Ухвала

від 07.08.2013 по справі 2а-17415/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17415/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські технології обладнання» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейські технології обладнання» (далі - позивач) звернулося до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 001282208.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 12 березня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські технології обладнання» (код за ЄДРПОУ 37045927) з питань правильності обчислення податкового кредиту по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Рейдан Білд» (код за ЄДРПОУ 35475370) за період з 04.04.2011 року по 30.04.2011 рік, за результатами якої складено Акт від 01.11.2012 року № 955/22-8/37045927 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 190 764 грн., за квітень 2011 року.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 001282208, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 190 765, 00 грн., з яких в сумі 190 764,00 грн. - за основним платежем та в сумі 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі аналізу наданих до перевірки документів, було встановлено, що ТОВ «Європейські технології обладнання» (Покупець) у квітні 2011 року були укладені договори купівлі-продажу з ТОВ «Рейдан Білд» (Продавець)

Розрахунки між ТОВ «Європейські технології обладнання» та ТОВ «Рейдан Білд» були проведені у безготівковій формі, згідно платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач в своєму акті перевірки дійшов висновку про те, що у ТОВ «Рейдан Білд» свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.01.2012 року по причині «ліквідації за власним бажанням», про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких висновків з огляду на наступне.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ТОВ «Рейдан Білд» має ознаки фіктивності, оскільки анульовано свідоцтво платника ПДВ та в акті перевірки вчинено запис про відсутність за місцезнаходження товариства станом на дату складання акту перевірки. Проте, як вбачається з матеріалів справи, фінансово - господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом відбувалися до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ та до дати складання акта перевірки ТОВ «Рейдан Білд», в якому вчинено запис про стан платника.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «Рейдан Білд» були укладені договори поставки товарів, на виконання яких позивачу були оформлені первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення.

Враховуючи вищенаведене, за вищезазначеними договорами позивачем були отримані товари. Дані товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг (товару) також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності - продаж.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Що стосується посилання відповідача в акті перевірки від 01.11.2012 року № 955/22-8/37045927 на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Рейдан Білд», то колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11).

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 07.08.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Файдюк В.В.