Постанова

від 16.08.2013 по справі 810/3658/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 року 810/3658/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» до державного реєстратора реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції Київської області Козинця Сергія Сергійовича, Яготинського районного управління юстиції Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» (далі - Позивач, Товариство) до державного реєстратора реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції Київської області Козинця Сергія Сергійовича (далі - Відповідач 1, Держреєстратор), Яготинського районного управління юстиції Київської області (далі - Відповідач 2, Управління), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції Київської області Козинця Сергія Сергійовича від 15.05.2013 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2292301, яке стосується речового права оренди земельної ділянки площею 50,2541 га, яке виникло на підставі договору оренди від 13.05.2013, укладеного між головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що вважає рішення державного реєстратора реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції Київської області Козинця Сергія Сергійовича від 15.05.2013 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2292301, яке стосується речового права оренди земельної ділянки площею 50,2541 (далі - Рішення) протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що Товариство продовжує користатися зазначеною земельною ділянкою на підставі договору оренди, укладеного 18.11.2011 між Товариством та Яготинською райдержадміністрацією, та має переважне право на його поновлення. Крім того, Позивач зазначає, що Держреєстратором при прийнятті оскаржуваного рішення було протиправно не взято до уваги, що акт приймання-передачі землі щодо вказаної земельної ділянки, не містить дати його складання.

Держреєстратор проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з того, що в реєстраційній справі про реєстрацію прав та обтяжень щодо зазначеної вище земельної ділянки міститься копія акту прийому-передачі такої земельної ділянки із зазначенням дати його складання. Держреєстратор також зазначив, що під час розгляду заяви ОСОБА_3 щодо реєстрації вищевказаного договору ним була проведена відповідна перевірка з метою з'ясування відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованим речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, враховуючи наявність укладеного в установленому законом порядку договору оренди, факту виконання його умов, підстав відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не було встановлено, у зв'язку з чим було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Крім того Держреєстраторо звернув увагу на те, що договір оренди земельної ділянки, рішення про реєстрацію якого оскаржується, був укладений через три місяці після втрати чинності договору, укладеного з ТОВ «Агрофірма Дружба». Додаткова угода між позивачем і органом виконавчої влади (Яготинською РДА до 01.01.2013 року чи ГУ Держземагенства в Київській області після 01.01.2013 року) відсутня. Підсумовуючи, Держреєстратор наголошує, що у Позивача не виникло право подальшої оренди земельної ділянки, оскільки відсутня додаткова угода про оренду такої, у зв'язку з чим таке право не зареєстровано та відсутнє у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Від Відповідача 2 заперечень на адміністративний позов не надійшло.

Третя особа - ОСОБА_3 проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, та в своїх письмових запереченнях на адміністративний позов також зазначив, що термін дії договору оренди землі, укладений 18.11.2011 між Яготинською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ «Агрофірма Дружба», сплинув 02.03.2012, у продовженні терміну дії договору оренди Позивачу Яготинською районною державно. адміністрацією було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

13.05.2013 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 50,2541 га (кадастровий номер 3225582100:05:002:0004, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 53058532255), що розташована за межами намеленого пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 13.05.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв зазначену земельну ділянку.

15.05.2013 на підставі заяви ОСОБА_3 зазначений договір оренди земельної ділянки від 13.05.2013 зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції Київської області Козинцем Сергієм Сергійовичем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №3468065 від 15.05.2013.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 цього Закону встановлено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону № 1952 однією з підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень є укладений у порядку, встановленому законом, договір.

Статтею 24 Закону № 1952 встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до пункту 13 статті 15 Закону № 1952 порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав тощо регулює Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок).

Так, пунктами 7, 10, 12, 16, 23, 26, 27 Порядку встановлено наступне.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію. Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З вищенаведених норм вбачається, що повноваження державного реєстратору обмежуються встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703, а отже не має повноважень щодо перевірки законності наданих йому для реєстрації документів, а також інших обставин, пов'язаних з набуттям заявниками права власності (користування) щодо відповідних об'єктів нерухомого майна або підстав їх обтяження.

Отже, суд не бере до уваги посилання Позивача на наявність в нього переважного права на поновлення договору оренди зазначеної земельної ділянки, укладеного між Товариством та Яготинською райдержадміністрацією.

Наданою Відповідачем 2 на виконання ухвали суду від 17.07.2013 копією акту приймання-передачі земельної ділянки площею 50,2541 га від 13.05.2013 (а. с. 51) спростовуються твердження Позивача про відсутність в даному акті дати його складення.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що Держреєстратор при прийнятті рішення про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_3, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та не мав підстав для відмови в такій реєстрації.

Згідно з абзацом 1 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

У статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу на те, що в разі, якщо Позивач вважає, що зазначений вище договір оренди земельної ділянки порушує його права користування земельними ділянками, то належним способом захисту його прав у ситуації, що склалася, є оскарження договорів оренди, укладених між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_3, в судовому порядку.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

На основі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідачів, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.