьовий котедж, розташований за адресою: м.Севастополь, Качинське шосе 35/46 не є самочинно забудованим об'єктом та будується згідно з проектною документацією в рамках діючого законодавства. Також відповідач звертає увагу на те, що прокурором та позивачем не доказано посилання на те, що спірний об'єкт будується в пляжній зоні м.Севастополя (арк. с 100-101).

У судовому засіданні представник прокурор надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

Встановив :

19.12.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендарю (відповідач) Орендодавцем (позивач) було передано у строкове платне користування земельну ділянку площею2,1967 га, розташовану за адресою: м.Севастополь, с.Орловка. Качинське шосе, 35 для реконструкції та обслуговування бази відпочинку «Кача» (далі - Договір) (арк. с 8-11).

Договір зареєстрований у Головному управлінні Держземагентства у м.Севастополі 28.12.2012.

Посилаючись на те, що актом інспекції ДАБК від 23.05.2013 №533/ю встановлено, що на земельній ділянці, переданій за Договором відповідачу, в порушення вимог статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснено будівництво двоповерхового гостьового котеджу, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.. Качинське шосе, 35/46 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (арк. с.12) та на те, що актом перевірки Державної Азово-Черноморської екологічної інспекції та актом Державної інспекції сільського господарства в місті Севастополі №89 від 04.06.2013 (арк. с. 20-27, 28-35), встановлено, що зазначений об'єкт самочинного будівництва знаходиться в межах пляжної зони, чим порушуються вимоги Водного кодексу України та Земельного кодексу України, просить зобов'язати відповідача знести самочинно забудований об'єкт - двоповерховий гостьовий котедж, розташований за адресою: м.Севастополь, вул.Качинське шосе, 35/46.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши прокурора та представника відповідача, суд дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до підпункту б) частини 1 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Статтею 90 Водного кодексу визначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (частини 3 статті 60 Земельного кодексу України).

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях (частина 7 статті 87 Водного кодексу України).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором та позивачем не надано суду проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг з встановленою в них пляжною зоною в м.Севастополі та в окружних межах, тобто недоведений факт наявності погодженого та затвердженого проекту визначення розмірів і меж водоохоронних зон зі встановленням прибережної захисної смуги, не доведено факту оприлюднення та доведення до відома відповідача рішення щодо встановлення меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму саме на тій території, де розміщений спірний об'єкт.

Натомість, згідно з кадастрового плану, надана відповідачу за Договором земельна ділянка надана для реконструкції та обслуговування бази відпочинку «Кача» з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення відповідно до «Класифікації видів цільового призначення земель», з призначенням земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення - код Е07.01 (арк. с 98).

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

За таких обставин суд не вбачає в діях відповідач порушень вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України при здійсненні будівництва двоповерхового гостьового котеджу на території наданої відповідачу в оренду земельної ділянці і відхиляє доводи відповідача як недоведені.

Крім того, суд звертає увагу на те, що актом Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, на який посилається прокурор, встановлена відсутність порушень норм та вимог природоохоронного законодавства на території, наданої відповідачу в оренду (арк..с.20-27).Актом Державної інспекції сільського господарства у м.Севастополі також встановлено, що на момент проведення перевірки порушень, визначених статтею 211 Земельного кодексу України не встановлено, прибережної захисної смуги земельної ділянки згідно статті 60 Земельного кодексу не встановлено (арк..с. 28-35).

Щодо посилання прокурора на те, що спірний об'єкт є обертом самочинної забудови, суд зазначає наступне.

Актом інспекції ДАБК від 23.05.2013 №533/ю встановлено, що на земельній ділянці, переданій за Договором відповідачу, в порушення вимог статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснено будівництво двоповерхового гостьового котеджу, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул. Качинське шосе, 35/46 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (арк. с.12)

За приписами статті 376 Цивільного кодексу 1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 34 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" визначається, що замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Під час розгляду справи судом, відповідачем надано суду Декларацію про початок виконання будівельних робіт - будівництво бази відпочинку в с.Орловка по Качинському шосе, 35/46, зареєстровану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі 15.07.2013 (арк. с 82-83). Тобто, на час розгляду справи спірний об'єкт не може вважатися об'єктом самочинного будівництва, оскільки будується на відведеній для цієї мети земельній ділянці згідно проектної документації в рамках діючого законодавства.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено 19.08.2013.

Суддя /підпис/ І.А.Харченко

Розсилка рекомендованою кореспонденцією з повідомленням:

Прокуратура міста Севастополя

99011, м.Севастополь, вул. Л.Павліченко,1

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя

вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99011

виконавчий комітет Качинської селищної ради

вул. Нестерова, 5, м. Севастополь, 99804

ТОВ "Пілар"

99040, м.Севастополь, вул. Ген.Коломійця,2

інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі

(вул. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99045)