Постанова від 13.08.2013 по справі 816/1087/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1087/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Костенко Г.В.,

при секретарі -Грубчак Н.М.,

за участю: представника позивача - Смольського Ю.С.,

представників відповідача - Зайця С.І., Сухомлін Ю.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2013 року позивач Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000281555/250, №0000291555/252 від 10 грудня 2012 року та № 0000051555/36 від 27 лютого 2013 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування. Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 19.11.2012р. № 4837/15-507/00191282, складений на підставі проведеної Кременчуцькою ОДПІ позапланової виїзної перевірки ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за грудень 2010р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010р. На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012р. № 0000281555/250 яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 128119 грн., № 0000301555/251 яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 120325981 грн.; № 0000291555/252 яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 345233 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 86908,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПС у Полтавській області 20.02.2013 р. прийнято рішення. Вказаним рішенням частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.12.2012 р. №0000301555/251 в частині 118 438 827 грн. На підставі рішення ДПС у Полатвській області, Кременчуцькою ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013р. № 0000051555/36 яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 1887154 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, а також рішення ДПС в Полтавській області, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначає, що згідно даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України на день укладання договорів, здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних контрагенти позивача: ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс", ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "НВП Горн", ТОВ "Канат - Сировина", ТОВ "ТК ІНТЕХ", ТОВ "ВП-КОМПАНІ", МПП "АВТОМИГ" зареєстровані платниками ПДВ, з реєстрації не зняті, свідоцтва платника податку на додану вартість не анульовані, підприємства знаходилися за місцем реєстрації і не мали жодних ознак фіктивності. Господарські операції із вказаним контрагентоми носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Крім того, зазначав, що заявлена до відшкодування сума ПДВ грудня 2010 року повністю сплачена до бюджету та зауважував, що податковим органом не були враховані платіжні доручення сплата по яких проведена не у листопаді 2010 р., а інших, попередніх, податкових періодах.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.

У письмових запереченнях на позов відповідач зазначав, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс", ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "НВП Горн", ТОВ "Канат - Сировина", ТОВ "ТК ІНТЕХ", ТОВ "ВП-КОМПАНІ", МПП "АВТОМИГ" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, у яких відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності. ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", на думку податкового органу, є вигодонабувачем, тобто формує податковий кредит за рахунок підприємства-постачальника, який має ознаки фіктивності. На вищезазначені обставини відповідач посилався як на підстави визнання правочинів між позивачем та його контрагентами нікчемними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, встановив наступні факти.

Судом встановлено, що ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області (ідентифікаційний код 00191282) та перебуває на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 31 січня 1995 року, зареєстроване в якості платника ПДВ.

На підставі направлення від 23.10.2012р. №4543/004543 та наказу №2508 від 23.10.2012р., №2724 від 05.11.2012р. Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ "Полтавський ГЗК" питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за грудень 2010р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010р.

За результатами вказаної перевірки 19.11.2012 року Кременчуцькою ОДПІ складено Акт перевірки № 4837/15-507/00191282 (т.1 а.с.11-48) в якому зафіксовано порушення:

- порушення п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення за грудень 2010р. у розмірі 128119грн.

- порушення п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010р. у розмірі 2 232 387грн.

- порушення ст.50.1 та 200.1, 200.4, 200.6 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р. (зі змінами і доповненнями), ВАТ "Полтавський ГЗК" завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010р. у розмірі 120 671 214 грн.

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 10.12.12 року:

№0000281555/250, за яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 128 119 грн. (т.1 а.с.49);

№0000301555/251, відповідно до якого комбінату відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 325 981 грн. (т.1 а.с.51);

№0000291555/252 яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 345 233 грн. та встановлено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 308,25 грн. (т.1 а.с.54).

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку

20 лютого 2013 року ДПС у Полтавській області прийнято рішення №425/10/10.2-07 про результати розгляду скарги. Відповідно до вказаного рішення контролюючий орган: залишив без змін податкові повідомлення-рішення №0000281555/250 та №0000291555/252 від 10 грудня 2012 року а скаргу в цій частині без задоволення; скасував податкове повідомлення-рішення №0000301555/251 в частині 118 438 827 грн., а в іншій частині залишило рішення без змін а скаргу товариства - без задоволення.

В зв'язку із частковим задоволенням скарги Кременчуцькою ОДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення №0000051555/36 від 27 лютого 2013 року, яким ВАТ "Полтавський ГЗК" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 887 154 грн. по декларації за грудень 2010 року.

Позивач не погодився із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 12 грудня 2012 року №0000281555/250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 р. у розмірі 128 119 грн., суд виходить з наступного.

Із акту перевірки слідує, що висновок про порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, у результаті чого позивачем завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 119 грн., ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за грудень 2010 року, що пов'язано із придбанням у вказаному періоді товарів (робіт, послуг) у контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ремелектросервіс" (код за ЄДРПОУ 36641718), Приватного підприємства "Хімпотребсоюз" (код за ЄДРПОУ 32176444), Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Горн" (код за ЄДРПОУ 36226069), Товариства з обмеженою відповідальністю "Канат - Сировина" (код за ЄДРПОУ 37191006), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТЕХ" (код за ЄДРПОУ 34466721), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 33384292), Малого приватного підприємства "АВТОМИГ" (код за ЄДРПОУ 13944464).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником від'ємного значення з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин регулюються статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість (в редакції цих актів на час відображення спірних операцій в податковому обліку.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в грудні 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 128 119 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ "Компанія"Ремелектросервіс" (код за ЄДРПОУ 36641718), ПП "Хімпотребсоюз" (код за ЄДРПОУ 32176444), ТОВ "Наукове-виробниче підприємство "Горн" (код за ЄДРПОУ 36226069), ТОВ "Канат - Сировина" (код за ЄДРПОУ 37191006), ТОВ "ТК ІНТЕХ" (код за ЄДРПОУ 34466721), ТОВ "ВП-КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 33384292), МПП "АВТОМИГ" (код за ЄДРПОУ 13944464).

Щодо взаємовідносин ВАТ "Полтавський ГЗК" з Приватним підприємством "Хімпотребсоюз" (код за ЄДРПОУ 32176444) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Так, 12.08.2010 між позивачем (покупець) та ПП "Хімпотребсоюз" (постачальник) укладено договір №1838/4638. У відповідності до даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, по узгодженим у специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору. Кількість, асортимент, ціна і сума продукції яка поставляється зазначається у специфікаціях до договору (т.2 а.с.80-81).

Згідно із специфікацією № 1 від 12.08.2010 до договору №1838/4638 від 12.08.2010 найменування продукції "шпала дерев'яна просочена тип 2А ГОСТ 78-89, просочка ГОСТ 20022.6.93 кількість 10000 за ціною 116,67 грн., всього на суму 1166666,67 грн. та ПДВ 233333,33 грн. (т.2 а.с.82)

В рамках виконання вказаного договору, позивачем придбано у ПП "Хімпотребсоюз" в грудні 2010 року товарно-матеріальні цінності: "шпала дерев'яна просочена тип 2 ГОСТ 78-2004, просочка автоклав ГОСТ 20022.5-93" кількістю 332 шт. вартістю 38733,33 грн. та ПДВ - 7746,67 грн.

Як слідує із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ПП "Хімпотребсоюз" з придбання товару, останнім виписані наступні первинні документи: рахунок на оплату №63 від 06.12.2010, накладну №59 від 06.12.2010, податкову накладну №55 від 06.12.2010 року (т.2 а.с.83-86).

У подальшому шпали оприбутковані позивачем на складі ВАТ "Полтавський ГЗК", що підтверджується прибутковим ордером типової форми №М-4 від 09.12.2010 №209 (т.2 а.с.88).

Аналізом вищевказаних первинних документів та податкових накладних судом встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості.

Фактична сплата вищевказаної суми податку на додану вартість здійснена позивачем постачальнику у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 45134 від 10.12.2010 .

Результати вищезазначених господарських відносин в повному обсязі було відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, що не заперечується відповідачем.

Висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 7746,67 грн. в грудні 2010 року на підставі податкової накладної виписаної ПП "Хімпотребсоюз" №55 від 06.12.2010 зроблено відповідачем у зв'язку із отриманням від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська акту документальної невиїзної перевірки ПП "Хімпотребсоюз" від 05.04.2011р. № 688/23-2/34656392 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ НВО "МСК-Інвест" (код ЄДРПОУ 34656392) за період грудень 2010 року

Так, податковий орган посилається на порушення ПП "Хімпотребсоюз" (код 32176444) частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому по ланцюгу: ТОВ НВО "МСК-Інвест" (код за ЄДРПОУ 34656392) - ПП "Хімпотребсоюз" (код ЄДРПОУ 32176444) - кінцевий споживач ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат".

Однак, суд вважає за доцільне зауважити, що податковий орган у висновках акту перевірки ПП "Хімпотребсоюз" від 05.04.2011р. № 688/23-2/34656392 не вказує про фактичну відсутність у ПП "Хімпотребсоюз", придбаних ним, зокрема шпал просочених, а лише зазначає про відсутність доказів їх придбання саме у ТОВ НВО "МСК-Інвест". Не вказано також в акті перевірки про відсутність у ПП "Хімпотребсоюз" необхідних трудових та виробничих ресурсів для поставки товару.

Крім того, відповідач невірно ставить правомірність формування податкового кредиту позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності прямого контрагента ПП "Хімпотребсоюз", а тим більше, від контрагента останнього, оскільки таке законом не передбачено

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ПП "Хімпотребсоюз" з придбання товару. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформленої податкової накладної та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту в грудні 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 7746,67 грн.

Щодо взаємовідносин ВАТ "Полтавський ГЗК" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Горн" (код за ЄДРПОУ 36226069) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та ТОВ "НВП "Горн" (постачальник) у грудні 2010 року відбувалися на підставі договору №2290/4638 від 12.11.2009. Згідно пункту 1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язується виготовити і поставити , а покупець прийняти і оплатити вироби, у відповідності до специфікацій, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.2 а.с.59-62).

В рамках вказаного договору позивачем було придбано у ТОВ "НВП "Горн" товарно-матеріальні цінності (пружина кресл №37,3611,006, пружина №1239.10.01.) на загальну суму 109032,24 грн., в тому числі ПДВ - 18172,04 грн.

Вказана операція підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами № НГ-000536 від 08.12.2010, №НГ-00000612 від 30.11.2010, НГ-000578 від 28.12.2010, податковими накладними №609 від 08.12.2010, №657 від 10.12.2010, №659 від 28.12.2010, видатковими накладними № НГ-0000536 від 08.12.2010, №НГ-0000575 від 25.12.2010, №НГ-0000578 від 28.12.2010 (т.2 а.с.63-65, 68, 70-71, 73-75).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "НВП "Горн", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №1289 від 14.01.2011, №45102 від 10.12.2010, №5385 від 16.02.2011, №6091 від 22.02.2011, №7763 від 09.03.2011 (т.2 а.с.66,69, 76-78).

На підтвердження фактичності здійснення між позивачем та ТОВ "НВП "Горн" господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності, представником ВАТ "Полтавський ГЗК" до матеріалів справи були долучені наступні документи, а саме: прибуткові ордери типової форми №М-4 №1331 від 08.12.2010, №1484 від 08.12.2010, №1446 від 29.12.2010 (т.2 а.с.67,72,79)

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 18172,04 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на наявність ознак фіктивності у ТОВ "НВП "Горн" в зв'язку із його взаємовідносинами з ТОВ "Простехноопт" з тих же підстав, що викладені вище по взаємодії з контрагентом ПП "Хімпотребсоюз".

Щодо взаємовідносин ВАТ "Полтавський ГЗК" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Канат-Сировина" (код за ЄДРПОУ 37191006) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та ТОВ "Канат-Сировина" (постачальник) у грудні 2010 року відбувалися на договірних відносинах оплати по рахунку фактурі .

В рамках вказаних договірних відносин позивачем було придбано у ТОВ "Канат - Сировина" товарно-матеріальні цінності (шпагат 0,3 л/п, н/Арм, прядь л/п пропит.) на загальну суму 3061,92 грн., в тому числі ПДВ - 510,32 грн.

Вказана операція підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами № КС-0000005 від 09.11.2010, №КС-0000007 від 22.11.2010, податковими накладними №1 від 11.11.2010, №2 від 17.11.2010, №3 від 24.11.2010, видатковими накладними №КС-0000005 від 15.11.2010, №КС-0000009 від 18.11.2010, №КС-0000010 від 30.11.2010 (т.1 а.с.224-226, 228, 230, 232-234)

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Канат - Сировина", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №40962 від 11.11.2010, №41807 від 17.11.2010, №42801 від 24.11.2010 (т.1 а.с.227, 229, 236).

Також, позивачем надано товарно-транспортні накладні ТОВ "Нова Пошта" №10002920544 від 19.11.2010, №10002921621 від 30.11.2010, в підтвердження поставки придбаного товару на ВАТ "Полтавський ГЗК" (т.1 а.с.231, 235).

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 510,32 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на наявність ознак фіктивності у ТОВ "Канат - Сировина" в зв'язку із його взаємовідносинами з ТОВ ТОВ "Мегаліт" з тих же підстав, що викладені вище по взаємодії з контрагентом ПП "Хімпотребсоюз".

Щодо взаємовідносин ВАТ "Полтавський ГЗК" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ремелектросервіс" (код за ЄДРПОУ 36641718) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс" (постачальник) у листопаді 2010 року відбувалися на підставі договору №2114/4638 від 01.11.2010. Згідно пункту 1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вироби, у відповідності до специфікацій та рахунків, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с.237-240).

В рамках вказаного договору позивачем було придбано у ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс" товарно-матеріальні цінності (пружини, транзистори, реле та мікросхеми) на загальну суму 14907,54 грн., в тому числі ПДВ - 2484,59 грн.

Вказана операція підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками 11 від 02.08.2010, №12 від 02.08.2010, №49 від 22.11.2010, №50 від 17.11.2010, податковими накладними №04084 від 04.08.2010, №03081 від 03.08.2010, №24112 від 24.11.2010, №18118 від 18.11.2010, №18116 від 18.11.2010, накладними №04084 від 21.03.2011, №04084/1 від 13.01.2011, №04084 від 05.01.2011, 03081 від 21.03.2011, №24112 від 24.11.2010, 17112 від 24.11.2010, 18118 від 24.11.2010, №18116 від 24.11.2010 (т.1 а.с. 241,243-246, т.2 а.с. 1, 3-6, 8-10, 12-14, 16-18, 20-21).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №12 від 04.08.2010, №13 від 13.08.2010, №42781 від 24.11.2010, №41822 від 17.11.2010, №42078 від 18.11.2010, №41974 від 18.11.2010 (т.1 а.с. 242, т.1 а.с.2, 7, 11, 15, 19).

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 2484,59 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на наявність протоколу допиту ОСОБА_5 від 24.07.2012 року який зазначає, що підприємство було створено для надання податкової вигоди третім особам, реальною господарською діяльністю не займалось, оскільки на неодноразові вимоги суду представником відповідача не було надано вироку суду в підтвердження вищенаведених обставин. Крім того, позивачем в повному обсязі підтверджено, первинною документацією, реальність господарських відносин між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс", за спірний період.

Щодо взаємовідносин ВАТ "Полтавський ГЗК" з Малим приватним підприємством "АВТОМИГ" (код за ЄДРПОУ 13944464) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та МПП «АВТОМИГ» (постачальник) у листопаді-грудні 2010 року відбувалися на підставі договору №1212/4638 від 20.05.2010. Згідно пункту 1.1 вказаного договору, постачальник продає, а покупець приймає нові запасні частини до автовантажників, кількість та асортимент яких погоджуються сторонами відповідно до рахунків та на підставі заявок, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.2 а.с.22-26).

В рамках вказаного договору позивачем було придбано у МПП "АВТОМИГ" товарно-матеріальні цінності (деталі до автовантажників) на загальну суму 406007,89 грн., в тому числі ПДВ - 67 667,99 грн.

Вказана операція підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками 26 від 29.11.2010, №28 від 21.12.2010, податковими накладними №26 від 07.12.2010, №27 від 09.12.2010, №28 від 21.12.2010, накладними №26 від 09.12.2010, №28 від 21.12.2010 (т.2 а.с. 27-29, 31-44, 54-56).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок МПП "АВТОМИГ", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №44462 від 07.12.2010, №10043 від 24.03.2011 (т.2 а.с.30, 53, 58).

На підтвердження фактичності здійснення між позивачем та МПП "АВТОМИГ" господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності, представником ВАТ "Полтавський ГЗК" до матеріалів справи були долучені наступні документи, а саме: прибуткові ордери типової форми №М-4 №563 від 09.12.2010, №576 від 21.12.2010 (т.2 а.с.45-52, 57).

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 67 667,99 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин ВАТ "Полтавський ГЗК" з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТЕХ" (код за ЄДРПОУ 34466721) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та ТОВ "ТК Інтех" (постачальник) у листопаді-грудні 2010 року відбувалися на підставі договору №733/4638 від 27.03.2009. Згідно пункту 1.1 вказаного договору, постачальник виготовляє та поставляє, а покупець приймає та оплачує продукцію відповідно до специфікацій та креслень, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с.204-208).

В рамках вказаного договору позивачем було придбано у ТОВ "ТК Інтекс" товарно-матеріальні цінності (барабан отклоняющий, барабан натяжний та установку підтримуючих ролеків) на загальну суму 171 234,00 грн., в тому числі ПДВ - 28539,00 грн.

Вказана операція підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактури №20/12-2 від 20.12.2010, №20/12-3 від 20.12.2010, №28/12-1 від 28.12.2010, податковими накладними №7 від 20.12.2010, №8 від 20.12.2010, №19 від 28.12.2010, видатковими накладними №20/12-2 від 20.12.2010, №20/12-3 від 20.12.2010, №28/12-1 від 28.12.2010 (т.1 а.с.209-211, 214-216, 219-221).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ТК ІНТЕХ", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №2811 від 26.01.2011, №1480 від 17.01.2011, №7026 від 02.03.2011 (т.1 а.с.212, 217, 222).

На підтвердження фактичності здійснення між позивачем та ТОВ "ТК ІНТЕХ" господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності, представником ВАТ "Полтавський ГЗК" до матеріалів справи були долучені наступні документи, а саме: прибуткові ордери типової форми №М-4 №1394 від 11.12.2010, №1395 від 21.12.2010, №1447 від 29.12.2010 (т.1 а.с.213, 218, 223).

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 28539,00 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин ВАТ "Полтавський ГЗК" з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Компані" (код за ЄДРПОУ 33384292) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та ТОВ "ВП Компані" (постачальник) у грудні 2010 року відбувалися на підставі договору №858/4638 від 13.04.2009. Згідно пункту 1.1 вказаного договору, постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує продукцію відповідно до специфікацій, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с.194-198).

В рамках вказаного договору позивачем було придбано у ТОВ "ВП Компані" товарно-матеріальні цінності (муфта обгортаючи HDCW 55/15-1000, 80/25-1200, 110/30-1000) на загальну суму 17990,52 грн., в тому числі ПДВ - 2998,42 грн.

Вказана операція підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунком-фактури №СФ-0000077 від 22.12.2010, податковою накладною №58 від 22.12.2010, видатковою накладною №РН-0000059 від 22.12.2010 (т.1 а.с.199-201).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ВП Компані", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням №1689 від 18.01.2011 (т.1 а.с.203).

На підтвердження фактичності здійснення між позивачем та ТОВ "ВП Компані" господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності, представником ВАТ "Полтавський ГЗК" до матеріалів справи були долучені наступні документи, а саме: прибутковий ордер типової форми №М-4 №1028 від 30.12.2010 (т.1 а.с.202).

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 2998,42 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до статті 61 Конституції України відповідальність особи має індивідуальний характер. Норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом-постачальником чи контрагентами постачальника по ланцюгу правил оформлення та подання податкової звітності.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, чи не дотримався порядку подання податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, як і не наділено повноваженнями перевірки відповідності фактичного місцезнаходження постачальника реєстраційним даним, тим більше по ланцюгу постачання.

З огляду на наведене, суд вважає, що у випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, відсутність за місцезнаходженням постачальників по ланцюгу не може бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість платнику податків - покупцю, оскільки не ґрунтується на законі.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс", ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "НВП Горн", ТОВ "Канат-Сировина", ТОВ "ВП Компані", ТОВ "ТК ІНТЕХ", МПП "АВТОМИГ" та нікчемності правочинів, укладених між ними суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Посилання відповідача на нікчемність договорів, укладених ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", з підстав, визначених статтею 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

У даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку (1 стадія), робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновки перевірки за якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 р. у розмірі 128 119 грн., а тому придодить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0000281555/250.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 12 грудня 2012 року №0000291555/252, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 345 233 грн. за грудень 2010 та встановлено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 308,25 грн., суд виходить з наступного.

У період з 05.10.2012 року по 11.10.2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №4411/15-507/00191282 від 25.10.2012 року, у висновках якого було встановлено порушення позивачем:

- п.п.7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ,п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , п.1,2 ст.215 ,203, 216, ст.228 Цивільного кодексу України , в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 66 527 грн., та завищено суму від'ємного значення за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн.;

На підставі вищенаведеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000241555/20 від 15.11.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн.

ВАТ "Полтавський ГЗК" не погоджуючись із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням №0000241555/20 від 15.11.2012 року оскаржив його до суду (справа №1680/607/13-а).

29 березня 2013 року Полтавським окружним адміністративним судом оголошено постанову, якою повністю задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000241555/20 від 15.11.2012 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн.

16 липня 2013 року вищенаведена постанова ПОАС, залишена без змін Харківським апеляційним адміністративним судом (ухвала залучена до матеріалів справи).

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на вищезазначене, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року набрала законної сили в силу частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Із пояснень представника позивача та наданої податкової звітності судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 345 233 грн. за грудень 2010, правомірність декларування якої є предметом розгляду даної справи, сформована за рахунок від'ємного значення листопада 2010 року - 345 233 грн. (досліджувалося у справі №816/607/13-а).

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Оскільки, судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено обставини та надано правову оцінку прийнятим Кременчуцькою ОДПІ податковим повідомленням-рішенням №0000241555/20 від 15.11.2012, то такі обставини, у даному випадку, доказуванню не підлягають.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

В силу наведених норм процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року в адміністративній справі №816/607/13-а, яка набрала законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки суд встановив, що ТОВ "Полтавський ГЗК" правомірно визначено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано бюджетне відшкодування грудня 2010 року в сумі 345 233 грн. за рахунок від'ємного значення листопада 2010 року в сумі 345233 грн., якому надано правову оцінку постановою ПОАС №816/607/13-а від 29.03.2013 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0000291555/252, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 345233 грн. за грудень 2010 та встановлено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 308,25 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0000051555/36 від 27 лютого 2013 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 887 154 грн. по декларації за грудень 2010 року, суд виходить з наступного.

Як визначено пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, в силу пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Судом встановлено, що ВАТ "Полтавський ГЗК" згідно із поданою податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 (вх. від 19.01.2011 №9001585228) комбінатом було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 120 731 790 грн.

В подальшому позивачем подано ряд уточнюючих розрахунків (вх. від 23.03.2011 №9001585228, вх. від 31.05.2011 №14851, вх. від 07.06.2011 №9003799065, вх. від 12.10.2012 №9062599867) до декларації з ПДВ за грудень 2010.

З урахуванням вищенаведених уточнюючих розрахунків ВАТ "Полтавський ГЗК" остаточно заявлено до відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2010 сума ПДВ в розмірі 120671214 грн.

Висновок податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування, на суму 1887154грн., викладено на сторінці 36 акту перевірки (залишено без змін за результатами адміністративного оскарження - рішення ДПС у Полтавській області №425/20/10.2-07 від 20.02.2013) який полягає в наступному.

Задекларована сума бюджетного відшкодування за грудень 2010р. у розмірі 120671214грн. (зменшена на 345233грн. з урахуванням результатів попередньої перевірки, справа №816/607/13-а) складає 120325981грн.

У своїх поясненнях податковий орган констатує, що різниця між сумою 120325981грн. та сумою ПДВ по платіжним дорученням, які підтверджують факт оплати за товари (роботи, послуги) які отримані у листопаді 2010р. (по податковим накладним включеним до складу податкового кредиту листопада 2010р.) у розмірі 118438827грн., становить 1887154грн.

В ході розгляду справи представниками відповідача зазначено, що підприємством надано платіжні доручення, які підтверджують факт оплати податкових накладних не листопада 2010 року, в якому виникло від'ємне значення, що вплинуло на суму бюджетного відшкодування грудня 2010 року на загальну суму 1 887 154 грн.

Як встановлено судом з пояснень представників позивача, платіжні доручення на суму ПДВ 121340128,26 грн. надавались позивачем в ході проведення перевірки перевіряючим, однак ними до уваги взято вибірково, а саме враховувалися лише платіжні доручення сплата по яким проведена у листопаді 2010.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи надано зведену, інформацію до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2010, з реєстром платіжних доручень на підставі яких комбінатом формувалось від'ємне значення грудня 2010 та відповідно на підставі яких заявлена до відшкодування (грудень 2010) сума в розмірі 120671214 грн.

Виходячи із системного аналізу, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не обмежує термін "у попередніх податкових періодах" лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Відповідно виходячи з вищевикладеного суд вважає за необхідне зауважити, що відповідачем безпідставно та протиправно не бралися до уваги платіжні доручення які підтверджують оплату товарів та послуг попередніх податкових періодів (вересня, жовтня 2010).

Крім того, дана позиція податкового органу суперечить правильному застосуванню статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, які не містить подібного застереження, а передбачає право платника на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді. Вказана правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі № К-22616/08 від 16.08.2011 у справі за позовом ТОВ "СлавФіш" до ДПІ у м.Керчі про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення. В названій ухвалі судом касаційної інстанції висловлено позицію щодо застосовування підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" положення якого аналогічні положенням пункту 200.4 статті 200 чинного Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а тому податкове повідомлення-рішення №0000051555/36 від 27 лютого 2013 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 887 154 грн. по декларації за грудень 2010 року підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8016 від 26.02.2013 року (т. 1, а.с. 2), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000281555/250, №0000291555/252 від 10 грудня 2012 року та № 0000051555/36 від 27 лютого 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. (сплачений згідно платіжного доручення № 8016 від 26 лютого 2013 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко