Ухвала

від 16.01.2014 по справі 816/1087/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 816/1087/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2013р. по справі № 816/1087/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000281555/250, №0000291555/252 від 10 грудня 2012 року та № 0000051555/36 від 27 лютого 2013 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 р. задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі направлень проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ "Полтавський ГЗК" питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за грудень 2010 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010 р., за результатми якої складено акт перевірки № 4837/15-507/00191282 (т.1 а.с.11-48), висновками якого встановлені наступні порушення: п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення за грудень 2010р. у розмірі 128119грн;

п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010р. у розмірі 2 232 387грн.;

ст. 50.1 та 200.1, 200.4, 200.6 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 р. (зі змінами і доповненнями), ВАТ "Полтавський ГЗК" завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 р. у розмірі 120 671 214 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2012 року: №0000281555/250, за яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 128 119 грн. (т.1 а.с.49);

№0000301555/251, відповідно до якого комбінату відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 120 325 981 грн. (т.1 а.с.51);

№0000291555/252 яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 345 233 грн. та встановлено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 308,25 грн. (т.1 а.с.54).

Зазначені податкові повідомлення рішення оскаржені позивачем у адміністративному порядку.

Рішенням ДПС у Полтавській області №425/10/10.2-07 від 20 лютого 2013 р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0000281555/250 та №0000291555/252 від 10 грудня 2012 року а скаргу в цій частині без задоволення; скасовано податкове повідомлення-рішення №0000301555/251 в частині 118 438 827 грн., а в іншій частині залишило рішення без змін а скаргу товариства - без задоволення.

У зв'язку із частковим задоволенням скарги Кременчуцькою ОДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000051555/36 від 27 лютого 2013 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 887 154 грн. по декларації за грудень 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п.1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, у результаті чого позивачем завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 119 грн., ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за грудень 2010 року, що пов'язано із придбанням у вказаному періоді товарів (робіт, послуг) у контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ремелектросервіс" (код за ЄДРПОУ 36641718), Приватного підприємства "Хімпотребсоюз" (код за ЄДРПОУ 32176444), Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Горн" (код за ЄДРПОУ 36226069), Товариства з обмеженою відповідальністю "Канат - Сировина" (код за ЄДРПОУ 37191006), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТЕХ" (код за ЄДРПОУ 34466721), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 33384292), Малого приватного підприємства "АВТОМИГ" (код за ЄДРПОУ 13944464).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахункуплатникаподатку в оплату товарів (робіт, послуг), дата випискивідповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судовим розглядом встановлено, що у грудні грудні 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 128 119 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ "Компанія"Ремелектросервіс" (код за ЄДРПОУ 36641718), ПП "Хімпотребсоюз" (код за ЄДРПОУ 32176444), ТОВ "Наукове-виробниче підприємство "Горн" (код за ЄДРПОУ 36226069), ТОВ "Канат - Сировина" (код за ЄДРПОУ 37191006), ТОВ "ТК ІНТЕХ" (код за ЄДРПОУ 34466721), ТОВ "ВП-КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 33384292), МПП "АВТОМИГ" (код за ЄДРПОУ 13944464).

12 серпня 2010 р. між позивачем (покупець) та ПП "Хімпотребсоюз" (постачальник) укладено договір №1838/4638. У відповідності до даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, по узгодженим у специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору. Кількість, асортимент, ціна і сума продукції яка поставляється зазначається у специфікаціях до договору (т.2 а.с.80-81).

Згідно специфікації № 1 від 12. Серпня 2010 р. до договору №1838/4638 від 12 серпня 2010 р. найменування продукції "шпала дерев'яна просочена тип 2А ГОСТ 78-89, просочка ГОСТ 20022.6.93 кількість 10000 за ціною 116,67 грн., всього на суму 1166666,67 грн. та ПДВ 233333,33 грн. (т.2 а.с.82).

Позивачем придбано у ПП "Хімпотребсоюз" в грудні 2010 року товарно-матеріальні цінності: "шпала дерев'яна просочена тип 2 ГОСТ 78-2004, просочка автоклав ГОСТ 20022.5-93" кількістю 332 шт. вартістю 38733,33 грн. та ПДВ - 7746,67 грн.

За результатами здійснення господарської операції між ВАТ "Полтавський ГЗК" та ПП "Хімпотребсоюз" з придбання товару, останнім виписані наступні первинні документи: рахунок на оплату №63 від 06 грудня 2010 Р., накладну №59 від 06 грудня 2010 р., податкову накладну №55 від 06 грудня 2010 року (т.2 а.с.83-86).

Подальше оприбуткування позивачем на складі ВАТ "Полтавський ГЗК", що підтверджується прибутковим ордером типової форми №М-4 від 09 грудня 2010 р. №209 (т.2 а.с.88).

Фактична сплата вищевказаної суми податку на додану вартість здійснена позивачем постачальнику у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 45134 від 10 грудня 2010 р.

Зазначені господарські операції підтверджені та відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача.

Висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 7746,67 грн. в грудні 2010 року на підставі податкової накладної виписаної ПП "Хімпотребсоюз" №55 від 06 грудня 2010 р. зроблено відповідачем у зв'язку із отриманням від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська акту документальної невиїзної перевірки ПП "Хімпотребсоюз" від 05 квітня 2011р. № 688/23-2/34656392 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ НВО "МСК-Інвест" (код ЄДРПОУ 34656392) за період грудень 2010 року.

Податковий орган у висновках акту перевірки ПП "Хімпотребсоюз" від 05 квітня 2011 р. № 688/23-2/34656392 не вказує про фактичну відсутність у ПП "Хімпотребсоюз", придбаних ним, зокрема шпал просочених, а лише зазначає про відсутність доказів їх придбання саме у ТОВ НВО "МСК-Інвест". Крім того, в акті перевірки про відсутність у ПП "Хімпотребсоюз" необхідних трудових та виробничих ресурсів для поставки товару.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "НВП "Горн" (постачальник) укладений договір 12 листопада 2009 р. №2290/4638, у мовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується виготовити і поставити , а покупець прийняти і оплатити вироби, у відповідності до специфікацій, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.2 а.с.59-62).

На підставі зазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ "НВП "Горн" товарно-матеріальні цінності (пружина кресл №37,3611,006, пружина №1239.10.01.) на загальну суму 109032, 24 грн., в тому числі ПДВ - 18172,04 грн.

Зазначена операція підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами № НГ-000536 від 08 грудня 2010, №НГ-00000612 від 30 листопада 2010 р., НГ-000578 від 28 грудня 2010 р., податковими накладними №609 від 08 грудня 2010 р. , №657 від 10 грудня 2010 р., № 659 від 28 грудня 2010 р., видатковими накладними № НГ-0000536 від 08 грудня 2010 р., №НГ-0000575 від 25 грудня 2010 р., №НГ-0000578 від 28 грудня 2010 р. (т. 2 а.с. 63-65, 68, 70-71, 73-75).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "НВП "Горн", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №1289 від 14 січня 2011 р., №45102 від 10 грудня 2010 р., №5385 від 16 лютого 2011 р., №6091 від 22 лютого 2011 р., №7763 від 09 березня 2011 р. (т.2 а.с.66,69, 76-78).

Фактичне здійснення між позивачем та ТОВ "НВП "Горн" господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності, представником ВАТ "Полтавський ГЗК" до матеріалів справи були долучені наступні документи, а саме: прибуткові ордери типової форми №М-4 №1331 від 08 грудня 2010 р., №1484 від 08 рудня 2010 р., №1446 від 29 грудня 2010 р.(т.2 а.с.67,72,79).

Таким чином позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 18172,04 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Господарськи лоперації між позивачем (покупець) та ТОВ "Канат-Сировина" (постачальник) у грудні 2010 року відбувалися на договірних відносинах оплати по рахунку фактурі. Позивачем було придбано у ТОВ "Канат - Сировина" товарно-матеріальні цінності (шпагат 0,3 л/п, н/Арм, прядь л/п пропит.) на загальну суму 3061, 92 грн., в тому числі ПДВ - 510, 32 грн. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (т.1 а.с.224-226, 228, 230, 232-234).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Канат - Сировина", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №40962 від 11 листопада 2010 р., №41807 від 17 листопада 2010 р., №42801 від 24 листопада 2010 р. (т.1 а.с.227, 229, 236).

Поставка зазначеного товару підтверджується товарно - транспортними накладними ТОВ "Нова Пошта" №10002920544 від 19 листопада 2010 р., №10002921621 від 30 листопада 2010 р., в підтвердження поставки придбаного товару на ВАТ "Полтавський ГЗК" (т.1 а.с.231, 235).

Колегія суддів погоджується з всиновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 510,32 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Відповідачем у суді першої та апеляційної інстанції не доведено наявність ознак фіктивності у ТОВ "Канат - Сировина" в зв'язку із його взаємовідносинами з ТОВ ТОВ "Мегаліт" з тих же підстав, що викладені вище по взаємодії з контрагентом ПП "Хімпотребсоюз".

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс" (постачальник) укладений договір №2114/4638 від 01 листопада 2010 р., згідно пункту 1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вироби, у відповідності до специфікацій та рахунків, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с.237-240).

Позивачем придбано у ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс" товарно-матеріальні цінності (пружини, транзистори, реле та мікросхеми) на загальну суму 14907,54 грн., в тому числі ПДВ - 2484,59 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (т.1 а.с. 241,243-246, т.2 а.с. 1, 3-6, 8-10, 12-14, 16-18, 20-21).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1 а.с. 242, т.1 а.с.2, 7, 11, 15, 19).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача на наявність протоколу допиту ОСОБА_2 від 24 липня 2012 року який зазначає, що підприємство було створено для надання податкової вигоди третім особам, реальною господарською діяльністю не займалось, оскільки вироку суду в підтвердження вищенаведених обставин до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Взаємовідносини між позивачем (покупець) та МПП «АВТОМИГ» (постачальник) у листопаді-грудні 2010 року відбувалися на підставі договору №1212/4638 від 20 травня 2010 р.

Згідно пункту 1.1 вказаного договору, постачальник продає, а покупець приймає нові запасні частини до автовантажників, кількість та асортимент яких погоджуються сторонами відповідно до рахунків та на підставі заявок, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.2 а.с.22-26).

На підставі зазначеного договору позивачем придбано у МПП "АВТОМИГ" товарно-матеріальні цінності (деталі до автовантажників) на загальну суму 406007,89 грн., в тому числі ПДВ - 67 667,99 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (т.2 а.с. 27-29, 31-44, 54-56).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок МПП "АВТОМИГ", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №44462 від 07 грудня 2010 р. , №10043 від 24 березня 2011 (т.2 а.с.30, 53, 58).

Фактичності здійснення між позивачем та МПП "АВТОМИГ" господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності, представником ВАТ "Полтавський ГЗК" до матеріалів справи були долучені наступні документи, а саме: прибуткові ордери типової форми №М-4 №563 від 09 грудня 2010 Р., №576 від 21 грудня 2010 р. (т.2 а.с.45-52, 57).

Позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 67 667,99 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Гопсодарськи відносини між позивачем (покупець) та ТОВ "ТК Інтех" (постачальник) у листопаді-грудні 2010 року відбувалися на підставі договору №733/4638 від 27 березня 2009 р., умовами якого передбачено, що постачальник виготовляє та поставляє, а покупець приймає та оплачує продукцію відповідно до специфікацій та креслень, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с.204-208).

На підставі зазначеного договору позивачем придбано у ТОВ "ТК Інтекс" товарно-матеріальні цінності (барабан отклоняющий, барабан натяжний та установку підтримуючих ролеків) на загальну суму 171 234 грн., в тому числі ПДВ - 28539 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактури №20/12-2 від 20 грудня 2010 р., №20/12-3 від 20 грудня 2010 р., №28/12-1 від 28 грудня 2010 р., податковими накладними №7 від 20 грудня 2010 р., №8 від 20 грудня 2010 р., №19 від 28 грудня 2010 р., видатковими накладними №20/12-2 від 20 грудня 2010 р., №20/12-3 від 20 грудня 2010 р., №28/12-1 від 28 грудня 2010 р. (т.1 а.с.209-211, 214-216, 219-221).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ТК ІНТЕХ", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №2811 від 26 січня 2011 р., №1480 від 17 січня 2011 р., №7026 від 02 березня 2011 р. (т.1 а.с.212, 217, 222).

Фактичне здійснення між позивачем та ТОВ "ТК ІНТЕХ" господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності підтверджується наступними документами: прибуткові ордери типової форми №М-4 №1394 від 11 грудня 2010 р., №1395 від 21 грудня 2010 р., №1447 від 29 грудня 2010 р.(т.1 а.с.213, 218, 223).

Позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 28539,00 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Господарські правовідносини між позивачем (покупець) та ТОВ "ВП Компані" (постачальник) у грудні 2010 року відбувалися на підставі договору №858/4638 від 13 квітня 2009 р., умовами якого передбачено, що постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує продукцію відповідно до специфікацій, які являються невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с.194-198).

На підставі зазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ "ВП Компані" товарно-матеріальні цінності (муфта обгортаючи HDCW 55/15-1000, 80/25-1200, 110/30-1000) на загальну суму 17990,52 грн., в тому числі ПДВ - 2998,42 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (т.1 а.с.199-201).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ВП Компані", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням №1689 від 18 січня 2011 (т.1 а.с.203).

Фактичне здійснення між позивачем та ТОВ "ВП Компані" господарської операції з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності,підтверджується наступними документами: прибутковий ордер типової форми №М-4 №1028 від 30 грудня 2010 р. (т.1 а.с.202).

Вході судового розгляду встановлено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість в розмірі 2998,42 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом-постачальником чи контрагентами постачальника по ланцюгу правил оформлення та подання податкової звітності. У випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, відсутність за місцезнаходженням постачальників по ланцюгу не може бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість платнику податків - покупцю, оскільки не ґрунтується на законі.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Компанія "Ремелектросервіс", ПП "Хімпотребсоюз", ТОВ "НВП Горн", ТОВ "Канат-Сировина", ТОВ "ВП Компані", ТОВ "ТК ІНТЕХ", МПП "АВТОМИГ" та нікчемності правочинів, укладених між ними безпідставні та необґрунтовані з наступних підстав.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Судовим розглядом встановлено, що за період з 05 жовтня 2012 року по 11 жовтня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року, за результатми якої складений акт №4411/15-507/00191282 від 25 жовтня 2012 року, у висновках якого було встановлено порушення позивачем: - п.п.7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ,п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , п.1,2 ст.215 ,203, 216, ст.228 Цивільного кодексу України , в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 66 527 грн., та завищено суму від'ємного значення за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн.

На підставі вищенаведеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000241555/20 від 15 истопада 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн.

ВАТ "Полтавський ГЗК" не погоджуючись із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням №0000241555/20 від 15.11.2012 року оскаржив його до суду (справа №1680/607/13-а).

29 березня 2013 року Полтавським окружним адміністративним судом оголошено постанову, якою повністю задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000241555/20 від 15 листопада 2012 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн. 16 липня 2013 року вищенаведена постанова, залишена без змін Харківським апеляційним адміністративним судом

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Судовим розгоядом встановлено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 345 233 грн. за грудень 2010, правомірність декларування якої є предметом розгляду даної справи, сформована за рахунок від'ємного значення листопада 2010 року - 345 233 грн.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що

податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року №0000291555/252, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 345233 грн. за грудень 2010 та встановлено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 308,25 грн. необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

ВАТ "Полтавський ГЗК" згідно із поданою податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 (вх. від 19 січня 2011 р. №9001585228) комбінатом було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 120 731 790 грн.

В подальшому позивачем подано ряд уточнюючих розрахунків (вх. від 23 березня 2011 р. №9001585228, вх. від 31 травня 2011 р. №14851, вх. від 07 червня 2011р.№9003799065, вх. від 12 жовтня 2012 р. №9062599867) до декларації з ПДВ за грудень 2010 р. З урахуванням вищенаведених уточнюючих розрахунків ВАТ "Полтавський ГЗК" остаточно заявлено до відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2010 сума ПДВ в розмірі 120671214 грн.

Задекларована сума бюджетного відшкодування за грудень 2010 р. у розмірі 120671214грн. (зменшена на 345233грн. з урахуванням результатів попередньої перевірки, справа №816/607/13-а) складає 120325981 грн. З акту перевірки вбачається, що відпоідач зазначає, що різниця між сумою 120325981 грн. та сумою ПДВ по платіжним дорученням, які підтверджують факт оплати за товари (роботи, послуги) які отримані у листопаді 2010 р. (по податковим накладним включеним до складу податкового кредиту листопада 2010 р.) у розмірі 118438827 грн., становить 1887154 грн.

Матеріали справи містяь платіжні доручення, які підтверджують факт оплати податкових накладних не листопада 2010 року, в якому виникло від'ємне значення, що вплинуло на суму бюджетного відшкодування грудня 2010 року на загальну суму 1 887 154 грн.

Крім того, платіжні доручення на суму ПДВ 121340128,26 грн. надавались позивачем в ході проведення перевірки перевіряючим, однак ними до уваги взято вибірково, а саме враховувалися лише платіжні доручення сплата по яким проведена у листопаді 2010 р.

В матеріалах справи міститься зведена, інформацію до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2010 р., з реєстром платіжних доручень на підставі яких комбінатом формувалось від'ємне значення грудня 2010 р. та відповідно на підставі яких заявлена до відшкодування (грудень 2010) сума в розмірі 120671214 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції чтчовно того, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не обмежує термін "у попередніх податкових періодах" лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачає право платника на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді. Вказана правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі № К-22616/08 від 16.08.2011 у справі за позовом ТОВ "СлавФіш" до ДПІ у м.Керчі про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення. В названій ухвалі судом касаційної інстанції висловлено позицію щодо застосовування підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" положення якого аналогічні положенням пункту 200.4 статті 200 чинного Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками уду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а тому податкове повідомлення-рішення № 0000051555/36 від 27 лютого 2013 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 887 154 грн. по декларації за грудень 2010 року підлягає скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»№996 від 16.07.99, не довів того, що вказані товари позивач використав в іншій діяльність підприємства ніж у господарській.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2013р. по справі № 816/1087/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Бартош Н.С. Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.01.2014 р.