Постанова

від 25.09.2013 по справі 919/726/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 919/726/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Черткової І.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

прокурор: Шульга Антон Миколайович, посвідчення №005749 від 25.09.2012р.;

позивача: не з'явився - Виконавчий комітет Качинської селищної ради;

відповідача: Товаченко Олександр Вікторович, довіреність б/н від 17.06.2013р. - ТОВ "Пілар";

третя особа: не з'явилась - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 15.08.2013 року у справі № 919/726/13

за позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Качинської селищної ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі

про знесення самочинного будівництва

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі виконавчого комітету Качинської селищної ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" про знесення самочинно збудованого об'єкту у вигляді двоповерхового гостьового котеджу, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Качинське шосе, 35/46, який знаходиться на території земельної ділянки відповідача в с. Орловка, що належить останньому на праві оренди відповідно до договору №853690004000288 від 28.12.2012р.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.08.2013 року у справі №919/726/13 (суддя Харченко І. А.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача є відповідний документ, який дає право виконувати будівельні роботи, а прокурор не надав суду доказів використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням або не для цілій, встановлених договором оренди №853690004000288 від 28.12.2012р.

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати у повному об'ємі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора Нахімовського району міста Севастополя.

Апеляційна скарга мотивована посиланням заступника прокурора міста Севастополя на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.

Зокрема, прокурор вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що будівництво на земельній ділянці суперечить меті надання в оренду земельної ділянки, адже згідно договору оренди №853690004000288 від 28.12.2012р. земельну ділянку надано відповідачу в оренду для реконструкції та обслуговування бази відпочинку «Кача», але в супереч цим умовам договору, відповідач побудував на земельній ділянці новий об'єкт, що підтверджується актами перевірки.

Крім того, заступник прокурора міста Севастополя посилається на те, що будівництво спірного об'єкту здійснюється з порушенням вимог чинного Водного кодексу України, оскільки генеральним планом міста Севастополя, затвердженим рішенням Севастопольської міської ради №4114 від 13.12.2005р., встановлений розмір прибережної захисної смуги уздовж Чорного моря зі спеціальним режимом на відстані 100 метрів, який в умовах реконструкції на забудованих територіях становить 50 метрів від урізу води та в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, а відтак на неї розповсюджуються дія статті 90 згаданого кодексу.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року, з урахуванням ухвали від 12 вересня 2013 року, апеляційна скарга заступника прокурора міста Севастополя прийнята до провадження суду апеляційної інстанції та справа призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Сотула В. В., судді Черткова І. В., Голик В. С.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2013 року, у зв'язку з відпусткою, суддю Сотула В. В. замінено у складі колегії із розгляду апеляційної скарги у справі на суддю Воронцову Н. В.

Головуючим суддею у справі №919/726/13 призначено суддю Воронцову Н. В.

В судовому засіданні, 25 вересня 2013 року, прокурор наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача заперечував проти скасування оскаржуваного рішення суду, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Виконавчий комітет Качинської селищної ради та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 25 вересня 2013 року за відсутності представників виконавчого комітету Качинської селищної ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

19.12.2012р. між Каченською сільською радою та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендарю (відповідач) Орендодавцем було передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,1067 га, розташовану за адресою: м.Севастополь, с.Орловка. Качинське шосе, 35 для реконструкції та обслуговування бази відпочинку «Кача» (далі - Договір) (арк. с 8-11).

Договір зареєстрований у Головному управлінні Держземагентства у м.Севастополі 28.12.2012р.

Відповідно до умов вказаного договору Орендодавець згідно з рішенням Качинської селищної ради № 692 від 06 грудня 2012 року надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Севастополь, Нахімовський район, с. Орлівка, Качинське шосе, 35.

Пунктом 3.1 договору оренди визначено, що він укладений строком до 20 січня 2055 року.

19 грудня 2012 року між Качинською селищною радою Нахімовського району міста Севастополя та товариством з обмеженої відповідальністю „Пілар" був підписаний акт прийому-передання земельної ділянки, яким засвідчено факт передання спірної земельної ділянки відповідачу (а.с. 95).

23 травня 2013 року головним державним інспектором відділу контролю за будівництвом об'єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі Площенко В.І. була здійснена перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складений відповідний акт перевірки № 533/ю (а.с. 12).

Згідно із зазначеним актом перевірки встановлено, що на земельній ділянці, переданій за договором відповідачу, в порушення вимог статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснено будівництво двоповерхового гостьового котеджу, розташованого за адресою: м.Севастополь, вул.. Качинське шосе, 35/46 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (арк. с.12) та те, що актом перевірки Державної Азово-Черноморської екологічної інспекції та актом Державної інспекції сільського господарства в місті Севастополі №89 від 04.06.2013р. (арк. с. 20-27, 28-35), встановлено, що зазначений об'єкт самочинного будівництва знаходиться в межах пляжної зони, чим порушуються вимоги Водного кодексу України і Земельного кодексу України.

На підставі Акту перевірки № 533/ю були складені протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 273-533/ю та № 280-533/п щодо товариства з обмеженою відповідальністю „Пілар" та його генерального директора та вказані особи притягнути до відповідальності (а.с. 14,15).

23-29 травня 2013 року державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Горалевич К.Г. була проведена перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складений відповідний акт (а.с. 20-27).

Відповідно до вказаного акту було встановлено, що на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні відповідача, у межах 100 метрів від урізу розташовані об'єкти нерухомості, зокрема 2 котеджі.

Одночасно з перевірками відповідача, що здійснювалась посадовими особами Інспекції ДАБК та Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, в.о. начальника відділу контролю за використання та охороною земель Держсільгоспінспекції у м. Севастополі Карташовим В.В. була здійснена перевірка дотримання суб'єктами господарювання земельного законодавства, про що складений відповідний акт перевірки № 89 від 04 червня 2013 року (а.с. 28).

Згідно з цим актом під час перевірки були встановлені порушення, зокрема земельна ділянка, що орендується товариством, знаходиться у межах пляжної зони. На даній земельній ділянці у межах пляжної зони розташовані двохповерхові будівлі та навіс над кіноконцертним майданчиком, що не відповідає положенням частини 3 статті 90 Водного кодексу України.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора Нахімовського району міста Севастополя до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судових засіданнях представника відповідача та прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора міста Севастополя не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, звертаючись до господарського суду міста Севастополя з даним позовом, прокурор Нахімовського району міста Севастополя вказав на те, що за результатами проведеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі перевірки був встановлений факт здійснення будівництва спірного об'єкту нерухомості без дозвільного документа, що свідчить про самочинність будівництва.

Також, відповідно до цього припису № 277-533/ю від 23 травня 2013 року про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідача було зобов'язано усунути порушення у сфері містобудівної діяльності шляхом приведення документації у відповідність до чинного законодавства.

Згідно частини 15 статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій", здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом. Недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.

За положеннями частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник користувач земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за собою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Аналіз наведених норми свідчить про те, що критеріями самочинного будівництва є: будівництво на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, будівництво, здійснене без дозволу або проекту, будівництво, здійснене з порушенням норм і правил.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю „Пілар" були подані до Інспекції ДАБК та зареєстровані нею декларації про початок виконання будівельних робіт, тобто відповідачем припис третьої особи був виконаний. Вказані обставини сторонами та учасниками судового процесу не заперечуються.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок господарського суду міста Севастополя про відсутність підстав віднесення спірного об'єкту нерухомості до об'єктів самочинного будівництва.

Прокурором Нахімовського району міста Севастополя й заступником прокурора міста Севастополя також вказувалось на те, що будівництво на земельній ділянці суперечить цільовому призначенню земельної ділянки та меті надання в оренду земельної ділянки.

Відповідно статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії.

Згідно з землевпорядною документацією, що наявна у матеріалах справи, земельна ділянка, що була надана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „Пілар", відноситься до земель рекреаційного призначення.

Згідно зі статтею 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать, зокрема, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів та інших аналогічних об'єктів.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України закріплено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Нормами чинного земельного законодавства, а саме, Земельним кодексом України, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів „Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, чітко визначено право власника чи землекористувача земельної ділянки рекреаційного призначення використовувати таку земельну ділянку у тому числі для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

Крім того, з кадастрового плану земельної ділянки, кадастровий номер 8536900000:08:001:0099, що була передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „Пілар", вбачається, що земельна ділянка передана для реконструкції та обслуговування бази відпочинку „Кача" з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення відповідно до „Класифікації видів цільового призначення земель" земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення - код Е 07.01.

Отже, використання спірної земельної ділянки товариством з обмеженою відповідальністю „Пілар" здійснюється з дотриманням її цільового призначення.

Стосовно доводів прокурора Нахімовського району міста Севастополя та заступника прокурора міста Севастополя про невиконання товариством з обмеженою відповідальністю „Пілар" вимог діючого законодавства та умов договору оренди щодо використання земельної ділянки з урахуванням встановлених обмежень, зокрема щодо використання пляжної зони прибережної захисної смуги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З положень чинних Земельного кодексу України та Водного кодексу України вбачається, що прибережні захисні смуги, у тому числі пляжні зони, є землями з обмеженим режимом використання. Разом з тим, межі таких зон повинні бути встановлені на підставі проекту землеустрою, а також під час розроблення проекту землеустрою на конкретну земельну ділянку та у кадастровому плані на таку земельну ділянку. При цьому, заінтересовані організації, зокрема орендарі земельних ділянок, повинні бути повідомлені про межі та режими використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що був розроблений відповідний проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги з встановленням в них пляжної зони в місті Севастополі та окружних межах.

Крім того, ані проектом землеустрою на земельну ділянку, що орендується відповідачем, ані кадастровим планом на цю земельну ділянку межі прибережної захисної смуги та пляжної зони так саме не встановлені, як і не передбачені обмеження щодо використання пляжної зони.

У якості доказів порушення вимог щодо використання пляжної зони прибережної захисної смуги заступник прокурора міста Севастополя посилається на генеральний план міста Севастополя, яким такі обмеження встановлені. Однак статтею 60 Земельного кодексу України чітко передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, у містобудівній документації відображаються лише межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Севастополя про те, що відсутні підстави вважати що відповідачем під час будування спірного об'єкту нерухомості порушено обмеження використання земель, зокрема використання пляжної зони.

Разом з тим, відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів в містах. Від іменні та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" розпорядження землями територіальних громад здійснюють місцеві ради, до виключної компетенції яких належить вирішення питань регулювання земельних відносин.

Згідно статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 цього закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлені повноваження виконавчих органів місцевих рад в галузі будівництва, до яких віднесено: надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, зупинення будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.

Таким чином, виходячи із статті 376 ЦК України, належним позивачем у справі про самочинне будівництво є відповідна (сільська, селищна, міська) рада, до компетенції якої належить вирішення питань щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності (ст. ст. 8 - 12 Земельного кодексу України), вирішення питання вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування, вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій (ст. ст. 10 - 12 Закону України "Про планування та забудову територій").

З матеріалів справи вбачається, що саме Каменська селищна рада прийнявши рішення №692 від 06.12.2012р. розпорядилася спірною земельною ділянкою, як її власник, та в подальшому уклавши договір оренди з відповідачем, а відтак саме рада має право на звернення з таким позовом до суду.

Проте, вказані обставини справи не були враховані прокурором, в зв'язку з чим позов був поданий в особі виконавчого комітету Качинської селищної ради, без будь - яких доказів делегування останньому відповідних повноважень у спірних правовідносинах, зокрема прав власника спірної земельної ділянки.

Також, судова колегія зауважує, що такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Так, відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, проаналізувавши правові норми, судова колегія вважає, що розглядаючи зазначений позов відповідно до положень частини 7 статті 376 ЦК України, необхідно встановити:

1) наявності факту істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам, або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил;

2) наявності рішення суду про зобов'язання особи, що здійснили самочинне будівництво, провести перебудову цих будівель і споруд або встановлення факту неможливості проведення такої перебудови чи відмови особи, що здійснила самочинне будівництво, провести перебудову.

Оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

До того ж, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що під істотним порушенням будівельних норм і правил, слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

В той же час, знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливо лише за умови, якщо неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність та безпечність цього об'єкта, не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкту нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що ані суду першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду, прокурором і позивачем не доведена наявність істотних порушень будівельних норм і правил при будівництві двоповерхового гостьового котеджу розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Качинське шосе, 35/46, ні порушення суспільних інтересів або прав інших осіб.

Навпаки, відповідач усунув допущене ним порушення вказане в приписі №277-533/ю від 23.05.2013р. та зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт, тобто привів документацію у відповідність до чинного законодавства.

За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.

Отже, вимоги заступника прокурора міста Севастополя, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду міста Севастополя від 15серпня 2013 року у справі № 919/726/13 відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 15 серпня 2013 року у справі № 919/726/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді І.В. Черткова

В.С. Голик